Доступність посилання

ТОП новини

Різдвяні підсумки 2023 року на Закарпатті


Закарпаття в період різдвяно-новорічних свят. Архівна світлина
Закарпаття в період різдвяно-новорічних свят. Архівна світлина
(Рубрика «Точка зору»)

На календарі 6 січня. За вікном +7 градусів тепла. В половини закарпатців цього дня Водохреща і закінчення різдвяних свят, в другої половини – Святвечір і початок празників. Саме таким парадоксальним є підсумок 2023 року та входження у новий, 2024-й, у найзахіднішій області України.

Політична невиразність та економічне зростання

Другий рік війни був менший на емоційні гойдалки – паніку, яку змінювала ейфорія, але загалом психологічно важчий. Дається взнаки накопичена втома. Місцеві стрічки новин нагадують повідомлення похоронного бюро, коли кожен день приносить чергову звістку про втрату героя. І хоча двоє загиблих на село начебто не так багато (і в мирний час за два роки примудрялися розбиватися на машинах, гинути від п’янки чи у сварках), але загальна атмосфера та ще й у таку осінньо-зимову сльоту доволі пригнічена. Дощ на Різдво – невеселий дотеп природи.

Загалом в області політичні події, якщо й відбувалися, то якось мимобіжно, десь на задньому плані. В обласній раді змінили попереднього голову Володимира Чубірка на представника фракції «Слуги народу» Романа Сарая. Так само президентська політична сила укріпилася й в Ужгородській міській раді, де було змінено секретаря та заступників міського голови Богдана Андріїва. Подібне пробували зробити і в Мукачеві, де містом керує син політика-старожила Віктора Балоги, на якого теж не бракувало наїздів протягом року. Але мукачівська влада вистояла.

І хоча чимало закарпатців опинилося за кордоном, їхню відсутність компенсують десятки, а то й сотні тисяч переселенців

Натомість голова Закарпатської військової адміністрації Віктор Микита повідомляв позитивні економічні новини: у Закарпаття вкладено пів мільярда доларів внутрішніх інвестицій, а внутрішній регіональний продукт за рік виріс на 18%.

І хоча чимало закарпатців опинилося за кордоном, їхню відсутність компенсують десятки, а то й сотні тисяч переселенців, які рятуються у цій найбезпечнішій на сьогодні області України.

Скандали року

Серед знакових подій року – арешт голови медведчуківської фракції «ОПЗЖ» в обласній раді Івана Чубірка.

Цей колишній швагро Віктора Медведчука, сумновідомий ще з часів скандальних виборів у Мукачеві 2004 року. Давно подейкували про кримінальний бік його діяльності. Цього разу йому пред’явлено звинувачення у вимаганні грошей.

Безперечно, що найрезонанснішою подією року стало грудневе гранатометання на сесії сільської ради у Керецьках

Ще одне резонансна політична справа пов’язана з Володимиром Гісемом, власником відомого Ужгородського коньячного заводу, яким зацікавилося СБУ. Журналісти виявили, що цей «червоний директор» (як він себе називає) залюбки дає інтерв’ю російським журналістам, вихваляє Путіна і навіть тримає його портрет у своєму кабінеті. Володимир Гісем – досі один із впливових бізнесменів Закарпаття, який проявляв політичні амбіції у Соціалістичній партії та Партії регіонів.

Безперечно, що найрезонанснішою подією року стало грудневе гранатометання на сесії сільської ради у Керецьках, де депутат, невдоволений підвищенням платні свого опонента на виборах голови ОТГ, кинув три бойові гранати під ноги колегам. Внаслідок чого одна людина загинула, а понад 20 поранено, в тому числі й учасник бойових дій, якому осколки понищили протези на ногах. І тут теж думка закарпатців розділилася. Одні обурюються непомірними зарплатами і преміями керівництва ОТГ, що є, на жаль, поширеною практикою, інші – відсутністю глузду в терориста, який замість зведення рахунків з головою села, поцілив у невинних людей, в тому числі і в себе.

Такі різні сусіди

Будівництвом року стало зведення модульного мосту в селі Тересва, який будували пів року і лише днями повністю здали в експлуатацію. Для Закарпаття, яке розтягнене із заходу на схід, ця єдина дорога вузькою долиною є життєвою артерією. І руйнування мосту в такому ключовому місці можна би вважати за найвдаліший терористичний акт, який на пів року ускладнив життя половині області, якби це не сталося через недбалість власника фури, який завантажив її більше від дозволених 40 тонн.

Невдовзі Закарпаття отримає третій міжнародний пропускний пункт із Румунією, яка виявилася одним із найнадійніших наших сусідів під час війни з Росією

Тим часом румуни зводять міст через Тису навпроти села Біла Церква, який матиме значно більше пропускної здатності за існуючий в недалекому Солотвині. Таким чином невдовзі Закарпаття отримає третій міжнародний пропускний пункт із Румунією, яка виявилася одним із найнадійніших наших сусідів під час цієї війни з Росією.

Натомість в іншого сусідки Словаччини внаслідок парламентських виборів змінилася влада. До керівництва країною втретє прийшов давній прихильник Росії Роберт Фіцо. Наслідки вже проявилися, коли до блокування українського кордону в Польщі приєдналися і словацькі перевізники, перепиняючи нашій країні можливості для нормального життя і оборони.

Окремі місцеві угорці та громадські організації стали закликати угорську владу змінити свою антиукраїнську політик

З Угорщини, яка робила все можливе, щоб загальмувати поступ України в Європу, закарпатці вже й не дивуються. Це стало одкровенням першого року війни. Новиною є те, що вже й окремі місцеві угорці та громадські організації стали закликати угорську владу змінити свою антиукраїнську політику. Крім, ясна річ, проорбанівських структур, які отримують суттєві дотації з Будапешта. Дійшло до того, що найбільший наклад серед україномовних газет Закарпаття нині має «Карпатський об’єктив», який є рупором Партії угорців України «КМКС».

Великою втратою для цієї організації стала несподівана смерть колишнього заступника голови обласної ради 65-річного Йожефа Барто, який був одним із найавторитетніших місцевих угорських лідерів. Війна, без сумніву, суттєво позначиться на угорській меншині краю. За словами очільника «КМКС» Василя Брезовича, який уже три роки перебуває в Угорщині і спілкується з однопартійцями по відеозв’язку, невідомо скільки угорців виїхало з області і яка кількість їх повернеться додому. Але що не всі так зроблять – це однозначно. І чим довше триватиме війна, тим менше угорців повернуться.

Відзначення Різдва

Ще одною помітною зміною в загалом неспішному житті закарпатця є введення григоріанського церковного календаря у Мукачівській греко-католицькій єпархії та в закарпатських невеликих єпархіях Православної церкви України (ПЦУ). Закарпаття відоме як один із оплотів московського православ’я. Тут близько 600 громад УПЦ (МП). Однак враховуючи кількість усіх інших релігійних громад, які сповідують новий календар, а це і римо-католики, і протестанти різних течій, яких на Закарпатті чимало, кількість прихильників обох календарів приблизно вирівнялася.

У більших містах (Ужгород, Мукачево, Хуст, Берегово) домінувало загальнонаціональне відзначення Різдва – 25 грудня, а на селах – за старим, юліанським календарем. Але тої загальної святкової єдності, яка згуртовувала народ протягом століть, схоже, вже не буде. Навпаки, може ще більше посилиться розділ між вірянами. Тепер він матиме і календарне підґрунтя. І це триватиме, поки існуватиме московський вплив на значну кількість православних.

Загалом церковні колотнечі тільки сприяють секуляризації. За даними соціологічних опитувань, за час війни довіра до церкви знизилася в Україні майже на третину.

Подібні процеси відбуваються і в наших сусідів. Так, у традиційно релігійній Словаччині за результатами останнього перепису майже чверть населення назвали себе атеїстами, а кількість католиків вже ледь перевищує половину. Помітно зменшується і кількість другої за величиною релігійної конфесії – словацьких лютеранів.

Схожа ситуація і в Угорщині, де кількість католиків і реформатів за 10 років упала на 20-25%. Ще гірше угорським греко-католикам, кількість яких за 20 років зменшилася з 250 тисяч до 165, або на третину.

Тож релігійні суперечки, які були на Закарпатті особливо гострими на початку 1990-х років, стихатимуть, либонь, через дедалі більшу релігійну байдужість краян.

Олександр Гаврош – письменник, журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Олександр Гаврош

    Народився 1971 року в Ужгороді. Закінчив Львівський факультет журналістики. Має понад дві тисячі публікацій у пресі. Автор понад тридцяти книжок, в тому числі збірників публіцистики «Точка перетину», «Закарпаття під прицілом»,«Блукаючий народ». Член Національної спілки письменників України. Поет, прозаїк, драматург, сценарист. 

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG