Дістало вже й фермерів Сибіру. Як війна проти України вбиває сільське господарство Росії

Наслідки повномасштабної війни проти України, яку понад 4, 5 роки веде Кремль проти України, вдарили вже й по російських фермерах. Брак пального і його різке здорожчання на тлі українських атак по НПЗ і нафтобазах дуже ускладнили і зробили значно дорожим увесь комплекс сільськогосподарських робіт. А удари по портах та зернових терміналах, перетворення Чорного моря на зону війни дронів, завдають великої шкоди і Росії, а не лише Україні, як було до цього.

Тож, навіть у російському Сибіру тепер фермери скаржаться на те, що «надірвалися, поки виростили і зібрали», а тепер «масово йдемо в мінус, бо урожай є, а грошей немає». Кризова ситуація і в південних житницях Росії.

Журналісти проєкту Радіо Свобода «Сибирь.Реалии» поговорили з російськими фермерами і зібрали інформацію, яка показує як війна Росії проти України негативно впливає на сільське господарство країни.

Імена фермерів редакція змінила на прохання фермерів і не вказує назваи господарств та їх місцеперебування господарств.

Ольга та Сергій живуть в одному з міст Іркутської області Росії. У родини невеличке поле площею 2,5 гектара, яке раз на рік засівають ярою пшеницею, а також невелике стадо корів.

– Зазвичай із гектара знімаємо 3,5–4 тонни. Для Східного Сибіру це дуже добрий показник. Цього року ледве зібрали три. Спочатку була холодна весна, потім почалися проблеми з пальним. Коли в липні побачили черги на заправках, зрозуміли, що до серпневої збиральної кампанії можемо залишитися без солярки. Стали заздалегідь купувати дизель для нашого мінікомбайна. Збирання йде у два етапи, на кожний іде приблизно по 100 літрів, – розповідає Сергій.

Родина купувала дизель по 95–100 рублів за літр – приблизно на 10–15 рублів дорожче за звичну для їхнього району ціну. За словами фермерів, окремі продавці в розпал дефіциту просили до 120 рублів за літр. До кінця серпня ціна на доступних їм заправках опустилася приблизно до 87 рублів.

Черга за пальним. Москва, 17 серпня 2026 року

– Виходить, ми купили майже на піку. Утішаємо себе тим, що найвищий пік усе-таки минули. Наприкінці червня ми якраз заготовляли корм для корів, але тоді виручили старі запаси. Я ще скаржилася, що каністри займають усю прибудову до корівника. А без них ми б не впоралися, – каже Ольга.

Проблеми з дизелем у Росії внаслідок українських ударів по НПЗ на нафтобазах проявилися по всій країні. У липні міністерка сільського господарства Росії Оксана Лут признала, що скарги на пальне надходять з усіх регіонів, і обіцяла забезпечити аграріїв необхідними обсягами. 29 серпня уряд продовжив запроваджену через дефіцит заборону на експорт дизеля, пального для суден та газойлів російськими виробниками до кінця вересня – захід пояснили необхідністю стабілізувати внутрішній ринок.

Але до середини серпня гарантовані постачання отримали не всі господарства.

Фермер із Калузької області Олександр Саяпін розповів BFM, що в липні його господарству відпускали дизель із нафтобази «Роснефти» за списками Мінсільгоспу РФ, а в серпні в узгодженому постачанні відмовили. Пальне довелося шукати в трейдерів і перекупників за ціною вище ніж 100 рублів за літр.

– Де споживання пального найбільше, ми просто прибираємо ці роботи й відкладаємо на потім. Потім – це, найімовірніше, наступний рік, – сказав Саяпін.

Схожа ситуація склалася у підмосковному селі Назарьєво. Працівник місцевого агропідприємства повідомив ASTRA, що заправка «Роснефти» не працювала два тижні, а на інших АЗС пальне відпускали з обмеженнями.

Щоб заправити техніку, господарство відправляло КамАЗи за 30 кілометрів і привозило по 200 літрів. За словами співрозмовника видання, на нинішнє збирання пальне ще вдасться знайти, але за збереження дефіциту наступна посівна опиниться під загрозою.

