Аграрна стратегія України: ставка на зерно і м’ясо

Микола Присяжнюк

Україна, як найпотужніший виробник зерна та органічного продовольства, відстоюватиме лідерські позиції на зерновому ринку. Про це Радіо Свобода заявив міністр аграрної політики Микола Присяжнюк. А в депресивних регіонах, де немає можливостей для розвитку великого сільського господарства, будуть створювати малі свинарські ферми, щоб таким чином економічно підтримати місцеве населення.
– Пане міністре, Прем’єр-міністр Микола Азаров звертається до Вас і каже, що необхідно розробити якісь заходи, якусь схему, якусь систему, щоб можна було максимально зберегти продовольче зерно і створити можливості для того, щоб були нормальні державні запаси.

Ці заходи мали б бути, мені здається, вже на цей час.


– Звичайно. По великому рахунку, що стосується зерна, вони в нас є.

А сьогодні ми розглядаємо можливість напрацювання стратегії розвитку АПК нашої країни. Чому? Тому що сьогодні необхідно АПК та виробництво збалансувати, збалансувати відповідно до вимог СОТ, збалансувати й адаптувати до вимог чинного законодавства з країнами європейської спільноти.

– І, головне, світового ринку зерна.

– Так. Все-таки сьогоднішній потенціал країни достатньо великий.

– У Європі багато зараз пишуть про те, що Україна ось-ось і займе головну зернову нішу на світовій арені. Так чи матимемо це якісне зерно, щоб ці сподівання справдилися або побоювання у конкурентів?


Моя поїздка у вересні до Чикаго дасть можливість розпочати роботу відкриття зернової біржі в нашій країні. Це вже буде перший крок до цивілізованої торгівлі.
Ми чітко розуміємо, що по певних позиціях, не дивлячись на те, що сьогодні йде шквал критики щодо якості врожаю, по кількості врожаю, ми вже декілька років тримаємо перші місця. Це позиція – виробництво та торгівля соняшниковою олією та насінням соняшника, ячменем, це кукурудза, на другому місці. Та й зернові, пшениця. Ми практично на третьому місці у світі по обсягах реалізації продажу на зовнішні ринки сільськогосподарської продукції.

А ще більше конкуренти побоюються, і так звані трейдери зернового ринку світового, що ми збалансуємося, ми наведемо порядок, щоб цей дикий зерновий ринок, який сьогодні в нас існує, здобув нормальну, цивілізовану форму торгівлі. Тоді це дасть можливість не тільки заробляти трейдерам, а й заробляти зерно виробникам.

І ми зараз в активній фазі проведення перемов з Чикагською біржею зерновою. Я переконаний, що моя поїздка у вересні до Чикаго дасть можливість розпочати роботу з відкриття зернової біржі в нашій країні. І це вже буде перший крок до цивілізованої торгівлі.

– Чи ці переговори допоможуть Україні уникнути таких моментів, як, наприклад, повідомлення про те, що яйця містять діоксин, тому що курей годували українською пшеницею, або що в українській олії знайшли мастила?

– Отакі кроки і цивілізована торгівля, де будуть виступати гарантами виконання контрактів світового рівня біржі. А перед тим, щоб прийти на біржу і укласти угоду, необхідно обов’язково пройти всі вимоги санітарних, фітосанітарних служб. Так що це унеможливить.

Повертаючись до Вашого запитання, я хотів би звернути увагу, що німецькі фірми, які озвучували цю проблематику по діоксину, вибачилися і сказали, що це було приватне повідомлення, яке не відповідало дійсності.

– Всередині, в Україні провели перевірку?


– Звичайно. Ми провели інспектування тих партій залишкової кількості зерна, тобто кукурудзу, яка експортувалася, частково ці партії залишилися, ми провели в себе перевірку – ніяких слідів діоксину не було, ми провели перевірку в Європі – ніяких слідів діоксину не було.

Тобто, я думаю, що це якраз нецивілізована конкурентна боротьба, яку використали навіть завдяки тому, що у нас ланцюжок торгівлі ще не є повністю цивілізованим.

