«Ми не можемо взяти до рук зброю і захищати на передовій, але наше зброя – слово і пісня. Мені дуже важливо, щоб ми не втрачали свою ідентичність і співали українське», – розповідає Тетяна Строгаль.
Її, як і багатьох інших українок, війна роз’єднала з рідними. Переїхавши до Німеччини, Тетяна очолила жіночий хор «Ми з України» в Магдебурзі. Більшість хористок – біженки без музичної освіти, тож починала з двоголосся народних пісень.
За майже чотири роки хор дав понад 200 концентрів. А за колаборацію з магдебурзьким театром – виставу про українських жінок-біженок – отримав Премію миру імені німецького правозахисника та юриста Лотара Крайссіґа. Про те, як українська пісня об’єднала жінок в екзилі, та про здобутки колективу розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».
«Починали з нуля»
Початок великої війни Тетяна Строгаль зустріла у Києві. У перші тижні вона надавала психологічні консультації жінкам з Харкова, Маріуполя – доти, доки у них було світло й зв’язок.
Тетяна Строгаль під час виступу
У березні 2022-го Тетяна з двома дітьми виїхала за кордон. Прихисток знайшли у німецькому місті Магдебург. Їх прийняла місцева родина, яка допомогла з документами та пошуком житла.
Одного дня, пригадує Тетяна, її запросила на зустріч представниця українсько-німецького фонду й розповіла про новостворений хор, який шукає керівника, бо тодішня менеджерка поверталася до України.
Український хор
Я вирішила підтримати жінок
«Я хотіла відмовитися, бо не уявляла себе хормейстеркою. Я маю вищу освіту, звичайно, але я – більше музичний терапевт і теоретик музичний, а не диригентка. Та більше не було кому, тому я вирішила підтримати жінок, які прагнуть на чужині залишатися з українською піснею, підтримувати одна одну через пісню і не загубити свою ідентичність.
Так почалася наша взаємодія. З найпростіших пісень, з найпростіших акордів, з поняття, що таке інтонація, тому що дівчата в хорі майже не мали музичної освіти. Тому ми починали з нуля».
Хор складається з понад 20 учасниць. Більшість із них приїхали до Німеччини після початку повномасштабного вторгнення – з Маріуполя, Харкова, Дніпра, Одеси, Сум, Хмельниччини. Лише троє хористок уже жили у Німеччині.
На репетиції жінки збираються декілька разів на тиждень ввечері – після роботи, курсів з вивчення мови чи перекваліфікації. Колектив назвали «Ми з України».
Учасниці колективу під час виступу
Щоразу ми говоримо про те, що саме війна змусила нас покинути рідні домівки
«Мені здається, що це ідеальна назва, незалежно від того, хто й коли приїхав. Тут ми все одно почуваємося як гості. Ми працюємо, багато хто вже навчається, але всі пам’ятають, що ми з України. Коли знайомимося, ми кажемо: «Ми з України» – ця назва знакова для нас.
Щоразу ми говоримо про те, що саме війна змусила нас покинути рідні домівки, але в серці ми завжди з Україною. І просимо усіх, хто може, допомагати Україні всіма можливими засобами, бо це наша основна місія, мета».
Нині у репертуарі хору – не лише народні пісні, але й твори українських музикантів та композиторів.
Учасниці хору під час виступу
«Я намагаюся вкладати в це сенс, щоб це не було механічне відспівування певних пісень, а розповідаю історію творів. Історію, яку можна потім розповідати своїм дітям. Це наша ментальна пам’ять, коли згадуємо, про що ж «Подоляночка», «Вербова дощечка» або чому у «Добрий вечір тобі, пане господарю» ми спершу вітаємося з господарем».
За майже чотири роки колектив дав понад 200 концертів. Хор виступав у міській раді Магдебурга, на заході-нагородженні найкращих жителів міста, а також в інших містах землі Саксонії.
Колектив здобув дві срібні нагороди на міжнародному хоровому фестивалі
«Ми з України» уже здобув дві срібні нагороди на міжнародному хоровому фестивалі, у якому брали участь аматорські колективи з Фінляндії, США, Швеції, Польщі, Німеччини, Литви та інших країн.
