Минув тиждень після трагедії в окупованому Старобільську, де під завалами загинули студенти педагогічного коледжу. Те, що подія буде на першому місці для російської пропаганди, – було очевидним з перших хвилин. Але був непрогнозованим поворот, який вона отримає впродовж тижня на вільній території України. Розпочалась дискусія, чи показане у Старобільську – не фейк.
Питання на сьогодні не у тому, чи у Старобільску дійсно загинули реальні студенти, а в іншому:
- чи не був це удар Росії?
- чи уражені на місці військові цілі РФ, якщо удар був українським?
- та які загалом висновки з події: чого досягла Росія, як реагувала Україна, які питання є в цій ситуації доречними, а які – зайвими?
В умовах закритості окупованих територій достименно дізнатися фактаж з місця вкрай складно, але ми можемо систематизувати всю отриману на цей момент інформацію та чітко сформулювати версії.
Загалом усі факти та мотиви, що виникли протягом тижня, ведуть до трьох версій:
- Помилковий удар України
- Удар по військовій цілі, студенти – супутні жертви
- Російський удар
Розглянемо, що може свідчити на користь або проти них.
Які обставини точно відомі на зараз
Ударів було два
Генеральний штаб ЗСУ в день події заявив про ураження штабу підрозділу «Рубікон» біля Старобільська.
Тим часом, по Старобільську в ніч на 22 травня було завдано 2 удари: приблизно о 22:30 та приблизно о 01:30. Це випливає з фіксації обстрілів у міських чатах. Коледж був уражений під час другого удару.
На той момент на околиці Старобільська уже палав інший об'єкт (імовірно, поряд з елеватором колишнього підприємства «Нібулон»). Попри те, що в українських соцмережах широко розійшлася версія про удар України по коледжу, де перебував «Рубікон» – насправді, жодна офіційна особа в Україні не заявляла, що штаб був уражений там.
Деякі експерти стверджують, що мають власну інформацію про це (приміром, ось дискусія про це у «Свобода лайв» між ветераном, керівником Центру БПЛА «Крук» Віктором Тараном та авторкою статті «Реальної газети» Оленою Фетісовою).
Однак, виходячи з даних Генерального штабу, немає підстав стверджувати, що саме другий, а не перший удар стосується «Рубікону».
Це найбільш ворожа до окупантів територія
Постраждав україномовний та майже моноетнічний (населений українцями) район Луганщини.
Нещодавно Донбас Реалії розповідали, скільки зусиль Росія докладає до русифікації саме півночі Луганської області.
Навіть в інтерв'ю російським пропагандистським ресурсам безпосередньо після обстрілу студенти окупованого міста говорять українською мовою.
Легкість отримання інформації про об'єкт
Від удару постраждали два так звані навчальні заклади, що працюють під окупацією, – педагічний коледж разом із гуртожитком (розташовані в одній будівлі, саме там були усі жертви).
Ось вона:
Та професійний коледж (де вчать на зварників, кухарів, електриків). Ось він:
З-поміж цих двох закладів дослідники, що аналізували цю подію в інших медіа та соцмережах, вважають більш підозрілим другий об'єкт, оскільки до нього не впустили іноземців, яких Кремль скликав на місце удару 24 травня, а також звідти зовсім не повідомляють по постраждалих.
Журналісти «Реальної газети» відзначають, що не знайшли у списку загиблих учнів цього коледжу (лише «педагогів»).
Проте, професійний коледж має дуже активну сторіну в телеграмі: там лише за травень опубліковані звіти про понад десяток заходів, відзняті як внутрішні приміщення, так і територія перед фасадом:
Складно уявити, що при наявності війського об'єкта всередині такі фото допустили б. Саме через легкість осінту цього об'єкту помилка Сил оборони видається малоімовірною.
Таким чином, дослідження з відкритих джерел не дає жодної інформації про те, що в одній з двох будівель розміщувався військовий підрозділ РФ. Але це не означає, що такі ознаки не могли лишитися поза полем зору. Далеко не все можна перевірити дистанційно.
Відсутність доступу свідків до місця
Судячи з усього, територія навколо коледжів була очеплена. Це може означати, що не усі об'єкти, які могли потрапити в кадр, туди потрапили.
Усі доступні зйомки – робили фіційні «журналісти» РФ та російське МЧС.
Жителі довколишніх будинків не знімали побиті вікна чи інши пошкодження меншого масштабу, що трапились навколо. Однокурсники постраждалих не збиралися біля ураженого об'єкту. Немає кадрів надання допомоги пораненим на місці. Більшість з них, судячи зі слів викладачки, інтерв'ю котрої поширювали російські канали, взагалі евакуювалися з палаючого гуртожитка самостійно – уночі жінка вела їх у приватний сектор, щоб сховатися під дронів.
Навіть депутати «Єдиної росії», що відвідали Старобільск у день удару, записали відео з іншої локації, пояснивши це тим, що Україна знову атакує місто, отже вони не можуть перебувати біля коледжів.
З цієї ж причини невідомо, що розміщувалося в інших спорудах, які були зруйновані ударом. Невідомо, що відбувалося за фасадом професійного коледжу (старовинної будівлі бордового кольору). Всі зйомки зроблені лише з фасаду.
