Найвищі російські посадовці минулого року вперше заговорили про кризові явища в економіці РФ: у червні голова Мінекономрозвитку Максим Решетников заявив, що «за нинішнім відчуттям бізнесу, ми в цілому вже, здається, на межі переходу до рецесії ». Зростання економіки, яке було спричинене колосальними вливаннями до військово-промислового комплексу, майже зупинилося. У бюджеті РФ 2025-го утворився величезний дефіцит, який наступного року навряд чи вдасться «закрити» через недоотримані гроші з нафтогазового сектору та загальне зниження економічної активності.
На думку директора Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Олександра Габуєва, Кремль зможе фінансувати свою агресію іще 12-18 місяців – якщо Захід не посилить санкції.
- Чи справді у Росії залишилося грошей на війну тільки на рік-півтора?
- Чому 2025-й став переломним для російської економіки – та як уряд країни-агресора намагається боротися із кризою?
- І за дотриманням яких санкцій проти РФ треба слідкувати особливо пильно у 2026-му?
Про це наприкінці 2025 року Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з керівницею Хабу санкційної експертизи Київської школи економіки (KSE) Юлією Павицькою. Їхня команда ретельно фіксує санкції, накладені на РФ за агресію проти України, а також аналізує їхній вплив на російську економіку.
Економіка – одне зі слабких місць Росії, здатна значно підірвати її спроможність вести війну проти України. Ми дослідили це у великому матеріалі Війна у 2026 році: де слабкі місця Росії?
Дефіцит бюджету: «це де-факто друк грошей»
– Як прокоментуєте слова Олександра Габуєва про те, що у Росії вистачить грошей на війну на рік-півтора?
– Загалом дуже складно зробити якийсь максимально точний прогноз і [дати] вичерпну оцінку, наскільки ж конкретно Росії вистачить грошей на продовження війни. Стосовно оцінки [центру] Карнегі – я не маю до неї заперечень.
Моє припущення, що, скоріш за все, вона ґрунтується на залишках грошей у російському Фонді національного добробуту (ФНБ).
Саме ліквідних грошей, за які вони часто в кінці року фінансують дефіцит бюджету і те, як вони [з нього] запозичують.
Станом на зараз, якщо ми дивимося на динаміку цього року – то що в них було із фінансуванням бюджету?
Вони з самого початку провалилися зі своїми очікуваннями щодо нафтогазових доходів
Вони з самого початку провалилися зі своїми очікуваннями щодо нафтогазових доходів через те, що ціна на нафту на світовому ринку, і, відповідно, на російську, увесь рік мала нисхідну динаміку.
І через це у них недобір нафтогазових доходів порівняно з минулим роком – вони десь на 22-23% кумулятивно менше, ніж минулого року.
А видатки у них все одно були більші. Відповідно, через оцей «геп» (розрив – ред.) у них постійно увесь рік проблеми з бюджетом.
Що є нетиповим, і чого ми раніше не бачили з початку повномасштабного вторгнення, – це те, що вони вперше переглянули дефіцит бюджету в травні.
А у вересні-жовтні був повторний перегляд бюджету і показника дефіциту бюджету. І, за нашою оцінкою, вони в оці вдруге переглянуті 5,7 трильйона [рублів дефіциту бюджету] не вкладуться.
Наша оцінка виходить із історичних даних грудневих видатків минулих років. І в минулих роках традиційно в грудні найвищі бюджетні видатки. Відповідно, якщо ми просто накладаємо грудневі видатки минулих років, то вони перебивають цей показник.
Тож загалом дефіцит бюджету може скласти 7,8 трильйона рублів (майже 100 млрд доларів США – ред.) цьогоріч порівняно з 5,7 трлн, коли вони вдруге його переглянули.
Як вони його зараз фінансують?
Фінансують вони його зараз внутрішнім боргом через випуск Облігації внутрішньої державної позики; цінні папери, які випускає Мінфін РФ для залучення коштів в бюджет..
Вони тільки в листопаді [2025 року] позичили на внутрішньому ринку 2 трильйони рублів. Сумарно за 11 місяців запозичення склали 6,5 трильйонів рублів. Це на 225% вище, ніж за 11 місяців 2024 року. І це супервидно, що вони перенесли фінансування боргу дефіциту на внутрішній борг.
Вони перенесли фінансування боргу дефіциту на внутрішній борг
І, скоріш за все, в цьому місяці (у грудні 2025 року – ред.) вони ще виймуть певну суму ліквідних грошей з Фонду добробуту. Але питання, до якої межі вони наважаться опустити ліквідні кошти в цьому фонді. Тому що там ліквідних коштів залишилося на 4,1 трильйона рублів.
