З фінансування інтернатів тільки 30% йде на дітей – Філіпішина 

Більшість дітей в інтернатах опиняються там через бідність батьків, стверджує Представниця Уповноваженого з питань дотримання прав дитини Аксана Філіпішина. Крім того, вони не отримують достатньої підготовки до дорослого життя. Саме тому уряд ухвалив Національну стратегію з реформування інтернатних закладів. За словами представника Міністерства соціальної політики Руслана Ковбаси, у 2018 почнуть розробляти нормативну базу для цієї реформи.

Представниця Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Аксана Філіпішина зауважує, що спроба реформувати систему інтернатів – не перша за історію незалежності України. У 2007 році була затверджена аналогічна державна програма, розрахована на десять років, а в 2012-му – Національна Стратегія з попередження соціального сирітства, спрямована на те, щоб діти залишалися в сім’ях і не потрапляли до інтернатів.

«З 2006 року в Україні з’явилися такі нові форми, як прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, розвиток опіки. В результаті сьогодні 92% дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, які раніше в переважній більшості виховувались в інтернатах, вже виховуються в сім’ях громадян України», – каже Філіпішина в студії «Ранкової Свободи».

Однак, додає вона, уряд затвердив третю стратегію з реформування інтернатних закладів через прогалини в попередніх спробах.

За даними чиновниці, зі 100 тисяч вихованців інтернатів лише 8% – сироти.

«В переважній більшості це батьківські діти та діти з інвалідністю, тим не менш батьківські, яких батьки влаштовують до інституцій, до класичних інтернатів. В переважній більшості через те, що сім’ї є бідними», – констатує вона.

Інтернати в їх нинішньому вигляді, за словами Філіпішиної, не готують дитину до самостійного життя в суспільстві.

«Дитина не вчиться зростати в соціумі. Наприклад, такі елементарні речі: ходити до магазину, робити дрібні покупки, прибирання, приготування елементарної їжі. В інституції за дитину все це роблять дорослі люди. І коли вона закінчує інтернат, вона потрапляє в наш соціум абсолютно неадаптованою», – стверджує представниця омбудсмена.

Окрім того, Філіпішина вказує на невиправдано високу вартість інтернатної системи. Так, минулого 751 така установа обійшлася державному бюджету в сім мільярдів гривень.

«70% тих грошей, які виділяються на догляд за дітьми в інтернатах – це на утримання закладу. Це комуналка, заробітна плата вихователів та вчителів, обслуговуючого персоналу, – розповідає вона. – Тобто на дитину безпосередньо по суті нічого не йде. Це мізерні кошти. 30% із цієї суми 7 мільярдів йдуть на навчання, медицину, на одяг і харчування».

При цьому просто закрити інтернати недостатньо, підкреслює Філіпішина. Вона нагадує, що внаслідок реформи освіти, яка йде паралельно з деінституалізацією, тож діти з маленьких населених пунктів потрапляють до укрупнених опорних шкіл і стають залежними від якісного транспортного сполучення.

«Дитина до школи має потрапляти вчасно та отримати там якісні послуги. Що є сьогодні? Сьогодні катастрофічно не вистачає автобусів. За даними МОН, на 30% діти не забезпечені шкільними автобусами. На один автобус припадає 42 дитини», – нарікає чиновниця.

Директор Департаменту захисту прав дітей та всиновлення Мінсоцполітики Руслан Ковбаса розповідає, що у 2017-2018 уряд курує лише перший етап реформи, який полягає в розробці стратегії.

«Треба змінити нормативні документи. Наприклад, навіть систему фінансування інтернатних закладів – це те, що в нас зараз відбувається. Досі вигідно віддавати дитину в інтернат. Не тільки вигідно батькам, а вигідно місцевій владі, тому що більшість інтернатів обласного підпорядкування, діти там перебувають за рахунок держави», – каже він.

За словами Ковбаси, наразі Міністерство розробляє закон про деінституалізацію, який має створити необхідну базу для змін. Наступним етапом він називає їхнє фактичне втілення з 2019 року. Він висловлює сподівання, що об’єднані територіальні громади також долучаться до реформування.

«Ми як Міністерство беремо участь безпосередньо в багатьох нарадах і збираємо об’єднані територіальні громади, проводимо виїзди, вже провели таких п’ять семінарів-нарад, на які запрошували по два-три регіони, всі ОТГ, які є в цих регіонах, і проводимо роботу, вчимо, роз’яснюємо, щоб вже при створенні ОТГ вони починали забезпечувати першочергові права дітей», – каже представник Міністерства.

Натомість Аксана Філіпішина вказує на те, що, якщо Міністерство розробить програму реформи до липня 2019-го, як і планує, то не встигне отримати під неї фінансування на 2020 рік.

«Навряд чи встигнемо в бюджетний запит 2020 року, бо він формується в липні-серпні, це пік формування бюджетного запиту. Крім того, потрібно вкладати кошти в розвиток послуг і вже планувати, які послуги потрібно громадам закуповувати в тих же неурядових організаціях, тому що за планом заходів реформування – 50% послуг для дітей поза інтернатною системою мають надавати недержавні організації», – зауважує вона.

Сумнівається представниця омбудсмена і в тому, що всі об’єднані територіальні громади зможуть фінансувати реформування своїх інтернатних закладів, адже вони різняться як за розмірами, так і за бюджетами.

«Ми начебто однією рукою віддаємо все на розсуд громади, а іншою все ж таки намагаємось надати вказівки, накази і всім чітко сказати, як ви маєте жити, за якими правилами. Є ризики, що не всі ОТГ зможуть забезпечити той високий стандарт, який уряд вклав в цю державну програму», – побоюється Аксана Філіпішина.

На її думку, варіантом рішення проблеми могли б бути пілотні спроби реформувати інтернатну систему в кількох регіонах і подальша розробка загальної програми на основі їх результатів.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі:

​