25 листопада 2018 року російські військові біля берегів Криму таранили, обстріляли та захопили артилерійські катери «Бердянськ» та «Нікополь» і буксир «Яни Капу». Плавзасоби ВМС України прямували з Одеси до Маріуполя. На борту перебували 24 українські військовослужбовці, мінімум троє отримали поранення. Всі вони були під вартою в Росії. Москва звинувачувала українських моряків у «незаконному перетині кордону». Україна наполягала, що зіткнення відбулося в нейтральних водах, і назвала захоплених моряків військовополоненими. Сьогодні вони були звільнені. Радіо Свобода розповідає історії про українців, які утримувалися Кремлем більше дев'яти місяців.
Один з моряків, які отримали поранення 25 листопада 2018 року, під час нападу російських військ на українські кораблі. Після поранення (імовірно – в кисть руки) переніс операцію у полоні – в анексованому Криму. Але в його тілі досі залишаються осколки.
Починав службу на кораблі «Прилуки» у Криму, який був захоплений російськими військами під час анексії півострова.
Студент заочного відділення факультету «кораблеводіння» Інституту військово-морських сил України Одеської морської академії. «Після Нового року має бути сесія і він хвилюється через об'єктивну неможливість повноцінно навчатися. Просить командування допомогти в наданні йому академічної відпустки через його перебування в полоні», ‒ розповіла адвокат Артеменка Марія Куракіна.
Артеменко є одним із трьох полонених українських моряків, які потребують медичної допомоги. Про це повідомив адвокат Микола Полозов. Із цим погодилася навіть російська омбудсмен Тетяна Москалькова. 3 квітня 2019 року президент України Петро Порошенко своїм указом нагородив Артеменка орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
До початку анексії Криму Росією служив старшим матросом катера «Херсон». У березні 2014 року був серед українських моряків, заблокованих російськими військовими в озері Донузлав.
За словами адвоката Беспальченка Оксани Опаренко, Віктор почувається нормально, «але важко психологічно». Вона уточнює, що в російському СІЗО він вивчає англійську та займається спортом, настільки, наскільки йому дозволяють тюремні умови.
Російське слідство заборонило Беспальченкові листування та спілкування телефоном з його батьками. «Ми їх цінуємо і дуже сильно любимо», – написав Беспальченко про своїх рідних у листі, який надіслав тодішньому першому віце-спікеру Ірині Геращенко.
3 квітня український моряк отримав державну нагороду за бій 25 листопада – медаль «За військову службу Україні».
26 червня 2019 року Віктор Беспальченко одружився зі своєю дівчиною в московському СІЗО «Лефортово». Його дружина Тетяна повідомила, що коли Беспальченка звільнять – вони зіграють повноцінне весілля.
Юрій ‒ студент третього курсу Одеського національного морського університету. Батько Юрія, теж на ім’я Юрій – колишній військовий моряк. З початком російської агресії пішов на фронт добровольцем. Був начальником штабу 10-го окремого мотопіхотного батальйону. Загинув від отриманих у бою поранень у 2017 році.
Сестра Без’язичного Христина Мацерат розповідає, що трирічний контракт її брата у ВМСУ добігав кінця, і відтак він не повинен був іти в той рейс до Азовського моря. Однак – викликався сам.
«Він сказав: Ні, я військова людина. Це честь. Я повинен все це довести до кінця», – пригадує Христина слова брата.
В полоні Без’язичний, так само, як й інші його побратими, оголосив себе військовополоненим, повідомив адвокат українських моряків Сергій Легостов. Він не жаліється на стан здоров’я, однак хвилюється через перерване навчання.
«Попросив допомогти йому з наданням академічної відпустки, через вимушене перебування в російській в'язниці», ‒ написав про Без'язичного адвокат Микола Полозов. 3 квітня 2019 року тодішній президент Петро Порошенко нагородив Без’язичного медаллю «За військову службу Україні».
