Голодні бійці та «управлінський хаос». Що відбулося на позиціях 14-ї бригади ЗСУ? Деталі від рідних та бригади

«Протягом останніх семи місяців постійні затримки з харчами й водою. Часто доходить до втрати свідомості, коли військові фізично не можуть обороняти позиції», – написала на своїй сторінці у фейсбуці дружина одного з бійців 14-ї бригади ЗСУ. «Бійці втрачають свідомість від голоду і пʼють дощову воду», – повідомила донька колишнього військового бригади у Threads. Під час листування побратими надіслали йому світлини, які викликали резонанс. За свідченням родичів, бійці бригади від кінця минулого літа регулярно недоотримували воду та їжу. І лише після публічного розголосу ситуацію кинулися виправляти.

У Генштабі пояснили, що через систематичні удари по переправах на річці Оскіл логістичне забезпечення підрозділів у районі Куп’янська ускладнилося. Водночас там визнали, що попереднє керівництво 14-ї бригади приховувало реальний стан. Командира бригади усунули з посади, а на його місце призначили нового керівника – Тараса Максімова. Втім, деякі журналісти пишуть, що зміна керівництва могла статися з інших причин. За офіційними повідомленнями, через виявлені порушення комісія Сухопутних військ ЗСУ проводить розслідування.

24 квітня на сторінці бригади у Facebook з'явилося відео, на якому новопризначений керівник бригади спілкується з бійцями. Вони все ще перебувають на позиціях, але кажуть що після розголосу їм доставили їжу. Демонструють на камеру пакунки з продуктами, консерви і воду. Командир бригади обіцяє виправити ситуацію і здійснити заміну.

Що ще розповіли в етері Радіо Свобода (програма Свобода Live) рідні військовослужбовців, чи знало командування про голод у бригаді та хто понесе відповідальність? Розповідаємо далі.

«Я живий, але ми голодуємо». Що розповіли рідні військових?

«У мене навіть є відео, де вони збирають сніг, топлять на те, щоб було, як вижити. Як вони дощ збирають» – розповіла в ефірі Радіо Свобода Ольга, дружина військовослужбовця 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ (прізвище не називаємо з міркувань безпеки). Її чоловік – Сергій, мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення. Він зайшов на позицію 23 серпня 2025 року, а вже з січня цього року почав недооотримувати харчі.

Ольга каже, що разом з іншими родичами військових бригади від початку січня 2026-го зверталася до Міноборони, але їхні звернення ігнорували.

«Ми дзвонили в Міноборони і на гарячі лінії. На нас просто не реагували. Боже, ми дзвонили скрізь. Ми дзвонили в 30-ту бригаду (30 ОМБр, куди військові 14-ї ОМБр були прикомандировані – ред.). Нам завжди казали, що таких військових не існує, їх до нас не долучали, в нас таких немає, можливо, ви помилились».

Рідні також зверталися до командування бригади. Ольга розповіла, що ті говорили, що їхнє звернення «не на часі» та вони не зобов'язані відповідати на всі питання рідних. Коментарі рідних на сторінках 30-ї ОМБр та 14-ї ОМБр у соціальних мережах видаляли, заявляє Ольга. А відповіді від Міноборони жінка чекає досі.

«Дзвонили на 1512 (цілодобова «гаряча лінія» Міністерства оборони України для військовослужбовців та членів їхніх сімей – ред.). Казали: ваша скарга зареєстрована, будемо «приймати міри». Так «міри» ніхто і не прийняв. Казали, вам прийде офіційний лист із відповіддю. Дотепер чекаю. Вони думали, що це все так тихенько пройде, заглохне».

Про те, що Сергій з побратимами вкотре, цього разу 9 днів поспіль, не мав їжі, Ольга дізналася після Великодня, коли чоловік вийшов на зв'язок.

«Перед Великоднем я дзвонила командиру, питала, чи є у хлопців їжа? Вони запевнили, що так. Але було таке відчуття, що ні. Потім з'ясувалося, що до цього хлопці сиділи на Великдень 15 днів без їжі. Десь приблизно в середу, в четвер після Великодня їм доставили щось там, трохи. В неділю він мені написав у соцмережах: я живий, бо у нас не було більше як півтора місяця зв'язку з ними, ми не знали, чи вони живі. І він написав, що я живий, але ми голодуємо. І вже на той момент було, в понеділок було 9 днів, як вони були без їжі».

Анастасія – також дружина військовослужбовця 14-ї окремої механізованої бригади. Її чоловік Тарас долучився до ЗСУ 26 лютого 2022 року. На позицію, де військові голодували, Тарас зайшов у серпні минулого року і перебуває там досі. Анастасія в ефірі Радіо Свобода підтверджує слова Ольги – зверталися скрізь, куди могли. У відповідь чули, що таких бійців не існує. Анастасія живе неподалік від військової частини бригади, тому їздила туди і розповідала про проблему особисто.