Пожежа на території Куйбишевського НПЗ у Самарській області РФ після удару дронами ЗСУ

«Закуповувалися за шаленими цінами»

Для господарств побільших навіть короткий стрибок ціни перетворюється на десятки тисяч рублів додаткових витрат.

Марина разом із чоловіком вирощує пшеницю та ячмінь на півдні Росії й тримає кілька десятків голів великої рогатої худоби. У дні найінтенсивніших робіт техніка господарства витрачає 200–300 літрів дизеля.

– Ми пішли в глибокий мінус. Корми для худоби заготовляли якраз на піку цін. Проблема була не лише у вартості, а й у тому, щоб узагалі дістати солярку. За таких обсягів великий запас не зробиш: спробуй одразу знайти гроші. У надії на добрий урожай пшениці та ячменю купували в перекупників по 100–110 рублів за літр, бо на заправках пального вже не було, – розповідає вона.

Проблема була не лише у вартості, а й у тому, щоб узагалі дістати солярку

Урожай у господарстві справді виявився непоганим – у середньому 45–50 центнерів із гектара. На півдні збирання починається раніше, ніж у Сибіру: зазвичай у червні чи липні.

– Ми дивилися на стиглість зерна й тягли до останнього – сподівалися, що солярка подешевшає. Не подешевшала. Десять днів жнив, до 300 літрів на добу. Потрібно заправити три комбайни, віялку, зерновози. Усе це господарство родина збирала десятиліттями, багато що купували в кредит. У чоловіка цього сезону знову загострилася грижа. У мене самої загострилися хвороби. Син-підліток усе літо працював із нами та дихав пилом у полі. Наймані працівники є, але їх залучаємо тільки в найнапруженіші дні, – каже Марина.

Ще під час збиральної кампанії родина зрозуміла, що продаж зерна може не покрити витрати, що зросли.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«У нас же реально йде війна». Як паливна криза змінила життя росіян і кого вони в цьому звинувачують

Війна і експорт пшениці: впав до рівня 2010 року

Зниження внутрішніх цін на зерно почалося не в серпні. У другому кварталі 2026 року средня ціна пшениці четвертого класу в Росії становила 12,9 тис. рублів за тонну – на 22% менше, ніж роком раніше. Аналітики пов'язували це з великим урожаєм 2025 року, міцним рублем і тиском експортерів на закупівельні ціни.

Із початком нових жнив пропозиція зерна зросла ще сильніше. Потім до сезонного тиску додався збій експортної логістики.

10 липня російська влада перестала приймати заявки на прохід суден через Керченську протоку, після чого навігацію Азово-Донським морським каналом було тимчасово призупинено. Через Азовське море зазвичай проходить до чверті російського експорту пшениці.
12 серпня внаслідок атак українських БПЛА зупинились три найбільші глибоководні зернові термінали Новоросійська – НЗТ, НКХП і КСК. Термінал у Тамані також призупинив роботу. З п'яти основних глибоководних зернових терміналів на Чорному морі продовжував працювати тільки Туапсинський.
За даними учасників ринку, 5 глибоководних російських терміналів Чорного моря у минулому сільгосподарському сезоні забезпечили близько 57% російського зернового експорту, а малі порти Азовського моря – ще 27%. Таким чином, на Азово-Чорноморський басейн припадало близько 84% усього експорту зерна з Росії.
Оцінку експорту російської пшениці в серпні 2026 року аналітичний центр «Русагротранс» знизив до 1,8 млн тонн – у 2,5 раза менше, ніж рік тому, і до мінімуму з серпня 2010 року.

Закупівельні ціни на півдні Росії за цей час справді впали приблизно на третину, якщо порівнювати той самий клас зерна й однакові умови поставки.

На початку травня пшениця четвертого класу на умовах EXW – тобто в продавця, без доставки – коштувала на півдні РФ 14,3–14,9 тис. рублів за тонну без ПДВ.

Наприкінці серпня – 8,9–10 тис. рублів. Вартість із доставкою автотранспортом у глибоководний порт наприкінці серпня була вищою – близько 12 тис. рублів за тонну. Тому ціни в порту та на елеваторі не можна зіставляти напряму.

«Операція «МоЛоЧКа». Фоторепортаж про війну дронів на Чорному морі

Навіть дешево не можуть продати

Середні котирування не показують ще однієї проблеми – у деяких районах зерно важко продати навіть за низькою ціною.

