Решетилова про конфлікти довкола ТЦК: без змін соціальна напруга лише зростатиме

Військова омбудсменка Ольга Решетилова розкритикувала роботу української поліції щодо мобілізації. Вона нагадала, що військовослужбовці ТЦК не мають права затримувати військовозобов’язаних, це функція саме поліції. Про це вона сказав в етері Радіо Свобода (проєкт Свобода Live).

Військова омбудсменка також наголосила: якщо нічого не змінити зараз, соціальні конфлікти будуть лише посилюватися.

– Більшість наших гостей згадувала Володимира Зеленського як верховного головнокомандувача і вважали, що ось коли сталася ця ситуація у Львові і був вбитий військовослужбовецьВ Офісі генпрокурора повідомили, що ввечері 3 грудня під час перевірки документів у Львові між 30-річним львів’янином і військовослужбовцями ТЦК виник конфлікт. За даними ОГП, чоловік, в якого перевіряли документи, завдав ножового поранення в ногу військовому ТЦК, ветеранові АТО Юрієві Бондаренку, від поранення той помер у лікарні зранку 4 грудня. 5 грудня Юрія Бондаренка поховали.Франківський районний суд Львова 5 грудня обрав запобіжний захід підозрюваному в нападі – Григорієві Кедруку. Суд задовольнив клопотання прокуратури і призначив йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою протягом 60 діб (до 30 січня включно) без права на заставу.Під час засідання суду підозрюваний заявив, що мало пам’ятає події вечора конфлікту, при цьому визнав, що ніж, який завдали поранення військовому, належить йому. На запитання слідчого, чи застосовував він ніж під час подій 3 грудня, Кедрук відповів: «Судячи з того, що в мене порізані пальці, і того, що ви кажете, то, мабуть, застосовував».Як повідомили в ОГП, справу розслідують за статтею про «умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у зв’язку з виконанням службових обов’язків, що спричинило смерть потерпілого»., то тут має вийти і сказати слово президент. Наскільки це важливо в цій ситуації?

– Я думаю, що суспільству просто треба розуміти, що президент в курсі цієї ситуації, і для нього вона так само болісна, і він так само її болісно сприйняв. Чи мала бути комунікація на його рівні? Я не знаю. Це, очевидно, має визначати він сам і його комунікаційники. А я точно знаю, що ця ситуація привернула його увагу і були відповідні розмови в Офісі президента. І він точно про це знає.

– Ви з ним спілкувалися? Звідки ви знаєте, що він знає?

– Я безпосередньо з ним не спілкувалася з цього приводу, але я знаю від колег, що він піднімав це питання і обговорював це на одній з нарад.

– Ви не вважаєте, що президент самоусунувся тут і в цілому що він самоусувається від проблематики ТЦК і від проблематики оцього контакту, грубо кажучи, між військовослужбовцями ТЦК і цивільними?

– Ні, я не вважаю. Я точно знаю, що це питання і в полі його уваги, і постійно піднімається на Ставках, на нарадах в Офісі президента і так далі. Питання в тому, що, очевидно, проблема настільки задавнена і настільки складна, що навіть ті люди, які за посадами повинні, очевидно, займатися цією проблемою, не знають, з якого боку до неї підійти.

Я колись, коли я тільки була призначена уповноваженою президента, підійшла до однієї з посадових осіб і кажу: «Давайте визначимо, хто у нас в державі відповідальний за мобілізацію». І мені сказали таку фразу – це не смішно насправді, – що мобілізація – це така штука, від якої бігають усі: і військовозобов’язані, і ті, хто має мобілізовувати.

Це величезна відповідальність і надзвичайно складна тема. І вона складна не тільки тому, що її складно реалізувати. Вона і складна тому, що велика частина суспільства реагує на це таким чином, що мають служити всі, крім мене. Тобто велика частина суспільства не сприймає війну як частину своєї відповідальності теж, і перемогу чи відстоювання державності як частину своєї відповідальності. Тому, звичайно, ті люди, які вважають себе політиками, вони не будуть приймати рішень або включатися в те, що непопулярне. Але це потрібно робити. У нас потребує реформи мобілізація від законодавства, де відповідальність покладена, якщо пам’ятаєте, за доставлення на органи місцевого самоврядування і керівників підприємств.

– Я спочатку хочу процитувати ваш допис, бо ви реагували на вбивство військовослужбовця у Львові і ви почали свій допис про те, що вам дуже боляче і невимовно соромно, що держава перекладає відповідальність, що це найневдячніша така справа – займатися мобілізацією, але водночас це критично важливий обов’язок, і держава перекладає це на військовослужбовців ТЦК, а коли таке стається, то вона не може їх захистити. А як би мав виглядати цей захист, що ви мали на увазі?

