Російська армія посилює тиск на півдні Донеччини, на територію, яку контролює уряд України, зокрема в районі Добропілля. Журналісти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії побували там в середині вересня, щоб дізнатися:
- що відбувається на напрямку, за який віднедавна відповідає угруповання військ «Азов»,
- чого очікують від нової військової структури та як її формування може вплинути на оборонну операцію?
- та що говорять в «Азові» про цілі російської армії і яким чином там російські війська діють?
13 вересня південь Донеччини, який обороняють українські військові, офіційно перейшов під відповідальність угруповання військ «Азов». Його смугу відповідальності офіційно не оголошували, але орієнтовно вона простягається від межі Дніпропетровщини через Донецьку область до околиць Костянтинівки, не включаючи саме місто. Угруповання створене на базі однойменного 1-го корпусу Нацгвардії, який обороняє підступи до Добропілля.
«Насправді співвідношення по військових частинах, якими ми оперуємо, досить значне на користь противника. Це приблизно 1:6, якщо порівнювати за силами військових частин і за кількістю особового складу, сил та засобів, які використовує противник. Всі знають прекрасно, що таке «Рубікон» – за нашими даними, на даний момент противник має близько 1200 розрахунків. І третина від всього наявного «Рубікону» задіяна саме на Добропільському напрямку», – розповідав під час форуму YES командир новоствореного УВ «Азов» Денис Прокопенко.
Нове угруповання «Азов»: «більше контролю»
Про створення нових угруповань військ для захисту Донеччини заявив президент України Володимир Зеленський наприкінці серпня. Якщо спростити, то відповідальність за лінію фронту на Донбасі поділили між двома бригадними генералами – Андрієм Білецьким і Денисом Прокопенком. Вони і мають стримувати російську армію на головному напрямку удару.
«Це більше контролю над визначеними ділянками фронту, це покращення взаємодії між підрозділами, це збільшує швидкість ухвалення рішень, це також підвищує ефективність корпусів на даній ділянці фронту. У нас немає підрозділів «свої-чужі» – у нас всі підрозділи свої. До всіх однакове ставлення – немає кращих, немає гірших – всі на одному рівні. Всі забезпечуються належним чином», – пояснює в коментарі Радіо Свобода офіцер 1-го корпусу Нацгвардії «Азов» на псевдо «Лірик».
«Підрозділи і командири підрозділів, які працювали з корпусом, вони не дадуть збрехати, що ставлення дуже-дуже хороше», – додає офіцер.
Щоб пояснити, чому управління військами на напрямку довірили саме «Азову», потрібно зробити крок назад і пригадати, що відбувалося в районі Добропілля торік у липні-серпні – тоді російські підрозділи значними силами інфільтрувалися на глибину в два десятки кілометрів в українську оборону, утворивши видовжений виступ.
Для подолання цієї кризи сюди перекинули значні сили з різних напрямків – керувати ними доручили 1-го корпусу Нацгвардії. До прикладу, частина бригади «Любарт» прибула в цей район у вересні.
«Були дуже інтенсивні бої. Ситуація вже була не така критична, як тоді, коли заходив корпус, управління корпусу. Але противник активно проводив до початку зими механізовані штурми. Ці штурми були практично кожних два тижні, вони були масові. Перший корпус зайшов, ситуацію стабілізував. Відповідно, їм (російським військам – ред.) потрібно було відновити втрачене положення – їхнє командування ставило їм задачі відвоювати ті позиції, які вони втратили. Плюс захопити два важливих населених пункти стратегічно – Родинське і Білицьке для того, аби розвивати наступ далі на Добропілля. Але у них це не виходило і не виходить і досі», – розповідає Дмитро Зварич, заступник командира з артилерії – начальник артилерії 20-ї БрОП «Любарт».
«Вони розуміють, що часу обмаль»
Якщо дивитися на загальнодоступні карти, наприклад DeepState, то російська армія в районі Добропілля дуже повільно просувається вперед. Тут оглядачі фіксують збільшення «сірої зони» – тобто району, куди протягом літа інфільтрувалися російські військові. Але РФ не вдається повторити результат минулого літа.
Вони спочатку пропрацьовують все це авіацією і туди розвивають наступ – проста тактика, примітивнаДмитро Зварич, офіцер 20 БрОП Любарт
«Говорити про якусь глобальну зміну, що вони біжать у наступ – такого немає. Вони просто планомірно, поступово тиснуть-тиснуть. Намагаються знайти якісь шпарини в нашій обороні. [...] Вище командування армії Російської Федерації – вони розуміють, що часу обмаль. І треба дотиснути до кінця літньої наступальної кампанії, щоб показати хоча б якісь результати для вищого командування. Тому що рік закінчується, зазвичай вони люблять робити підведення якихось підсумків, показувати результати, захоплені населені пункти, робити гучні заяви. Але цього року гучних заяв не планується», – впевнений «Лірик».
Один із елементів російської тактики, який сприяє просуванню окупаційних військ – масштабне використання планерувальних авіабомб, якими винищують як українські позиції у близькому тилу, так і населені пункти.
«В них тактика послідовна – вони працюють конкретно по населеному пункту, який вони розглядають для того, аби зайти, закріпитися і володіти ним. Так було з Родинським, так зараз є з Білицьким, так само буде з Добропіллям. І досі є. Тобто вони розуміють, що тут найбільше накопичення, і, відповідно, їм треба туди зайти і закріпитися, вибити звідти нас. Вони спочатку пропрацьовують все це авіацією, спільно з засобами БпЛА, тією ж самою артилерією. І туди розвивають наступ – проста тактика, примітивна», – пояснює Дмитро Зварич.
10 км – це не глибоко. Станом на вересень 26-го року – це нормальна дистанція інфільтрації противникаДмитро Зварич, офіцер 20 БрОП Любарт
Напрямок Добропілля загалом – урбанізована місцевість. Тут дуже багато компактно розташованих населених пунктів, адже це шахтарський регіон. Згадане Білицьке у 8 км на південний схід від головної цілі російських військ у цьому районі. Щоб просуватися тут російська, армія планомірно, з кожним місяцем, посилює тиск на агломерацію.
«Втрати несе колосальні. За нашими підрахунками, за серпень противник щоденно втрачає 123 військовослужбовці на нашому напрямку. За липень місяць – 123 військовослужбовці, за серпень місяць 135 військовослужбовців. Ми очікуємо, що у вересні буде кульмінація літньої наступальної кампанії, тому що треба показати бодай якийсь результат», – розповідав на форумі YES Денис Прокопенко.
Загалом увесь нинішній російський наступ українські офіцери описують одним терміном – інфільтрація. В умовах протяжної лінії фронту та розрізнених позицій саме так противнику наразі вдається просуватися. Такі приховані просування сягають багатьох кілометрів вглиб українських бойових порядків.
«А насправді 10 км – це не глибоко. В умовах сучасної війни, станом на вересень 2026 року, це нормальна дистанція інфільтрації противника. От якраз-таки на 10 більше не було. Коли вони проникають на оцих 10 км і десь там ховаються по підвалах в районі наших позицій БпЛА – вони себе ніяк не проявляють переважно. Вони просто заходять тихенько, закріплюються і ніяк себе не показують. В тилу противник, в принципі, завжди вбивається, який інфільтровується. Це відбувається за день після того, як він зайшов, за тиждень, за два і, можливо, навіть за місяць, але це відбувається, тому що постійно проводяться пошуково-ударні дії», – розповідає заступник комбрига бригади «Любарт».
З іншого боку, для стабільності лінії фронту важливий інший аспект – боротьба із БпЛА противника. Про це говорять без виключення усі командири у різних підрозділах – особливо враховуючи чергову зміну сезонів, коли укриттів стане відчутно менше. Бо, як заявляв Денис Прокопенко, – третина російського «Рубікону» присутня на Добропільському напрямку.
«Буду їх шукати, виявляти і знищувати. Обов’язково. Я з ними на Курщині воював і тут воюю. Точки взльоту і т.д, і т.п. Оце мої кровники. Треба вбивати терміново», – зазначає командир батальйону безпілотних систем «11:11» 152-ї ОЄБр.
Окрім підрозділів, які підпорядковані 1-му корпусу НГУ, новостворена структура військового управління тепер керує додатковими з’єднаннями: 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри – одне з них. Цей підрозділ вже понад рік обороняє ділянку фронту в районі села Сергіївка, неподалік від Покровська.
«Мій батальйон за останній рік і один місяць тут знищив більш ніж 2500 противників. [...] Рутина уже півтора роки – одна рутина, рутина і рутина. Уже не звертаєш увагу, нічого не запам’ятовуєш. Цілодобово іде робота», – каже Олег, командир батальйону безпілотних систем «11:11» 152 ОЄБр.
«Найголовнішим викликом зараз для нас, як для бригади, є не російський піхотинець, а російський пілот безпілотних літальних апаратів і комплексів. Тому що вони приносять величезну шкоду нашій логістиці, вони приносять величезну шкоду нашим позиціям. Ми маємо вбивати їхню цю складову. І якщо ми знайдемо спосіб, як ефективно протидіяти їхнім пілотам, то ситуація для нас на фронті значно покращиться», – каже Зварич.
Командир угруповання військ «Азов» Денис Прокопенко казав: російська армія вже провалила черговий дедлайн – не змогла захопити Добропілля до кінця літа. Але від планів не відмовляється. Тепер у корпусі очікують на черговий початок механізованих штурмів – подібні атаки російські війська вже проводили торік пізньої осені та взимку.
«Не слід шукати логіку в діях противника, тому що рік за роком вони повторюють одні і ті ж самі дії. На якійсь ділянці фронту це проходить успішно, а на якійсь – ні. Противник буде намагатися прощупувати нашу оборону такими механізованими штурмами. Чому ми так думаємо? Тому що противнику важливо продовжувати наступати. Закрити свої плани перед вищим керівництвом про захоплення Донецької і Луганської областей», – каже офіцер 1 Корпусу Нацгвардії «Азов» «Лірик».
У черговому році війни глобально змінюється небагато – Росія наступає, Україна обороняється. Цьогоріч окупаційна армія просувається надзвичайно повільно. І за очікуваннями українських військових, до останнього буде намагатися змінити цей хід подій. У свої розрахунки Сили оборони України вже закладають і масштабну мобілізацію в РФ. А створення нових угруповань військ може свідчити про підготовку чергового етапу ескалації війни.
Цей матеріал – частина програми телепроєкту Донбас Реалії, який ви можете переглянути на YouTube-каналі Радіо Свобода.
Форум