У соцмережах фермери з Ростовської області РФ розповіли виданню «7×7», що за пшеницю їм пропонували 6,5–7 тис. рублів за тонну – нижче за рівень, за якого господарство могло б окупати витрати. Інша родина стверджувала, що обдзвонила 40 потенційних покупців, але жоден не погодився прийняти зерно.

Перебої із експортом через чорноморські порти призвели до цінового парадоксу: на світовому ринку пшениця дорожчала, а в Росії – дешевшала.

Наприкінці серпня біржові котирування у США та Франції піднялися приблизно до $280 за тонну.
Водночас у Ростовській області та Краснодарському краї Росії нижня межа закупівельної ціни на пшеницу третього класу опустилась до 8,2 тис. рублів – близько $96.

на світовому ринку пшениця дорожчала, а в Росії – дешевшала

Звісно, прямо зіставляти ці показники не можна: за кордоном йдеться про біржові контракти, у російських регіонах – про закупівлю зерна без ПДВ і доставки. Проте їхня протилежна динаміка демонструє, що через експортний затор російські аграрії не змогли скористатися зростанням світових цін.

Власник ще одного агробізнесу пояснював зупинку приймання на лінійних елеваторах не лише великим урожаєм: зерно перестало йти далі, баржі не могли підійти до терміналів, а залізничні постачання впиралися в заповнені склади.

Ці повідомлення фермерів не дають повної картини щодо зернового ринку Росії, але показують, як зупинка експорту передається ланцюжком від портів до елеваторів і окремих господарств.

Дорожній вказівник «Колхоз «Советская Россия», Ростовська область Росії

– Спочатку паніки не було, оскільки частково потік можна було б перенаправить на Чорне море. Проте в серпні довелося закрити і їх. З п'яти глибоководних морських терміналів, звідки можуть іти судна з великим тоннажем, на Чорному морі працює лише один! – говорить співрозмовник «Сибирь.Реалии» Григорій, який багато років працює в сельському господарстві.

Андрій Сизов з аналітичного центру «СовЭкон» ще в липні оцінював для Reuters втрати аграріїв від подорожчання дизеля приблизно в тисячу рублів на тонну зерна. Обмеження в Азовському морі, за його оцінкою, могли додати ще стільки ж. Тривалий фінансовий спад здатний прискорити скорочення площ під зерновими, яке триває вже кілька років.

У 2026 році площа посівів пшениці в Росії скоротилася до 25,7 млн гектарів проти 26,9 млн гектарів роком раніше – це мінімум із 2014 року. «СовЭкон» пов'язував скорочення ярої пшениці в Поволжі та Сибіру передусім із падінням рентабельності, а в Сибіру – також зі складною погодою.

Григорій вважає, що затяжний збій експорту передусім вдарить по невеликих господарствах, у яких менше запасів грошей і можливостей зберігати зерно в очікуванні вигідної ціни. За його словами, частина таких фермерів уже закінчила сезон зі збитком і може скоротити посіви наступного року або зовсім піти з галузі.

Нафтовий термінал у порті Туапсе, РФ. Після удару ЗСУ

Порт у Туапсе

– Як ми бачимо по Туапсе, порт із часом відновлять, але, по-перше, на цінах це вже позначилося – фермери замість встановлених на початку літа 16 тисяч рублів (з урахуванням податку) за тонну в серпні змушені продавати зерно за 9–10! Це обвал цін більш ніж на третину.

У вересні впаде ще – тому що підтягнеться врожай, зібраний наприкінці серпня-вересні. А також зерно тих, хто в силу масштабів зміг притримати його на якийсь час. Прогнози роздавати справа невдячна, але частина агрофермерів уже пішла в сильний мінус.

Що їх врятує? На кредити надії немає. Цільова допомога держави. Але тут я б не розраховував.

Частина гравців покине галузь. Підуть найменші й незахищені. А з ними й урожай 2027 року, звісно, скоротиться.

Наскільки? Залежить від термінів блокування портів. Поки що рано говорити про це. Ростовська область ввела режим НС через це – констатує Григорій.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Турецьке судно затонуло після удару РФ. Чого домагається Кремль ударами по портах «Великої Одеси»

Що пропонує російська влада

Влада Ростовської області ввела регіональний режим надзвичайної ситуації з 18:00 28 серпня 2026 року. Причина? У розпорядженні губернатора йдеться, що через припинення роботи портів і порушення судноплавства в сільгоспвиробників скупчилися значні обсяги продукції.

