Коротко
- Який вигляд мають бої на Добропільському напрямку та як українські захисники протидіють інфільтрації військових армії РФ?
- Які загрози є найбільшими для оборонців?
- І як може розвиватись ситуація на напрямку найближчі місяці?
Район Добропілля – один із головних напрямків удару армії РФ на Донбасі. Після кризи тут влітку-восени минулого року, коли російські військові інфільтрувалися на майже два десятки кілометрів в українську оборону, армія РФ і далі зосереджує свої зусилля на захопленні міста.
Спроби агресора просунутися до Добропілля посилювалися вже кілька разів. Спочатку інфільтрація, яку вдалося звести нанівець під керівництвом 1-го корпусу НГУ «Азов». Потім механізовані штурми пізньої осені та зими 2025 року, які не дали Росії значного результату. А тепер – багатомісячним «літнім наступом» російських сил, що триває досі – поки це дозволятиме погода та листяний покрив численних лісосмуг регіону.
Про те, що зараз відбувається в районі Добропілля, Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили із офіцером 20-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії «Любарт» Дмитром Зваричем – начальником артилерії та заступником командира бригади з цього питання у підрозділі. Бійці бригади, що перебуває у складі 1-го корпусу «Азов», обороняють, зокрема, підступи до Добропілля, села Білицьке та інші населені пункти.
– Коли бригада «Любарт» зайшла на напрямок Добропілля, яка тоді була обстановка? Це ж відбулося трохи пізніше кризи на напрямку?
– БТГр – батальйонна тактична група 20-ї бригади заїхав на виконання бойових завдань сюди, на Добропільський напрямок, у вересні минулого року. Це буквально на два-три місяці пізніше, ніж сам корпус – ми були на етапі формування.
Нам у квітні виповнився рік, і ми наймолодший організм у складі нашого корпусу, який виконує поставлені задачі на рівні з іншими бригадами.
– Тобто ви частково брали участь на етапі стабілізації обстановки на напрямку?
– Так, ми долучилися до цього і повоювали тоді. Були дуже інтенсивні бої. Ситуація вже була не така критична, як тоді, коли заходив корпус. Управління 1-го корпусу вже брало під себе цей напрямок. Але противник активно проводив до початку зими механізовані штурми, і ми вже долучалися до їхнього відбиття.
У нас вже була своя зона відповідальності, де вже була наша артилерія, засоби, була, і, відповідно, піхота наша, також закріпилася на позиціях. Ці штурми були практично кожних два тижні, і вони були масові.
«Я би назвав їхній літній наступ синонімом до слова «інфільтрація»
Вони пробували переломити ситуацію на свою користь, тому що в них був успіх влітку 2025 року, а потім 1-й корпус зайшов, ситуацію стабілізував. Відповідно, їм потрібно було відновити втрачене положення. Їхнє командування ставило задачу відвоювати ті позиції, які вони втратили, плюс захопити два важливих населених пункти – це Родинське і Білицьке, для того, щоби розвивати наступ далі на Добропілля.
У них це не виходило і не виходить до сьогодні. Якщо Родинське вже не контролюється піхотою Сил оборони, то Білицьке контролюється досі. Тому їхні плани, які вони рік тому ставили перед собою, досі не реалізовані.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
15 км від лінії фронту – і вже руїни: як виживає Білозерське, місто поряд із Добропіллям– Коли противник зрозумів, що відновити положення літа не вийде і, скажімо так, зробив оперативну паузу?
– Ця пауза була вимушеною, тому що вони зазнали величезних втрат. Вони воюють тут силами трьох армій і цілою купою різних приданих підрозділів: полків, сил безпілотних систем, інженерних військ і так далі. У них тут були і морські піхотинці, зараз десантно-штурмові війська, їхня окрема дивізія.
Їхні плани, які вони рік тому ставили перед собою, досі не реалізовані
І те, що вони там не продовжили наступ взимку і вже в 2026 році тим же масштабом, яким це було влітку – це просто свідчить про ефективну роботу 1-го корпусу та всіх приданих сил.
Інтенсивність була зменшена саме взимку 2025-26 року, і відбувся перехід. Наприклад, вони почали застосовувати легку техніку: мотоцикли, квадроцикли, самокати, навіть електровелосипеди, і в такий спосіб пробували хоч десь закріпитися. Але ефективно працювали наші підрозділи, тому вони успіху не мали.
