Федоров: політичний фальстарт чи заявка на нового опозиційного лідера

Верховна Рада призначила новим міністром оборони Євгенія Хмару, який до цього перебував у статусі виконувача обов’язків. Це рішення підтримали понад 300 народних депутатів. Сам генерал Хмара з парламентської трибуни повідомив, що він уже перебуває в цивільному статусі, як це вимагає закон.

«Хмара звільнився з війська за статтею 26 закону «Про військовий обов'язок і військову службу», за нормою «про проведення організаційних заходів (для осіб вищого офіцерського складу)», – повідомила народна депутатка Інна Совсун.

Але в центрі Києва під час голосування у Верховній Раді все ще стояли молоді люди з гаслами на картонках, які вимагали повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони. Цього не талося, і Федоров, випереджаючи події, увечері 18 серпня записав звернення, у якому закликав провести вибори під час війни.

«Демократія не може бути заручницею Росії… Ми повинні знайти законний, безпечний і реалістичний механізм, який дасть змогу Україні відновити повноцінний демократичний процес навіть за умов тривалої війни. Це складно. Потрібно забезпечити право голосу військових, мільйонів українців за кордоном, людей у прифронтових регіонах. Потрібно забезпечити безпеку виборчого процесу, незалежність інституцій і довіру до результату», – сказав він.

Що означає ця заява Федорова? Він починає свій політичний проєкт? Чи зараз вдалий час для цього? До чого це може привести?

Дивіться про це у програмі Свобода Live:

Радіо Свобода подає у текстовому вигляді ключові моменти обговорення у студії.

Коментарі народних депутатів

Ірина Геращенко, народна депутатка України, «Європейська Солідарність»:

– Михайло Федоров – плоть від плоті цієї системи, людина, яка допомагала створювати цю систему.

Але Михайло Федоров прийшов шлях власної еволюції, не деградації. Як 99% інших членів команди Зеленського. Цю еволюцію можна тільки вітати.

Єдине, він не назвав, хто ж автор цієї системи, хто її очолює.

Друге, ми повністю підтримуємо необхідність демократизації країни навіть в умовах воєнного стану.

Давайте закриємо марафон (загальноукраїнський інформаційний телемарафон «Єдині новини», запущений 24 лютого 2022 року), давайте повернемо свободу слова, доступ опозиції буде не тільки до Радіо Свобода і Суспільного, а й до інших каналів, які сьогодні живуть за український бюджет, але при цьому політичну цензуру впроваджують.

Але пан Федоров ніколи не звертав на це увагу ні як віцепрем'єр цифровізації, ні як міністр оборони. А демократію треба відстоювати в багатьох проявах.

До речі, пан Федоров розпочав своє звернення із ключової фрази: «Воєнна країна не може бути без міністра оборони». І це теж правда, і тут варто подякувати йому за правильну державницьку позицію.

Що стосується виборів, ви знаєте, очевидно, що Україна має пройти вибори після припинення вогню. І якраз я вважаю, що сьогодні парламент мав би дуже серйозно працювати над тим, щоб, коли буде припинення вогню, коли на українців не будуть летіти бомби, у нас має бути готовий закон про вибори післявоєнні, які будуть дуже важкими.

От на цьому сьогодні варто зосередитися, і вони, ці вибори, тоді точно можуть бути в Дії (Єдиний портал державних послуг Дія). Вони мають бути чесними, транспарентними, зі свободою слова.

Ці питання, на жаль, ніколи раніше не цікавили пана Федорова, при всій моїй до нього повазі. А почати треба з цього.

Олександр Федієнко, народний депутат України, «Слуга Народу», член комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки:

– Я не знаю, хто спонукав Михайла вийти з цим відео, бо навіть ті народні депутати, які мали сумніви, після перегляду цього відео, точно вирішили голосувати за Хмару.

На мій особистий погляд, виходити з цим відео було трохи зарано. Я розумію, що Михайло вийшов з виявом свого особистого політичного старту

Була влучна критика, питань немає, все це якраз в наративах мітингувальників з картонками.

Але знаєте, я як звичайний громадянин, я хотів би там почути відповіді.

Вибори, добре. Але як їх провести під час війни?

Там багато таких гучних меседжів. Але, на жаль, у Михайла не було відповідей.

Плюс, я це можу класифікувати як меседж для міжнародних партнерів щодо майбутнього політичного якогось там руху, який може бути у Михайла як окремий політичний двіж.

Але по факту, цим відео Михайло чітко спозиціонував себе, що він уже не команда президента, точно. Не та, яка була раніше одним цілим.

Дмитро Костюк, народний депутат України, позафракційний:

– Я прошу вас бути справедливими і розділяти «Слугу народу», команду президента у 2019, 2022, і 2026 роках. Це різні речі.

На початку своєї каденції я особисто доклався до запуску ринку землі, чим величезні схеми накрили і дуже багато інших речей.