Уряд Росії додатково спрямував понад 9,7 млрд рублів на субсидування залізничних перевезень сільгосппродукції за пільговими тарифами.

Мінсільгосп і Мінтранс Росії створили оперативні штаби для перенаправлення вантажів. Серед обговорюваних заходів – тимчасове скасування експортного мита на зерно, державні закупівлі, продовження кредитів і вивезення через Балтійський, Каспійський та інші напрямки.

Але залізниця й альтернативні порти обходіться дорожче і не можуть швидко замінити південний маршрут. Тому для фермерів важливе не лише фізичне вивезення, а й ціна, яка залишиться після оплати нової логістики.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Остання зброя Путіна пахне відчаєм»: для чого Кремль відправив мощі Дмитра Донського на фронт

Криза вийшла за межі зернового ринку

Особливо вразливі змішані російські господарства, які вирощують зерно й водночас тримають худобу.

У Татарстані закупівельна ціна молока у власників особистих підсобних господарств в одному з районів опустилася до 18,5 рубля за кілограм проти 27 рублів роком раніше. У середньому по республіці ціна для ЛПГ знизилася майже на 28% і виявилася приблизно на третину нижчою за розрахункову собівартість. Водночас дорожчали корми, ветеринарні препарати й комунальні послуги, тому власники подвір'їв почали продавати корів.

Президент Асоціації фермерів і селянських подвір'їв Татарстану Каміяр Байтеміров пов'язував розпродаж худоби зі жнивами: невеликі господарства продавали корів, щоб купити пальне та запчастини для збирання зерна. Таким чином, один і той самий касовий розрив скорочує поголів'я зараз і може зменшити обсяг виробництва наступного сезону.

На картопляному ринку паливний дефіцит проявився інакше – не падінням, а зростанням цін. За даними Forbes, станом на 7 серпня середня оптова ціна картоплі в РФ досягла 24,7 рубля за кілограм, на 38,9% перевищивши торішню.

У роздрібній торгівлі кілограм картоплі коштував у середньому 68,3 рубля – на 22% більше, ніж рік тому. Керівниця апарату Картопляної спілки РФ Тетяна Губіна говорила BFM, що на тлі паливних проблем логістика формує близько половини оптової вартості картоплі.

Для споживача наслідки дефіциту можуть виглядати протилежно: зерно і молоко у виробника дешевшають, а окремі продукти в магазині дорожчають.

Марина тим часом думає, може спробувати самим переробляти зерно:

– Можна молоти зерно і продавати борошно. Але якщо возити на сторонній млин, це з'їсть значну частину доходу. Купувати своє обладнання – означає знову брати кредит. До того ж млин – окреме виробництво: потрібні верстати, приміщення, зберігання, збут. А якщо експорт відновиться і ціна на зерно зросте, гострої потреби в ній уже не буде. Поки що ми нічого не вирішили. Це ще один головний біль.

К концу лета российские фермеры оказались в крайне невыгодной для себя ситуации: уборка урожая обходится все дороже, а зерно продолжает дешеветь. Весной холод и обильные осадки задержали полевые работы в ряде регионов. Летом дефицит и подорожание дизельного топлива увеличили расходы на уборку. Закупочные цены на зерно снижались под давлением большого прошлогоднего урожая, крепкого рубля и поступления на рынок нового зерна, а затем падение усилили перебои с экспортом через Азово-Черноморский бассейн.

Фермеры рассказали Сибирь.Реалии, как запасались соляркой, работали на износ и почему даже хороший урожай не гарантирует дохода.

Имена героев изменены, точное местонахождение хозяйств редакция не называет по их просьбе.

"Надорвались, пока собрали"

Ольга и Сергей живут в одном из городов Иркутской области. У семьи небольшое поле площадью 2,5 гектара, которое раз в год засевают яровой пшеницей, а также небольшое стадо коров.

