Білоруські посадовці просувають закон, який вимагатиме від громадян надавати державі зразки ДНК, однак Білоруська служба Радіо Свобода з’ясувала, що влада в цій жорстко контрольованій країні вже таємно формує базу ДНК людей, яких держава вважає підозрілими.
Микола, журналіст незалежного білоруського медіа, яке працює за межами країни (його справжнє ім’я не називаємо з міркувань безпеки), розповів, що два роки тому в його батьків, які залишилися на батьківщині, взяли зразки ДНК. Після того як проти нього заочно відкрили кримінальне провадження, яке він називає «політично вмотивованим», поліція спочатку викликала його матір для надання зразка ДНК, а потім приїхала до її будинку в сільській місцевості. Тиск на родичів журналістів, які були змушені виїхати з Білорусі, правозахисники фіксували й раніше.
«Співробітники Слідчого комітету приїхали до її села і на місці взяли зразок слини, – сказав Микола. – Вони також сказали щось на кшталт: «Якщо щось станеться з вашим сином, так буде легше його ідентифікувати».
«Поза будь-якими правовими межами»
Олег Агєєв, юрист і заступник голови Білоруської асоціації журналістів, каже, що подібні історії нині поширені.
«Зразки ДНК збирають у політичних в’язнів і родичів людей, які виїхали з Білорусі», – сказав Агєєв, додавши, що зразки беруть «поза будь-якими правовими межами».
Є численні випадки, «коли зразки ДНК отримують від людей за допомогою обману, брехні або погроз для баз даних, які фактично є незаконними».
Запропонований закон «є спробою легалізувати практику, яка вже існує», зазначає він.
Державний комітет судових експертиз Білорусі ініціював пропозицію щодо закону, який передбачав би обов’язкове надання зразків ДНК усіма білорусами, заявив голова цього комітету Олексій Волков в інтерв’ю, опублікованому 20 серпня.
Очільник Білорусі Олександр Лукашенко під час зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, 29 серпня 2026 року
«Ми не говоримо, що маємо просто одномоментно зібрати зразки ДНК в усіх людей у країні, – сказав він. – По-перше, ми вважаємо, що ця робота має проводитися протягом певного періоду: одного, двох, трьох або чотирьох років, можливо, залежно від того, про які категорії йдеться. Деякі категорії отримають пріоритет, а для інших ми, можливо, встановимо пізніший термін».
Волков дав зрозуміти, що плани щодо законодавства все ще перебувають на початковій стадії, але сказав: «Ми активно над цим працюємо і бачимо підтримку наших колег із правоохоронних та інших державних органів».
ДНК – це унікальний біологічний відбиток, який міститься майже в кожній клітині людського організму. Зразки ДНК зазвичай отримують зі слини.
На Заході немає універсальної вимоги
У деяких західних країнах діють закони, які дають поліції право брати ДНК у людей, засуджених за тяжкі злочини. У жодній із них немає універсальної вимоги до всіх громадян надавати такі зразки.
Агєєв сказав, що залишається незрозумілим, для чого саме влада Білорусі використовуватиме зразки ДНК. Олександр Лукашенко перебуває при владі в країні з 1994 року.
Лікашенко постійно придушував інакодумство, а репресії в цій авторитарній державі різко посилилися після жорстокої реакції на масові протести, що спалахнули після того, як його оголосили переможцем президентських виборів 2020 року, які багато громадян вважають сфальсифікованими. Багато опонентів влади, журналістів та інших людей були змушені залишити країну або втекли з неї. Після протестів 2020 року, за підрахунками правозахисників, у Білорусі затримали понад 50 тисяч людей, а репресії проти журналістів і громадянського суспільства тривають і нині.
«Коли немає правового регулювання, вони самі вирішують, як використовуватимуть ці дані, – каже Агєєв. – В інших країнах така практика теж існує, але там є правове регулювання і підзвітні органи. У Білорусі силовики можуть використовувати ці дані як завгодно».
За словами Володимира Жигаря, представника BelPol – об’єднання колишніх співробітників білоруських силових структур, – зразки ДНК у деяких людей у Білорусі збирали ще до протестів, що спалахнули після виборів 2020 року. За його словами, ця практика допомогла розкрити деякі справжні злочини.
Навчання за участю ОМОНу в тюрмі № 8 у Жодіно, 15 травня 2025 року
«Я особисто був присутній, коли розкрили один такий злочин. Це була справа про вбивство 20-річної давності. У матеріалах справи зберігався недопалок сигарети. Його відправили на додатковий аналіз, встановили пов’язану з ним людину, і зрештою вбивство було розкрито», – сказав Жигар.
Він сумнівається, що загальнонаціональна база ДНК, якщо її створять у Білорусі, буде корисною для політичних переслідувань.
«Політично вмотивовані справи часто взагалі не потребують жодних доказів, оскільки все фабрикується з нічого. Тому складні інструменти на кшталт бази ДНК просто непотрібні», – зауважив Жигар. Політично вмотивовані переслідування, зокрема журналістів, правозахисні організації документують у Білорусі протягом багатьох років.
Якщо закон про створення всеохопної бази ДНК громадян Білорусі буде ухвалений, це стане продовженням процесу, який розпочався після набуття чинності у 2004 році Законом про державну дактилоскопічну реєстрацію. Зрештою, цей закон зобов’язав майже всіх повнолітніх громадян Білорусі чоловічої статі здати відбитки пальців.
Кампанія обов’язкового збору відбитків пальців розпочалася в Білорусі у 2008 році після вибуху 4 липня того року на концерті просто неба з нагоди Дня незалежності Білорусі. Після вибуху міліція розгорнула масштабний збір відбитків, унаслідок якого протягом перших дев’яти місяців їх узяли більш ніж у половини чоловічого населення країни.