Київ, 30 вересня 1990 року. Мітинг, на якому закликали до виходу України зі складу СРСР
35-ту річницю незалежності Україна зустріла на війні. Більше від третини цього терміну, понад 12 років, минули у війні з Росією, чотири з половиною роки – в умовах широкомасштабної агресії. У горнилі цієї війни сформувалася українська політична нація – але що з нею буде після війни? Чи стане Україна країною модернізації, чи новою Січчю, озброєним фронтиром Європи? І чи буде вільна Україна могильником Російської імперії? Про це своїми міркуваннями у розмові з Російською редакцією Радіо Свобода поділилися український історик, професор Гарвардського університету Сергій Плохій та політолог Володимир Фесенко.
– Думаючи про ці 35 років і згадуючи 1991 рік, вам не здається, що те, що відбувається зараз в Україні та в російсько-українській війні, – це відкладений ефект 1991 року? З одного боку, остаточне оформлення української політичної нації, яка не відбулася в той момент, а з іншого боку, російсько-українська війна як щось, що мало так чи інакше якось статися. Спочатку про формування нації: чи можна сказати, що Україна у 1991-му і взагалі у 90-ті роки вже була сформованою нацією?
Сергій Плохій: Так, ми переживаємо дуже болісний, дуже кривавий процес розпаду однієї з найбільших європейських імперій – Російської імперії, яка збереглася після революції 1917 року як Радянський Союз.
І те, що ми бачимо, – це продовження процесу розпаду імперій, який почався під час Першої світової війни. Тоді сформувалися незалежні держави в Центральній та Східній Європі. Чого не сталося тоді? Поділу на самостійні держави. Тобто процес формування незалежних національних держав був відкладений у Югославії через формування королівства, потім соціалістичної федерації, і зрештою XX століття там завершилося Югославськими війнами.
Чехословаччина, яка з'явилася на карті Європи, складалася, як сьогодні зрозуміло, з трьох існуючих або потенційних націй – чеської, словацької та української (до 1939 року до складу Чехословаччини входила Підкарпатська Русь, нині Закарпатська область України – ред.), – теж існувала і теж розпалася наприкінці Холодної війни. Те саме можна сказати про Радянський Союз. Це не була слов'янська конфедерація сама по собі, але східні слов'яни становили більшість у цій державі, і рішення про розпуск було ухвалене саме у 1991 році.
Сергей Плохий
Так що з Україною та Росією ми, загалом, є свідками не просто процесу розпаду імперії, який завжди дуже кривавий, але також свідками формування слов'янських незалежних держав та окремих націй. Процесу, який протягом XX століття проходив через кілька державотворчих стадій. І ось ми на цій стадії, яка зараз породила найбільшу війну в Європі після Другої світової.
Якщо говорити конкретно про формування української нації – ну, нація не музейний експонат. Це те, що постійно перебуває у процесі формування та переформування. У 1991 році більшість українців проголосувала за незалежність, але якість цієї нації, якість єдності була зовсім іншою порівняно з тією, якою вона є сьогодні, у 2026 році. Якщо у 1991 році для рішення про незалежність України достатньо було просто прийти на виборчу дільницю та проголосувати, то сьогодні це питання життя і смерті.
Це питання того, що потрібно брати зброю до рук – для захисту вибору 1991 року. Та сама нація? Певною мірою – так. Та сама з точки зору самосвідомості, єдності, готовності жертвувати собою в ім'я ідеї національної держави? Ні, це інша, набагато зріліша нація.
– У 1991 році, як видається, Балтійські країни були більш готові до незалежності, ніж, скажімо, Білорусь чи Україна. Вони просто відновили незалежність, яка існувала у 1920–30-ті роки. А в Україні у 90-ті все було набагато складніше, зокрема з ідентичністю. Мені здається, що Україна в той момент не визначилася, якою вона хоче бути країною – пострадянською, європейською тощо.