– Обычно с гектара снимаем 3,5–4 тонны. Для Восточной Сибири это очень хороший показатель. В этом году с трудом собрали три. Сначала была холодная весна, потом начались проблемы с топливом. Когда в июле увидели очереди на заправках, поняли, что к августовской уборочной можем остаться без солярки. Стали заранее покупать дизель для нашего мини-комбайна. Уборка идет в два этапа, на каждый уходит примерно по 100 литров, – рассказывает Сергей.

Семья покупала дизель по 95–100 рублей за литр – примерно на 10–15 рублей дороже привычной для их района цены. По словам фермеров, отдельные продавцы в разгар дефицита просили до 120 рублей за литр. К концу августа цена на доступных им заправках опустилась примерно до 87 рублей.

– Получается, мы купили почти на пике. Утешаем себя тем, что самый пик все-таки миновали. В конце июня мы как раз заготавливали корм для коров, но тогда выручили старые запасы. Я еще жаловалась, что канистры занимают всю пристройку к коровнику. А без них мы бы не справились, – говорит Ольга.

Проблемы с дизелем этим летом не ограничивались одним районом. В середине июля министр сельского хозяйства Оксана Лут признала, что жалобы на топливо поступают из всех регионов, и обещала обеспечить аграриев необходимыми объемами. 29 августа правительство продлило запрет на экспорт дизельного топлива, судового топлива и газойлей российскими производителями до конца сентября – меру объяснили необходимостью стабилизировать внутренний рынок.

Но к середине августа гарантированные поставки получили не все хозяйства. Фермер из Калужской области Александр Саяпин рассказал BFM, что в июле его хозяйству отпускали дизель с нефтебазы "Роснефти" по спискам Минсельхоза, а в августе в согласованной поставке отказали. Топливо пришлось искать у трейдеров и перекупщиков по цене выше 100 рублей за литр.

– Где потребление топлива самое большое, мы просто убираем эти работы и откладываем на потом. Потом – это, скорее всего, следующий год, – сказал Саяпин.

Похожая ситуация сложилась в подмосковной деревне Назарьево. Работник местного агропредприятия сообщил ASTRA, что заправка "Роснефти" не работала две недели, а на других АЗС топливо отпускали с ограничениями. Чтобы заправить технику, хозяйство отправляло КамАЗы за 30 километров и привозило по 200 литров. По словам собеседника издания, на нынешнюю уборку топливо еще удастся найти, но при сохранении дефицита следующая посевная окажется под угрозой.

"Закупались по бешеным ценам"

Для хозяйств покрупнее даже короткий скачок цены превращается в десятки тысяч рублей дополнительных расходов. Марина вместе с мужем выращивает пшеницу и ячмень на юге России и держит несколько десятков голов крупного рогатого скота. В дни наиболее интенсивных работ техника хозяйства расходует 200–300 литров дизеля.

– Мы ушли в глубокий минус. Корма для скота заготавливали как раз на пике цен. Проблема была не только в стоимости, но и в том, чтобы вообще достать солярку. При таких объемах большой запас не сделаешь: попробуй сразу найти деньги. В надежде на хороший урожай пшеницы и ячменя покупали у перекупщиков по 100–110 рублей за литр, потому что на заправках топлива уже не было, – рассказывает она.

Урожай в хозяйстве действительно оказался неплохим – в среднем 45–50 центнеров с гектара. На юге уборка начинается раньше, чем в Сибири: обычно в июне или июле.

– Мы смотрели на спелость зерна и тянули до последнего – надеялись, что солярка подешевеет. Не подешевела. Десять дней уборочной, до 300 литров в сутки. Нужно заправить три комбайна, веялку, зерновозы. Все это хозяйство семья собирала десятилетиями, многое покупали в кредит. У мужа в этом сезоне снова обострилась грыжа. У меня самой обострились болезни. Сын-подросток все лето работал с нами и дышал пылью в поле. Наемные работники есть, но их привлекаем только в самые напряженные дни, – говорит Марина.

Еще во время уборочной семья поняла, что продажа зерна может не покрыть выросшие расходы.

Цена падала еще до остановки терминалов

Снижение внутренних цен началось не в августе. Во втором квартале 2026 года средняя цена пшеницы четвертого класса в России составляла 12,9 тыс. рублей за тонну – на 22% меньше, чем годом ранее. Аналитики связывали это с большим урожаем 2025 года, укреплением рубля и давлением экспортеров на закупочные цены.