– Пане міністре, але які Ваші прогнози, враховуючи те, що відбувається зараз з погодою, зі спекою і зі зливами, на якість українського зерна?

Цей рік питання з якістю зерна стоїть загострено. Ми плануємо в цьому маркетинговому році провести реалізацію зерна на експорт біля 16-17 мільйонів. У нас буде можливість залишитися потужним зернотрейдером і зберегти свої позиції. Write Your Quote Here ...
Цей рік питання з якістю зерна стоїть загострено. Чому? Певний час у червні йшли зливи по всій території нашої країни, і частина зерна не відповідає тій якості, якої нам би хотілося. Але я хочу запевнити, що перехідні залишки, які в нас були минулого року біля 6 мільйонів тонн і нинішній врожай не викликають у нас хвилювань щодо продовольчої безпеки всередині нашої країни.

До речі, ми готуємося і плануємо в цьому маркетинговому році провести реалізацію зерна на експорт біля 16-17 мільйонів. Тобто, у нас буде можливість залишитися потужним зернотрейдером і зберегти свої позиції.

Адже не одні ми зменшуємо і якісні, і кількісні показники нинішнього врожаю. Сусідні країни, такі як Росія, зменшують на 20% свій і якісний, і кількісний показники. Аргентина, Австралія, Канада, США, навіть Європа зменшує свої показники в обсязі і в якості. Тобто, такий рік на сьогоднішній день на всій планеті для хліборобів.

– Пане міністре, відомо, що аграрний бізнес – це бізнес, який потребує грошей, їх треба спочатку вкласти задля того, щоб потім щось отримати. Ця проблема для України була гострою. Мова йде про кредитування виробників.


– Питання складне. І я хотів би сьогодні поговорити про те, яку кількість потрібно і яку кількість грошей виділяє уряд. Є комерційні банки, які достатньо високі відсотки дають. Але перед міністерством стоїть сьогодні задача в першу чергу знайти такий правильний механізм використання бюджетних коштів, скільки їх не було б, щоб вони були мотивацією для залучення інвестицій. Як говорять, «шара розміру не має».

І якщо ми будемо продовжувати виділяти бюджетні кошти як наслідок, тобто, десь були кліматичні умови несприятливі, десь компенсувати на кілограм вирощеного м’яса – це вже наслідок. Я не думаю, що це буде ефективно.

А якщо ми зробимо таким чином, і ми близькі до того, щоб бюджет 2011 року розпланувати таким чином, щоб кожна бюджетна гривня була мотивацією залучення інвестицій до аграрного сектору в обсязі 10-15 гривень, ми зможемо динамічно розвивати нашу галузь.

– Який цей механізм? Ви його вже придумали?

Ми визначили три пріоритетні галузі для держави і для АПК: рослинництво, виробництво м’яса, свинини, розвиток молочного скотарства.
Звичайно, адже ми визначили, враховуючи аналітику і можливості нашої країни, три пріоритетні галузі для держави і для АПК. Це рослинництво, тому що основна складова експорту нашої країни – це зерно, соняшникова олія, насіння соняшнику, ріпак, соя.

Друга складова – це виробництво м’яса, свинини, тому що природно ми зобов’язані виробляти, якщо можна так сказати, національно м'ясо свинини, традиційне для українців, і обіг коштів у вирощуванні свинини набагато коротший, ніж яловичини.

І останній пріоритет, третій, достатньо складний – це розвиток молочного скотарства.

– Достатньо включити будь-який телевізійний канал, який реалізовує якийсь соціальний проект, і ми з жахом дізнаємося, що у нашому молоці мало молока, у сметані його зовсім немає, наприклад, або ковбаса не є продуктом, виготовленим з м’яса.


– Це те питання, про яке ми почали з самого початку. Адаптація стандартів і розробка та затвердження стандартів, які сьогодні діють і в Європі, і в наших сусідів в Білорусі (у них набагато вищі стандарти по якості молока), і в наших сусідів у Росії.