Ця історія із запозиченнями (випуском ОВДП – ред.) ще й підтримується Центробанком через так звані РЕПО-операції. Дуже простими словами це означає, що перед тим, як Мінфін виходить із випуском облігацій, Центробанк робить РЕПО-операції з банками – він надає їм ліквідність, на які банки і купують цей внутрішній борг.
Відповідно, це де-факто друк грошей. Вони його доволі стримано використовують, але питання – наскільки довго та активно вони будуть це використовувати, і наскільки внутрішня банківська система матиме спроможність це робити.
З точки зору загалом фінансування війни, те, що ми точно бачимо, що їм стає дедалі важче це робити. На наступний рік (2026-й – ред.) сумарно «видатки на оборону і внутрішню безпеку» не зросли. Вони навіть трохи [нижчі] у відсотковому співвідношенні – це ті, які офіційно ми бачимо в розписці. Якщо в цьому році це було 43%, про що вони звітують відкрито, то в наступному році (2026-му – ред.) – 38,2%.
Загальна сума витрат там приблизно на такому ж рівні. І це дозволяє нам зробити висновок, що вони дійшли до тієї межі, коли вже не можуть так агресивно нарощувати видатки, які спрямовуються на війну.
Тобто вони дійшли до якогось плато. Зрозуміло, що вони поутискали соціалку трохи, підтримку національної економіки, але теж поки що ми поки не дійшли до моменту, коли це прям такий секвестр бюджету, масштабне урізання видатків, якого ми всі хочемо домогтися від росіян.
З іншого боку, вони вдруге за час масштабного вторгнення доволі відчутно з 1 січня (2026 року – ред.) піднімуть податки. Вони збільшили відсоток ПДВ з 20 до 22%. І також там будуть зміни для індивідуальних підприємців. Вони зменшили ліміт, з якого застосовується вища ставка податку. І також гральний бізнес більше буде оподаткований. Це теж підкреслює, що вони намагаються більше витискати податків з економіки. Хоча, насправді, загальні доходи бюджету наступного року не є значно вищими, ніж в попередньому році.
Тобто їм складніше генерувати саме податкові доходження, враховуючи уповільнення загалом економіки.
З точки зору загалом фінансування війни, те, що ми точно бачимо, що їм стає дедалі важче це робити
– Юліє, а скільки в уряді РФ закладали ціну на нафту і газ, і скільки було де-факто протягом року, який це «геп»?
– Порядок такий, що вони десь на 10 доларів вони «промазали».
Цей перегляд ціни (на нафту, закладену в бюджет РФ – ред.) відбувся раніше – це не зараз вони його переглянули, а коли вони в травні вже зрозуміли, що не добирають доходи. А зараз на кінець року у нас неочікувано вийшли американці з санкціями. Власне, це дуже сильно вплинуло вже. І в нас зараз компіляція факторів, яка нам дуже грає на руку.
Перше – це загалом кон'юнктура на енергетичному ринку, що є значний профіцит нафти у світі. Ринок не реагує навіть на те, що американці захоплюють венесуельські танкери, тому що на ринку дуже багато нафти, і вона спокійно абсорбується, якщо в нас стане менше російської та венесуельської нафти.
Друге – те, що Україна продовжує успішні атаки по енергетичній інфраструктурі, а саме по НПЗ, портах, і перейшла до танкерів. Для них зростають витрати на страховку, фрахт, перевезення.
І третє – це санкції. Міжнародна енергетична агенція опублікувала, що середня експортна ціна на російську нафту у листопаді опустилася до 47,1 долара за барель. І дисконт зріс фактично вдвічі, бо ціна Brent десь на рівні 64 доларів за барель у листопаді. Відповідно, на кінець року (2026-го – ред.) у них буде ще більший провал енергетичних доходів.
І якщо американці принаймні будуть дотримуватися цих санкцій і слідкувати за їхнім дотриманням, то шансів, що кон'юнктура на ринку і ситуація на ринку зміниться для росіян на більш сприятливу, малоймовірна.
Відповідно, оцей весь багаж недоотриманих грошей з енергетики перетече у них в наступний рік.
Найбільші проблеми російської економіки і їхні наслідки
– А чим поганий для російської економіки випуск облігацій внутрішньої державної позики?
– Ці облігації купують банки. Чим він поганий для нас – що по факту дуже складно заміряти, скільки вони можуть ще викуповувати ці облігації.
У них дуже велика концентрація держбанків. Ну, і загалом ми розуміємо, що навіть якщо це не держбанк, якщо тобі надійшла рознарядка з Кремля чи з Мінфіну викупити облігації, то ти хочеш, не хочеш, ти їх викупиш. Там в доволі ручному режимі регулюється система.
