Вторгнення Росії в Україну нагадало нам про всі попередні спроби Кремля зруйнувати Україну та її прагнення до державності. Наступ Володимира Путіна супроводжується розгромленням міст, однак українці вже не раз протягом історії зазнавали втрат через агресивного сусіда, тож мають вже готову відповідь на такі дії.
Промова Путіна 21 лютого приголомшила навіть досвідчених російських оглядачів. У ній президент Росії засуджував Україну і заклав підґрунтя для нинішнього вторгнення. Він засудив втрату не тільки Радянського Союзу, але й Російської імперії. Таке емоційне обурення стало сигналом для загострення складної восьмирічної війни. Путін звинуватив більшовиків у створенні України, архітектором якої, за його суб’єктивним судженням, був Володимир Ленін. Крім того, очільник Кремля погрожував зруйнувати країну в дусі «справжньої декомунізації».
Для тих, хто знається на українському питанні, багато аспектів нинішнього вторгнення Росії є надто вже знайомими. Легко дійти висновку, у своїй знаковій промові Путін заперечив існування України та ствердив «історичне» підґрунтя свого смертоносного світогляду.
Ситуація нагадує боротьбу за українську державність на початку ХХ століття, особливо факт застосуванням ворогом тактики геноциду
Знаючи про всі спроби Росії самовільно приєднати та контролювати Україну, сьогоднішня ситуація нагадує боротьбу за українську державність на початку ХХ століття, особливо факт застосуванням ворогом тактики геноциду, подібно як це було за сталінського режиму в 1930-х роках.
Колись таке порівняння могло б здатись занадто драматичним, нині ж висловлене Путіним заперечення української нації та руйнівні військові дії ні з чим, як з тоталітарною епохою порівняти неможливо.
Найвідомішим злочином Кремля на сьогоднішній день в Україні залишається Великий голод сталінської доби, який українці називають Голодомором. Цей штучно створений голод на початку 1930-х років назавжди змінив українське суспільство, й призвів до смерті щонайменше чотирьох мільйонів українців.
Нещодавно розсекречені документи доводять наміри Сталіна застосувати геноцид у відповідь на повстання українців проти колективізації та плекання ними ідеї незалежності. Цілі села зникли з лиця землі через голод, і це в країні неперевершених родючих ґрунтів, що були житницею для Радянського Союзу. Жваві громади, відомі багатими народними традиціями, перетворилися на тихі пустки.
Усі згадки про голод придушувалися аж до розпаду СРСР
Цей злочин ледь не зійшов Сталіну з рук. Усі згадки про голод придушувалися аж до розпаду СРСР, коли нарешті стало можливим дослідження вчинених звірств. Після здобуття незалежності України, зростання обізнаності про голод стало однією із найзначніших подій для української національної пам’яті.
Багато з проявів жорстокості, які ми бачимо сьогодні, є відлунням 1930-х років. Військові співробітники «Атлантичної ради» прогнозують, що зараз Росія, можливо, прагне розв’язати новий голод в Україні.
Навмисне доведення заблокованого Маріуполя до гуманітарної катастрофи не залишило світ байдужим
Крім того, нині ми спостерігаємо обстріли цивільного населення, у тому числі незліченну кількість житлових будинків та евакуаційних маршрутів. Ми також пам’ятаємо про радянське переслідування селян, які рятувалися на вокзалах, щоб не стати жертвою терористичних кампаній.
Ми занотовуємо зараз викрадення мерів, затримання у Криму, напади на журналістів, й пам’ятаємо про подібні заходи нищення національно свідомих українців серед керівництва в Україні протягом 1930-х років. Крім того, навмисне доведення заблокованого Маріуполя до гуманітарної катастрофи не залишило світ байдужим. Подібні блокади сіл робили й радянські військові в 1930-х роках, щоби люди не могли звідти втекти від голоду.
З розмов із українськими лідерами у різних професійних сферах мені стало відомо, що з 2015 року спогади про Голодомор і відмова Росії визнати цей злочин допомогли українцям збагнути злі наміри, які багато хто на Заході не сприймав за загрозу.
У 2017 році я зустрілася з молодою представницею Національного музею Голодомору-геноциду в Києві. Вона сказала мені: «Я дитина незалежної України. Російська окупація Криму та війна на сході України були для мене дуже неочікуваними. Однак коли я згадала історію Голодомору, то зрозуміла, що українці повинні були це передбачити. Те, що зараз відбувається на Донбасі та в Криму, ще не кінець російських зазіхань на Україну. Сьогодні президент Росії заперечує факт Голодомору як геноциду. Фактично, він заперечує існування української нації».
Багато українців стверджують, що їхня незламна самодостатність зміцнила українську ідентичність
Ці спогади також свідчать про готовність українців рішуче протистояти російській збройній агресії, чинити опір та жертвувати собою, щоб зберегти свою відвойовану спадщину. На багатоповерхівці в центрі Києва висить білборд з написом: «Свобода – це наша релігія». Така нація так просто не відмовиться від здобутої гідності, особливо, коли сама ідея української нації була майже знищена за радянських часів.
В українських державних рекламних роликах 2018 року, присвячених річниці Голодомору, геноцид 1930-х років ототожнювався з нинішнім конфліктом. В одній з реклам був зображений український політв’язень в Росії, який у своїй камері вирізав свічку пам’яті Голодомору. Ще чіткіший посил був переданий українськими військовими. У ролику флот, авіація, танкова бригада та фронтові окопні війська промовили: «1932–1933: ми пам’ятаємо, ми сильні».
Зараз багато українців стверджують, що їхня незламна самодостатність зміцнила українську ідентичність. Один кремлівський тиран так і не зміг поневолити українську націю у першій половині ХХ століття, незважаючи на те, що він мав набагато більший контроль над країною та був готовий до масових вбивств у майже неймовірних масштабах.
Західні лідери мають можливість запобігти повторенню одного з найтрагічніших розділів історії Європи
Путіну в підсумку теж не вдасться цього досягти, якими б катастрофічними не були для українців наслідки нинішньої війни, яка щодня стає тільки запеклішою.
Тим не менш, українці вкрай потребують сильнішої підтримки світової спільноти. Багато українців вважають, що повільна міжнародна реакція на сьогоднішні російські злочини спричинена, головним чином, необізнаністю Заходу про геноцид Росії в Україні. Протягом останніх восьми років я неодноразово чула, що Голодомор є застереженням для Заходу серйозніше сприймати прояви російської агресії.
Сьогодні українці знову закликають демократичний світ не дозволити російському диктатору розгромити їхню країну. Західні лідери мають можливість запобігти повторенню одного з найтрагічніших розділів історії Європи, однак вони повинні діяти без зволікань.
Крістіна Гук – асистентка кафедри управління конфліктами при Державному університеті управління конфліктами, побудови миру та розвитку Кеннесо, а також колишня стипендіатка програми Фулбрайта в Україні
Оригінал публікації – на сайті «Атлантичної ради», з дозволу якої здійснено цей передрук
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