Тобто, виглядає таким чином, що ми самі себе поставили в резервацію. Чому? З однієї сторони, стандартами нас піджимає європейська спільнота, з другої сторони, Росія вже піджимає, і з третьої сторони, Білорусь піджимає. Тобто, якщо ми не покращимо і не гармонізуємо стандарти як на молоко, як на м'ясо, на всю сільськогосподарську продукцію…

– Ще є Польща.

– Про Польщу я й не говорю. Я її відношу до європейської спільноти. І вони нас практично зажали. І нам сьогодні необхідно робити прорив. Якщо можна так порівняти, аграрний сектор сьогодні повинен зробити той прорив, який колись був зроблений в період Курської битви. Іншого шляху в нас немає.

– Пане міністре, але чи відчуваєте Ви підтримку в уряді? Оскільки відомо, що Верховна Рада не ухвалила стандарти, коли парламентарії конкретно розглядали, щодо м’ясних продуктів. І це вже кілька разів. Це рішення не проходило і не проходить.

Європарламентарії готові нам надати допомогу, щоб ми в короткий термін провели гармонізацію стандартів по продуктах харчування і по сільськогосподарській продукції необхідно гармонізувати ще біля 10 тисяч стандартів.
Ухвалять. Чому я так впевнено говорю? Тому що сьогодні ті ініціативи, які започаткував Президент, який послідовно її контролює, реформи і підписання угоди про зону вільної торгівлі з європейською спільнотою. У нас іншого шляху немає.

Я зовсім недавно був в Європарламенті, спілкувався з єврокомісарами, з парламентаріями. Вони (європарламентарії) готові нам сьогодні надати наукову інформацію, допомогу, науковий потенціал свій, свої стандарти гармонізувати і профінансувати, щоб ми все-таки в короткий, стислий термін провели гармонізацію стандартів.

До речі, тільки по продуктах харчування і по сільськогосподарській продукції необхідно гармонізувати ще біля 10 тисяч стандартів.

– Ось це виробництво свинини, про яке Ви говорили, має базуватися на створенні великих свиноферм, а чи це будуть якісь розкидані по всій території України менші виробництві?

Я прихильник розвитку двох напрямків галузі: крупнотоварна в Криму, на східній території. Населення налаштоване до колективного ведення господарства. На західній Україні, в північній і в центральній люди споконвіків були господарями. Отут держава зобов’язана підтримати дрібного виробника м’яса свинини.
Сьогодні є прибічники і однієї форми розвитку агропромислового сектору, в тому числі і виробництва м’яса свинини, і іншої.

Але не треба забувати, що в нас є такі національні особливості, які не притаманні іншим країнам. Адже в нас у сільській місцевості проживає біля 32% українського населення, української нації. Для порівняння, у європейській спільноті в сільській місцевості проживає 3%, в США 4%, а в нас 33%.

Про що це говорить? Про те, що якщо ми підемо крупнотоварним виробництвом м’яса свинини, яловичини, молока, ми з вами чітко дамо сигнал 15 мільйонам українського сільського населення, що, дорогенькі наші, ви залишаєтеся в українському селі як у резервації, без роботи, держава за якийсь рахунок соціальних виплат вас потихеньку дотримує, поки ви самі не емігруєте до міст або чисельність ваша як популяції «сільське населення» зменшиться і, я боюся цього слова сказати, зникне.

Другий крок. А як же знайти порозуміння економічного, фінансового чинників і соціального? Тому що українське село, як би там не говорили, це колиска нації. Сьогодні багато хто до цього ставиться скептично, що це є лірика. Ні, це є економіка. І, мабуть, великі досягнення нашої країни.

Тобто, я є прихильник розвитку двох напрямків цієї галузі: крупнотоварна, наприклад, у Криму, на східній частині території. Ми розуміємо, що там населення, навіть проживаючи в селах, більше налаштоване до такого колективного ведення господарства. Ніяк ми не можемо на західній Україні, у північній частині нашої країни і в центральній змусити людей жити по принципу колективізації, тому що там люди споконвіків були господарями, і вони були, і є, і хочуть бути. І ми зобов’язані це, як держава, використати, іншого шляху немає. І отут якраз держава зобов’язана направити ту фінансову допомогу, про яку ми говорили: підтримати дрібного виробника м’яса свинини, ведення цієї галузі тим шляхом, про який ми з Вами говорили.