– Насправді я говорила давно про те, що військовослужбовці ТЦК не повинні займатися доставленням, затриманням військовозобов’язаних. Це функція правоохоронних органів. Насамперед тому, що військовослужбовці ТЦК не навчені. Цим займаються спеціально навчені люди. Ви пам’ятаєте, скільки часу в нас зайняла реформа поліції, щоби не виникало зловживань під час затримання правопорушників?

Військовослужбовці ТЦК, які мають загострене почуття справедливості, тому що там багато ветеранів, які втрачали своїх побратимів, не можуть спокійно реагувати, коли вони бачать безвідповідальність, нахабність, іноді спеціальні провокації від людей, які мають виконувати свій конституційний в обов’язок, це по-перше.

Президент України Володимир Зеленський в 2023 році ініціював працевлаштування військових ветеранів до ТЦК. Тоді це була відповідь президента на різні корупційні прояви в ТЦК. Але ідея полягала в тому, що якщо в ТЦК служитимуть люди, які пройшли війну, то довіри до системи комплектування буде більше: «Керувати цією системою мають люди, які точно знають, що таке війна й чому цинізм та хабарництво в час війни – це державна зрада. Натомість воїни, які пройшли фронт або які не можуть бути в окопах, бо втратили здоров’я, втратили кінцівки, але зберегли свою гідність та не мають цинізму… Їм можна довірити цю систему комплектування».

По-друге, законодавство не виписане таким чином, що військовослужбовці ТЦК та СП захищені у цьому випадку.

Наприклад, якщо ми говоримо про адміністративне затримання, то це функція Національної поліції, яка складає протокол, яка повідомляє безоплатну правову допомогу, і уповноважені державою адвокати виїжджають, надають первинну, вторинну правову допомогу, консультують військовозобов’язаного, який знаходиться в статусі адмінзатриманого. Вони моніторять, чи дотримані всі його права і так далі.

Тобто це законодавство, яке було роками пропрацьоване спільно з громадянським суспільством. І воно вже налагоджене. ТЦК тут в цій системі координат немає. Вони не повинні займатися затриманням і доставленням, тому що вони не є в цьому законодавчому полі.

– Добре те, що ви щойно описали, як це має бути. Давайте спробуємо накласти те, що ви описали, на те, що сталося у Львові, якщо вам щось відомо, бо є позиція, викладена ТЦК львівським і правоохоронцями, є позиція підозрюваного. І, наприклад, підозрюваний каже, що він там чекав, викликав адвоката, що його там забризкали балончиком і що поліція стояла і спостерігала. В ТЦК кажуть, що він себе вів агресивно, неадекватно – дістав ніж, поранив військовослужбовця ТЦК і втік. Можливо, вам щось станом на зараз більше відомо, що там сталося взагалі?

– Не скажу вам більше. Знаю ось тільки ті самі факти.

– Просто якщо там була поліція, я зовсім не розумію.

– Дуже часто, на жаль, поліція в таких випадках просто самоусувається, і ми це вже бачили неодноразово, і ховається фактично за спинами військовослужбовців ТЦК. Тому я вважаю, що система МВС має на себе взяти більш відповідальну роль у цьому процесі – це однозначно. Я неодноразово проводила наради щодо дотримання права на захист, на юридичне забезпечення під час доставлення до ТЦК та СП військовозобов’язаних.

Це не моя компетенція, я скажу відразу, бо я займаюся захистом прав військовослужбовців, але мені дуже важливо захистити саме військовослужбовців ТЦК та СП, по-перше, а по-друге, важливо, яким чином починається служба військовослужбовця, щоб це не починалося з порушень. І тому я проводила такі наради, і я запитувала, хто відповідальний за те, щоб у адвоката був доступ до військовозобов’язаного? Хто моніторить ось це дотримання в процесі доставлення, дотримання прав цієї людини? І от представники поліції, і представники командування Сухопутних військ сиділи на нараді і показували пальцем один на одного. Тому що ніхто за це не хоче брати відповідальність, хто повинен складати протокол, наприклад? Але все це прописано в законі.

І якщо ми прирівняюмо доставлення до ТЦК та СП до адміністративного затримання, то питання вирішується, все це оформляється Національною поліцією, повідомляються відповідні органи, в тому числі безоплатна правова допомога, відбувається облік. Ми тоді обмежуємо простір для зловживань, на що постійно вказують корупційні схеми, наприклад, коли люди зникають. Тут вони затримані представниками ТЦК чи Національної поліції, а до самого ТЦК, наприклад, не доїхали. Куди вони поділися? Тобто є якийсь простір для зловживань. І якщо ми це все документально оформляємо, людина може добровільно погодитися поїхати до ТЦК, але її супроводжують, наприклад, і це називається доставленням. Ми це доставлення прирівнюємо до адмінзатримання. Наприклад, вносимо такі зміни, і тоді ми контролюємо і ведемо облік кожного доставленого до ТЦК.

