Соня Ґочанін і Мір’яна Євтович
Сполучені Штати заборонили імпорт автомобільних шин із заводу в Сербії, що належить китайській компанії, посилаючись на докази використання примусової праці. Колишні працівники та місцеві громадські організації заявляють, що це рішення стало наслідком багаторічних звинувачень щодо експлуатації мігрантів на підприємстві. Про це детальніше – в матеріалі Балканської редакції Радіо Свобода.
Для Рафіка Букса, індійського будівельника, який допомагав зводити завод Linglong у сербському місті Зренянин у 2024 році, рішення США про заборону іморту не стало несподіванкою.
«Те, що ми пережили в Сербії, було примусовою працею», – каже він. – «Нас контролювали, експлуатували і позбавляли людської гідності»
Букс згадує, що перед виїздом з Індії йому обіцяли легальну роботу, гідну оплату та нормальні умови проживання.
«Нічого з цього не відповідало дійсності», – каже він.
«Права працівників - це права людини» - на фото акція протесту під час будівництва заводу Linglong у Зренянині з нагоди Міжнародного дня прав людини, грудень 2021 року
18 грудня 2-25 року митні органи США оголосили про блокування імпорту з підприємства в Зренянині, посилаючись на докази конфіскації паспортів працівників, невиплати зарплат і утримання людей в принизливих житлових та робочих умовах.
Рішення Вашингтона стало наслідком багаторічних попереджень з боку місцевих та міжнародних правозахисних організацій щодо поводження з переважно азійською робочою силою Linglong і поставило незручні запитання перед урядом Сербії, який активно залучав китайські інвестиції та називав проєкт вартістю 940 мільйонів доларів «національно важливим».
Втім, сербська влада залишається демонстративно мовчазною. Ні Linglong, ані жодна сербська інституція публічно не прокоментували звинувачення США.
Забирали паспорти і не платили зарплату
Це непокоїть Мір’яну Мітіч з Astra, сербської неурядової організації, що бореться з торгівлею людьми. «Найбільше насторожує розрив між реакцією міжнародних інституцій і реакцією інституцій у Сербії», – каже вона.
Бараки працівників китайського заводу Linglong у Зренянині, листопад 2021 року
Поки іноземні уряди та правозахисні організації реагують рішуче, скарги, подані всередині країни, роками залишаються без розв’язання.
Перші занепокоєння щодо примусової праці на Linglong з’явилися ще кілька років тому, під час будівництва заводу, коли громадські організації та медіа повідомляли про становище сотень в’єтнамських працівників, яких утримували в бараках поблизу будмайданчика.
У 2021–2022 роках Балканська служба Радіо Свобода зафіксувала переповнені гуртожитки, їжу, яку подавали просто на підлозі, а також заяви про багатомісячні затримки зарплат і вилучення паспортів. Linglong заперечувала відповідальність, наполягаючи, що працівники були найняті субпідрядниками, а сербська влада не допустила журналістів до табору.
Згодом Державний центр боротьби з торгівлею людьми Сербії усно оголосив справу закритою, заявивши, що не зміг поспілкуватися з працівниками до їхнього виїзду з країни.
Подібна ситуація повторилася і з наступною скаргою, поданою від імені Букса та ще 10 індійців, у якій ішлося про торгівлю людьми та трудову експлуатацію.
Чоловіки заявляли, що в них забрали паспорти та не виплачували зарплату. Також вони стверджували, що їх направляли не лише на будівництво шинного заводу, а й на інші об’єкти по всій Сербії – попри заяви Linglong, що вони ніколи не працювали на компанію.
Умови проживання працівників, які будували завод китайської компанії Linglong
Прокуратура Зренянина повідомила, що доручила поліції зібрати інформацію; Міністерство внутрішніх справ Сербії досі не повідомило, до яких висновків дійшло слідство, якщо воно взагалі відбулося.
Linglong знову відкинула звинувачення, заявивши, що індійці не працювали на заводі. За словами Мітіч, чоловіки зрештою отримали заборговану зарплату, компенсацію та квитки додому, але жодних офіційних висновків так і не було оприлюднено.
«Я не буду відлякувати інвесторів»
Тривогу висловлювали й європейські інституції.
У 2021 році Європейський парламент ухвалив резолюцію із закликом до Сербії розслідувати звинувачення в тому, що близько 400 в’єтнамських працівників Linglong зазнали примусової праці. Белград так і не надав публічної відповіді.
Президент Сербії Александар Вучич неодноразово захищав проєкт, називаючи критику «медійно-політичною кампанією» проти важливого китайського інвестора. «Ми спробуємо допомогти в’єтнамським працівникам, але я не буду відлякувати інвесторів», – заявив він тоді.
Сам завод нарешті розпочав виробництво у вересні 2024 року – через п’ять років після початку будівництва.
Відкриття заводу китайської компанії Linglong у 2024 році
Завод розташований на 100 гектарах державної землі, переданої безкоштовно, та отримав щонайменше 89 мільйонів доларів прямих субсидій. Згідно з фінансовим звітом компанії, у статті «капітальні субсидії та інші державні дотації для будівництва й придбання основних та нематеріальних активів» зазначено, що з 2020 по 2024 рік Linglong отримала понад 247 мільйонів доларів.
Очевидно, що підприємство майже повністю орієнтоване на експорт.
У 2024 році Linglong експортувала шини на суму 209 мільйонів доларів, тоді як продажі на внутрішньому сербському ринку становили лише 11,2 мільйона доларів. Компанія не розкриває, куди саме постачає продукцію, і не повідомляє, яка частка була призначена для ринку США, нині закритого через заборону. Згідно з корпоративною звітністю, минулого року штат зріс на 48% – майже до 1 750 працівників.
Місцеві активісти кажуть, що завод і надалі значною мірою покладається на іноземну робочу силу, найняту через складну мережу субпідрядників.
«Із самого початку – під час будівництва і тепер, під час виробництва – китайські працівники працювали в гірших умовах, ніж сербські», – каже Тара Рукеці з Зренянинського соціального форуму, який підтримує мігрантів.
За її словами, спочатку великі агентства, зокрема China Energy, завозили сотні людей, але згодом ринок роздрібнився на безліч дрібних посередників, що ще більше ускладнило контроль.
Ширша тенденція
Скандал навколо Linglong є частиною ширшої тенденції.
Китайські інвестори стали ключовими для інфраструктурної та промислової стратегії Сербії в межах ініціативи «Один пояс, один шлях» – флагманського проєкту Пекіна з поєднання Азії та Європи.
Поряд із новими дорогами, мостами й заводами правозахисні організації та посадовці ЄС фіксують екологічні збитки, непрозорі контракти та повідомлення про трудову експлуатацію.
У 2021 році Радіо Свобода повідомляло, що китайські працівники на мідному руднику поблизу міста Бор на сході Сербії жили в поганих умовах і не мали змоги залишати територію або спілкуватися з місцевими мешканцями.
Ці занепокоєння неодноразово фігурували у звітах Європейської Комісії щодо поступу Сербії на шляху до членства в ЄС, де зазначається, що проєкти за участю Китаю часто обходять європейські стандарти прозорості, захисту довкілля та соціальних прав.
Для таких працівників, як Букс, наслідки мають глибоко особистий характер:
«Те, що сталося в Сербії, змінило мене назавжди», – каже він. – «Тепер я дуже уважно перевіряю кожну пропозицію роботи за кордоном»