Фотожурналіст Анатолій Степанов працював у Дружківці на Донеччині 22 червня, коли FPV-дрон пролетів просто над ним і врізався в житловий будинок. Квартира миттєво спалахнула.

«Чоловік, який жив по сусідству, вийшов на балкон і просто дивився, як горить квартира, – розповідає Степанов Радіо Свобода. – Я запитав, чи збирається він евакуюватися. Він відповів: «А куди мені їхати? І що я там робитиму?»»

Удар по квартирі став одним із кількох таких випадків, зафіксованих Степановом останніми днями, які демонструють дедалі нестерпніші умови життя в Дружківці. Місто розташоване приблизно за 15 кілометрів від лінії фронту, неподалік від Костянтинівки, яку російські війська зараз намагаються оточити.

У березні 2026 року президент України Володимир Зеленський записав коротке відеозвернення, стоячи в центрі Дружківки. Тоді записане вдень відео вважалося ризикованим кроком. Сьогодні це може бути вже немислимо.

«Тут цивільні щодня перебувають під загрозою смерті», – каже Степанов.

Того ж дня, коли фотограф став свідком удару FPV-дрона по житловому будинку, він побачив автомобіль, що з’їхав із дороги, майже без вікон. Усередині лежали тіла чоловіка та жінки.

«Ці люди їхали вулицею вранці [22 червня], коли дрон влучив у пасажирський бік автомобіля. Це були чоловік і дружина. Вони загинули на місці, – розповідає Степанов. – До машини були прив’язані білі стрічки. Дехто вважає, що це захистить їх від атаки, але їх це не врятувало».

Степанов, фотограф-фрілансер, який виконував завдання для агентства Reuters у Дружківці, супроводжував підрозділ української поліції «Білі янголи». Цей підрозділ займається евакуацією цивільних із прифронтових районів, зокрема дітей, які підлягають обов’язковій евакуації з деяких зон підвищеного ризику поблизу місць бойових дій.

Евакуаційні місії не завжди проходять за планом, каже Степанов. Коли 22 червня поліцейські прибули до літнього подружжя, ті заявили, що це була помилка.

«Хтось подав заявку на їхню евакуацію, але вони хотіли залишитися, тож і залишилися».

За словами досвідченого гуманітарного працівника Євгена Ткачова, людей, які залишаються в прифронтових містах попри поступове просування російських військ, умовно можна поділити на дві категорії: тих, хто має проросійські погляди й чекає приходу російської армії, та тих, хто просто не готовий покинути домівки, які будували все життя.

У населених пунктах поблизу фронту немає перепочинку від атак навіть у короткі літні ночі, каже Степанов. У Краматорську, що розташований приблизно за 15 кілометрів від Дружківки, він описує ситуацію так:

«Уночі прокидаєшся через те, що щось вибухнуло біля твого вікна. Навіть після заходу сонця чутно, як над головою літають дрони».

Попри це, за словами фотографа, у Краматорську все ще можна побачити певну подобу нормального життя, де «люди досі ходять вулицями, навіть торгують на ринку і купують товари в магазинах».

Одна з мешканок Дружківки, яку евакуювали 22 червня, розповіла Степанову, що загроза від FPV-дронів, а також значно потужніших «шахедів» зробила життя в місті надто страшним, щоб залишатися. Водночас жінка наголосила, що планує повернутися.

«Я не хочу залишатися на чужині, – сказала вона. – Війна закінчиться, і я повернуся додому».