(Рубрика «Точка зору»)
Довгий, довгий Крим
Після інавгурації шостого українського президента Володимира Зеленського до нього та його нової адміністрації, звичайно ж, будуть запитання і щодо того, як саме будуть повертатися військовополонені та заручники, які утримуються у в'язницях у Росії та на окупованих нею територіях, як буде відновлюватися територіальна цілісність країни, що буде з Кримом...
І мені доведеться повторити те, що я намагався пояснити всі роки перебування при владі Петра Порошенка. Це не питання до президента України. Це, впевнений, питання до президента Росії. Саме від президента Росії залежить і звільнення полонених, і вирішення територіальних питань. І якщо у президента Росії Володимира Путіна не буде ніякого інтересу ці питання вирішувати, то скільки б нарад не провів Володимир Зеленський, скільки промов він би не виголосив, скільки власних рішень не ухвалив ‒ нічого не зміниться. Взагалі.
Що реально може в цій ситуації президент України? Чи може він зупинити війну, віддавши наказ не стріляти? Ні, не може. Тому що якщо цього захоче президент Росії, обстріли триватимуть ‒ причому, як відомо, російські війська та їхні найманці можуть обстрілювати одночасно й територію, яку контролює Україна, й територію під російським контролем. І, я впевнений, якщо потрібно буде зобразити Зеленського «президентом війни», щоб під цим приводом окупувати ще якусь частину території України ‒ обстріляють Донецьк або Луганськ без особливих докорів сумління.
Запропонувати Путіну потрібний для президента обмін військовополоненими? Але Путіна навряд чи цікавлять російські громадяни. Думаю, якщо він захоче віддати Україні її громадян ‒ ну, наприклад, щоб забезпечити собі сприятливі умови для зустрічі з президентом США ‒ то ухвалить це рішення. Якщо у нього не буде ніякої мотивації ‒ буде утримувати українців стільки, скільки захоче.
Танк сильніший від телевізора, і холодильника
Провести «інформаційну війну», щоб змінити свідомість жителів Донбасу та Криму? Так, інформувати жителів окупованих територій про те, що відбувається в їхній країні, важливо. Але той, хто перебуває під владою окупанта, не може вирішувати свою власну долю. Танк сильніший від телевізора, і холодильника. А вже якщо поруч із танком російський телевізор ‒ ніяка «інформаційна війна» не допоможе.
Активізувати зусилля союзників України на Заході? Так, це дуже важливий та дієвий захід. Залишається розраховувати, що президент розуміє: тільки такий, міцний і ефективний союз залишає надію на відновлення територіальної цілісності України в майбутньому. Не при президенті Зеленського, звичайно. Але при комусь із його наступників. Однак відмова від такого союзу, ігнорування співпраці з США та Євросоюзом і таких шансів Україні не залишає, навіть більше ‒ створює можливість відмови від санкцій і тиску на Росію і фактичної легітимізації її територіальних «придбань». І так, це те, що може трапитися при президенті Зеленському ‒ якщо його дипломатія не буде ефективною. Зрушення на Заході в бік ослаблення тиску на Кремль вже почалися ‒ і їх небезпечно не помічати.
Завдання політика ‒ не спокушати людей помилковими надіями
У нас вважається, що президент має давати людям надію. Але я вважаю, що завдання глави держави, як і будь-якого відповідального політика ‒ не спокушати людей помилковими надіями, а говорити їм правду. Правда в тому, що Україна ‒ в довготривалому та складному конфлікті з Росією через Донбас та Крим. З цього конфлікту простого виходу немає, тим більше ‒ з конфлікту навколо Криму, анексованого Росією. І, думаю, українцям доведеться ще не раз і не два приходити до виборчих урн з надією на мир і закінчення конфлікту ‒ і продовжувати жити в реальному світі невирішеного питання територіальної цілісності та конфронтації з Кремлем.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