Відповідно, для нас це проблема, що вони можуть таким чином продовжувати генерувати гроші, щоб закрити діру в бюджеті. А для росіян перша проблема – що такі операції є вартісними. Вони будуть витратними для них у наступних періодах, оскільки за цей борг Мінфін платить доволі високу ставку.
Наступний рік десь 9% всіх видатків – це обслуговування цього боргу
У них, до речі, на наступний рік десь 9% всіх видатків – це обслуговування цього боргу. І воно зросло.
Це те, що важливо доносити нашим партнерам і про що говорить бюджет РФ на наступний рік: збільшувати зусилля вони не сильно-то й можуть, але війна залишається ключовим пріоритетом. І, принаймні з бюджетом, як на мене, що вони будуть намагатися хоча б утримувати статус-кво, але ні про яке згортання військових видатків не йдеться.
Якби дійсно були наміри РФ серйозно ставитися до переговорів, я впевнена, що ми б побачили згортання військових видатків або принаймні якісь публічні комунікації . Бо вони часто люблять оце, знаєте, тестувати сприйняття в медіа, і закидають від різних спікерів якісь історії. І часто, якщо вони нормально тестуються, потім ти бачиш їхню реалізацію. Зараз не йдеться взагалі про скорочення військових видатків.
Друга проблема (для РФ – ред.) – це інфляція. Оскільки вони вливають додаткові гроші в систему, потім це повертається у вигляді замовлень для ВПК і суміжних галузей. Відповідно, у них є, з одного боку Центробанк, який намагається боротися з інфляцією, а з іншого боку, Мінфін, який, фактично, займається друком грошей, що стимулює інфляцію. Питання, в який момент ця історія так розбалансується, що вони не зможуть її утримувати.
– Такі видатки на оборону, про які ми зараз говоримо – це нормально для країни? Чи може економіка працювати при такій структурі бюджету довго?
– В довгостроковому, та й в середньостроковому періоді ця історія є нестабільною.
Весь продукт російського ВПК успішно і швидко знищується на українській землі
Всі ці відсотки зростання [російського ВВП], які ми бачили – це спочатку генерувався фіскальний імпульс від вливання військових грошей у ВПК і в суміжні галузі, які обслуговують ВПК.
Але тут треба тримати в голові, по-перше, наступне: оцей весь продукт російського ВПК успішно і швидко знищується на українській землі.
Відповідно, тут не йдеться про створення якихось засобів виробництва, чи винаходів, чи чогось, що буде генерувати потім в наступних періодах ще щось додаткове.
Друга частина цієї картини – те, що оскільки пріоритет віддається ВПК, відповідно, ВПК має найбільше ресурсів конкурувати за людей, за фінансовий ресурс і таке інше. Відповідно, йде вимивання всього цього ресурсу з так званої цивільної економіки.
По-третє, більшість цивільних секторів економіки – є сукупна кількість факторів, які на них впливають. І які – окрім пов'язаних із ВПК секторів економіки – не зростають. Вони або показують якісь мінімальні значення, або починають падати.
Зараз вся економіка у них страждає від жорсткої монетарної політики і високої ставки Центрального банку.
Простими словами це означає, що для всіх в економіці кредитні ресурси, гроші є дуже дорогими. Відповідно, компанії не можуть дозволити собі кредитуватися, особливо кредитуватися під якісь інвестиційні чи проєкти розвитку. А це забирає в них стійке зростання в майбутньому.
І вони активно про це говорять, що гроші дуже дорогі і від цього страждає економічна активність.
– Я чув про вугільну галузь, що вона загинається, паперова галузь загинається.
– Оцей фактор облікової ставки – він діє на всі галузі, без виключення. І на всі галузі діє ця історія конкуренції за робочу силу.
Також на частину галузей дійсно дуже сильно мали вплив санкції і кон'юнктура ринку. Але вони менші, це не енергетика і не ВПК, тому про них менше говорять.
Ви абсолютно праві, що гарним прикладом є вугільна галузь, оскільки вони втратили західні ринки, і не змогли переорієнтуватися повністю на Китай. Плюс ціна на вугілля впала, тому у них подвійна історія.
Збільшувати зусилля вони не сильно можуть, але війна залишається ключовим пріоритетом
Також є гарним прикладом сфера будівництва. У перші роки повномасштабного вторгнення у них був просто бум будівництва, і будівництво загалом генерувало доволі велику частину зростання ВВП. А чому відбувався бум виробництва? Тому що у них були дуже поширені іпотечні кредитування для «СВОшників» (учасників війни проти України – ред.), які не мали грошей, а тут раптом отримали.
І всі вони купували квартири. Але їм видавали кредити за зниженою обліковою ставкою неринковою. А коли Центробанк почав затискати монетарну політику і підіймати облікову ставку, він був змушений згорнути більшість цих іпотечних програм кредитування, щоб взяти ситуацію з інфляцією під контроль.
Також є сектори, які були дуже залежні від західних компонентів або західних компаній.
Тут йдеться про автопромисловість, де повиходила більшість міжнародних брендів, а ці машини замістилися китайськими. І Китай навіть не поспішає інвестувати напряму у виробництво – вони просто заполонили ринок китайськими машинами.
Другий приклад – це авіапромисловість. Ми бачимо збільшення кількості аварійних випадків, дійсно стало небезпечно користуватися цивільними літаками. Це є наслідком того, що Росія не в змозі самостійно обслуговувати той авіапарк західних літаків, які вони фактично викрали.
Немає здорових і притомних секторів в економіці, які ще залишилися в нормальному стані. І також, оскільки у них був фокус на ВПК, відповідно, весь цей час не було ніяких нормальних інвестицій в інші сектори.
Відповідно, якийсь час – 1,5-2 роки, може менше – оскільки Путіну і його посіпакам все одно, що буде в довгостроковому періоді з їхньою країною, із економікою, – це може так тривати. Але кожен місяць війни для них обходиться все дорожче, і все складніше їм утримувати під контролем всі ці акумульовані проблеми в їхній економіці.
Немає здорових і притомних секторів в економіці, які ще залишилися в нормальному стані
– У України є партнери, які допомагають із фінансами: зараз йдеться про виділення заморожених російських активів у тій чи іншій формі для фінансування бюджету та війни. У Росії це, наскільки я розумію, Китай і Індія. Чи розглядаєте ви можливість, що за якихось умов вони відмовляться від купівлі російських нафти та газу?
– Це буде залежати великою мірою від того, наскільки серйозними будуть Сполучені Штати до нещодавно запроваджених санкцій, і чи будуть накладені вторинні санкції на порушників. Що ми зараз бачимо? Що станом на листопад рекордно спала експортна виручка від російської нафти.
І також ми бачимо, що ключові покупці, а саме Китай, Індія і Туреччина – вони скоротили (об'єми – ред.) закупівлі російської нафти кожен в середньому на 30%. Натомість дуже сильно зросла «нафта на воді».
«Нафта на воді» означає, що нафта була завантажена на танкери і перебуває фізично на танкерах, але ці танкери не мають кінцевого пункту призначення. І поки намагаються його знайти.
Дуже важливим буде показником, чи в січні, в лютому щось зміниться. Якщо ця «нафта на воді» буде залишатися чи зростати – це гарний показник, це означає, що є велика проблема у Росії знайти покупців на свою нафту.
Також гарним наслідком [санкцій] є те, що вже сильно впала ціна на російську нафту, і це для них є великою проблемою. І поки що у мене стриманий оптимізм, оскільки, дійсно, нарешті ми отримали санкції, які можуть вплинути на фізичний обсяг експорту російської нафти.
До того, коаліція, на превеликий жаль, з багатьох причин, в тому числі з причини структури ринку, намагалася впливати на російські енергетичні доходи шляхом впливу на ціну. Через «Гранична ціна на російську нафту, дорожче якої санкції країн Заходу забороняли її продавати.», до якого, відверто, є багато питань.
Дуже важливо, ми це відслідковуємо, як саме зараз експортує Росія цю нафту. Бачимо, що, наприклад, дуже сильно скоротилися об'єми «Лукойла».
І наше припущення, що Росія буде намагатися експортувати цю нафту через якісь нові компанії або треті компанії, які раптово матимуть об'єми еквівалентні до «Лукойлу» або «Роснєфти». Відповідно, це означатиме, що вони будуть намагатися ерез третю компанію, яка ще є несанкціонована, внутрішньо перепродати і експортувати цю нафту.
Якщо ми побачимо, що подібні порушення будуть каратися, або індійські НПЗ чи будь-які гравці на індійському, китайському чи турецькому ринках, які є останніми споживачами, отримують санкції через порушення американських санкцій – тоді, дійсно, весь цей ринок буде розуміти, що це все серйозно, і вони будуть відмовлятися.
І гарна новина, що якщо ми позбавимо Росію 20% експорту, то це вже буде дуже проблематично для них, але не проблематично для ринку, який «абсорбує» (покриє з інших джерел – ред.) цей об'єм. Тому тут все залежатиме від американських і європейських партнерів – наскільки вони будуть серйозно ставитися і посилювати зі свого боку ці санкції.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум