Доступність посилання

ТОП новини
05 квітня 2020, Київ 03:27

«Сергій Сивохо ‒ не наївний юнак» – Віталій Портников про «фактичне сприяння Путіну»


Радник секретаря РНБО Сергій Сивохо під час пресконференції. Київ, 11 листопада 2019 року

(Рубрика «Точка зору», спеціально для Крим.Реалії)

Провокація, імітація та окупація

Після обстрілу українських позицій на лінії розмежування радник секретаря РНБО Сергій Сивохо оголосив про перенесення презентації Національної платформи примирення та єдності. Обстріл Сивохо назвав «цинічною провокацією», спрямованою на те, щоб зірвати мирні ініціативи української сторони.

Але якщо обстріл ‒ цинічна провокація російського керівництва, то, думаю, сама Національна платформа примирення та єдності ‒ це імітація мирних ініціатив, а ніякі не ініціативи. Навіть більше, упевнений, це фактичне сприяння Росії, Кремлю, Володимиру Путіну.

  • Хіба у Кремлі не стверджують, що в Україні ‒ внутрішній конфлікт?
  • Хіба не говорять, що для досягнення миру українське керівництво має розпочати прямі переговори з маріонетковими адміністраціями «народних республік»?
  • Хіба не стверджують, що відділення Криму ‒ не прямий результат російської окупації півострова, а відповідь Росії на «вільне волевиявлення» кримчан на горезвісному «референдумі», підсумки якого не визнані жодною з країн світу?
Окупація українського Криму. Російські військові без розпізнавальних знаків (так звані «зелені чоловічки») у селі Перевальне, 5 березня 2014 року
Окупація українського Криму. Російські військові без розпізнавальних знаків (так звані «зелені чоловічки») у селі Перевальне, 5 березня 2014 року

Немає і не було ніякого «внутрішнього конфлікту»

Коли у владі презентують Національну платформу примирення, вони таким чином визнають сам факт існування «внутрішнього конфлікту» в Україні. А це, впевнений, ‒ брехня. Брехня хоча б уже тому, що на територіях, які були звільнені українською армією від окупанта, немає і не було ніякого «внутрішнього конфлікту» з іншою частиною країни. Так, найчастіше громадяни, які живуть у звільнених містах, надають перевагу іншим політичним силам, ніж виборці в Києві, Львові чи Полтаві. Але це ‒ демократія, а не внутрішній конфлікт.

Сергій Сивохо ‒ не наївний юнак, який народився в незалежній Україні й не розуміє, чим відрізняється авторитаризм від демократії. Він навчався у радянській школі, вступав до інституту ще за радянських часів. І, напевно, має розуміти, що ми з ним теж жили в окупованій країні.

Сама Росія була окупована комуністичним режимом, а її війська після захоплення українських земель у 1920 році стояли в його рідному Донецьку ‒ щоб просто повернутися на Донбас і до Криму в 2014 році й відновити звичний окупаційний режим.

Бойовик російських гібридних сил тримає іграшку, виявлену на місці падіння уламків «Боїнга», збитого російською установкою «Бук», в результаті чого загинуло 298 людей, в тому числі 80 дітей. Донеччина, неподалік села Грабове, 19 липня 2014 року
Бойовик російських гібридних сил тримає іграшку, виявлену на місці падіння уламків «Боїнга», збитого російською установкою «Бук», в результаті чого загинуло 298 людей, в тому числі 80 дітей. Донеччина, неподалік села Грабове, 19 липня 2014 року
Хіба пан Сивохо не пам'ятає, як багато людей у Радянському Союзі мали зовсім інші політичні погляди, ніж представники влади?

І так, місцеві жителі і тоді, до 1991 року, і після 2014 року служили в окупаційній армії ‒ бо тривала окупація на те й окупація, що передбачає участь у ній представників місцевого населення. В окупації Чехословаччини у 1968 році брали участь не лише радянські солдати, а й військовослужбовці армій сусідніх країн Центральної Європи. Однак поляків важко назвати окупантами Чехословаччини, тому що їхня власна армія діяла лише з волі Москви.

