Правозахисники закликають створити єдиний центр для збору доказів про воєнні злочини і злочини проти людяності

Київ – Генеральна прокуратура України підготувала і передала уряду матеріали, які, за даними відомства, підтверджують скоєння бойовиками на Донбасі і посадовими особами Росії злочинів проти людяності і воєнних злочинів. Ці матеріали, як очікується, можуть стати доказовою базою у Міжнародному кримінальному суді. Україна, однак, досі не ратифікувала Римський статут (тобто формально не визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду – органу, що займається воєнними злочинами і злочинами проти людяності), а постанову Верховної Ради, яку парламент ухвалив у лютому, про часткове визнання юрисдикції суду у Гаазі, за деякими даними, досі не передали у секретаріат міжнародного суду. Крім того, Україна немає єдиного координаційного центру для збору й аналізу інформації про воєнні злочини і злочини проти людяності, що впливає на якість доказової бази. На цьому в інтерв’ю Радіо Свобода наголосила голова правління «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук.

Правозахисники закликають створити єдиний координаційний центр для збору воєнних злочинів і злочинів проти людяності

– Про те, що постанову Верховної Ради у Міжнародному кримінальному суді у Гаазі ще не бачили, Ви розповідали Радіо Свобода на початку квітня. Чи змінилася ця ситуація?

Олександра Матвійчук

– У нас немає жодної інформації, що ситуація змінилася. Натомість ми та інші міжнародні правозахисні організації, які працюють з Міжнародним кримінальним судом досі не отримали інформації, що ця постанова і заява України про визнання разове юрисдикції міжнародного кримінального суду була віддана на комунікацію.

– Як Ви оцінюєте роботу держави у питанні збору доказів для такого позову – щодо скоєння російськими посадовцями і сепаратистами злочинів проти людяності і воєнних злочинів?

– «Євромайдан SOS» і «Центр громадянських свобод», який я представляю, впродовж кількох місяців виступаємо з тим, щоб Україна організувала процес збору і аналізу такої інформації. На жаль, видається, що помилки Євромайдану, а саме розслідування злочинів Євромайдану, ми повторюємо.

Я нагадаю, що після закінчення Євромайдану справи про злочини були порушені різними слідчими, різними державними органами. І впродовж місяців ми говорили про необхідність створення єдиного організаційного центру. Зараз ситуація схожа. Ми рекомендували створити єдиний координаційний центр для збору й аналізу інформації воєнних злочинів і злочинів проти людяності при Службі безпеки України. Натомість ми знаємо, що СБУ веде свої провадження, а Генеральна прокуратура – якісь свої провадження. Тому про єдиний центр координації зусиль, на жаль, говорити не доводиться.

– Ваш центр також здійснює моніторинг порушення прав людини під час бойових дій на сході. Чи маєте ви докази скоєння сепаратистами воєнних злочинів і злочинів проти людяності на сході України? Чи могли б навести кілька прикладів?

– Так, звичайно. Ми днями проводили круглий стіл стосовно розстрілів «зелених коридорів», по яких здійснювалася евакуація цивільного населення. І власне аналіз спілкування з людьми, виїзди мобільних груп, а також пошук людей, які постраждали під час цієї евакуації дає нам підстави стверджувати, що ці розстріли, які були здійсненні з боку «ДНР», «ЛНР», були здійснені свідомо.

А загалом ми стаємо свідками щодня багатьох злочинів, які окреслені Римським статутом: це погане поводження з військовополоненими, це катування, це використання населення як «живого щита», це позасудові страти, це заручництво, це переслідування за різними забороненими ознаками і, на жаль, багато іншого, що стало на сході України вже реальністю.

– Тобто Ви збираєте усі ці матеріали і ділитися зі слідством?

– Ми всю цю інформацію збираємо і викладаємо у своїх звітах, які ми надсилаємо для використання не тільки органам державної влади, а й ООН, Ради Європи, ОБСЄ. Наш нещодавній звіт по Донбасу ми представляли в Комітеті ООН з прав людини якраз під час розгляду ним звіту Російської Федерації про те, як вона виконує зобов’язання з прав людини, взяті на себе Міжнародним пактом про громадянські й політичні права. Наш звіт стосувався відповідальності Російської Федерації за всі злочини, які здійснені на Донбасі. І можу сказати, що певною мірою, напевне і завдяки нашим зусиллям, у фінальних коментарях членів Комітету ООН з прав людини було згадано питання Донбасу, як референція до відповідальності Російської Федерації. Дуже дипломатично, але все ж таки це увійшло і до звіту комітету ООН з прав людини.

На цю ж тему: