Приватні підприємці України працюють під обстрілами та в умовах тривалих відключень електроенергії і тепла. Як їм це вдається? Які проблеми щодня доводиться долати малому бізнесу? В чому секрет стійкості? І на яку підтримку від місцевої і центральної влади чекають підприємці?
У прифронтових зонах всі проблеми ще складніші. Радіо Свобода розповідає про них на прикладі Запоріжжя.
Як у таких умовах вдається працювати? Радіо Свобода запитало місцевих підприємців.
Вночі обстріли, а вдень ідеш містом і розумієш: життя триває. Крамнички відчинені, пахне випічкою і кавою, можеш по дорозі на роботу придбати все необхідне.
Та й кафе і ресторани працюють, що дуже дивує іноземців.
Як це вже можливо?
«Кожен бізнес, який залишається у Запоріжжі, відновлюється, оговтується після того, що сиплеться на нашу голову, заслуговує на повагу. Ми вже навчені за всі ці роки стояти. І коли погіршується, скажімо так, обстановка, ми стаємо однією великою командою, коли незнайомі люди підтримують один одного. Так і тут, в бізнесі», – каже запорізька ветеранка і підприємниця Юлія Матвієнко.
Її магазин-кав’ярня «Мамина ферма» вже тричі зазнавав наслідків російських ударів по Запоріжжю:
«Останній раз нам пощастило: вигнуло тільки раму, скло залишилось; одне тільки вікно у нас з ОСБ вилетіло. Сусідам пощастило менше. Все одно працюємо. Не знаю, як, але, поки нас Бог оберігає і поки є можливість, всі працюємо».
Є у закладу Юлії Матвієнко і власний оберіг. Це «незламні» філіжанки:
Філіжанки-обереги
«У мене є символічні чашки з кав’ярні у Харкові. Дівчата передали. На жаль, їхнього закладу вже нема, але залишились чашки. Займались крафтовою кавою. Була кав’ярня. Її зруйновано. Був приліт. Але як символ незламності ці чашечки тепер в мене. І я вірю, що це символізує життя, продовження життя бізнесу, в яке було влучання, який знищений. Просто в іншому форматі», – каже ветеранка.
Виклики під час повномасштабної війни
Почались блекаути і довелось змінювати продажі, змінювати асортиментЮлія Матвієнко
Займатися підприємницькою справою Юлія Матвієнко почала ще до повномасштабної війни. Її родина мала родинну ферму – вирощувала птахів на м'ясо.
З початком повномасштабного вторгнення Юлія вивезла дітей із Запоріжжя, а сама долучилась до місцевої тероборони. Ферму довелося закрити. За її відновлення взялась влітку 2022 року, коли повернулась до Запоріжжя.
«В перший день повномасштабної війни в голові була лише війна. Обдзвонила всіх, хто жив поруч, хто допомагав по фермі, кажу: «Забирайте, бо воно все загине», потім все це відновлювалось. Потрошки заводилось поголів’я, розводилось, повертались до тієї кількості, яка була до повномасштабної війни. А потім почались блекаути і довелось змінювати продажі, змінювати асортимент, тому що люди почали боятись купляти свіже м'ясо», – ділиться Юлія Матвієнко.
Юлія Матвієнко з покупцями
З’явився такий асортимент, як тушкованка, ковбаси, сушене м'ясо
Так складнощі, з якими довелось зіштовхнутися під час повномасштабної війни, підштовхнули ветеранку спробувати створити власне виробництво:
«З’явився такий асортимент, як тушкованка, як ковбаси, як сушене м'ясо. Останнє взагалі завдяки «бєлгородським» хлопцям. Мої побратими, як в Бєлгород ходили, попросили щось з собою насушити, тому що те, що продається в крамницях, дуже солоне і неможливо як сухий пайок з собою брати. А сухе м'ясо з собою – це дуже класно, зручно в будь-яку погоду і майже нічого не важить. Тому я навчилась заради побратимів його робити».
У магазині-кав’ярні
У розвитку власного виробництва допоміг грант від обласної влади на створення власного міні-цеху, який згодом переріс у ідею власного магазину-кав’ярні.