Але річ не тільки в тих, хто служить. Річ у тих, хто просто живе. Хіба пан Сивохо не пам'ятає, як багато людей у Радянському Союзі мали зовсім інші політичні погляди, ніж представники влади? Хіба не знає, як ці люди ходили на партійні та комсомольські збори, виступали там із брехливими промовами ‒ тільки б від них відчепилися? Хіба не пам'ятає, що було з тими, хто публічно висловлював інші погляди?

Радник Секретаря РНБО з питань реінтеграції і відновлення Донбасу Сергій Сивохо під час третього етапу четвертого з’їзду партії «Слуга народу». Київ, 15 лютого 2020 року
Радник Секретаря РНБО з питань реінтеграції і відновлення Донбасу Сергій Сивохо під час третього етапу четвертого з’їзду партії «Слуга народу». Київ, 15 лютого 2020 року

Території потрібно звільняти від окупаційної армії, місцевих бандитів​

Я не нагадую навіть про часи, коли Донецьк називався Сталіне і в цьому місті людей вбивали просто для «профілактики». Я говорю про ті часи, які Сергій Сивохо вже застав. Про часи, коли існувала стаття за «антирадянську агітацію та пропаганду» ‒ і дисиденти опинялися у в'язниці просто за те, що захищали права людини, закликали Кремль поважати власні міжнародні зобов'язання. Про часи, коли людям не дозволяли селитися в Криму просто тому, що вони ‒ кримські татари за національністю, у Поволжі ‒ тому що вони німці, у Грузії ‒ тому що вони турки-месхетинці.

Звільнені з ув'язнення на Донбасі та в Криму можуть розповісти Сергію Сивохо та співробітникам президентського офісу куди більше, ніж я

Так ось, на Донбасі та в Криму саме такий режим. Режим безправ'я. Коли люди в масі своїй просто бояться ‒ і це природне відчуття самозбереження. Коли тебе можуть відіслати «на підвал», якщо ти висловлюєш проукраїнські погляди. Коли тебе заарештовують просто за те, що ти ‒ кримськотатарський активіст або чесний журналіст.

Наші колеги Станіслав Асєєв і Микола Семена, звільнені з ув'язнення на Донбасі та в Криму, можуть розповісти Сергію Сивохо та співробітникам президентського офісу куди більше, ніж я. Володимир Балух, якого мучили просто за український прапор, може розповісти Сергію Сивохо, куди більше, ніж я. Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров, над якими знущалися просто тому, що вони були керівниками обраного народом Меджлісу, можуть розповісти Сергію Сивохо куди більше, ніж я.

За радянських часів усе було так само. Більшість виживала. А цивілізований світ намагався звільняти з радянських катівень незгодних ‒ дисидентів, письменників, активістів національних рухів. Обмінював їх на агентів КДБ або на економічні угоди з бандитською країною. Але нікому не приходило в голову організовувати «платформи примирення» з жителями СРСР. Тому що всі чудово розуміли: люди, які живуть у тоталітарній країні, змушені зважати на владу, яка має можливість з ними розправитися.

І дійсно ‒ коли в 1991 році комуністичний режим впав, виявилося, що у нас усі часто-густо ‒ антикомуністи, віряни, усі знали про злочини режиму, ненавиділи Сталіна, були проти війни в Афганістані, усі зі свічками або в кіпах ‒ а раніше на іншу сторону вулиці переходили, тільки щоб повз церкву або синагогу не пройти. З ким миритися ‒ не зрозуміло.

Так само, як не було з ким миритися у Слов'янську або Маріуполі. Дискутувати ‒ так. Але не миритися, тому що сварки немає.

Наслідки ракетного обстрілу російськими гібридними силами мікрорайону «Східний» Маріуполя, що був здійснений 24 січня 2015 року. Тоді 29 людей загинуло і 92 були поранені
Наслідки ракетного обстрілу російськими гібридними силами мікрорайону «Східний» Маріуполя, що був здійснений 24 січня 2015 року. Тоді 29 людей загинуло і 92 були поранені

Українських громадян на Донбасі та в Криму потрібно інформувати. Потрібно допомагати їм, якщо у них є таке бажання, залишати окуповані території і переїжджати у вільну країну. А території потрібно звільняти ‒ від окупаційної армії, влади місцевих бандитів, маріонеткових адміністрацій. Це і буде звільнення українських громадян на Донбасі та в Криму від пропаганди і страху. Це й буде справжнісіньке примирення.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG