Роль української опозиції під час кризи

Тарас Чорновіл у студії Радіо Свобода

Гість Свободи: Тарас Чорновіл, народний депутат ПР
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Роман Скрипін: Сьогодні у «Вечірній свободі» ми будемо говорити з Тарасом Чорноволом – він колишній член Партії регіонів – власне, про долю цієї політичної сили. Може, Ви знаєте щось більше зсередини, оскільки вчора був для партії, так би мовити, судний день, хоча суд намагалися вчинити над урядом Тимошенко, але не райдужні наслідки насправді виявилися для Партії регіонів, яка ініціювала розгляд цього питання у Верховній Раді?
Тарас Чорновіл: Якщо Ви вважаєте, що це дійсно цікаво, що там робиться, то я попробую сказати те, що я знаю. Я можу бути тут не зовсім об’єктивним. Ви розумієте, у мене є певна суб’єктивність, плюс – я можу далеко не все знати. Але мені здається, що те все, що відбувалося навколо уряду вчора, і той абсолютно прогнозований, планований програш і зрив одного з плавнів розпуску дострокового Ради і вже, власне, другого плану і підготовка зриву третього – це є одна внутрішня, внутрішньопартійна розборка, яка десь, можливо, для партії буде і доброю, що вона зараз відбувається, закриється одна досить погана язва, яка називається «вплив «РосУкрЕнерго».
Я думаю, що це початок кінця цієї групи остаточно і впливовості Партії регіонів. Їм дали можливість довести: «Дать боярам водки, да только чтобы дурь каждого видна была». Цю можливість дали, дали можливість один раз наступити на граблі, зараз будуть ще одні граблі з цим так званим складанням повноважень, позбавленням депутатських повноважень, а після того, я думаю, з цією групою попрощаються.
Проблема виходить з чого? Осінню, коли всі готувалися до виборів, коли не було коаліції, Президент виносив свої укази про розпуск Ради, і вони були в принципі конституційні, відбувся під тиском Фірташа, кажуть, що і Могилевича, розподіл місць у майбутньому парламенті – 40 – 40 – 20: 40 – Фірташ, 40 – ніби, як вважалося, на розсуд Ахметов, і 20 – на розсуд Януковича, Клюєва, Товстоухова, всіх інших політичних еліт.
Сьогодні ніхто, зрозуміло, коли проти Фірташа вже кримінальні справи відриваються, він вже фактично ніхто, і не збираються йому нічого відкривати. І ось оце протистояння внутрішнє вилилося у такі, здавалося б, драматичні події, які в принципі, мені здається, не вартують того ефірного часу, коли їх показували.
– Отже, говоримо про майбутнє опозиції, точніше, Партії регіонів, яка себе відносить нібито до опозиції. Як Ви вважаєте, не буде у виборців Партії регіонів, які є досить монолітні і віддані, певного розчарування у партії, оскільки те, що вчора сталося, це називається неспроможність?
Партія себе позиціонує як опозиція. Я не даремно тут згадував про те, що треба вміти бути в опозиції. Тому що просто так критикувати – це одна з функцій, але якщо Ви якісь дії ініціюєте, то Ви маєте прорахувати результат, він має бути наявним, тобто Ви мусите отримати результат, а не просто заради самого процесу.
Безумовно, спроможність, вміння досягнути результат – це дві складові, є багато інших, в тому числі, і вміння бути самоповажними. Оце постійне прагнення якомога швидше повернутися до влади, будемо тут критичні, це не тільки проблема Партії регіонів, це так само проблема Блоку Юлії Тимошенко, рівно два роки назад вони робили те ж саме, що зараз робить Партія регіонів, тоді Партія регіонів це критикувала, сьогодні, навпаки, БЮТ це критикує.
Все міняється, але, на жаль, гравці грають за тими ж самими правилами. Тоді БЮТу це не зашкодило, їхньому рейтингу, у Партії регіонів інший електорат, зовсім інший. Схід показав дуже добре в 2007 році на виборах результат – падіння. Одна Донецька область – у Донецькій області Партія регіонів на 130 тисяч голосів дістала менше, у базовій області.
І зараз коли вибудовують дуже романтичні перспективи Януковича на президентські вибори, я вам скажу, це абсолютно дуті рейтинги... Розбудова таких дуже гарних рейтингів, мені здається, це є самозамилювання, самопереконування, а коли це ще і підкидує президентська структура, Інститут стратегічних досліджень, щось подібне, то у мене це взагалі викликає певні підозри, що іде красиве обігравання і не дуже добросовісне щодо самої Партії регіонів.
Я сьогодні перед тим як іти на Ваш ефір давав інтерв’ю одній донецькій журналістці, потім ми розговорилися, вона сказала, що по Донбасу вона скількох людей знає, всі настільки розчаровані, що або не підуть на вибори, або частина, що для мене було абсолютно неочікуваним, готові голосувати, скажімо, за БЮТ, що там ніби дико ростуть рейтинги БЮТу сьогодні. Мені в це важко сьогодні повірити.
Є така компанія як R&B, Research & Branding, яка має відношення до Ахметова, до його бізнесу, соціологією займаються, вони проводили опитування – там 80% українців, за їхніми даними, там є похибка, і опитано понад 2000 людей було по всій Україні – 80% хочуть сильної руки, розумієте, тобто тут є змагання якраз в тому іміджі Януковича, який у нього вибудований, що він там начальник автобази, умовно, це з його біографії, і Юлія Тимошенко, яка теж претендує на цю сильну руку.
Я цих даних не чув. Якщо є такі дані, то, по-перше, це сумно для перспектив України, мене лякає така настроєність, хоча під час кризи це є прогнозовано. Врешті-решт сильної руки і Галичина хотіла в певний момент і зараз, по-моєму, теж десь хотіла б.