«Зі мною завжди мої діти. На виробництві було не дуже зручно, а на той час в нас були вже і вареники, пельмені, напівфабрикати. І виникла ідея, чому б їх не готувати на місці. Тому ми з моєю помічницею купили піддонів, за два дні зробили затишок в першу чергу для дітей і для людей, які хочуть приходити до нас», – каже Юлія Матвієнко.
У магазин-кав’ярні «Мамина ферма» також можна придбати продукцію інших запорізьких виробників-крафтовиків
Поки є можливість, поки стіни є – будемо працюватиЮлія Матвієнко
Нині в планах у Юлії Матвієнко – налагодити співпрацю з мережами супермаркетів у Запоріжжі, аби продукцію її «Маминої ферми» можна було придбати не лише у фірмовому магазинчику. Отримала для цього грант від ветеранського фонду.
«Поки є можливість, поки стіни є – будемо працювати», – каже Юлія Матвієнко.
Каже, що війна привчила до потенційних викликів. На випадок тривалих вимкнень світла її бізнес обладнаний генераторами:
Заклад оздоблений національним вбранням і рушниками, які надала з власної колекції запорізька волонтерка Яна Яковенко
«Ми не виготовляємо багато, бо не використовуємо консервантів. Перші дегустатори – це мої молодші діти. Це та продукція, яку їм даю, а я як мати не можу давати щось з якимось добавками своїм дітям. Ми виготовляємо невеликими партіями. Виготовляємо під замовлення. Так робимо, в тому числі, бо є можливі ризики, і ми їх намагаємось враховувати».
«Призупинка» бізнесу
Генератором теж треба управлятиОлексій Пучков
«При поточній вартості електроенергії, можливо, генератор не так вже і дорого, але ним треба управляти як окремим серйозним технологічним інструментом, – каже інший запорізький підприємець Олексій Пучков. – При нестачі кадрів це стає дуже важко. Десь на невеличкій точці його потрібно витягнути і увімкнути. Не завжди це можуть робити дівчата, які є на об'єкті. Тобто потрібна окрема людина, яка буде слідкувати за цими графіками, вмикати, потім під напругою або за кілька хвилин до переключень приходити і вимикати, переводити на мережу».
Олексій Пучков. Архівне фото
Додає: «На великому виробництві у нас в пекарні «Урожаї» саме це стало дуже вагомим фактором. Вночі треба було побачити оновлений графік, вночі приїхати і комусь перемикати. Люди мали сидіти у пітьми і чекати, коли увімкнуть генератори і дадуть електроенергію. Ми їх по черзі перемикали: вмикали один, вимикали інший. А це вночі стало неможливо зробити – непросто добиратися, бо комендантська година. Навіть за наявності перепусток не завжди може співробітник це зробити».
Олексій Пучков з працівниками пекарні. Архівне фото
Останні два роки ми були неприбутковіОлексій Пучков
За тривалих вимкнень світла у Запоріжжі складно забезпечити необхідний безперервний технологічний процес виробництва в пекарні, каже Олексій Пучков. Навіть в умовах карантину під час спалаху коронавірусу його підприємство не зупиняло свою роботу, але робить це зараз.
«Призупиняємо виробництво. Я – все ж таки оптиміст і вірю, що ми зможемо в якомусь асортименті зі збереженими людьми щось виробляти, в якомусь скороченому варіанті працювати. Я на це розраховую, тому кажу саме «призупинка». В COVID не було відключення енергетики, цих всіх важких графіків підключення генераторів і цієї складної системи адміністрування технологічного процесу, яка сталась з відключеннями. Обсяги виробництва у нас падали останнім часом. Останні два роки ми були неприбуткові, тобто ми провалювались у збитковість. А коли почались відключення, то це стало зовсім неможливо витягнути, тому призупинили виробництво», – каже Олексій Пучков.
Ключові проблеми для прифронтового бізнесу
Я не спостерігаю зараз масової релокації бізнесу, мабуть основні бізнеси вже виїхалиОлена Єрьоменко
Призупинення виробництва нині стає типовим явищем для запорізького бізнесу, каже голова правління місцевої ГО «Бізнес-союз «Порада» Олена Єрьоменко.