«Їздила в частину, в Володимир. Брали мої контакти і спілкувалися з вищими людьми, дізнавалася інформація про хлопців. Так само кол-центри, все обривали, телефонували всі родичі. Нам навіть чоловіки казали, куди телефонувати», – розповідає Анастасія.

Після публікації фото військових в інтернеті та заміни командування, ситуація змінилася кардинально, зазначає вона. Новий командир бригади особисто телефонував рідним військових, запевняв, що «не кине хлопців».

«Він говорив, що я не кину хлопців, я допоможу, я витягну. Як тільки з'явився Тарас Максімов, відразу хлопці почали отримувати їжу, воду, забезпечення медикаментами», – зауважує дружина військового.

Анастасія, говорить, що стан здоров'я її чоловіка зараз «не найкращий».

«Ви самі розумієте, скільки часу без їжі, шлунки повисихали повністю. Тобто, шлунок не міг спочатку запуститися – це раз. Обезводнення – це два. Також дуже боліли ноги, бо води не було».

«Забезпечення було недостатнім. Ми це визнаємо». Що говорять у бригаді?

Надія Замрига, начальниця відділення комунікацій 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Вона розповіла, що дізналася про ситуацію з нестачею їжі перед тим як рідні опублікували цю інформацію в соцмережах та одразу доповіла командиру.

«Напередодні, як рідні виставили ці матеріали, я з ними переписувалась у месенджерах. І я одразу, донесла цю інформацію до новопризначеного командира бригади полковника Тараса Максімова, який миттєво зреагував. Я відповіла рідним в месенджерах, що на цю позицію, в плані логістичного забезпечення, робиться основний акцент».

Замрига повідомила, що новий командир Тарас Максімов був призначений за день до публікації фотографій військових в інтернеті.

«Українська правда», посилаючись на власні джерела, писала, що зняття командира 10-го корпусу і комбрига 14-ї бригади безпосередньо не пов'язане з публікацією фотографій худих від голоду бійців. Тому що ці призначення відбулися кілька днів тому до того, як про цю ситуацію стало відомо. Про це також пише у фейсбуці воєнна кореспондентка Анна Калюжна, не пояснюючи джерело інформації.

На питання Радіо Свободи про те, коли саме призначили Тараса Максімова, до публікації фото рідними чи після, комунікаційниця 14-ї бригади Надія Замрига відповіла, що це сталося напередодні, не уточнюючи дати.

Вона визнає, що логістичне забезпечення бійців було недостатнім і запевняє, що у бригаді працюють над тим, щоб це не повторилося. В умовах, де перебуває бригада, постачання харчів, води та БК – це масштабна логістична операція.

«Ситуація на сьогоднішній день стабілізована в плані логістики, навіть попри те, що вона надзвичайно складна. Логістика здійснюється кількома способами, це складний маршрут. Він здійснюється автомобільним транспортом до певної точки. Потім долається водна перешкода – річка Оскіл. Потім це доставляється дронами. І це все під дуже пильним наглядом БПЛА противника», – говорить Замрига.

Невдовзі бійців на позиціях мають поміняти.

«Командир бригади полковник Максімов зробив на цьому значний акцент, тому що це дійсно потрібно. Щоб здійснити заміну на позиції, розробляється ціла масштабна операція, тому що це відстані, це неможливість під'їхати транспортом, щоб зробити це швидше і безпечніше. Люди долають шлях пішки, і для того, щоб замінити декількох людей на позиціях, задіяно надзвичайно багато, як інших військовослужбовців, так і сил, і засобів. Тому так, це складно, але командир бригади сказав, що ми будемо це робити», – зазначила Надія Замрига.

«Критична точка була раніше». В Офісі військового омбудсмена знали про ситуацію

Про критичну ситуацію із забезпеченням військових 14-ї бригади ЗСУ в Офісі військового омбудсмана знали ще до публічного розголосу, півтора тижні тому. Про це в коментарі Радіо Свобода повідомила військова омбудсменка Ольга Решетилова.

За її словами, на той момент про проблеми знало командування і вже ухвалило рішення про зміну командира. Але в майбутньому також необхідно вивчити ситуацію, щоб не повторити це на інших ділянках фронту.

«Критична точка була десь значно раніше. І це потребує вивчення, в тому числі і документів, донесень. Хто доповідав, кому доповідав, чому не було ухвалене рішення відповідне, чому, так сталося, що ці військовослужбовці опинилися взагалі ізольованими», – зазначає вона.

Решетилова наголосила, що проблема поганого забезпечення провізії на такі позиції виходить за межі одного підрозділу, і виникають вони через несвоєчасні або неправильні рішення щодо відведення чи ротації військових.

У відповідь на запитання про те, чи відомо Офісу про подібні випадки в інших бригадах, Ольга Решетилова відповіла, що саме про довготривалу відсутність логістики і забезпечення їжею невідомо. Але відомі випадки про довготривале перебування на позиціях.

«Наприклад, вчора командир одного з підрозділів повідомив нам, що йому вдалося провести ротацію військовослужбовця, який перебував на позиції 502 дні», – додала вона у розмові з Радіо Свобода.