Юрій Будзило відповідав за ремонт та догляд за старим українським військовим буксиром, як кажуть колеги, міг його лагодити із заплющеними очима.
«Захоплювався морем все своє життя. Кораблі та море ‒ це його життя. Любить техніку. Кожен корабель для нього ‒ це наче його дитина», ‒ розповідає дружина полоненого моряка Ірина.
Юрій ‒ спадковий моряк: його батько теж служив на флоті, а сам він провів на морі більшу частину життя. За словами дружини Ірини, незважаючи на вік, планує піти на пенсію тільки після відновлення миру в Україні.
Листи від дружини до моряка не надходили: російські тюремники блокували листування. Адвокат Айдер Азаматов описує Юрія Будзила як морально стійкого. Він уточнює, що Будзило «відмовився давати свідчення і співпрацювати з так званим слідством». «Свідчити відмовляюсь», – це все, що сказав, Будзило під час слідчих дій, повідомив адвокат.
3 квітня 2019 року указом президента моряк удостоєний ордена «За мужність» III ступеня. Це сталося за три тижні до його дня народження: 24 квітня Юрію Будзилу виповнилося 46 років.
Володимир Варимез ‒ радіотелеграфіст «Яни Капу». На флоті служить з 2012 року. За розповідями родичів, про море мріяв з дитинства. Випускник Ізмаїльського вищого професійного училища (відомого ще як «Дев'ятка»). Службу матросом розпочав у Криму, після анексії півострова Росією продовжив служити вже в Одесі.
«Тримається Володимир добре, не виявляє ні страху, ні відчаю», ‒ повідомив після відвідування свого підзахисного адвокат Анрі Циськарішвілі. «Незважаючи на все, що відбувається, він примудряється зберігати позитивний настрій, багато сміється, жартує. У ситуації, що склалася головною незручністю для себе вважає гучне хропіння сусіда у камері», ‒ додав адвокат.
Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня Варимез нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
17 липня Лефортовський суд Москви продовжив йому арешт до 24 жовтня, попри рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, що передбачає безумовне звільнення. Справа розглядається у закритому режимі.
«На здоров'я не скаржиться. Почувається нормально, не пригнічений», ‒ написав за підсумками зустрічі з Михайлом Власюком адвокат Микола Полозов.
З полону моряка чекає сестра Світлана. 12 грудня 2018 року, вже в російському полоні, Михайлу Власюку виповнилося 34 роки. Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня Власюк нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
17 липня Лефортовський суд Москви продовжив йому арешт до 24 жовтня, попри рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, що передбачає безумовне звільнення. 16 серпня це рішення залишила у силі апеляційна інстанція. Справа розглядається у закритому режимі.
Богдан Головаш ‒ колишній курсант Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі. Після анексії Криму Росією покинув півострів і продовжив навчання в Одесі. «Не знає, як сприймуть його відсутність за місцем навчання, в січні-лютому він мав захищати диплом», ‒ повідомляють у «Кримському процесі». «Хороший, комунікабельний, спортивний хлопець. Брав участь у всіх наших заходах, душа компанії», ‒ розповів Валерій Марченко, начальник Кременчуцького військового ліцею, де Богдан навчався в 2011-13 рр.
9 лютого в Одесі відбулася церемонія випуску 26 курсантів Інституту військово-морських сил України Національного університету «Одеська морська академія», серед яких мали бути полонені Богдан Головаш та Владислав Костишин, які проходили військове стажування на катерах, коли ті захопили російські військові.
Лейтенантські погони і кортики замість них отримали родичі – їх вручив командувач ВМС України адмірал Ігор Воронченко. Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня Богдан Головаш був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
17 липня Лефортовський суд Москви продовжив арешт Богданові Головашу до 24 жовтня, попри рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, що передбачає безумовне звільнення.
Військовий у третьому поколінні. Командир групи кораблів, захоплених Росією наприкінці листопада.
Саме голос Дениса Гриценка чутно на відеозаписах захоплення росіянами українських кораблів. Він першим з-поміж українських моряків зрозумів, що російські військові мають намір захопити або знищити два бронекатери та буксир, і почав подавати сигнал тривоги.