«Я не спостерігаю зараз масової релокації бізнесу, мабуть основні бізнеси вже виїхали. Але є закриття, в більшості це виробництва, в зв'язку з втратою замовлень, призупинення діяльності з надією повернутися. І це за останні пів року, і це дуже поганий сигнал. Далі може бути тільки гірше», – каже представниця бізнес-спілки.
Олена Єрьоменко. Архівне фото
Виробники від середнього до великого стикаються з вимогами, які є загальними по УкраїніОлена Єрьоменко
Додає: «На сьогодні ключовими загальними проблеми запорізького бізнесу є:
- додаткові витрати, пов'язані з електропостачанням,
- низький попит,
- проблеми з фахівцями.
Виробники від середнього до великого стикаються з вимогами, які є загальними по Україні, наприклад, податкове навантаження. Така собі середня температура, наприклад, для Львова і Запоріжжя, де низький попит та втрачені ринки збуту».
На те, що обстановка прифронтових зон суттєво впливає на бізнес, зокрема через низьку купівельну спроможність місцевого населення, вказує і Олексій Пучков:
Нікуди не ділася специфічна для Запоріжжя проблема – блокування європейськими, і не тільки європейськими, банками транзакційОлена Єрьоменко
«Ми розуміємо, що всіх обстрілюють. А коли у Львові чи Черкасах, де більш менш спокійно – емоційно, морально спокійніше, туди виїжджають наші люди і вони наповнюють, живлять місто кожного дня – платять за булочку, за молоко в супермаркеті, за обід в їдальні, кав’ярні. А у нас нема цих людей. Їх значно менше і їх купівельна спроможність тане, бо ми скорочуємо робочі місця, не можемо піднімати зарплати. Звісно, обстрілюють і нас, і регіони більш віддалені від фронту, але нерівні умови по кількості людей, по їхньому моральному стану, тобто здатності витрачати кошти».
Ще один фактор, який впливає на бізнес у прифронтових областях, зокрема Запорізькій – це європейські санкції.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Недодивилися: як Запоріжжя та неокупована частина області потрапили під санкції Євросоюзу?Восени 2022 року ЄС запровадило восьмий пакет санкції проти РФ через збройну агресію проти України. Дія введених заходів охоплює також нині тимчасово окуповані Росією території 4-х областей України – Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької. Втім, під них потрапили і підконтрольні Україні райони цих областей, а також зареєстровані там бізнеси.
«Нікуди не ділася специфічна для Запоріжжя проблема – блокування європейськими, і не тільки європейськими, банками транзакцій. А наслідком цих блокувань стали ще і штрафні санкції від податкової за порушення строків експортних операцій», – каже Олена Єрьоменко.
Що робити?
Місцева влада повинна, в першу чергу, лобіювати потреби бізнесу прифронтових територійОлена Єрьоменко
Як же підтримати бізнес, що працює у таких складних умовах? Голова правління запорізького «Бізнес-союзу «Порада» Олена Єрьоменко наголошує, що підхід має бути комплексним.
Каже, наразі українськими підприємцями вже напрацьовані і передані державним органам пропозиції, які б допомогли підприємцям у прифронтових зонах. Зокрема, такі, наприклад, були озвучені 1 грудня 2025 року представниками Національної бізнес-коаліції мікро- та малого бізнесу та Української ради бізнесу під час форуму «Відновлення України: якісні інституції та економічна безпека» у Києві.
Учасники форму пропонують цілу низку заходів, які можуть допомогти відновити економіку прифронтових зон і допомогти місцевим підприємцям. Це і пільгові кредити, спрощений доступ до грантів на відновлення та компенсацій за воєнні збитки, страхування воєнних ризиків, перегляд ставок певних податків для прифронтових зон тощо.
«Практично все залежить від рішень, які в компетенції центральних органів влади. Місцева влада повинна, в першу чергу, лобіювати ці потреби бізнесу прифронтових територій», – каже голова правління запорізького «Бізнес-союзу «Порада» про те, що можливо зробити, аби допомогти прифронтовим бізнесам вижити в умовах повномасштабного вторгнення РФ до України.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цю спробу анексії.
- У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.