Успіх у них частково почався, коли розквітли дерева, з'явилося листя – це стандартна тактика, вона з 2024 року незмінна. У травні-червні противник активно почав заводити свої малі групи в наші бойові порядки – по 1-2 піхотинця. Вони і сьогодні їх заводять, але оперативного успіху це їм не приносить.
Можливо, тактичний на якійсь ділянці є, безумовно. Але щоб це допомогло їм захопити великий шмат території і звідти проводити наступ далі і підтягувати свої резерви – ні, такого не відбувається.
Місто Добропілля на мапі DeepState станом на 29 вересня 2026 року
«Великий літній наступ РФ»: ситуація на Добропільському напрямку
– Чи відчуваєте ви на напрямку «великий літній наступ РФ», який, як правило, триває до середини осені?
– Я би назвав би їхній літній наступ синонімом до слова «інфільтрація». Це єдине, що в них виходить і що в них працює. Наприклад, те, що вони додали в складовій БПЛА – це треба визнавати, розуміти і говорити про це.
За рік на цьому напрямку ситуація стосовно глибини розвідки, стосовно ураження противником в глибину кардинально змінилася – їхні підрозділи сил безпілотних систем зміцніли, «прокачались» на війні, збільшили свою потужність.
Те, що вони додали в складовій БПЛА – це треба визнавати, розуміти і говорити про це
Наприклад, логістика влітку-восени 2025 року і логістика наших Сил оборони зараз – це небо і земля. Тоді ми практично безкарно робили все своє логістичне забезпечення. Противник нам дозволяв це робити.
Зараз в цьому плані все дуже складно – вони в цьому напрямку дуже сильно додали. Потрібно постійно придумувати щось у відповідь, робити контрзаходи, щоб не наламали нам нашу логістику – до позиції піхотних, позицій БПЛА та артилерії.
В плані піхотному нічого не змінилося. Їхня піхота як була неякісною так і залишається, а наш піхотинець, навіть піхотинець 2026 року український (з усією повагою до чоловіків), на голову вищий за російського піхотинця. І, наприклад, в стрілецьких боях у них успіх, якщо є, то він дуже незначний. Ми переважаємо за всіма людськими якостями підготовки військовослужбовців.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Загроза Добропіллю. Армія РФ відступає на півночі Донеччини, але посилює тиск на півдні– Ви згадали про стрілецькі бої. Наскільки це зараз часте явище загалом, зважаючи на інфільтрацію російських військових? Тобто, що доводиться вступати в них не тільки піхоті?
– Часте. Через день є стрілецькі бої. У піхоти – найбільше, тому що поки в лісонасадженнях є можливість закопуватись, маскуватись, вести спостереження, виставляти відсічні, передові і спостережні позиції – противник також користується лісосмугами для того, щоби інфільтруватися. Відповідно, він впирається в наші бойові порядки, і вже знищується в стрілецьких боях нашою піхотою.
Коли йому все ж таки вдається різними шляхами, використовуючи тепловізійні пончо, ідучи там, де спостереження нашими засобами ведеться не так активно, заходити в населені пункти, де зосереджені позиції БПЛА, раніше мінометні, артилерійські, то військовослужбовці на цих позиціях також вступають у стрілецькі бої.
Зараз ці випадки є, вони не поодинокі. Це об'єктивно, тому що вгледіти за тими гектарами землі просто не вистачає ресурсів. Це війна, і так буває.
– Можете пригадати, наскільки глибоко вдавалось проникати поодиноким російський військовослужбовцям у смузі відповідальності бригади? Чув про випадки на 10-12 кілометрів.
– Насправді, 10 кілометрів – це неглибоко. В умовах сучасної війни, станом на вересень 2026 року, – це нормальна дистанція інфільтрації противника. От якраз таки на 10 – більше не було. Але з цікавого те, що коли вони проникають на оцих 10 кілометрів і ховаються по підвалах в районі наших позицій БПЛА – вони себе ніяк не проявляють здебільшого. Вони просто заходять тихенько, закріплюються і ніяк себе не проявляють.
10 кілометрів – такі випадки в смузі відповідальності нашої бригади були, та і є
У стрілецькі бої вони вступають тоді, коли ми їх випадково або не випадково виявляємо, коли вони вибігають забирати свої посилки, які їм скидають [з БПЛА]. А так – вони не сильно активність проявляють.
Вони розуміють, що їм треба накопичитися, зібрати достатню кількість військовослужбовців і тоді вже проводити або штурмові дії, або знову ж таки чекати можливості, щоб під погану погоду залетіла основна кількість військовослужбовців на мототехніці або на легкій автомобільній техніці.
Тоді у них буде якась потужність проводити більш масштабні військові дії – штурмувати і так далі. 10 кілометрів – такі випадки в смузі відповідальності нашої бригади були, та і є.
«Немає такого, що всі в них дуже погані піхотинці»
– Низький рівень підготовки «інфільтрантів» стосується і десантно-штурмових дивізій? Раніше тут була і російська морська піхота.
– Загальний, в принципі, низький – якщо брати мотострілецькі бригади. Але серед контрактників згаданих мною десантних дивізій і морських піхотинців, особливо, якщо це, наприклад, якась рота розвідки, то виділяються такі, чий рівень вищий від середньостатистичного росіянина. Тобто немає такого, що всі в них дуже погані піхотинці.
«Ми беремо до уваги саме піхотинця російського, якого ми виявляємо і вбиваємо. І 10 кілометрів – це робоча дистанція»
Є люди, які вміють воювати, і це приносить нам клопіт – не тільки в стрілецьких боях, але й в уражені засобами БПЛА. Бо противник, видно, що має якийсь рівень, знає, як переховуватися, знає, як переміщуватися. За такими ми спостерігали. Їх небагато, але вони є.
У кінцевому результаті, навіть якщо вони інфільтруються – із їхніми навичками, не знаю, мотивацією – щоб хтось із них залишився живим, то таких випадків теж не пригадую.
Їхня мотивація постійно однакова – фінанси, кредит, тюремний строк або погроза тюремним строком
У тилу противник, в принципі, завжди вбивається, який інфільтрується. Це відбувається за день після того, як він зайшов, за тиждень, за два і, можливо, навіть за місяць, але це відбувається.
Тому що постійно проводяться пошуково-ударні дії, постійно ведеться радіоелектронна розвідка – ми розуміємо, де противник зосереджений, куди він зайшов, де він сидить, які орієнтири, що він доповідає. Є засоби БПЛА, постійна розвідка і акустична розвідка позицій. Значного успіху поки їм це тут не принесло.
– Чи маєте нещодавній досвід спілкування із полоненими? Чи ви бачите якісь зміни в них?
– Є досвід спілкування з полоненим, але це було не в цьому році – в минулому і позаминулому. В принципі, нічого не змінюється: поставили задачу, сказали йти на таку-то точку, там тебе вже будуть чекати наші, тобто їхні, військовослужбовці. Задача – зайти, закріпитися і спостерігати.
Їхня мотивація постійно однакова – фінанси, кредит, тюремний строк або погроза тюремним строком. Здебільшого це люди, які застрягли в якісь фінансовій ямі, в них величезні борги.
Але, незважаючи на те, що вони всі мотивовані грошима – вони «не дають задню» в плані ставлення до українців. Тобто вони чітко для себе розуміють, на рівні менталітету, на рівні їхніх імперських шовіністичних поглядів, що ми для них вороги.
Незважаючи на те, з яких причин він прийшов на цю війну – він чітко розуміє, що буде вбивати українського військовослужбовця за будь-яких умов. Оце не змінюється.
Ми для них в будь-якому прояві – цивільний, військовий, не знаю, дитина, – ми для них ворог, от і все. Це не змінюється.
– Чи є на вашому напрямку таке явище як «флаговтик» з боку противника – тобто, що вони йдуть, щоб спеціально засвітити російський прапор десь в глибині?
– Так, звичайно є. Для картинки, для звітності їхнього командування. Є цікавий момент, про який ми точно знаємо: що під час спілкування з тими самими полоненими, в результаті роботи нашої радіоелектронної розвідки, їхня середня ланка офіцерська, навіть трохи вище – на рівні бригад – на вище командування дуже часто доповідає неправду. Про те, що вони зайшли туди, закріпились там і вже сидять, контролюють населений пункт.