Минулого року, Верховна Рада України силами в першу чергу монобільшості намагалася знищити незалежність НАБУ і САП. Як реакція на цю спробу? Я вийшов з фракції «Слуги народу».

І, звісно, моя позиція з приводу фракції монобільшості змінилася з того часу.

Правильність моєї позиції була підтверджена справами «Мідас», іншими корупційними справами, відкритими проти фракції «Слуги народу».

З приводу виборів і Федорова – всі відповіді вже є в історії. Це я вам як історик скажу.

У 45-му році, під час Потсдамської конференції, Черчилля всі вже вітали. Учасники, в тому числі і Сталін, ще перед виборами вітали з тим, що він буде переобраний 100% прем'єр-міністром у Великобританії.

Він був сам в цьому впевнений. Але відбулися вибори. Черчилль стрімко програв. Виграли лейбористи з величезним відривом, уперше в історії.

Про що це говорить? Із 35-го року по 45-й у Великій Британії не було виборів. Німецький солдат не ступав на землю Великої Британії. Але вибори не проводилися.

Запит, очевидно, на ці вибори був, але жодних виборів не проводилося до самого кінця війни.

Тож, з того, що я зараз вам розповів, витікає, що вибори під час війни недоцільні.

Це опозиція колективному Зеленському

Володимир Фесенко, політолог

– Як ви оцінюєте звернення Михайла Федорова і як ви розумієте, яку мету ви тут бачите?

– Я думаю, що це пов'язано перш за все з тим, що вже вчора стало очевидним: питання про повернення Федорова на посаду міністра оборони України, остаточно закрите. І відповідно треба було визначатися, що далі. От яка його подальша позиція?

Федоров піде в опозицію, чи він піде в бізнес, чи в громадську діяльність. Тобто, яка його подальша позиція?

Зокрема, і щодо Картонкового Майдану, який вимагав його повернення на посаду міністра оборони. Треба було визначатися, потрібно було дати відповідь на ці запитання. І, в принципі, Федоров спробував це зробити.

– І він визначився?

– Думаю, що так.

Він, якщо оцінювати суть його заяви, по змісту і навіть по формі – от тут багато ви цитували там іронічних оцінок, да, тут є певне копіювання відеозвернення Зеленського, але не стільки зразка 19-го року, скільки, я б сказав, сьогоднішніх звернень. Тут є певні паралелі.

Але важливіше інше: Федоров фактично зробив заявку на те, що він іде в опозицію. За змістом це виглядало саме так.

Так, це не опозиція особисто Зеленському, але це опозиція колективному Зеленському. Тому що там згадувався Єрмак і Арахамія, і по змісту, зокрема, звинувачення в корупції – ну, це фактично заявка на свій опозиційний статус.

Подивимося, що буде далі, наскільки це буде послідовна позиція, чи не буде змін у Михайла Федорова.

– А який сенс? Можна я уточню? А який сенс? Це ж все марно...

– Що значить «марно»? А чому марно?

– Бо за п'ять років війни вже кілька разів було такі фальстарти.

– У кого? Назвіть.

Уже більше чотирьох років повномасштабної війни, я не беру ситуацію до війни. У нас, крім парламентських опозиційних лідерів, у яких, м'яко кажучи, не дуже великий рівень популярності, не було публічного опонента президенту Зеленському і нинішній владі. Не було. Зараз з'явився.

Так, можна до нього по-різному ставитись, але це публічне опонування нинішній владі.

Не з боку журналістів, не з боку антикорупційних активістів, у яких теж, м'яко кажучи, невисокі рейтинги і невисока впізнаваність.

А тут вперше людина, яка має один з найвищих рейтингів в Україні і за рівнем довіри, і за рівнем популярності, електоральний зокрема, він фактично кидає виклик нинішній владі.

І оце принципово нова ситуація, якої не було у нас раніше.

Так, виборів зараз немає.

І от з виборами, з темою виборів під час війни, я думаю, що певна помилка у Федорова була. Він, можливо, думав, що це викличе відразу великий інтерес, а зіткнувся із критикою.

Хоча я можу вам сказати, я уважно стежу за соціологією, так можу вам сказати, що раніше більшість українців були проти виборів під час війни.

А за опитуваннями, які були навесні, від 53 до 57%. Трохи більше половини. Близько третини вже підтримує вибори під час війни.

І якщо раніше там Олесь Доній був такий майже маргінал, який казав: «Ні, вибори треба проводити під час війни». То зараз це вже не поодинокі думки.

І в цьому сенсі, я думаю, що Федоров намагався перехопити ініціативу, можливо, змінити порядок денний внутрішньополітичного процесу і, зокрема, запропонувати певну перспективу для того ж Картонкового Майдану, для своїх прихильників, за що треба далі боротися.

Не йдеться про проведення виборів вже зараз, не було такого заклику у Федорова, що зараз треба проводити вибори. Заклик був про те, що нам треба не забувати про можливість оновлення влади навіть під час війни.