Пропагандитський ефект: розкол між українцями обабіч лінії фронту
Подію Росія використала для підняття градусу ненависті. Всі інформаційні ресурси протягом тижня заповнені темою Старобільська, погрозами помсти, нагнітянням ненависті до України в регіоні. Постійний представник України при ООН Андрій Мельник на засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченому ескалації російських атак на цивільне населення України, вказав на те, що версія Росії щодо удару ЗСУ по окупованому Старобільську «розвалюється під вагою власних суперечностей». Про це повідомив власкор Укрінформу в Нью-Йорку.
Мельник нагадав, що коли Росія скликала екстрене засідання Радбезу ООН по Старобільську 22 травня, то постпред РФ при ООН Небензя говорив про «86 студентів віком від 14 до 18 років», «дітей, які спали» і «навмисне вбивство неповнолітніх».
Але вже наступного дня МЗС РФ оприлюднило імена 21-го загиблого і усі особи у цьому переліку виявилися повнолітніми.
«Кожен названий – дорослий… Жодної дитини», – наголосив Мельник і додав: «Це демонструє готовність Москви експлуатувати права дітей і зловживати інституціями ООН в інтересах своєї пропаганди».
«Ми бачимо чергову спробу дезінформаційної машини пана Путіна вигадати та сконструювати новий наратив про себе як про «жертву» – через суміш брехні, маніпуляцій і навмисних викривлень..., щоб виправдати подальшу агресію проти України», – сказав постійний представник України в ООН.
Збройні сили України ніколи свідомо не атакують цивільних, а завдають удари виключно по законних військових цілях відповідно до міжнародного гуманітарного права, наголосив Мельник. по Старобільську.
Також Старобільськ використаний для «обставлення» найбільшої за час війни повітряної атаки на Київ.
На ще ряд фактів завертає увагу багатолітня мер Старобільська Яна Литвинова:
«Чому, якщо була відома небезпека, студенти не опинилися в укритті? Чому, за словами окремих студентів, їх в укриття не пустили? Чому не було сигналу тривоги, який раніше регулярно лунав містом? Чому поранені після удару були змушені самотужки у крові пересуватися вулицями? Чому місцеві, які хотіли допомагати розбирати завали і рятувати, говорять про те, що їх туди не пускали? Чому не вистачало медичних препаратів для надання допомоги?»
Стосовно надання допомоги, от ось як вона виглядала на нечисленних зйомках свідків: у темряві, хаосі та на вигляд порожніх приміщеннях без обладнання.
Які засоби ураження
Свідки, що дають коментарі російським медіа, кажуть про дрони. Також звуки моторів БПЛА чітко чутні на нічному відео очевидців, але воно не має геоприв'язки.
Водночас, перед будівлею фахового коледжу присутня велика вирва у людський зріст. Її показала сама російська пропаганда – Russia Today – із ремаркою, що Україна застосувала не лише дрони, а і ракету чи авіабомбу.
Попри це, інший російський канал, «Комсомольская правда», видалив зі свого ефіру слова так званого воєнкора Егора Григорьва про цю вирву.
Рішення зрозуміле: якщо розглядати версію з КАБом або ракетою, удар Росії виглядатиме більш вірогідним, оскільки керовані авібомби на озброєнні України не можуть дістати до Старобільська, а дефіцитні ракети по подібних об'єктах не використовуються (ними працюють по винятково цінних цілях на кшталт оборонних заводів).
Згадка про ракету або бомбу згодом зникла з офіційної версії Росії. В ній ідеться лише про дрони.
Головний наслідок
Використання теми цивільних жертв – цілком типове у діях Росії, вона робить це ще з 2014-го, часто змінюючи послідовність подій або переставляючи місцями причини та наслідки, щоб Україна виглядала не жертвою, а агресором.
Тому сама по собі активна екслуатація Старобільська у пропаганді не є чимось новим.
Новим є те, що ця подія неочікувано викликала доволі бурхливу реакцію в українських соцмережах: люди дійсно не вірили, що подія у Старобільську сталась, або що загинули саме цивільні студенти.
Люди загалом мало писали про імовірність того, що удар по українській молоді був російським – більше про те, що сама подія – фейк.
Дослідниця російської пропаганди, аналітикиня центру CAT-UA Марина Фурсенко в ефірі Радіо Донбас Реалії каже: сама дискусія про те, чи можна співчувати молоді в окупації, є гарним знаком:
Біда в тім, що ми намагаємося спростувати російську пропаганду без можливості її точно верифікуватиМарина Фурсенко
«Думаю, якщо на 4-й рік ми досі розмовляємо про те, чи українське суспільство не дегуманізоване і чи має до своїх людей співчуття – це позитивно, тому що ми намагаємося лишатися людьми і намагатися знайти правду. Біда в тім, що ми намагаємося спростувати російську пропаганду без можливості її точно верифікувати. На жаль, це дуже невдячна справа»
Дослідниця констатує, що Росія в ході своєї агресії намагається забрати в українців усе, і також – гуманність. Тож моделювання певної реакції українського суспільства на Старобільськ варто розглядати також як одну з цілей російських дій.
«До того моменту, поки не буде встановлено точних обставин, що відбулося – я ставлюсь до них як до людей, які, на жаль, опинилися в окупації. Що їх змусило так вчинити, я не знаю», – каже вона.
«Нам потрібно не скочуватися в суперечку і не забувати, що є першопричиною: першопричиною є війна і окупація, – зазначає Марина Фурсенко. – Якби не було окупації, то не було б цих ударів. І не забувати, з ким ми маємо справу – тому що росіяни не жаліють ні своїх, ні чужих дітей».
Форум