Наприкінці травня 2025-го року Любомир Мікало і ще троє його побратимів отримали бойове завдання – утримати позицію у селі Олексіївка на Сумщині. Утім, з'ясувалося, що група опинилася в повному оточенні російських військових. Українські бійці закріпилися в підвалі покинутого будинку. 42 доби під постійним обстрілом, віч-на-віч із супротивником, з недостатньою кількістю запасів їжі та води. Двоє воїнів загинули. А двох, у тому числі Любомира Мікала, вдалося евакуювати на 42-й день. Важкий і виснажений стан, дзвінок до дружини, яка не відповіла. За час відсутності чоловіка, у стресі і переживаннях, Наталія дізналась, що захворіла онкологією і її якраз везли на операцію, коли Любомир вийшов з оточення.
Що давало сили витримати? Як Любомир Мікало і його син Богдан воювали пліч-о-пліч півтора роки і чи вплинуло це на їхні стосунки?
Форум