– Навіть під час війни. А скажіть, а з вашої точки зору, а наскільки все-таки ця промова, цей вихід вдарить по владній вертикалі Володимира Зеленського? От прямо зараз, не колись там, коли почнуться реальні вибори, а от прямо тепер. І як саме, в чому саме це може проявитися?

– Ні, ну, не варто очікувати від цього звернення і, до речі, від інших подій, які сьогодні відбулися, негайних наслідків.

Негайних наслідків не було, навіть від Міндійчгейту.

От здавалося, з усього, що було за останній рік, найбільшою ризик і загроза для Зеленського була в листопаді минулого року через Міндійчгейт.

– Так. І що?

– Рейтинги тоді впали на 10%, і ці 10% потім Зеленський відіграв, коли з'явився мирний план Трампа.

І за цей рік, я можу вам сказати, знаєте, коли були найбільші втрати у Зеленського? Не під час антикорупційних розслідувань або там якихось там внутрішньополітичних заворушень.

Ні, найбільші втрати за рейтингом довіри були в лютому цього року. І це було пов'язано з тим, що, з одного боку, саме тоді, мабуть, проявилася критична позиція багатьох українців у зв'язку з тим, що було взимку і тих проблем, які виникли взимку, не лише в зв'язку з тим, що Росія по нас вдарила під час морозів, а в тому, що, на жаль, і влада не завжди була готова, ну, заздалегідь, до того, щоб протистояти цьому.

Плюс розчарування щодо відсутності результатів від мирних переговорів.

І зараз теж не варто чекати, що все, от, у Зеленського посипляться всі рейтинги, але втрати вже є.

Уже сама історія зі звільненням Федорова призвела до помітних рейтингових втрат Зеленського.

Так, він ще залишається лідером по першому туру президентських виборів, але по рейтингу довіри вже він втратив помітно, він вже не серед лідерів.

Далі, по другому туру виборів він програє, програє і Валерію Залужному, який зберігає на даний момент статус головної альтернативи Зеленському на президентських виборах, програє і Михайлу Федорову.

І тому зараз для Федорова, я думаю, не безпосередній результат, от саме зараз, а закріпити за собою роль одного з опозиційних лідерів і зберегти хоча б частину, але активну частину своїх прихильників, які з'явилися от за останній місяць.

– І ви думаєте, що ось таким зверненням він цієї мети досягнув?

– Лише одним зверненням – ні. Але зверніть увагу: от якщо б він нічого не робив, не було б звернення, а була б пасивна позиція, я думаю, втрат було б набагато більше.

Нагадаю, коли він 31 липня в інтерв'ю New York Times сказав: «Я не піду в опозицію до Зеленського, поки йде війна».

З одного боку, це відповідальна позиція: війна і зараз не до внутрішньополітичних війн. А з іншого боку, відразу з'явилася критика: «А чого ж це так? Не Федоров не йде в опозицію, він не приєднується до Картонкового Майдану, він і досі сподівається на роботу у Зеленського».

А зараз він робить інший хід.

Подивимося. Думаю, що зарано робити висновки.

От у вересні будуть опитування соціологічні і подальший рейтинг Федорова ще й залежить від того, чи продовжить він таке саме опонування нинішній владі.

– Сьогодні, коли всі активно в соцмережах постили меми і жарти іронічні про звернення Федорова, коли народні депутати голосували за призначення нового міністра оборони, під парламентом зібралися люди і вигукували «ганьба».

От перед вами були народні депутати і вони казали, що багатьох змотивувало звернення Федорова. Подивилися звернення Федорова і подумали: «Та ну, проголосуємо за Хмару, бо це ж...».

Чому парламент, з вашої точки зору, продемонстрував ось сьогодні таку неабияку єдність і фактично підтримав президента чи виручив президента? Тому що до голосування були різні коментарі і взагалі були сумніви, що голоси зберуться. Це якась політична тут домовленість чи що?

– А де ви бачили сумніви? Вже вчора було все очевидно.

Навіть я можу вам сказати, що не було б подання президента на призначення Хмари міністром оборони, якби були сумніви, що за нього не буде голосів.

Була абсолютна впевненість, що голоси за Хмару будуть.

Я сам здивований, що було 312 голосів. Зверніть увагу, за Сибігу набагато менше.

– А як ви це пояснюєте?

– Я пояснюю дуже просто: Хмара – бойовий генерал, до якого є повага в суспільстві і серед народних депутатів.

Підтримували не президента, хоча, звісно, частина підтримували і президента, а Хмару.

От по Сибізі, то тут безумовно підтримка і президента.

А тут повага до Хмари, повага до військових. Ось що спрацювало. І саме на це, до речі, робив ставку і Зеленський, коли висував кандидатуру Хмари.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Заява Федорова про вибори. Перші реакції. «Тепер це вже точно початок політичної гри»