«Дуже товариський, з приголомшливим почуттям гумору і бадьорим настроєм. Насамперед запитав, що відомо про інших моряків, особливо поранених», ‒ повідомив після бесіди з Гриценком адвокат Микола Полозов. За словами адвоката, Денис багато читає і намагається навіть у камері підтримувати фізичну форму.
3 квітня капітан «Бердянська» отримав державну нагороду – орден Богдана Хмельницького III ступеня. Президент Петро Порошенко вручив орден його восьмирічному синові Артему.
Згідно із заявою СБУ, Андрій Драч ‒ один з курсантів Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі, які в березні 2014 року прославилися виконанням гімну України в момент, коли російські військові спускали український прапор з флагштока навчального закладу. Закінчив навчання вже на материку ‒ в Інституті військово-морських сил Одеської морської академії.
Один з двох співробітників Служби безпеки України на борту захоплених кораблів. Як пояснили в СБУ, контррозвідники на кораблях ‒ нормальна практика всіх держав, і ні про які таємні операції, всупереч заявам російської влади, не йдеться. За словами адвоката Артема Пепи, Драч під час допитів наголошує, що є військовополоненим, і тому відмовляється від свідчень. Адвокат додав, що його підзахисний почувається добре, настрій позитивний.
3 квітня президентським указом Андрія Драча нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. 5 квітня батько Андрія Леонід Драч помирає від серцевої хвороби – не дочекавшись сина із полону.
Наймолодший із захоплених українських моряків: в грудні йому виповнилося 19 років. У 2018 році закінчив Одеський професійний ліцей морського транспорту. Похід української корабельної групи до Азовського моря через Керченську протоку був його першим рейсом.
Ейдер отримав поранення під час бою з російськими військовими. В окупованій Керчі йому зробили операцію, після якої дали змогу один раз зателефонувати своїй дівчині та повідомити, що він живий. Поранення лівої руки виявилося складним, наразі рука майже не рухається. Андрій Ейдер – один з трьох полонених українських моряків, які наразі потребують медичної допомоги. Про це повідомив адвокат Микола Полозов.
Із цим погодилася навіть російська омбудсмен Тетяна Москалькова. Пізніше Полозов повідомив, що моряка у в’язниці, ймовірно, заразили гепатитом B. Згодом адвокат Олександра Маркова заявила, що після обстеження цей небезпечний діагноз не підтвердився.
За словами матері моряка Вікторії, Андрій говорив про свої плани стати моряком ще в 5-му класі. «До недавніх подій жив тихо, нудно, монотонно», ‒ розповів адвокату про себе сам Андрій.
В одному з листів на свободу Андрій Ейдер розповів про те, що рана від поранення потроху затягується, і попросив не забувати про полонених моряків. 3 квітня тодішній президент Петро Порошенко нагородив Андрія Ейдера орденом «За мужність» III ступеня.
В інтерв'ю телепроекту Радіо Свобода Донбас.Реалії цього літа В'ячеслав Зінченко розповідав про те, що катер «Нікополь» новий і скоро вийде в море: «Служба на морі дуже цікава. Особливо на довгих виходах. Виконання бойових завдань, ті ж навчання. Це все дійсно дуже цікаве, особливо з іноземцями».
«Молодий сором'язливий хлопчина. 20 років виповнилося влітку. Засмутився, коли дізнався, що в січні слідство найімовірніше проситиме у суду продовження утримання під вартою. Каже, хотів вищу освіту отримувати за фахом і вже подав документи до мореходки», - написав про Зінченка адвокат Микола Полозов.
Як повідомляла його адвокатка Еміне Авамілєва, у СІЗО В’ячеслав багато читає, пише вірші та, попри погане самопочуття, налаштований оптимістично. 17 липня Лефортовський суд Москви продовжив Зінченку арешт до 24 жовтня, попри рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, що передбачає безумовне звільнення. Пізніше це рішення підтвердила російська апеляційна інстанція.
Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня Зінченко нагороджений медаллю «За військову службу Україні». 25 липня йому виповнився 21 рік.
Колишній курсант Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі – вперше став відомим з відео, коли курсанти співали гімн України під час анексії Криму. Після кримських подій продовжив навчання в Інституті військово-морських сил в Одесі, яке мало тривати до лютого 2019 року.
На бронекатері «Нікополь» – проходив стажування. «Дуже скромний у своїх бажаннях і потребах», ‒ охарактеризував свого підзахисного адвокат Олег Єлісеєв. Фанат боксера Василя Ломаченка.
«Владислав цікавиться боксом і навіть аматорськи займається ним сам. Навіть просив свого адвоката Олега Єлісеєва повідомляти йому про хід боксерських поєдинків, які проходять зараз», ‒ розповідає Микола Полозов. У суді Владислав Костишин вимагає перекладача з російської на українську.
3 квітня ‒ нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Курсант Костишин у в’язниці переймався тим, що не встиг дописати дипломну роботу. Але він став випускником «заочно». Диплом, погони та військовий кортик вручив його батькам особисто командувач ВМСУ адмірал Ігор Воронченко.
Закінчив Академію Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі. Російським слідчим заявив, що вважає себе військовополоненим.
«Володимир почувається добре, ніяких скарг або прохань не висловлював. Передачу йому віддали. За його словами, він наразі не має потреби ні в чому», ‒ повідомив адвокат Микола Полозов.
У квітні 2019 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. В Одесі моряка чекають маленький син Іван і дружина Олена.
Випускник відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Одеської морської академії. У 2014 році, після строкової служби в лавах Збройних сил України, продовжив кар'єру військового як контрактник.
25 листопада 2018 року під час нападу російських військових їм дуже заважала маневреність керованого Мельничуком буксиру «Яни Капу». Якщо вірити аудіозаписам переговорів російського командування та екіпажів російських кораблів (які отримала розвідка Генштабу ЗСУ), то при спробі затиснути буксир між двома російськими кораблями, той вчасно ухилився, в результаті два російські кораблі зіткнулися між собою та отримали пошкодження.
За словами його адвоката Едема Семедляєва, під час захоплення «Яни Капу» Мельничук «піддався фізичному впливу, але сильно не били». Під час суду в Сімферополі попросив забезпечити його перекладачем з російської мови на українську, посилаючись на те, що не розуміє суддю «повною мірою».
Батьки Олега з пресою не спілкуються. Мати моряка Лариса сказала журналістам лише те, що пишається своїм сином і вважає його дуже хорошим воїном. Вона також висловила надію на його швидке повернення додому.
Друзі характеризують Олега як доброго і відповідального, «людину слова, готову прийти на допомогу». 3 квітня 2019 року Олег Мельничук за указом президента Петра Порошенка отримав орден «За мужність» III ступеня.
У лавах ВМС Роман Мокряк ‒ з 2009 року. До анексії Криму служив на підводному човні «Запоріжжя» в Севастополі. Після переїзду на материк ‒ на ракетному катері «Прилуки» в Одесі. На борту «Прилук» Роман у той час і жив. Батько Романа ‒ колишній моряк. За словами батьків, одного разу батько взяв маленького Романа до себе в каюту на якийсь час ‒ ця пригода справила на майбутнього командира «Бердянська» незабутнє враження. В одному зі своїх інтерв'ю Роман Мокряк зізнався, що йому подобається бути військовим.
Богдан Небилиця ‒ один з тих курсантів Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі, які в березні 2014 року прославилися виконанням гімну України. «Він мріяв про море, хотів бути військовим», ‒ розповів батько Богдана Павло. Закінчував своє навчання Небилиця вже в Одесі. Першим місцем служби Богдана став ракетний катер «Прилуки».
Андрій Оприско ‒ найстарший з українських моряків, які потрапили в полон. За словами його матері Ольги, він завжди хотів служити на флоті. «Де б він не працював, в голові у нього було море», ‒ каже Ольга Оприско. Службу на флоті почав у 2016 році. За словами Ольги Оприско, вона не підтримувала рішення сина стати військовим, оскільки дуже за нього хвилювалася. «Навіть в умовах ізоляції він має намір підтримувати себе в хорошій формі і займатися спортом», ‒ написав про Оприска адвокат Микола Полозов.
19 лютого адвокат Микола Полозов повідомив, що Андрія Оприска в московському СІЗО «Лефортово» намагалися схилити свідчити проти інших захоплених українських військових. За його словами, Оприска кілька днів тому викликали до слідчого кабінету СІЗО, де якийсь чоловік (імовірно оперативний співробітник ФСБ) за відсутності адвоката почав ставити йому запитання щодо умов утримання, стану здоров’я і обставин справи. Як зазначив Полозов, це вже не перший випадок таких «розмов».
Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня Оприско нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Дочка полоненого Ольга Оприско разом із матір’ю Романа Мокряка Наталією їздили до Нью-Йорка і виступали в ООН щодо справи їхніх рідних.
Сергій Попов родом з Донецька. До анексії Криму Росією служив на півострові. Після переїхав служити в Одесу. «Весела і позитивна людина, жартує багато. Кілька разів нагадував слідчому, що він старший ніж слідчий за званням. Слідчий трапився розумний», ‒ розповів про зустріч з Сергієм адвокат Гаджи Алієв.
16 березня Сергієві Попову виповнилося 28 років. Як розповідає його адвокат Гаджи Алієв, чоловік тримається бадьоро, жартує, що «відпочиває від командира», дивиться телевізор із саморобною антеною, яку сам і виготовив, «бо електромеханік».
Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Виріс в селищі Троїцьке Луганської області, в семирічному віці переїхав разом з батьками у Сватове. Після 9-го класу здобув освіту слюсаря з ремонту автомобілів. Мріяв стати матросом, тому пішов на службу за контрактом.
Вчителі Євгена розповідали, що після початку служби на флоті приходив у рідну школу в Луганській області ‒ його форма викликала захоплення у школярів. Сусіди відгукуються про Євгена як про хорошого хлопця, завжди готового прийти на допомогу.
За словами адвоката Миколи Полозова, в Лефортово полоненого українського матроса утримують у двомісній камері з обвинуваченим в іншій кримінальній справі. «Євген навчає його української мови», ‒ написав Полозов.
Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Один з членів екіпажу, які отримали поранення під час захоплення катера російськими військовими.. В його тілі досі залишаються осколки.
19 березня 2019 року російський адвокат Сергій Бадамшин повідомив, що Сороку прооперували. Він сподівається, що це допоможе відновити функції його пораненої руки. Після цього Віктор Сорока, батько полоненого, розповів, що саме написав йому в листі.
«Знаю, що Василя возили на обстеження після операцій по пораненню, прописали якісь примочки, адвокат сказав, що він уже може рукою взяти склянку і може стріляти. Я йому в листі написав: син, повертайся скоріше, бо твоя допомога дуже потрібна, тому що ти можеш знову стріляти. Вирішив потролити ФСБшників, які читають ці листи», – повідомив батько українського полоненого.
За інформацією СБУ, з початку військової агресії Росії проти України виконував бойові завдання, зокрема й на Донбасі. В СБУ висловили надію на швидке одужання та звільнення Василя.
Батько Василя Сороки Віктор розповів, що син вирішив стати офіцером після початку російської військової агресії проти України. «Василь, незважаючи на поранення, тримається молодцем. Ввічливий і уважний. Без злоби й докорів. Справжній військовий», ‒ написав про Василя адвокат Сергій Бадамшин.
Указом президента у квітні 2019 року Василь Сорока нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Адвокат Анастасія Георгіївська описує Володимира Терещенка як «по-військовому скромного та мужнього».
