Правозахисники наполягають: сотні білоруських політичних в’язнів досі залишаються за ґратами. На їхню думку, Вашингтон, який обмінює звільнення незаконно ув’язнених на послаблення західних санкцій, сприяє появі в Білорусі нових політв’язнів. Джон Коул в інтерв’ю журналісту Радіо Свобода Артему Радигіну розповів про потепління у відносинах між Вашингтоном і Мінськом після повернення Дональда Трампа до Білого дому в січні 2025 року, а також про подальший розвиток дипломатичних відносин.
Інтерв’ю відбулося після нового раунду переговорів Коула з Лукашенком у Мінську. 16 вересня білоруська влада звільнила 25 ув’язнених, а Вашингтон погодився зняти санкції з двох білоруських підприємств – «Лакафарба» і «Беллеспаперапрам». Коул назвав домовленість проміжною і заявив, що переговори про подальші звільнення тривають.
– У березні були звільнені 250 білоруських політв’язнів, а цього разу – лише 25. Чудово, що 25 людей вийшли з в’язниці, але все ж дуже цікаво, що сталося. Чому кількість звільнених зменшилася?
– Загалом було звільнено від 800 до 900 ув’язнених, іноді за один раз звільняли 150 людей, а іноді – 14. Я звільняю стільки людей, скільки вдається звільнити на цей момент. Очікується, що в межах останніх переговорів, які ще тривають, у найближчому майбутньому нам вдасться домогтися звільнення ще понад ста людей, і ми це зробимо... сподіваюся, приблизно через місяць.
– Які питання потрібно вирішити, щоб це стало реальністю?
– У минулому ми знімали деякі санкції, щоб домогтися звільнення людей, і тепер нам потрібно переконатися, що банки та компанії у Сполучених Штатах розуміють, що означає зняття санкцій, тобто що в принципі можна вести бізнес у цій сфері. Нам потрібно повернутися до цього питання і дещо тут упорядкувати.
У березні після переговорів Коула з Лукашенком білоруська влада звільнила 250 політичних в’язнів. У відповідь США скасували санкції проти Міністерства фінансів Білорусі, «Белінвестбанку» та Банку розвитку Білорусі, а також заявили про остаточне врегулювання питання санкцій щодо білоруського калію.
– Лідерка білоруської опозиції у вигнанні Світлана Тихановська стверджує, що Лукашенко «продає» ув’язнених, щоб домогтися зняття санкцій. Виходить, що ці угоди, які забезпечують зняття санкцій, спонукають Лукашенка заарештовувати якомога більше людей, щоб йому було кого обмінювати на послаблення санкцій?
Якщо Лукашенко обмінює політв’язнів на послаблення санкцій, мене це влаштовує, тому що саме я дивлюся в очі звільненим і бачу, що для них означає свобода
– Не знаю... Усі, з ким я розмовляю, називають різну кількість людей, яких зараз заарештовують. Я не знаю, яка реальна цифра. Але якщо Лукашенко обмінює політв’язнів на послаблення санкцій, мене це влаштовує, тому що саме я дивлюся в очі звільненим і бачу, що для них означає свобода. Для мене це набагато важливіше за якісь політичні питання, які можуть хвилювати людей з боку. Моє завдання і завдання Сполучених Штатів – гуманітарне: допомагати людям. Якщо мені вдається звільнити 25 людей – чудово. Якщо вдається звільнити 200 – теж чудово. Саме так ми на це дивимося. У Світлани може бути своя думка, а в мене – своя.
Дані правозахисників підтверджують, що звільнення великих груп ув’язнених не припинило політичних репресій. Центр «Вясна» повідомив, що після березневого звільнення 250 людей ще 362 людини були визнані політичними в’язнями. Станом на середину вересня правозахисники нараховували 912 людей, які перебували за ґратами з політичних мотивів. Лукашенко водночас заявляє, що політичних переслідувань у Білорусі немає.
– А як на це дивиться Лукашенко? Він не визнає, що звільнені завдяки вашому посередництву люди є політичними в’язнями. Як ви йому на це відповіли?
– Я називаю їх політичними в’язнями. Якщо він хоче, щоб я називав їх кроликами, аби тільки він погодився їх звільнити, – будь ласка, мені байдуже. Якщо він вважає, що це не політичні в’язні, нехай так і вважає. Я просто знаю, що це люди. Для мене вся ця термінологія справді не має значення. Для інших вона може бути важливою, але для мене – ні.
– Чи мають ваші візити до Білорусі якісь інші цілі, окрім звільнення політв’язнів?