У нас багато колаборацій – і з українськими, і з німецькими хорами
«У Німеччині дуже багато хорів аматорських, і люди збираються після роботи, просто щоб поспівати. Це нас дуже єднає і допомагає інтегруватися. Ми шукаємо спільну мову за допомогою музики. У нас багато колаборацій – і з українськими, і з німецькими хорами, тому що музика не має кордонів. Але мені дуже важливо, щоб ми не втрачали свою ідентичність і не переходили повністю на німецьку чи англійську мови, а щоб співали українське».
Виступ хору
«Сила жінки»
На одному з концертів український хор почула режисерка з магдебурзького театру «Сцено громадян» й запропонувала колаборацію. Так з’явилася вистава «Сила жінки».
Це вистава про те, через що пройшли українки, які тікали від війни
«Це вистава про те, через що пройшли жінки, українки, які тікали від війни, про те, що їм болить, наскільки важко далеко від дому, від чоловіків та синів, які на фронті, родичів, друзів. Дуже багато жінок, матерів із дітьми, людей похилого віку опинилися тут не з власної волі. Одна з найсильніших сцен у цій виставі, коли дівчата виходять і пишуть на підлозі назви міст, з яких вони виїхали, і дати».
Колектив під час участі у виставі
Тетяна каже: вистава настільки вразила аудиторію, що виник запит на її продовження. Тож «Силу жінки – 2» вже презентували українською та німецькою мовами.
Через спів ми несемо любов і підтримку
«Ми вже показали, що українська жінка, попри все, вистояла: вона може творити, допомагати й відновлювати не лише власне психічне здоров’я, скажімо, а й вона може допомагати тим, хто залишився в Україні. У виставі є образ птаха Фенікса, який відроджується з попелу і продовжує жити. Гасло цієї вистави: попри все, ми продовжуємо жити, творити, кохати і любити. Через музику, через спів ми несемо любов і підтримку тим, хто цього потребує».
Виступ участиці хору під час вистави
За співпрацю з німецьким театром у листопаді цього року хор «Ми з України» отримав Премію миру імені Лотара Крайссіґа.
Премію присуджують із 1999 року раз на два роки. Переможці отримують нагороду в розмірі 3000 євро. Фонд, названий на честь німецького юриста і правозахисника Лотара Крайссіґа, відзначає успішну діяльність у сфері миру та примирення. Серед попередніх лауреатів – колишній прем’єр-міністр Польщі Тадеуш Мазовецький, берлінський фонд Amadeu Antonio та білоруська опозиційна політикиня Світлана Тихановська.
Виступ хору під час вистави
Тетяна каже: ця нагорода стала для хору несподіванкою, адже вони й досі не знають, хто їх номінував.
«Було дуже приємно почути, що до нас її отримував колишній польський прем’єр-міністр – і ось ми в такій компанії. Оскільки премію присуджують організаціям, людям, які зробили значний внесок у мир, це для мене було особливо цінно. Це дуже перегукується з нашою місією: ми не можемо взяти до рук зброю і захищати на передовій, ми не вміємо стріляти, як наші захисники, але наша зброя – слово і пісня. Ми несемо її, наближаючи мир і перемогу».
Український хор
Станом на кінець вересня 2025 року, за даними даними Євростату, в Німеччині статус тимчасового захисту отримали 1 218 100 українців – це 28,3% від загальної кількості воєнних мігрантів з України в ЄС.
За даними Ukraine Support Tracker, які охоплюють період із січня 2022-го до серпня 2025-го, Німеччина за майже три з половиною роки витратила на допомогу воєнним мігрантам з України 36,55 мільярда євро. І це найбільша сума витрат серед держав.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Німеччина планує скоротити виплати частині українських біженців: кому зменшать допомогу? ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Молодь з України рятує демографію Німеччини, а українка навчає німецької мігрантів ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Щоб залишалися громадянами своєї країни». Чому українські діти в Німеччині «тягнуть» дві школи одночасно