Що означає падіння режиму Асада для Пекіну?

11 грудня 2024, 18:51

Китайський лідер Сі Цзіньпін з поваленим президентом Сирії Башаром Асадом під час державного візиту до Китаю у 2023 році

Швидкий крах режиму Башара Асада в Сирії продовжує мати наслідки на місцях, але його несподіване повалення також може радикально змінити політичну динаміку Близького Сходу та вплинути на глобальні стратегії ключових гравців, зокрема на Китай, який тривалий час підтримував сирійського лідера.

Що це означає для Китаю?

Китай підтримував Асада від початку громадянської війни в Сирії у 2011 році, але переважно через тісні зв'язки з Росією та Іраном, які підтримували сирійського лідера.

В ООН Пекін часто голосував разом із Москвою, блокуючи засудження Асада, а також транскордонну допомогу. Пекін підтримав режим Асада, наклавши вісім вето в ООН, що становить половину від загальної кількості вето, які Китай коли-небудь використовував.

Пекін значно скоротив свою присутність у Сирії на тлі конфлікту, хоча продовжував будувати тісні зв'язки з Асадом, що врешті-решт завершилося його державним візитом до Китаю у 2023 році.

Китайські інвестиції в Сирію були незначними, і, окрім угоди про стратегічне партнерство та обіцянки приєднатися до ініціативи «Один пояс, один шлях», з 2010 року не було фактично жодних китайських інвестицій у Сирію і жодних великих контрактів з китайськими фірмами в цій країні.

Абу Мухаммад аль-Джолані, лідер визнаного США терористичним угрупованням «Хаят Тахрір аш-Шам», яке усунуло Асада

Так чому ж Пекін підтримав Асада?

Повертаючись до «Арабської весни»: для Пекіну найбільшим питанням був символізм і видимість стабільності, яку уособлював Асад, особливо з огляду на те, що спочатку йому загрожувало народне повстання, яке потім спричинило громадянську війну в Сирії.

Поширення революцій в арабському світі в 2011 році викликало тривогу у Комуністичної партії Китаю.

У Китаї в той час було поширене невдоволення корупцією на різних рівнях влади, і партія була стурбована тим, що протести на Близькому Сході можуть надихнути власне населення, особливо з огляду на тліючу напруженість у Тибеті та Сіньцзяні в той час.

До цього додалася поява «Ісламської держави» в Сирії. Війна призвела до того, що тисячі уйгурів, переважно мусульманської групи із західного Китаю, вирушили до Сирії, щоб воювати проти сирійського уряду.

Багато з цих бійців сказали, що вони були там, щоб навчитися користуватися зброєю, а потім повернутися до Китаю. І побоювання щодо повернення загартованих у боях бійців до Сіньцзяну було одним із приводів, які Сі Цзіньпін висловив вищому партійному керівництву, щоб розпочати репресії і систему таборів на заході Китаю, спрямовану на уйгурське населення, згідно з низкою витоків внутрішніх урядових документів, отриманих New York Times.

Повалена статуя покійного президента Сирії Хафеза Асада, Дамаск, Сирія, 11 грудня 2024 року

Чому це важливо?

Виходячи з цієї логіки, підтримка Пекіном Асада має сенс, але це велика ставка, яка не окупилася.

Падіння Асада також є відображенням ослаблення регіональної влади двох його головних партнерів: Ірану і Росії.

Їхня нездатність підтримати Асада свідчить про те, що вони поглинуті війнами в Газі, Лівані та Україні, що може викликати занепокоєння Пекіну в майбутньому.

Швидкий крах сирійського уряду також є небажаним сигналом для Пекіну, що відобразилось на тому, як китайські ЗМІ висвітлювали ці події для китайських глядачів.

У той час як по всьому світу поширювалися зображення радісних натовпів і повалення статуй, китайські державні ЗМІ на телеканалі CCTV переважно зосереджувалися на фіксованому прямому кадрі Дамаска без натовпу в полі зору.

Військовий РФ між портретами Башара Асада (праворуч) і Володимира Путіна на контрольно-пропускному пункті на околиці Дамаска, 1 березня 2018 року

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Крим Реалії