Водночас військова омбудсманка закликала обережно поширювати інформацію про такі випадки, адже це може нашкодити військовослужбовцям, які опинились відрізані від логістики.

«Противник розуміє нашу реакцію і намагається ще більше тиснути на цій ділянці. Тому я би закликала всіх максимально бути обережними з поширенням інформації, розуміючи, що ці люди зараз там і наша задача – зберегти їхні життя», – наголосила вона.

Хто має понести відповідальність?

«Хотілося б почути позицію комбата і екскомбрига. Чи було у них достатньо дронів для логістики. Чи доповідали вони, що не можуть організувати доставку необхідних речей. Якщо так, то як на це реагував 10 корпус» – написала воєнна кореспондентка Громадського Діана Буцко у фейсбуці.

Інша воєнна кореспондентка Анна Калюжна вважає, що персональну відповідальність за те, що сталося, має понести головком Олександр Сирський.

Відповідальність за голод бійців несуть усі командири та воєнно-політичне керівництво країни, зазначає заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006–2010), генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко.

Звинувачувати у всьому головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського – невірний шлях, переконаний Романенко. На його думку, справжні причини та винних виявить розслідування. Однією з причин виникнення проблеми, він вважає те, що керівництво не завжди знає, що відбувається на позиціях.

«Ситуація на Куп’янському напрямку зараз дуже важка з точки зору логістики через річку. Питання у тому, що те, що мало місце бути, дійсно було відомо верхнім начальникам. Ці начальники мають обов'язки контролювати ситуацію, бувати на місцях по можливості. У них є заступники, інші підлеглі для того, щоб знати об'єктивну ситуацію. По-друге, під час організації управління треба формувати таку систему, щоб, як не було б важко підлеглим, але вони зобов'язані, доповідати про об'єктивну ситуацію. Якщо верхній начальник не спроможний допомогти підлеглим підрозділам, він повинен доповідати це по команді і тоді з'являються сили, які могли б у більшій мірі забезпечити бійців. Наприклад, важкі дрони, які б скидали їжу», - сказав Ігор Романенко в етері Радіо Свобода

Про те, що частину логістичних завдань на себе може взяти батальйон безпілотних систем, говорить і Анатолій «Купол», командир 53-ї ОМБр (2024), полковник запасу ЗСУ.

«Є батальйон безпілотних систем, в кожному батальйоні є рота безпілотних систем. І частину логістичних завдань виконує батальйон безпілотних систем «Вампірами». Це ж не тільки їжа і вода. Це патрони, це зарядні станції, це акумулятори, зв'язок».

Полковник запасу вважає, що йдеться про загальну проблему фронту:

«У нас на фронті купа позицій, які не відповідають реальній тактичній ситуації. Позиції давно напів оточені, позиції, в яких немає зв'язку, вони світяться на дельті, і командир бригади просто боїться зробити доповідь. Він часто обманює, щоб залишитись на посаді. По всьому фронту обман, що там є позиції, а там люди давно в оточенні, їх пора давно вивезти, сенсу їх тримати там абсолютно немає. Таких позицій на фронті близько 30%».

На думку «Купола», командири часто бояться доповідати про такі позиції, через те, що керівництво, незважаючи на їхнє рішення, скаже – тримати позицію далі, хоча сенсу в цьому вже може не бути.

Також екскомандир виступає проти прикомандирування військовослужбовців однієї бригади до інших. Така практика може бути однією з причин виникнення подібних проблем – каже «Купол».

«У нас на фронті управлінський хаос. Не може бути такого, щоб якісь батальйони віддавали в іншу бригаду. І навіть ми вийшли до того, що віддаємо не по батальйону, а поротно… Коли я був командиром бригади, в мене було 6 моїх батальйонів неукомплектованих, 2 без комбатів взагалі, і ще 7 чи 8 прикомандированих, толку з яких було нуль. Там з усіх 7-8 прикомандированих батальйонів в мене було 3 позиції, які вони тримали. І то там, дайте нам мінометні міни, тому що в нас не має, ми можемо виставити якийсь там «мавік» політати і все. Розумієте? Оці всі прикомандирування, це повна дурня, такого не має бути взагалі».

Колишній заступник Генерального штабу ЗСУ Ігор Романенко погоджується з тим, що практику прикомандирувань варто припинити і це допоможе вирішити деякі проблеми.

«Я погоджуюсь, що це (припинення практики прикомандирування – ред.) треба робити. Але звертаю увагу на те, що складалась ситуація тому, що не вистачає особового складу. І коли були важкі [бої], брали підрозділи будь-де і кидали для того, щоб зупинити просування ворога і щоб не повалився фронт на цій ділянці. Але корпусна система існує, і треба робити повернення до своїх корпусів, до своїх бригад більш інтенсивно. Але, з іншого боку, це можна здійснювати, якщо відбувається відповідним чином мобілізація, по якій у нас дуже великі проблеми».

(Матеріал до публікації підготувала Анна Железняк)