С началом новой уборочной предложение зерна выросло еще сильнее. Затем к сезонному давлению добавился сбой экспортной логистики.

10 июля российские власти перестали принимать заявки на проход судов через Керченский пролив, после чего навигация по Азово-Донскому морскому каналу была временно приостановлена. Через Азовское море обычно проходит до четверти российского экспорта пшеницы.

12 августа после украинских атак остановились три крупнейших глубоководных зерновых терминала Новороссийска – НЗТ, НКХП и КСК. Терминал в Тамани также приостановил работу. Из пяти основных глубоководных зерновых терминалов на Черном море продолжал работать только Туапсинский.

По данным участников рынка, пять глубоководных терминалов Черного моря в прошлом сельхозсезоне обеспечили около 57% российского зернового экспорта, малые порты Азовского моря – еще 27%. Таким образом, на Азово-Черноморский бассейн приходилось около 84% всего экспорта зерна из России.

Оценку экспорта российской пшеницы в августе аналитический центр "Русагротранс" снизил до 1,8 млн тонн – в 2,5 раза меньше, чем год назад, и до минимума с августа 2010 года.

Закупочные цены на юге за это время действительно упали примерно на треть, если сравнивать один и тот же класс зерна и одинаковые условия поставки. В начале мая пшеница четвертого класса на условиях EXW – то есть у продавца, без доставки – стоила на юге 14,3–14,9 тыс. рублей за тонну без НДС. В конце августа – 8,9–10 тыс. рублей. Стоимость с доставкой автотранспортом в глубоководный порт в конце августа была выше – около 12 тыс. рублей за тонну. Поэтому цены в порту и на элеваторе нельзя сопоставлять напрямую.

Средние котировки не показывают еще одной проблемы – в некоторых районах зерно трудно продать даже по низкой цене. В соцсетях фермеры из Ростовской области рассказывали изданию "7×7", что за пшеницу им предлагали 6,5–7 тыс. рублей за тонну – ниже уровня, при котором хозяйство могло бы окупить расходы. Другая семья утверждала, что обзвонила 40 потенциальных покупателей, но ни один не согласился принять зерно.

Перебои с экспортом через черноморские порты привели к ценовому парадоксу: на мировом рынке пшеница дорожала, а в России – дешевела. К концу августа биржевые котировки в США и Франции поднялись примерно до $280 за тонну. В то же время в Ростовской области и Краснодарском крае нижняя граница закупочной цены на пшеницу третьего класса опустилась до 8,2 тыс. рублей – около $96. Напрямую сопоставлять эти показатели нельзя: за рубежом речь идет о биржевых контрактах, в российских регионах – о закупке зерна без НДС и доставки. Однако их противоположная динамика демонстрирует, что из-за экспортного затора российские аграрии не смогли воспользоваться ростом мировых цен.

Владелец еще одного агробизнеса объяснял остановку приемки на линейных элеваторах не только большим урожаем: зерно перестало уходить дальше, баржи не могли подойти к терминалам, а железнодорожные поставки упирались в заполненные склады. Эти сообщения фермеров не дают полной картины по рынку, но показывают, как остановка экспорта передается по цепочке от портов к элеваторам и отдельным хозяйствам.

– Сначала паники не было, поскольку частично поток можно было бы перенаправить на Черное море. Однако в августе пришлось закрыть и их. Из пяти глубоководных морских терминалов, откуда могут уходить суда с большим тоннажем, на Черном море работает только один! – говорит собеседник Сибирь.Реалии Григорий, много лет работающий в сельском хозяйстве.

Андрей Сизов из аналитического центра "СовЭкон" еще в июле оценивал для Reuters потери аграриев от подорожания дизеля примерно в тысячу рублей на тонну зерна. Ограничения в Азовском море, по его оценке, могли добавить еще столько же. Продолжительный финансовый спад способен ускорить сокращение площадей под зерновыми, которое идет уже несколько лет.

В 2026 году площадь посевов пшеницы в России сократилась до 25,7 млн гектаров против 26,9 млн гектаров годом ранее – это минимум с 2014 года. "СовЭкон" связывал сокращение яровой пшеницы в Поволжье и Сибири прежде всего с падением рентабельности, а в Сибири – также со сложной погодой.