До речі, ми в міністерстві вже відпрацювали форму. І зараз збираємо сільських голів. Я сподіваюся, восени пройдуть вибори, завершаться вже, і сільські голови будуть мати свій термін – 5 років. І ми беремо на себе завдання провести після виборів навчання сільських голів на базі академій, університетів, аграрного напрямку, навчити і донести їм, що, дорогенькі наші сільські голови, ви є лідерами, хочете, вважайте себе «отаманами української сільської громади», і ви не тільки маєте права, а й несете відповідальність за розвиток, за те, щоб не обібрали громаду.

На минулому Кабінеті Міністрів була прийнята постанова, яка дозволила в бюджетах передбачати МВСу формування добровільних дружин на селі. Для чого? Я вважаю, що громада повинна регулювати і порядок у тій місцевості, де вони живуть, і розвиток тієї місцевості.

Ми будемо ініціювати бюджет 2011 року, щоб частина бюджетних коштів, які нараховуються на зарплату, залишалися в сільській громаді, щоб сільська громада прагнула залучити якомога більше підприємств і виробництв на свою територію. Чим більше підприємств в тебе працює, чим більше юридичних структур у тебе працює, бюджет громади отримує більше коштів.

І таким чином ми з вами, я переконаний, назавжди розірвемо це замкнене коло, коли говорять, що держава не має грошей на соціальний розвиток села, а село не розвивається, тому що держава не дає коштів. Ми зробимо таким чином, щоб громада сама собі заробляла кошти.

– Пане міністре, якщо розвивати свинарство, це означає, що має розвиватися і овочівництво, інакше м'ясо не буде нормальним м’ясом. Але це означатиме, що в українських магазинах буде українська картопля, а не єгипетська, наприклад?


– Що стосується овочів і фруктів, то я вважаю, що тут держава повинна зробити один сміливий крок. До речі, вона взяла на себе зобов’язання при вступі до СОТ цей крок зробити.

Що я маю на увазі? Внутрішня логістика заготівлі і реалізації цих груп товарів - овочів і фруктів. Сьогодні, за статистикою, біля 60% овочів і фруктів, які вирощує приватний сектор українського села, практично використовується не ефективно: частина їх годується худобі, частина гниє, і частину просто виробник не знає, куди діти, він навіть не збирає їх.

– А частина псується і пропадає у непристосованих для цього приміщеннях.

Наше завдання – треба згадати, що є така Укоопспілка, відпрацювати логістику, заготівельні кооперативи, зберігання і реалізацію. У цьому році передбачено виділення коштів для будівництва оптових ринків держави. Перша черга їх буде біля 5 у Львові, Києві, Донецьку, Харкові, Запоріжжі і Одесі.
Так. Так що наше завдання – не треба цуратися, згадати, що є така Укоопспілка, яка сьогодні, до речі, незрозуміло, чим займається, верхівка її проїдає те майно, яке було напрацьоване за 40 років тими ж селянами і мешканцями сільських громад, повернутися до цього питання і відпрацювати разом з державою логістику, заготівельні кооперативи, зберігання і реалізацію.

Ми вже говорили і в цьому році передбачено виділення коштів для будівництва оптових ринків держави. Це практично логістичний розподільний центр сільськогосподарської продукції всередині країни. Перша черга їх буде біля 5 по всій країні. Вивчивши обсяги вирощування, вивчивши шляхи руху можливі і вивчивши споживачів, ми визначили ці оптові ринки. Вони будуть у Львові, Києві, Донецьку, Харкові, Запоріжжі і Одесі. Побудуємо такі розподільчі центри, які дадуть можливість більше 60%, про які ми з Вами говорили, донести до споживача самим коротким шляхом. Це перше.

