Президенти України і Польщі Володимир Зеленський і Анджей Дуда 9 липня у Луцьку вшанували пам'ять жертв Волинської трагедії, взявши участь у богослужінні у катедральному костелі святих Петра і Павла. Екуменічна молитва відбулась за участі митрополита Православної церкви України Епіфанія, глави Української греко-католицької церкви блаженнішого Святослава.
- 11 липня у Польщі офіційно вшановують 80-і роковини Волинської трагедії, яку називають «різаниною», «геноцидом», звинувачуючи у масових вбивства поляків УПА.
- В Україні так само у ці дні вшановують пам'ять жертв Волинської трагедії, наголошуючи, що відповідальність за масові вбивства поляків і українців на Волині в 1942-1944 роках несуть обидві сторони, а також ті сили, які контролювали ці території під час Другої світової війни.
- Число жертв по обидва боки кордону називають різне.
- Президенти незалежної України ‒ від Кучми до тепер Володимира Зеленського ‒ офіційно вшановували пам'ять жертв Волинської трагедії, і просили вибачення у народу Польщі. Але ця тема досі залишається гострою, оскільки вона штучно завжди підігрівалася російською пропагандою, а також її використовують політики для зміцнення своїх позицій.
- Експерти вважають, що такі болючі теми мають неупереджено розглядати історики, опираючись на документи та факти.
«Уміти прощати і говорити правду»
Польський та український президенти Анжей Дуда і Володимир Зеленський 9 липня запалили свічки у пам'ять жертв Волинської трагедії ‒ і поляків, і українців.
«Ми цінуємо кожне життя, пам’ятаємо історію та разом відстоюємо свободу», – написав Зеленський у Telegram.
У канцелярії президента Польщі написали схожий допис: «Разом віддаємо честь усім невинним жертвам Волині. Пам’ять нас єднає. Разом ми сильніші».
Голова Конференції єпископів Польщі архієпископ Станіслав Ґондецький нагадав у коментарі медіа, що процес примирення між українцями і поляками щодо Волинської трагедії започаткували понад 20 років тому кардинали УГКЦ Любомир Гузар і РКЦ Юзеф Ґлемп. Вони назвали формулу примирення: «вміти прощати і говорити правду».
Зустріч президентів у Луцьку з нагоди річниці Волинської трагедії духовенство, науковці на загал оцінюють, як позитивну подію, символічний жест.
«Якщо говорити про історію примирення в Європі, чи французько-німецьку, чи польсько-німецьку, релігійний контекст був дуже важливий. Треба пам’ятати і де Голль, і Аденауер, і польсько-німецькі єпископи всі були практикуючими католиками. Без виміру богословського, метафізичного, християнського примирення б не відбулося. Це морально добре і політично ефективно, бо вводимо конфлікт в іншу площину, щоб примиритись.
Україна і Польща проявили стратегічну далекоглядність щодо Волинської трагедіїЯрослав Грицак
А щодо політичного виміру, звичайно, в Польщі є і залишаються сили, які хотіли перетворити в гостро-політичний цей конфлікт, зокрема, ставлять питання, чи варто Україні допомагати сьогодні допоки не вибачиться.
Але уряд Моравецького і президент Дуда роблять все аби цей конфлікт пригасити.
Слід пам’ятати, що маємо дві сумні дати ‒ 80-річчя Волинської трагедії і 500-й день повномасштабної війни Росії проти України, а це сильно змінює контекст вшанування жертв подій 80-річної давнини. Сучасна війна цю трагедію відсунула у глибоку тінь. Україна і Польща проявила стратегічну далекоглядність щодо Волинської трагедії», ‒ говорить Радіо Свобода український історик Ярослав Грицак.
Однак питання Волинської трагедії надалі буде відкритим, особливо у Польщі, допоки не буде сказано правду по обидва боки кордону щодо цієї трагічної спільної сторінки в історії українців і поляків, які жили на одній волинські землі, вважають історики.
Ні Україна, ні Польща зараз не готові говорити відкрито про ці подіїЯрослав Грицак
«Це потребує ще одного покоління. Бо ні Україна, ні Польща зараз не готові говорити відкрито про ці події», ‒ наголосив професор Українського католицького університету Ярослав Грицак.
Ще у 2016-му році духовний лідер УГКЦ Любомир Гузар наголошував, що нагнітання ненависті між поляками та українцями вигідне лише Росії.
«З цього кола є вихід. Як я вже наголошував, його можуть знайти мудрі та відповідальні люди. Я впевнений, що в кожному народі є мудрі люди, які мають силу та моральний авторитет, щоб сказати: «Зупинімося, не робімо більше дурниць». Я маю на увазі людей, які виховували б молодь, дітей у дусі мудрості та любові до ближнього», – наголошував архієпископ Любомир Гузар.
«Незагойна рана» в історії обох народів, яку може зцілити правда
Не лише польський президент побував цими днями на Волині. Також прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравєцький вшанував пам’ять жертв Волинської трагедії у селищі Острівки на Волині, жителі якого були розстріляні загонами УПА, за даними польських дослідників. Керівник польського уряду наголосив, що Росія намагатиметься використати Волинську трагедію, щоб розсварити українців і поляків, поки обставини тих подій не будуть повністю з’ясовані.
Маємо усвідомлювати, що поки не буде до кінця встановлено і записано історію волинського злочину, Росія завжди використовуватиме «волинську карту»Матеуш Моравєцький
«Маємо усвідомлювати, що поки не буде до кінця встановлено і записано історію волинського злочину, Росія завжди використовуватиме «волинську карту», щоб вбити клин між поляками й українцями», ‒ каже польський прем’єр.
А цього не можна дозволити, наголосив керівник польського уряду, бо сьогодні «Україна бореться також за Польщу і Європу, безпеку і майбутнє. Щодня українські воїни гинуть у боротьбі з варварською російською навалою, і ми їм вдячні».
За словами прем’єра Польщі, Волинська трагедія є «незагоєною раною» в історії обох народів, яку потрібно залікувати правдою, пам’ятаючи, хто був катом, а хто жертвою. Власне, про те, хто був «катом» або хто «жертвою» є різні тлумачення і позиції у Польщі та Україні. Жертвами стали волинські селяни, як поляки, так і українці.
Чисельністю жертв маніпулюють
У рамках проєкту Українського католицького університету дослідники встановили на основі свідчень і церковних метрик, архівним матеріалів, що у час Волинської трагедії загинули від 9 до 10 тисяч українців.
Більша половина з них, кажуть дослідники, була вбита поляками, які були на німецькій службі.
Польський історик Ґжеґож Мотика говорить про 2-3 тисячі українців, які стали жертвами Волинської трагедії.
Український історик Іван Патриляк каже про близько 15 тисяч вбитих і замордованих українців.
Щодо польських жертв, то Польський інститут нацпам’яті зазначає про 100 тисяч поляків-жертв на Волині і у південно-східних воєводствах Другої Речі Посполитої.
- Перші вбивства поляків фіксуються восени 1942 року.
- Масові вбивства були весною і влітку.
- 11 липня 1943 року у селі Павлівка (тоді Порицьк) було вбито 200 мирних жителів-поляків. Власне 11 липня і обрано днем вшанування жертв Волинської трагедії.
«Сотня УПА знищила близько 200 поляків. І що символічно, на чолі сотні був Василь Левочко, курінний УПА, який рік по тому опинився у тій місцині у мундирі капітана НКВД прикордонної служби. Ще рік пізніше його знищили упівці в околиці Грубешова. Отже, про те, що радянська інфільтрація була колосальною в УПА свідчать не тільки українські документи, але й польські, німецькі, але на це не звертається уваги, коли ми говоримо під час дискусії з поляками.
Німці поносять головну відповідальність за те що сталось Волині: розпочали війну, захопили терен і не зуміли там запровадити порядкуБогдан Гудь
Досі щодо Волинської трагедії були два монологи ‒ поляків і українців. Польська сторона абсолютно не здає собі справи, що Волинь це була територія проросійська, де колосальні впливи були РПЦ, «Союза русского народа», чорної сотні. Не здає собі справи, що в 1925 році місцеві комуністи вже випрацювали план другої революції на Волині. Одним з елементів плану було винищення польського населення.
Для Кремля це означало, що не буде сенсу піднімати питання кордонів 1 вересня 1939 року. А власне на цій основі розгорнувся конфлікт між Кремлем і Лондонським еміграційним урядом наприкінці лютого 1943 року. УПА дивилась на Волинь як на територію майбутньої самостійної української моноетнічної держави, де не повинно бути ворожого елементу. Селяни дивились прагматично на ситуацію: для них усунення поляків означало заволодіння їхньою землею і майном. Тим часом, німці поносять головну відповідальність за те що сталось Волині: розпочали війну, захопили терен і не зуміли там запровадити порядку», ‒ каже Радіо Свобода професор Львівського національного університету, історик Богдан Гудь.
Польський історик Роман Висоцький вважає, що сьогодні польська сторона має свою позицію щодо трагічних подій на Волині, а українська ‒ ні. А дискусія відбувається у Польщі не у кабінетах істориків, а в політичному публічному просторі.
«Історики не грають головну роль в цьому процесі. Навіть політична сторона питання, яку позицію має репрезентувати це середовище. Такої позиції не бачу. Можна говорити, що ще не час на щось. Але ніколи не було відповідного часу. Треба просто подбати, щоб цей процес був тривалий і це вимагає вирішення. Має бути розуміння ситуації двома сторонами.
Формула «прощаємо і просимо прощення» не буде працюватиРоман Висоцький
Моя позиція така, що формула «прощаємо і просимо прощення» не буде працювати. Ця польська формула з’явилася після Другої світової війни, коли польські єпископи звернулися до німецьких, але слід пам’ятати, що зверталися тоді учасники подій, які розмовляли один з другим. Ми маємо ситуацію, що про Волинську трагедію мають розмовляти онуки з онуками, які мають інший підхід до подій. Тому питання відкрите: що означає ця формула примирення? Проблема, що ми просто на сьогодні не запропонували нічого іншого, кращого. Ніхто не знає, що маємо розуміти, що хоче одна зі сторін вибачення, хто має це робити, як часто? Це можна вирішити, але це політичне питання, політичний контекст, чи електорат у Польщі підтримає таку позицію ‒ і це основна проблема», ‒зауважив Роман Висоцький, професор Інституту історії Університету Марії Склодовської-Кюрі в Любліні.
Волинська трагедія охоплює територію Волинської і Рівненської областей, а також «волинську» частину Тернопільської – Шумський і Кременецький райони. Власне на цих теренах і відбувались масові вбивства мирних людей, як поляків (їх переважна більшість), так і українців.
Порозуміння щодо трагедії, яка сталась 80 років тому, без пізнання правди ‒ неможливе. А для цього, як наголошують співрозмовники, розмова має бути наукова, спокійна, виважена, без політичних контекстів.