Але Янукович в четвер, саме в цей четвер, який був, з цими історіями з відставкою уряду, з досить непослідовною позицією і з тим, що побачили, що він залежний, він занадто залежний, він втратив імідж самостійного, міцного, сильного, твердого політика. Це серйозна втрата. Якщо ці дані, про які Ви говорите дійсно оправдуються, особливо для Сходу України, якщо вони на Сході не менші, а такі самі, як середні по Україні, то це досить серйозна для нього втрата, тому що цей імідж він, очевидно, буде втрачати.
– А що Ви розкажете про роль комуністів в усій цій історії з голосуванням. Запитуючи у комуністів, що вони зберегли обличчя при такій грі, коли вони зрозуміли, що відставка не відбудеться, вони проголосували «за», хоча рішення вони ухвалювали, як голосувати, тривалий-тривалий час. Хто тримає комуністів на короткому повідку?
Ви все і так вже сказали. Вони проголосували за відставку, коли побачили, що відставки не буде. Вони не проголосували за бюджет, коли була впевненість, що бюджет ніби все-таки проходить, там ще йшла торгівля, вони мали дати голоси врешті-решт, там щось затримувались з цим, бюджет неочікувано для комуністів пройшов, вони думали, що з третього разу буде проходити.
Я думаю, що це є та кішка, яка гуляє сама по собі, але дивиться, де зручніше. Риба дивиться, де глибше, а Компартія шукає, де затишніше. Я думаю, що, очевидно, комуністи попробували кілька разів іти на співпрацю з Партією регіонів, для них нормальний ефект був, який загалом не відбився на їх рейтингах негативно, який їм був комфортний, і в чомусь вигідний, будемо розуміти, про що йдеться, коли вони були в антикризовій коаліції.
Кілька разів після того, коли пробували домовитися з Партією регіонів, відбулося те, за що комуністи потім довго чухали потилицю і думали: «Що ж ми втратили, а що ж ми здобули». Тому я думаю, що в даному випадку вони не шукають союзника, навіть потенційного союзника в Партії регіонів.
– А в коаліції ж вони голосують? Їх же щось мотивує голосувати з коаліцією, додавати свої голоси?
Я не буду говорити про якісь меркантильні речі, те, чого не знаю, не буду нариватися на судовий позов. Я не знаю, всі говорять про це. Ви може відкрити будь-який інтернетівський матеріал і прочитати, які це суми і все. Я цього не знаю і не говорю.
Давайте так. Посади є – є. Як Ви думаєте, це не показово, що, після вчорашнього голосування комуністів за відставку, сьогодні зареєстрований проект постанови бютівцями про зняття з посади Олександра Лавріновича – першого віце-спікера від Партії регіонів, про його намісника, людину, яка прийде на його місце, всі говорять, що це буде Адам Мартинюк, представник Компартії? Щось за цим є.
– Це ж буде ще один удар по Партії регіонів. Дивіться, Юлія Тимошенко, – немає ніякого пієтету до цієї персони, до її діяльності, але є факти, – вона постійно займає так звані висоти, ключові позиції. Була війна за Фонд держмайна – хто виграв?
Вона вже виграла повністю.
– Говорили про Голову Нацбанку – правомочне, неправомочне рішення Верховної Ради – ефект досягнуто, висота зайнята. Зараз фактично Юлія Тимошенко, Ви говорите про комуністів, знову займає ще одну висоту.
Я скажу інше. Комуністи будуть допомагати час від часу коаліції, вони не будуть переходити ту межу, яка їм може ідеологічно зашкодити. Я думаю, що іноді коаліція не дорахується голосів і дещо, що коаліції дуже потрібно, взагалі не пройде. Тобто вони будуть тримати певну свою цноту.
– А чому Ви не голосували за відставку уряду?
Я не голосував, тому що я не бачу, що потім. А що потім? Відставка? Я вже ж говорив на початку, основний її мотив – це не є питання усунути уряд. Уряд все одно лишається, варіант технічного уряду – навіть в самій Партії регіонів був бунт проти цього восени, коли була там ідея з технічним Прем’єром від групи «РосУкрЕнерго» і щоб таким чином і самого Януковича потім взагалі потіснити. Ця ж ідея обговорювалася з Банковою і про це було домовлено, по суті. Ця ідея не проходить.
Тобто питання не у відставці уряду, питання в тому, щоб потім завалити остаточно парламент... Ішла мова про кінцевий розвал парламенту. Плюс настільки відверто звучало у багатьох лідерів Партії регіонів оце: «Чим гірше, тим ліпше». Вибачте, я в ці ігри не граюсь.
От, скажімо, в гру, яку буде робити БЮТ по відставці Лавріновича я теж не буду гратися. Тому що я вважаю, що це теж є дорога в нікуди. При тому, що Мартинюк не гірший за Лавріновича як віце-спікер, можливо, кращий. Але втягувати парламент у зайву колотнечу, я думаю, зайве.
А я думаю, що логіка БЮТу може бути щодо відставки Лавріновича – ще одна висота, але не та, про яку Ви кажете. Комуністи і так мають достатньо багато, вони все одно на певну співпрацю будуть іти, але занадто глибоко заходити не будуть. Вони не дадуть себе використати на всі 100%, вони занадто мудрі тепер уже.
А мова іде, щоб втягнути Партію регіонів в чергову колотнечу, коли буде стояти паралельно питання про відставку Лавріновича і, скажімо, зниження дорожнього збору, автомобільного збору, проти якого кияни зараз виїжджають з цією акцією «Дістали!», і тоді буде дуже показовий момент: «От дивіться, як вони чіпляються за свої крісла, вони не ваші закони хочуть приймати, вони не для народу, вони тільки за крісла чіпляються».

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)