По-друге, якщо ми інформаційно не забезпечимо сільських голів (я знову спираюся на сільських голів, тому що вони єдині, хто знає проблематику, єдині, хто може розмістити замовлення в приватному секторі, а оптово-розподільчі центри передбачають це), прогнози, скільки треба картоплі на наступний рік, скільки треба часнику... Це ж смішно, що ми сьогодні імпортуємо часник з Китаю.

– Сумно.

– Сумно. Так що цей комплекс заходів дасть можливість без виділення державних коштів, без ні нічого.

Сьогодні селянин що просить у нас? В першу чергу дайте чого, скільки вам, як державі, потрібно. Чому ми це не робимо? Тобто, ми зобов’язані інформаційно забезпечити, скільки держава чого споживає, скільки держава чого імпортує, де і яка ціна всередині країни на ринках реалізації існує. І цей рух почнеться.

Не треба великих якихось робити фінансових вливань. Тільки крім складів зберігання кооперативних, де виробник міг би зберігати за рахунок держави (до речі, і це передбачено умовами СОТ) вирощений свій урожай овочів і фруктів. А вже реалізацію він сам зробить.

Тому що наше завдання, враховуючи те, що ми вступили повністю на 98% в аграрному секторі в ринкові відносини, не тільки навчити селянина вирощувати, що він навіть може без нас, а ще й навчити реалізовувати, тобто бути повноцінним фермером.

– Пане міністре, усі ланки аграрного бізнесу між собою дуже тісно пов’язані, тому і політика аграрна, видається, має виглядати як єдиний бізнес-план для всієї країни. Але всі ті моменти важливі, які Ви перерахували, не дадуть можливості зробити цей прорив, про який Ви казали, якщо не будуть застосовуватися новітні технології.

– Богу дякувати, наш український чорнозем є еталоном чорноземів світових. І не дивлячись на те, що ми не додаємо на сьогоднішній день не те, що хімічні, органічних добрив не дододаємо, ми виснажуємо землю.

Але треба тут обережними бути. Я б не гнався за такими рекордними врожаями, які сьогодні є в інших країнах: у Голландії, Німеччині, тому що йде обмеження обсягів виробництва тієї чи іншої продукції, виводиться частина сільськогосподарських земель з обігу, тому що дають їм відпочивати.

Що, Європа така лояльна? Ні, вони за попередні роки внесенням великої кількості мінеральних добрих і хімічних засобів перенавантажили землю.Сьогодні чекають усі світові аграрії, і світові інвестори чекають ринку української землі. Чому? Тому що вона сьогодні, не дивлячись на те, що ми її останні роки експлуатуємо десь у певній мірі без технологій, потенціал українського чорнозему ще достатньо великий. Без навіть інвестування великих коштів.

Так що тут нам необхідно в першу чергу зробити перші кроки. Це логістика, інформація, забезпечення ринку збуту і відкриття зовнішніх ринків, а технології підійдуть.

– Та ж сама європейська преса пише про те, що Україна може зайняти нішу виробника такого бажаного органічного продукту.

– Звичайно. Я теж на цій позиції стою.

І я скажу так, що хто боїться, хтось поважає нас як аграрну країну, так не маючи ще угоди про зону вільної торгівлю, 30% нашого експорту сільськогосподарської продукції йде на європейський ринок. Європейський ринок достатньо великий за споживанням. І європейський ринок біля 40% продукції сільськогосподарської і продуктів харчування, які споживають, європейці імпортують. Для нас це приваблива ніша. І ми шукаємо будь-якою ціною, проявляючи український національний егоїзм у цьому сенсі, будь-яку шпарину, як попасти на європейський ринок.

– Бажаємо Вам у цьому успіхів. І від Вас завершальне слово.

– Я хотів би запевнити всіх радіослухачів, слухачів «Радіо Свобода», що держава і АПК прикладе максимум зусиль, щоб на селі було працювати комфортно, щоб український продукт був у кожній країні. І нам, я думаю, не буде соромно.