Було б краще, якби Білорусь підтримувала добрі відносини з рештою світу
– Так, звісно. Йдеться не лише про політичних в’язнів. Ще одна мета – домогтися, щоб білоруська влада поводилася краще, ніж, на мою думку, вона поводилася щодо деяких своїх сусідів, щоб ми могли повернути Білорусь до спільноти держав. І вони з цим погоджуються. Останні півтора року ми просуваємося буквально по дюйму – і, думаю, прогрес є. Але Лукашенко залишається на чолі країни і в нього є союзник – Путін, тож усе складно. Але я думаю, що було б краще, якби Білорусь підтримувала добрі відносини з рештою світу. Як мені здається, вони намагаються це зробити.
– Звідки у вас упевненість, що Білорусь можна успішно реінтегрувати у спільноту держав?
– Вони намагаються це зробити, все рухається в цьому напрямку. Я не те, щоб упевнений, але в нас є прогрес. Тому я думаю, що ми рухаємося у правильному напрямку. Завтра нічого не зміниться, це процес. Головний союзник Лукашенка – Росія, Білорусь – один із небагатьох союзників, які є у Росії. Їм самим доведеться з цим розбиратися, не мені.
– Ви раніше згадували, що хочете спочатку врегулювати питання з Білоруссю, а вже потім зайнятися Росією. Яким буде ваш підхід до Кремля?
– Я можу займатися і тим, і іншим. Я продовжу те, чим займаюся в Білорусі. Крім того, я розмовляв із Стів Віткофф і Джаред Кушнер є ключовими представниками адміністрації Трампа в переговорах щодо російсько-української війни. На початку вересня вони відвідали Київ, а Кушнер згодом заявив, що після переговорів у Києві й Москві найскладнішим невирішеним питанням залишаються території.щодо обміну цивільними ув’язненими.
– Чи є якісь зрушення в питанні американських громадян, які зараз перебувають у Росії?
– Йдеться не лише про американських громадян: я також хотів би повернути деяких росіян і українців до їхніх країн.
– Лукашенко у своїх інтерв’ю говорив, що пропонує Дональду Трампу та іншим лідерам свої послуги посередника у відносинах із Кремлем. Чи розглядає Дональд Трамп Лукашенка як потенційного посередника?
Лукашенко досить часто їздить до Москви. Він міг би бути корисним як посередник між сторонами у війні
– Думаю, потенційно – так, тому що між Путіним і Лукашенком існують Білорусь залишається найближчим військово-політичним союзником Росії: країни входять до так званої Союзної держави, а на білоруській території розміщені російські військові об’єкти. Водночас Лукашенко останніми роками неодноразово намагався представляти себе як можливого посередника між Москвою, Києвом і Заходом. Будь-якої офіційно оголошеної ролі Мінська в нинішньому переговорному процесі між Україною та Росією наразі немає., яким уже понад 30 років. Вони друзі. Один із них – старший брат, інший – молодший, але вони друзі й розмовляють один з одним, причому постійно. Лукашенко досить часто їздить до Москви. Він міг би бути корисним як посередник між сторонами у війні, у питаннях, пов’язаних із війною.
– Зараз, коли ми стежимо за новинами про обмін ув’язненими, завжди йдеться про те, що якісь санкції знімають. Хто вирішує, які саме санкції виносять на обговорення перед звільненням ув’язнених?
– Щодо Білорусі вирішую я; потім я розмовляю з державним секретарем або безпосередньо з президентом, і ми проходимо певну процедуру: Джон Коул вважає, що нам слід зняти санкції з того, того і того, і це або схвалюють, або мені кажуть: «Цього робити не можна, а ось це можна».
Якщо вдалося звільнити людей із в’язниць, побачити, як вони возз’єднуються зі своїми родинами, – це успіх
– Що для вас є успіхом?
– Якщо вдалося звільнити людей із в’язниць, побачити, як вони возз’єднуються зі своїми родинами, – це успіх. Ми виходимо [з в’язниці], іноді родини вже попереджені або посли відповідних країн приходять їх зустріти, ми даємо їм телефони, щоб вони могли зателефонувати своїм близьким; родини й гадки не мають, що вони вже на свободі – це дуже радісна подія. Ось так я й оцінюю успіх.
Звільнення політв’язнів в обмін на санкційні поступки стало системною частиною контактів Вашингтона з Мінськом. Крім 250 людей у березні та 25 у вересні 2026 року, у грудні 2025-го були звільнені 123 політв’язні, серед яких лауреат Нобелівської премії миру Алесь Біляцький, Віктор Бабарико та Марія Колесникова. У вересні 2025 року після попереднього раунду переговорів на свободу вийшла ще 51 людина.
– Хотілося б повернутися до обміну цивільними ув’язненими між Росією та Україною. На якому етапі зараз цей процес і які його перспективи?
– Думаю, він починається. Ідея вже на столі, і коли я повернуся до Вашингтона, я просуватиму її далі, тому що вважаю це важливою справою.