Вони бояться реально доповісти правду і дезінформують своє вище командування
Тому що вони бояться – в них не граються, з посад скидають, переводять, садять в тюрми, людям дають конкретні строки, садять «на яму». Тобто все жорстко і серйозно. Вони бояться реально доповісти правду і дезінформують своє вище командування. Але цю дезінформацію їм треба чимось підкріплювати.
Вони відправляють свої групи по один-два військовослужбовці, інколи пробували на мотоциклах посилати, з прапорами. Вони заходять десь на край населеного пункту, який контролюється нами, Силами оборони України, навіть нашою бригадою – так було у Родинському, коли ми його обороняли з 14-ю бригадою (14-ї БрОП НГУ «Червона калина», – ред.). Вони провели дезінформацію, розвісили свої прапори, а потім наша піхота показала, що ми там є і населений пункт не їхній.
Так було недавно з населеним пунктом Чернігівка. Вони приїхали, вивісили свої дві «тряпки» і там і вмерли. Тому так, вони це продовжують робити – їм для свого командування потрібно щось показувати, що є успіх.
Військові 15-ї БрОП НГУ«Кара-Даг» 1-го корпусу НГУ «Азов» розвантажують боєприпаси для реактивної пускової установки «Град-П» («Партизан») на позиції поблизу Добропілля, 25 вересня 2026 року
Добропілля: «час працює не на їхню користь»
– Чи намагаються російські військові забігати в Добропілля?
– Намагаються звичайно. Різними способами: лісосмугами, полями, повз озера, очеретами – тут є болотиста місцевість в селах, які прилягають до Добропілля. Це поодинокі випадки – якраз вони намагаються силами десанто-штурмових військ туди заходити – обходити з флангу і інфільтруватися в населений пункт Добропілля.
– Чи ви спостерігаєте на вашій ділянці посилення тиску?
– Значного посилення немає, але те, що їхніх піхотинців тут побільшало – можу це підтвердити. Місяць-півтора, і листя просто впаде. І вже їм пройти, наприклад, з того самого Родинського до Добропілля або до будь-якого села проміжного, вже буде набагато важче – у нас буде величезне плече, де ми будемо їх спостерігати в тих самих голих лісосмугах.
Їм треба виконати якийсь план мінімум і якомога більше завести своїх людей якщо не в саме Добропілля, то хоча б на околиці, і вже там спробувати закріпитись. Тому в цьому плані, напевно, так, вони трішки додали. Час працює не на їхню користь.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Смертономіка» Путіна. Навіщо Росія приписує собі захоплення українських міст – версії– Якою є глибина зона ураження на напрямку Добропілля?
– Якщо ми беремо рівень бригади, то 10 кілометрів – це об’єктивно. Ясно, що є компонент БПЛА ударний – крила, які можуть працювати і на 30, і на 40 кілометрів, але це не вважається якоюсь «кілзоною». Ми беремо до уваги саме піхотинця російського, якого ми виявляємо і вбиваємо. І 10 кілометрів – це робоча дистанція.
Значного посилення немає, але те, що їхніх піхотинців тут побільшало – можу це підтвердити
Раніше ця зона була більша. Бо, наприклад, ми працюємо на оптоволокні на 15-20 кілометрів і, в принципі, ми могли б зробити «кілзону» і на 18 кілометрів, так? Але треба врахувати, що «сіра зона» в один бік працює так само, як і в інший. І наші позиції змушені, з об'єктивних причин, стояти далі від переднього краю, а це ж довжина цієї котушки (оптоволокна – ред.), або ж заряд акумулятора.
– Чи ви назвали Добропілля на цій ділянці головним напрямком удару противника?
– Один із головних напрямків удару, тому що стратегічно їм потрібно вийти на Краматорсько-Слов'янську агломерацію. Вони це пробують з двох напрямків робити – з нашого і з Костянтинівського. Об'єктивно сказати, чи тут найголовніший напрямок удару, може старший начальник, тому що він володіє стратегічним рівнем. Я можу говорити про оперативний рівень.
З точки зору мого розуміння тактики ведення війни, ландшафту, території, успіху, який можна звідси розвинути – цей напрямок можна вважати одним із напрямків головного удару.
