Доробок Леопольда фон Захер-Мазоха справив велике враження на світ, в той час як на його батьківщині у Львові його суперечлива спадщина не визнана офіційно.
Турист, який увечері зазирне до львівської кав’ярні «Мазох», може бути шокований. Під час посиденьок відвідувачів тут можуть шмагнути шкіряним батогом офіціантки, які проходять повз.
Кафе названо так на честь Леопольда фон Захер-Мазоха, письменника, який народився у Львові, і справив величезний вплив на світ. В усіх мовах термін «мазохіст» описує людину, яка отримує задоволення від болю. Книга Мазоха «Венера в хутрі» стала джерелом натхнення під час написання однойменної пісні Velvet Underground, та лягла в основу бродвейської вистави й фільму Романа Полянского. І все ж у місті, де він народився й провів свої дитячі роки, Мазох не дуже то й знаний поза межами кафе.
Заступниця начальника управління туризму Львівської міськради Галина Гриник підтвердила Радіо Свобода, що місто не планує величати Мазоха. Вона каже, що хоча деякі туристи й обізнані із львівським походженням письменника, проте тури у Львові не розробляються навколо його спадщини.
Мазох народився у 1836 році в центральній частині міста Львова, який на той час перебував у складі Австрійської імперії. Хоча оповідання Мазоха про етнічні меншини Львова та його околиць були добре відомі, проте після виходу «Венери в хутрі» у 1870 році його ім'я досі асоціюється лише з ідеями збоченої сексуальності та самознищення.
У романі йдеться про чоловіка на ім'я Северин, який закохується у вродливу молоду вдову Ванду. Але Ванда попереджає Северина, що він, можливо, не той чоловік, який їй потрібен, після чого нещасний герой вирішує, якщо йому не судилося насолодитися коханням, він готовий випити його біль та муки до дна: «тоді я хочу зазнати від коханої жінки гіркоти знущань та зради, і що жорстокіших – то краще».
Головний наратив книги про відносини раб-господар розкривається через низку кривавих тортур і знущань. Северин підписує договір, що дає Ванді повну владу над ним, і складає суїцидальну записку, звільняючи її у разі, якщо вона захоче його вбити. Натомість Ванда обіцяє носити хутра повсюдно, де тільки можливо. Наприкінці роману після останнього жорстокого знущання коханця Ванди над Северином, побитий герой приходить до висновку, що жінка завжди буде для чоловіка «поневоленою або тираном, але ніколи не буде його супутником» доти, доки «не отримає однакові з ним права та стане рівнею йому в освіті й роботі».
Після публікації «Венери в хутрі», німецько-австрійський психіатр Ріхард фон Крафт-Ебінг назвав описану в книзі жагу до болю та приниження «мазохізмом». Психіатр аргументував несхвалене використання імені Мазоха в назві збочення твердженням, що письменник «був не лише поетом мазохізму, а й сам страждав від цієї аномалії».
У 2019 році власники кафе «Мазох» відкрили у тій же будівлі готель, двері якого прикрашені «кров'ю», а кімнати мебльовані великими ліжками та декоровані ланцюгами й кайданами. Скульптура біля кафе «Мазох» є єдиним публічним визнанням чи не найвпливовішого уродженця Львова.
Тарас Маселко, керівник агентства, що просуває тематику Мазоха, вважає, що відсутність вулиці, названої його іменем, чи хоча б меморіальної дошки, ймовірно, пов’язана зі «специфічними темами» найвідомішої книги Мазоха. Хоча книзі вже 151 рік, вона все ще здатна шокувати.
«Зрозуміло, що в Україні загалом та у Львові зокрема є багато людей з твердими релігійними переконаннями та суворою точкою зору на те, про що писав Мазох», – каже Маселко, додаючи, що зараз в Україні «стає дедалі популярнішим піднімати теми, які не можна було уявити ще 50 років тому».
Львівський екскурсовод Андрій Маслюк погоджується, що спадщина Мазоха залишається значною мірою табу в країні, де релігійні підвалини досі є непорушними. Разом з тим в авторитарному минулому України він вбачає причину, з якої Мазоха майже не визнають у місті його народження.
«Через залізну завісу багато місцевих героїв не відповідали штучно створеному радянському менталітету, а тому не пропагувалися, що в підсумку призвело до їхнього забуття, – каже Маслюк. – Мазоха насправді тільки відкривають нові покоління».
В офіційній атмосфері львівського туристичного офісу Мазох і насильницька сексуальність, названа його ім’ям, викликають незручність і роблять недоречними запитання про його спадщину. Проте Галина Гриник відповідає професійно.
«Дуже добре, що ви прийшли сюди запитати про Мазоха, – каже вона. Ми знаємо, що для когось він важливий, тому, певно, нам варто подумати про організацію заходів, присвячених йому».
Текст пісні Velvet Underground, написаної під враженням від книги Мазоха, спонукає до роздумів, як мають виглядати такі публічні заходи на витончених вулицях Львова:
«Северине, Северине, ти такий мовчазний. На коліна, Северине! Зазнай батога, коханий, зазнай батога, благай мене!»
