Наргіз Хамрабаєва, Гуля Хаджаєва та «Азаттик Азія»
У деяких частинах Центральної Азії тисячі дівчат зникають ще до того, як роблять свій перший подих.
Озброєні результатами УЗД, аналізами крові та патріархальними традиціями, яким уже сотні років, сім’ї по всьому регіону тихо вирішують, які діти заслуговують народитися, а які – ні.
Мішенню стають ненароджені дівчатка.
В Узбекистані та Таджикистані природний баланс між народженням хлопчиків і дівчаток порушений уже багато років. У деяких районах на 100 дівчат народжується 110 хлопців – розрив, який, за словами експертів, не може виникати природним шляхом.
За цими цифрами стоїть прихована система абортів за статевою ознакою, часто зумовлена тиском з боку чоловіків, свекрух і культурними очікуваннями, що син є необхідним для статусу, спадщини та виживання родини.
Автор ілюстрації – Роман Кім
П’ятдесятирічна Нафіса з Ташкента називає аборт, який вона зробила, одним із найважчих рішень у своєму житті. На той момент у неї та її чоловіка вже було дві доньки. Коли лікарі сказали їй, що вона чекає на ще одну дівчинку, вона перервала вагітність.
«Мій чоловік обожнював наших доньок і завжди їх балував. Але водночас він ніколи не приховував, що також хоче сина», – розповіла Нафіса «Азаттик Азія», російськомовній службі Радіо Свобода, що висвітлює події в Центральній Азії.
«Я хотіла народити третю дитину й більше не мати дітей після цього. Якби тоді я народила доньку, мені довелося б думати про четверту вагітність, бо я теж хотіла сина. Я вирішила, що моє тіло не витримає такого навантаження. У мене слабке здоров’я. Саме тому я перервала третю вагітність».
Через два роки Нафіса знову завагітніла.
«На УЗД на 12-му тижні лікар сказав, що з великою ймовірністю це хлопчик, – сказала вона. – Я зберегла вагітність, попри проблеми зі здоров’ям, і справді народила сина».
Автор ілюстрації – Роман Кім
Чоловік із вісьмома доньками
Для інших цей тиск руйнує сім’ї.
Гулі, 35-річна жінка з Фергани на півдні Узбекистану, каже, що родина її чоловіка відкрито вимагала сина під час кожної її вагітності. Коли лікарі повідомили, що її четверта дитина теж буде дівчинкою, родичі почали тиснути на неї, вимагаючи зробити аборт. Вона відмовилася.
«Спочатку я думала, що мій чоловік жартує, – розповіла Гулі Радіо Свобода. – Але моя свекруха постійно повторювала, що це моя провина, що в нас народжуються дівчатка».
Після народження четвертої доньки тиск посилився.
«Зрештою вона переконала свого сина взяти другу дружину, бо вірила, що та народить йому довгоочікуваного сина», – каже Гулі, додаючи, що її чоловік узяв другу дружину за порадою матері.
«Але вона теж народила чотирьох дівчаток. Тепер у мого чоловіка загалом вісім доньок».
Автор ілюстрації – Роман Кім
Подібні історії повторюються по всьому регіону.
І в Таджикистані, і в Узбекистані аборти за бажанням жінки дозволені до 12-го тижня вагітності. На пізніших термінах процедура дозволяється лише з медичних або соціальних причин.
Але активісти та психологи кажуть, що закон часто обходять.
«Я знаю випадки, коли жінок змушували переривати вагітність навіть на 21-му тижні лише тому, що вони чекали на дівчинку», – сказала Муаззам Ібрахімова, психологиня ферганської неурядової організації «Мехржон», яка займається захистом матерів і дітей.
Ділмурад Іргашев, голова Асоціації репродуктивних спеціалістів Узбекистану, каже, що проблема глибоко вкорінена в культурі та патріархальних очікуваннях.
«У їхньому розумінні хлопчик нібито залишається в родині, а його діти, онуки, вважаються «своїми», – сказав Іргашев Радіо Свобода. – Вони думають: «Ми видамо дівчину заміж, і вона піде в іншу сім’ю».
142 мільйони «зниклих» дівчат
Наслідки тепер виходять далеко за межі окремих сімей.
Згідно з інформацією, опублікованою Фондом народонаселення ООН у 2023 році, у світі «зникло» близько 142 мільйонів дівчат внаслідок «переваги синів, неприйняття дочок та гендерно упередженого відбору за статтю».
Організація Об’єднаних Націй закликала уряди не лише заборонити технології, які використовуються для сприяння відбору дітей за статтю, а й протидіяти психологічному примусу та сімейному тиску, що штовхають жінок до абортів, на які вони можуть не погоджуватися добровільно.
У звіті Інституту Макса Планка за 2026 рік описується зростаюча хвиля «бездітності чоловіків» в Азії, оскільки чоловіки, народжені в роки піку абортів за статевою ознакою, досягають дорослого віку й не можуть знайти партнерок.
Експерти попереджають, що це може спричинити посилення соціальної нестабільності, торгівлі людьми, примусових шлюбів і зростання насильства щодо жінок у суспільствах, де частка жінок у населенні зменшується.
«Найсильніше цей дисбаланс вдарить по бідних чоловіках, – сказала Гульнора Бекназарова, директорка Центру соціологічних досліджень «Зеркало» в Душанбе, найвідомішої незалежної дослідницької організації Таджикистану. – А жінки зазнаватимуть ще більшого тиску, оскільки стануть обмеженим ресурсом».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Репресії проти уйгурів у Китаї: примусові стерилізації, тортури і пропаганда (свідчення)І все ж навіть зараз у багатьох сім’ях одержимість синами залишається глибоко вкоріненою.
По всій Центральній Азії сліди цього прагнення можна побачити в давніх традиціях.
У Таджикистані небажаним донькам колись давали імена зі значенням «Досить», «Остання» або «Більше жодних дівчат». В Узбекистані деякі батьки й досі називають доньок Угілой – що означає «Місяць-хлопчик» – у надії, що, додавши слово «хлопчик» до імені дівчинки, наступна дитина нарешті буде хлопчиком.
Лікарі кажуть, що біологія ніколи не підтверджувала таких міфів.
Фарангіс Мамадбокірова
«Стать дитини залежить від батька, а не від матері, – пояснила генетикиня Фарангіс Мамадбокірова, співзасновниця центру медичної генетики Vita в Душанбе. – Але суспільство й далі звинувачує жінок».
Уряд Ташкента намагається протидіяти абортам за статевою ознакою, залучаючи релігійних лідерів до кампаній із підвищення обізнаності населення.
Репродуктолог Ділмурад Іргашев, який сам є батьком двох доньок, каже, що іноді звертається до релігії, коли намагається відмовити пари від таких рішень у переважно мусульманському суспільстві.
«Коли люди хочуть зробити аборт або пройшли ЕКЗ і незадоволені тим, що народиться дівчинка, батьки приходять і кажуть, що не хочуть цієї дитини, – каже він. – Я починаю пояснювати з погляду релігії, що в ісламі виховання доньок вважається великим благословенням, за яке обіцяна нагорода – рай… І я завжди кажу батькам: «Вам обов’язково потрібна донька».