Григорий считает, что затяжной сбой экспорта прежде всего ударит по небольшим хозяйствам, у которых меньше запасов денег и возможностей хранить зерно в ожидании выгодной цены. По его словам, часть таких фермеров уже закончила сезон с убытком и может сократить посевы в следующем году или вовсе уйти из отрасли.

Порт в Туапсе

– Как мы видим по Туапсе, порт со временем восстановят, но, во-первых, на ценах это уже сказалось – фермеры вместо установившихся в начале лета 16 тысяч рублей (с учетом налога) за тонну в августе вынуждены продавать зерно за 9-10! Это обвал цен больше, чем на треть, – констатирует Григорий. – В сентябре упадет еще – потому что подтянется урожай, собранный в конце августа-сентябре. А также зерно тех, кто в силу масштабов смог придержать его на время. Прогнозы раздавать дело неблагодарное, но часть агрофермеров уже ушла в сильный минус. Что их спасет? На кредиты надежды нет. Целевая помощь государства. Но тут я бы не рассчитывал. Часть игроков покинет отрасль. Уйдут самые маленькие и незащищенные. А с ними и урожай 2027 года, конечно, сократится. Насколько? Зависит от сроков блокировки портов. Пока рано говорить об этом. Вчера вот только Ростовская область ввела режим ЧС из-за этого.

Что предлагают власти

Власти Ростовской области ввели региональный режим чрезвычайной ситуации с 18:00 28 августа. В распоряжении губернатора говорится, что из-за прекращения работы портов и нарушения судоходства у сельхозпроизводителей скопились значительные объемы продукции.

Правительство России дополнительно направило более 9,7 млрд рублей на субсидирование железнодорожных перевозок сельхозпродукции по льготным тарифам. Минсельхоз и Минтранс создали оперативные штабы для перенаправления грузов. Среди обсуждаемых мер – временная отмена экспортной пошлины на зерно, государственные закупки, продление кредитов и вывоз через Балтийское, Каспийское и другие направления.

Но железная дорога и альтернативные порты обходятся дороже и не могут быстро заменить южный маршрут. Поэтому для фермеров важен не только физический вывоз, но и цена, которая останется после оплаты новой логистики.

Кризис вышел за пределы зернового рынка

Особенно уязвимы смешанные хозяйства, которые выращивают зерно и одновременно держат скот. В Татарстане закупочная цена молока у владельцев личных подсобных хозяйств в одном из районов опустилась до 18,5 рубля за килограмм против 27 рублей годом ранее. В среднем по республике цена для ЛПХ снизилась почти на 28% и оказалась примерно на треть ниже расчетной себестоимости. Одновременно дорожали корма, ветеринарные препараты и коммунальные услуги, поэтому владельцы подворий начали продавать коров.

Президент Ассоциации фермеров и крестьянских подворий Татарстана Камияр Байтемиров связывал распродажу скота и с уборочной: небольшие хозяйства продавали коров, чтобы купить топливо и запчасти для уборки зерна. Таким образом, один и тот же кассовый разрыв сокращает поголовье сейчас и может уменьшить объем производства в следующем сезоне.

На картофельном рынке топливный дефицит проявился иначе – не падением, а ростом цен. По данным Forbes, к 7 августа средняя оптовая цена картофеля достигла 24,7 рубля за килограмм, на 38,9% превысив прошлогоднюю. В рознице килограмм стоил в среднем 68,3 рубля – на 22% больше, чем год назад. Руководитель аппарата Картофельного союза Татьяна Губина говорила BFM, что на фоне топливных проблем логистика формирует около половины оптовой стоимости картофеля. Поэтому для потребителя последствия дефицита могут выглядеть противоположно: зерно и молоко у производителя дешевеют, а отдельные продукты в магазине дорожают.

Марина тем временем думает не о продаже зерна трейдерам, а о собственной переработке.

– Можно молоть зерно и продавать муку. Но если возить на стороннюю мельницу, это съест значительную часть дохода. Покупать свое оборудование – значит снова брать кредит. К тому же мельница – отдельное производство: нужны станки, помещение, хранение, сбыт. А если экспорт восстановится и цена на зерно вырастет, острой необходимости в ней уже не будет. Пока мы ничего не решили. Это еще одна головная боль, – говорит она.