Сергій Плохій: Порівняння з Балтійськими державами, мені здається, дуже продуктивне. Можна було б усе це списати просто на те, що вони не є слов'янами, на етнічний або релігійний фактор. Але тут, крім етнічності та релігії, мені здається, дуже важливі історичні процеси XX століття. У цих республік державність була не просто проголошена наприкінці Першої світової війни, у процесі революції в Російській імперії, але й утримана з формуванням інститутів, традицій, еліт тощо. Цього не сталося тоді в Україні.
Святкування Дня Незалежності України у Дніпрі, 24 серпня 2026 року
Балтія, Західна Україна, Західна Білорусь і Молдова – це були території, які були приєднані до Радянського Союзу загалом у результаті пакту Молотова–Ріббентропа. І ось ці регіони продемонстрували, звичайно, рівень суспільної мобілізації у 1989–91 роках, якого не було в інших частинах Радянського Союзу. У цьому сенсі Західна Україна, попри те, що не існувало української державності у міжвоєнний період, поводилася, загалом, за лекалами Литви. Литва, мабуть, – це було б найбільш пряме зіставлення, найбільш пряма паралель.
– До нас через Zoom приєднується політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Чи можемо ми розглянути такий сценарій, за якого Україна стане сторожем воріт Європи, свого роду новим козацтвом, новою Січчю, яка охоронятиме Європу від східного хаосу?
Володимир Фесенко: Фактично Україна вже стала цим сторожем, цим охоронцем, але для нас цього мало. Ми не хочемо виконувати роль придворного військового біля воріт у Європу. Ми хочемо, я маю на увазі українське суспільство, українську націю, бути повноправною, повноцінною частиною європейської спільноти. Для України це її геополітична мета, яка дуже важлива у протистоянні з Росією, – приєднання до Європейського Союзу.
Ну і, якщо НАТО залишиться у попередньому вигляді, то й до НАТО в перспективі, як до певної гарантії безпеки на майбутнє, гарантії зниження ризиків нової війни з боку Росії. Це практична мета для українського суспільства. Але це й певне цивілізаційне прагнення, велика багатовікова європейська мрія. Вона відродилася, мабуть, в останні 20–30 років, після того, як сусідні з Україною на західному кордоні країни, а також країни Балтії приєдналися до Європейського Союзу, а раніше – до НАТО.
Володимир Фесенко
В Україні виникла велика хвиля суспільної підтримки цієї ідеї – повернутися до Європи. Для нас Європейський Союз – це демократична європейська спільнота націй, справді реалізація європейської мрії, підтвердження того, що Україна є європейською нацією. Це гарантія безпеки для нашої країни, а також гарантія демократичного розвитку. Крім того, європейська інтеграція – це ще й своєрідний стимул, каталізатор внутрішніх реформ, яких також потребує Україна. Так що мотивів для європейської інтеграції в України багато.
Але ось роль сторожа – на мій погляд, це звужене уявлення про наші відносини з європейськими партнерами. Нам недостатньо цієї ролі. Крім того, ця війна вже підтвердила: Україна – не просто сторож Європи і не просто може ним бути в майбутньому. Україна має бути однією з найважливіших складових нової архітектури європейської безпеки. Ось це, мабуть, точніше визначення наших відносин з європейськими друзями та партнерами в контексті процесу євроінтеграції України.
– У цьому процесі що ви бачите як перший крок? Європейський Союз чи НАТО? Все-таки все йтиме від військової складової?
Володимир Фесенко: Історично склалося так, що наші західні сусіди, я маю на увазі країни Центральної та Східної Європи – Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія, Чехія, країни Балтії, – спочатку вступали до НАТО, а потім уже до Європейського Союзу. Для України, мабуть, буде дещо інша траєкторія.
У всякому разі, поки що ми бачимо активне просування України шляхом інтеграції до ЄС. Цього року вже розпочалися технічні переговори щодо вступу до Європейського Союзу, відкриті перші переговорні кластери. А з НАТО зараз явна невизначеність. Це пов'язано, звичайно ж, із фактором Трампа та зі зміною відносин між США та європейськими партнерами.
Референдум 1991 року про незалежність України і розпад СРСР (архівні фото)
1/25Київ, 30 листопада 1991 року. Під час агітації в центрі української столиці у переддень Всеукраїнського референдуму за незалежність України. На референдумі 1 грудня український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% його учасників відповіло: «Так»
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
2/25Мітинг у Києві 30 листопада 1991 року – в переддень референдуму за незалежність України. На світлині, зокрема, прапори – України та тодішнього Європейського економічного співтовариства (ЄЕС)
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
5/25Громадяни України підтвердили прагнення жити в незалежній державі – 90,32 відсотка учасників референдуму відповіло: «Так».Загалом в голосуванні взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
6/25Виборці біля кабін для таємного голосування на виборчій дільниці №51 шахти імені Калініна міста Донецька. На Донеччині незалежність України підтримали 83,9 відсотка виборців
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
7/25Виборці отримують бюлетені на дільниці N360 виборчого округу N16 в Одесі. В Одеській області незалежність України підтримали 85,38 відсотка виборців
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
11/25У столиці СРСР – Москві – також голосували за незалежність Української держави. На фото виборча дільниця у постійному представництві України в Москві, 1 грудня 1991 року
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
12/25Черга на виборчій дільниці в постійному представництві України в Москві. Охочих проголосувати за незалежність Української держави було чимало і там. СРСР доживав свої останні дні – до його офіційного розпаду й призвели результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня.
Вже 8 грудня 1991 року президентом України Леонідом Кравчуком, президентом Росії Борисом Єльциним та головою Верховної Ради Республіки Білорусь Станіславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі поблизу Берестя (Білорусь) було підписано Біловезьку угоду, якою було оголошено розпуск Союзу РСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
13/25«Спостерігачем» на виборчій дільниці в Москві був Тарас Шевченко – щоправда, він лише із портрета дивився, як народ підтримує незалежність Української держави
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
16/25Пенсіонерка М. Глухівська і працівники колгоспу «Дружба» Полтавської області В. Рудь і С. Бова голосують на Мачухівській виборчій дільниці N22. На Полтавщині незалежність України підтримали 94,93 відсотка виборців
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
18/25Кандидат у президенти України, тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук під час голосування на Всеукраїнському референдумі за незалежність України та президентських виборах.
Його й обрали президентом України – отримав 61,59 відсотка голосів виборців
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
20/25Кандидат у президенти України, голова Львівської обласної ради В’ячеслав Чорновіл вітає виборців на дільниці N41 у Львові під час голосування на Всеукраїнському референдумі за незалежність України та президентських виборах.
В’ячеслав Чорновіл здобув другий результат на виборах президента – 23,27% голосів виборців
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
22/25Чоловік агітує за кандидата в президенти України Левка Лук'яненка в центрі Києва 30 листопада 1991 року – в переддень референдуму за незалежність України і президентських виборів
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
24/25Перед початком підрахунку голосів на одній з виборчих дільниць в українській столиці на Всеукраїнському референдумі за незалежність України та президентських виборах. Київ, 1 грудня 1991 року
Український народ на референдумі підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». Загалом в голосуванні взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України.
Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі.
Тільки після 1 грудня 1991 року Україну почали визнавати інші країни світу
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
25/25Президент України Леонід Кравчук (другий ліворуч), голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич (третій ліворуч) та президент Росії Борис Єльцин (другий праворуч) під час підписання Біловезької угоди, яка констатувала припинення існування СРСР. Біловезька Пуща поблизу Берестя (Білорусь), 8 грудня 1991 року
Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так». А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР
Автор Радіо Свобода з 2015 року, веде щотижневе ток-шоу Російської служби «Археологія». Російський історик і аналітик, викладач Карлового університету в Празі, автор кількох книг, зокрема «Війна, зроблена в Росії» (2023), «Повернення російського Левіафана» (2020) і «Парк кримського періоду» (2023). 2018). У 2022 році Мін’юст Росії вніс Медведєва до списку «іноземних агентів».
Російська служба є альтернативою російським медіа, контрольованим державою, і надає аудиторії в Російській Федерації достовірні й точні новини та аналітику. Перша програма російською мовою Радіо Визволення (пізніше Радіо Свобода), адресована населенню СРСР, вийшла з Мюнхена (Німеччина) 1 березня 1953 року