«Сам Володя не балакучий, але позитивний, добрий, неймовірної краси очі з довжелезними віями, крихкий, худенький, в кросівках без шнурків йому дуже незручно. Ні на що не скаржиться, у нього «все нормально, правда!» ‒ розповіла вона.
Після затримання Володимира його собаку Джессі, яка перебувала разом із ним на буксирі «Яни Капу», забрали співробітники прикордонної служби ФСБ Росії в окупованій Керчі, але потім через адвокатку Терещенка Анастасію Георгієвську віддали родині українського моряка Сергія Чуліби. Зараз вона в Херсонській області.
Як повідомляла Георгієвська, взимку Терещенка утримували у старому корпусі «Лефортова», де холодно і немає гарячої води, і позбавляли листування.
Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». 24 липня Терещенку виповнилося 25 років.
Сергій Цибізов родом з Шепетівки. Його батько Андрій розповів, що син давно хотів стати моряком: «Захотів романтики. Я хотів, щоб він в інші війська йшов».
За словами адвоката Миколи Полозова, настрій після взяття під варту у Сергія бадьорий, він не пригнічений. «Разом з тим, Сергій повідомив, що у нього періодично болить серце (за його словами, щемить ‒ від 15 хвилин до години такі відчуття тривають). Він уже звернувся до лікаря», ‒ повідомив Полозов.
Батько хлопця Андрій Цибізов розповів, що син давно хотів стати моряком. Про те, що сталося у Керченській протоці з Сергієм, він дізнався з інтернету.
Коли після потрапляння у полон син зателефонував додому, то сказав «два слова: що живий, здоровий, нагодований і вдягнутий». «У мене є інформація, що його не били, але психологічно на нього тиснули», – розповів Андрій Цибізов журналістам.
Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». 24 липня Цибізову виповнилося 22 роки.
Сергій Чуліба – родом з міста Каховка. До анексії Криму Росією служив на півострові, у лавах ВМС України на катері «Херсон». У березні 2014 року опинився серед українських моряків, заблокованих російськими військовими в озері Донузлав. Зберіг вірність присязі.
В полоні Сергію Чулібі виповнилося 30 років – 9 березня 2019 року. Привітання від рідних йому передав адвокат Геннадій Федоров.
У листопаді 2018 року, вирушаючи в рейс до Азовського моря, Сергій Чуліба взяв із собою на борт свою собаку Джессі. Після захоплення українських кораблів російськими військовими Джессі також опинилася в російському полоні. Але адвокати моряків змогли визволити собаку та доправити її до родини Сергія Чуліби.
3 квітня президент України Петро Порошенко нагородив його медаллю «За військову службу Україні».
Народився в с. Широке Білгород-Дністровського району Одеської області в багатодітній родині. У 1994 р помер батько, і Андрій зі старшими сестрами виховувався мамою. Сьогодні є єдиним годувальником для мами та своєї сім'ї.
«З дитинства мріяв і дуже любив море, але в рідному селі моря не було, вибирався туди не часто. Тому коли настав час обирати професію, вирішив стати моряком», ‒ розповідає сестра Андрія Шевченка Тетяна.
У 2011 році закінчив Білгород-Дністровський рибопромисловий технікум, і в тому ж році підписав контракт з Військово-морськими силами ЗСУ. «На документи моряка потрібні були значні фінанси, а їх у родині не було, але мрія була сильнішою», ‒ пояснює рішення брата Тетяна.
«Андрій належить до тієї категорії людей, які спочатку все обміркують і аналізують, а потім ухвалюють рішення. Завжди відрізнявся відмінною комунікабельністю і високим почуттям відповідальності, адже він рано став розуміти, що значить бути єдиним чоловіком у сім'ї. Ці якості він переніс і в нинішній час», ‒ розповіла Тетяна Шевченко.
До захоплення проживав з сім'єю в Одесі, є дочка, якій тільки виповнився рік. Указом президента Петра Порошенка від 3 квітня 2019 був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». 14 липня Андрієві Шевченку виповнилось 28 років.