У Верховній Раді України 20 березня зареєстрували законопроєкт № 9128 щодо обмеження використання патріотичної тематики при реєстрації торговельних марок та в рекламі. До прикладу, одна з компаній назвала насіння редиски – «Азовсталь», інша рекламує сухарики з назвою «Збройні сухарі України» й таке інше. У якому вигляді можуть прийняти документ депутати і яка думка суспільства – чи прийнятні такі слогани? І де кордони етики і моралі у використанні патріотичних гасел і назв? Цю тему Радіо Свобода порушило в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода LIVE» (дивіться відео) і запросило до розмови Тараса Ратушного, військовослужбовця, громадського діяча.
– Пане Ратушний, ви один із підписантів заяви про неприпустимість експлуатації теми війни в рекламі чи маркетингу. Ваш підпис – перш за все, це підпис громадського діяча чи військовослужбовця?
– Безумовно, як громадського діяча, як громадянина України, як людини, яка з усім суспільством переживає нашу зараз колективну травму, пов’язану з війною.
Іноді натрапляєш на щось таке, що просто вганяє у ступор
І на своєму особистому досвіді можу сказати, що мене дуже сильно вражає, коли потрапляєш у мирний світ, де в супермаркетах не був ти десь місяць, два, там вже змінився асортимент продукції, а іноді натрапляєш на щось таке, що просто вганяє у ступор. Або ж те саме бачиш у соцмережах і навіть рекламу, яку підсовують соціальні мережі в інтернеті, викликає той самий ефект. Просто не розумієш спочатку, на кого це орієнтовано, а потім розумієш, що, можливо, суспільство якось змінилося за цей час, поки ти з ним так тісно не контактував.
Це недоречне використання символів, які народженні роком болю України
Я бачив це так само на прикладі інших військовослужбовців, моїх побратимів. Ми це часто обговорювали. І вони так само говорять про такий ефект, який вони, спостерігаючи, переживають. Це недоречне використання символів, які народженні роком болю України, і недоречне використання драматичних подій, через які ми проходимо впродовж цього року.
– Поки що тільки йдеться про проєкт закону. Ймовірно, там буде ще багато правок. А як, на вашу думку, має визначатися ось та межа взагалі, що можна, а що – ні, що прийнятно, а що – ні?
– Я особисто не очікував аж такого рівня вирішення проблеми. Тобто проєкт закону – це поза межею моїх власних очікувань. Я не знаю, наскільки інші підписанти чи автори цього відкритого звернення мали якісь очікування, які у них були.
Відкритий лист адресувався перш за все журналістам, цеху рекламістів, підприємців з метою пробудити у них якийсь елементарний поклик до саморегуляції
Наскільки я розумію, відкритий лист адресувався перш за все журналістам, перш за все цеху рекламістів, підприємців з метою пробудити у них якийсь елементарний поклик до саморегуляції.
Тому що у нас законодавство досі ніяким чином не втручалося у цю сферу. Взагалі немає ніяких законодавчих обмежень для реєстрації торгових марок чи якихось проявів у рекламі, крім тих, які чітко прописані в категорії товарів, які точно рекламуватися не можуть. І тому все це існувало виключно завдяки саморегуляції. І це нормально.
Справа в тому, що за цей рік у нас змінилася повністю реальність. У нас речі, які були на топі емоційних переживань у суспільстві, на жаль, з’явилися виключно завдяки війні.
Маркетологи знаходять продукти трагедії і використовується це для монетизації. Саморегуляція і самоцензура не спрацювали
І те, що зараз маркетологи, вивчаючи, а чим суспільство найбільш резонує, знаходять там продукти війни, продукти трагедії і використовується це для монетизації, то це ознака того, що саморегуляція і самоцензура не спрацювали.
Мета цього відкритого звернення була, перш за все, якось запустити цей механізм самоцензури і врегулювати це, принаймні, на рівні цеху.
– Я якраз хотіла у вас уточнити, як ви думаєте, які механізми тут будуть більш дієві: юридичні чи морально-етичні, коли через суспільний розголос і зокрема розуміння того, що це зачіпає почуття військовослужбовців ЗСУ або людей, які особисто пережили трагічний досвід у Бучі чи на «Азовсталі», що тут буде більш дієвим?
– Мені, чесно кажучи, не видається, що законом ми можемо вирішити аж надто багато речей, де люди самі не розуміють необхідність зупинитися в певний момент або тричі подумати перед тим, ніж щось використовувати, що може викликати, крім хайпу, також травматичні почуття в когось. А насправді цих «когось» дуже багато. Насправді це все українське суспільство, яке переживає цю трагедію кожного дня. І вона не зупинилася. Ми сьогодні ще не перемогли. У нас немає зараз підстав говорити, що от зараз війна закінчена і все, давайте будемо святкувати тематичним пивом чи ще якимись чудовими торговими марками, які хтось встиг зареєструвати для того, щоб зробити на цьому якісь гроші.
«Український національний офіс інтелектуальної власності» зробив абсолютно чітку заяву з цього приводу
Я думаю, що головним ефектом стане ось це обговорення, яке вже вилилося у певні, у тому числі, політичні заяви. Я знаю, що «Український національний офіс інтелектуальної власності» зробив абсолютно чітку заяву з цього приводу. І навіть якщо цей закон не буде ухвалений або буде ухвалений, не вирішить всіх проблем, то це вже буде таким чинником, який буде змушувати маркетологів трошки більше прораховувати свої кроки. Тому що це вже для них зараз мусить бути якимось таким чинником, якого вони точно не передбачали, запускаючи хайп у рекламу.
– А якщо не спрацюють для когось морально-етичні кордони, якими мають бути штрафи, щоб це запрацювало і мало очікуваний ефект, на вашу думку? Чи все-таки мають шанси тут спрацювати покарання фінансові?
Коли людина, компанія не розуміє кордонів етичних, моральних, просто мусить піти на інший ринок
– Я думаю, що покарання може бути тільки одне ефективне. Коли людина, яка не розуміє кордонів, або фірма чи компанія, яка не розуміє кордонів етичних, моральних, то просто мусить піти на якийсь інший ринок, можливо, на російський, де з такими кордонами якось простіше.
Там [у Росії], якщо ви досліджуватимете мінімально, то теж експлуатація на «СВО» («СВО» – так звана «спеціальна військова операція», як називає війну проти України Кремль – ред.) процвітає без жодних дискусій навіть у суспільстві. Тому що там, в принципі, інформаційне поле дуже чітко контрольоване.