– Знаєте, ми ж дуже багато порушуємо взагалі проблематику ТЦК і є зворотні випадки, коли люди отримують якісь не поранення, але побиття або незаконне утримання в ТЦК з боку військовослужбовців ТЦК. І ми це з вами розбирали, сьогодні ми зворотній випадок розбираємо, коли військовослужбовець ТЦК постраждав.

Сьогодні, до речі, якраз інший випадок стався, паралельно я прочитала новину, що ДБР оголосило підозру військовослужбовцю районного ТЦК Львова, який, навпаки, побив 50-річного львів’янина.

Тобто ці конфлікти ми досліджуємо постійно і, знаєте, коли ми рік-два тому говорили в цих ефірах про ці конфлікти, то деякі ветерани і військовослужбовці казали: дивіться, якщо зараз нічого не буде зроблено, то через рік ми з вами будемо говорити про те, що десь там у відносно тилових містах вбивають військовослужбовців ТЦК. І сьогодні ми в цій точці. Що станеться, Ольго, якщо не робити нічого і далі ігнорувати всю цю проблематику?

– Соціальні конфлікти будуть посилюватися. Ця взаємна соціальна ненависть між безвідповідальною частиною суспільства і військовою, і навколо військовою спільнотою, вона буде посилюватися. Це буде дуже серйозний соціальний конфлікт, якого ми не можемо допустити, по-перше. Тут мають всі усвідомити свою відповідальність, і не тільки держава.

Я в цьому дописі, який ви згадували, написала, що, так, державу є, за що критикувати, так, було зроблено дуже багато помилок. Але і безвідповідальна частина суспільства має теж усвідомити свою відповідальність. У нас 4,5 мільйони військовозобов’язаних, а на фронті – от я буквально вчора вночі повернулася з фронту – вибачте, немає кому... От приїхало нове поповнення, батальйон і комбат розривається, бо в нього немає ні заступника з тилу, ні начальника служби цивільно-військового співробітництва. Всі функції виконує сам для того, щоб забезпечити свою піхоту всім необхідним. І це посади, які не вимагають іти на позиції чи штурмувати якісь посадки. Це посади фактично тилові, але вони теж не заповнені, людей не вистачає страшенно. Тому одна історія, так, держава робить помилки, тому що величезний пласт роботи. Виклики страшенно складні, і ніхто не знає, як це правильно робити.

Ви бачили сьогодні в Німеччині уже страйки студентів, які не хочуть проходити строкову службу? І там ще не почалася взагалі і близько мобілізація. Ми бачили те саме в Ізраїлі, наприклад, і в інших країнах. Тобто ми – не унікальна країна, яка має таку проблему, але ми в процесі загальної мобілізації четвертий рік.

Очевидно, що зроблені помилки, але очевидно, що суспільство теж має переглянути умовний суспільний договір. Не можуть одні й ті самі безкінечно перебувати у війську, а інші жити своє прекрасне життя за рахунок тих, хто там на фронті.

– Хтось має виступити автором цього суспільного договору, запропонувати його принаймні. Його поки що ніхто не пропонує.

– Я думаю, що запропонуємо. Офіс військового омбудсмена уже майже на фінальній стадії перед запуском. І як тільки у нас буде спроможність, ми включимось в ці процеси також.

5 грудня у Львові попрощалися з військовослужбовцем ТЦК - 37-річним Юрієм Бондаренком, який був смертельно поранений під час перевірки документів у Львові 3 грудня. Цю історію вже назвали черговим тестом для суспільства і влади, а також трагедією державного масштабу. Смерть Бондаренка, зокрема, підняла чергову хвилю дискусії про виклики мобілізації, а також про роль і завдання ТЦК під час здійснення мобілізації.

Історія Юрія Бондаренка сильно зрезонувала ще й тому, що він був військовослужбовцем з реальним досвідом. Він був ветераном російсько-української війни. З 2015-го брав участь у бойових діях на сході. Був звільненний через стан здоров'я, але на початку вторгнення знову повернувся у ЗСУ – був зв'язківцем, і влітку 2025-го, знову через стан здоров'я, його перевели на службу в ТЦК.

Його історія – це якоюсь мірою ілюстрація ідеї президента, яку той озвучував влітку 2023-го, коли казав, що в ТЦК мають працювати люди, які точно знають, що таке війна.