Беремо до уваги те, що Добропілля, за мірками Донеччини, – це величезне місто. Не таке, як Краматорськ, але достатньо велике. Якщо противник захоплює такі населені пункти – він розуміє, що для нього це буде величезний хаб.
Хаб, куди він підтягне резерви піхоти, куди він заведе свою артилерію, заховає її в щільній міській забудові, куди він заведе свої засоби БПЛА і підтягне свої склади паливно-мастильних матеріалів, боєкомплект і так далі. В цьому плані Добропілля також є для них вигідним, тому що вони зможуть зосередити тут всі свої засоби.
І звідси можна наступ розвивати як на Краматорсько-Слов'янську агломерацію, і замикати її з флангу, так і продовжувати розвивати наступ на Дніпропетровщину.
Ситуація наразі є нелегкою, але не вкрай складною. Противник, який інфільтрується, повторюсь, вбивається. Люди тут роблять титанічну працю – особливо піхотинці, позиції БПЛА, артилеристи в тому числі.
– Які виклики ви бачите для збереження стабільності оборони?
– Для себе я чітко розумію, що найголовнішим викликом зараз для нас як для бригади є не російський піхотинець, а є російський пілот безпілотних летальних апаратів і комплексів. Тому що вони приносять величезну шкоду нашій логістиці, вони приносять величезну шкоду нашим позиціям – всім без винятків. І тому в цій складові потрібно проводити контрборотьбу.
Ситуація наразі є нелегкою, але не вкрай складною
Ми маємо вбивати цю їхню складову. І якщо ми знайдемо спосіб, як ефективно протидіяти їхнім пілотам, то ситуація для нас на фронті значно покращиться.
Ми зможемо забезпечити якісніше наші позиції всім необхідним, відповідно, наш військовослужбовець зможе якісніше, ефективніше виконувати поставлені задачі не тільки в обороні, а, можливо, на певних ділянках і в наступі. Це основний виклик на тактичному та на оперативному рівні.
Все, що ми зараз робимо: підвози, провізії, засобів, артилерійських снарядів – це потрібно робити щоденно, цей ресурс вичерпний. У нас там активна оборона – ми багато працюємо різними засобами.
Водії на броньованих машинах, на легковій автомобільній техніці кожного дня застрибують у невідомий мішок – їм треба зробити цю роботу, але чи буде успіх, чи не буде – цього ніхто не гарантує, тому що противник дійсно дуже активний в повітрі. Але потрібно воювати, потрібно забезпечувати хлопців. І всі їдуть, роблять, ризикують щоденно. 24/7.
Вихід піхоти, дрони в повітрі і розбите Білозерське (фоторепортаж)
– Що скажете про інтенсивність застосування авіабомб? Про цю проблему часто говорять бійці на позиціях.
– Їхня тактична авіація щоденно скидає в нашому напрямку десятки бомб на голови нашим військовослужбовцям. Це хаотична руйнація населених пунктів, і вони приносять величезну шкоду – знищують наші логістичні хаби, знищують також точки зльоту наших компонентів БПЛА.
Ця проблема постійно була актуальна і нікуди не відійшла – літако-вильоти в них збільшуються.
У них тактика послідовна – вони працюють конкретно по населеному пункту, який розглядають для того, щоби зайти і закріпитися і володіти ним. Так було з Родинським, так зараз є з Білицьким, так само із Добропіллям. Вони спочатку пропрацьовують все це авіацією спільно із засобами БПЛА та артилерією, і туди розвивають наступ. Проста тактика, примітивна.
– На вашу думку, як події будуть розвиватися на вашому напрямку найближчими місяцями?
– Ми точно будемо залишатися в активній обороні. У мене немає очікування, що ситуація сильно переломиться в сторону противника. Впаде листя – йому стане в рази важче, ніж нам. Тому що ми у великих населених пунктах, ми краще укриті, а вони і далі залишаться в отих «посадках», де ми будемо їх активно, пачками, вбивати, як це було минулої зими.
Якогось величезного успіху, навіть до кінця цього року, я для них не прогнозую і не бачу. Частковий якийсь успіх буде – десь закріпляться, якусь вулицю заберуть під свій контроль – це нормально, так [відбувається] кожного року. Як не крути – противник нас переважає в піхотні складовій – в її кількості. А кількість все ж таки грає роль на війні.