Анжеліка Каїмова, Ульвія Асадзаде та Кавказ.Реалії
Восени 2022 року Седа Сулейманова втекла з Чечні до Санкт-Петербурга, щоб уникнути примусового шлюбу, як це сталося з її старшими сестрами. У серпні 2023 року її примусово повернули назад – після цього вона зникла.
Правозахисна організація, яка допомогла їй втекти з Чечні, вважає, що її вбили того листопада і поховали «як собаку» на узбіччі дороги в її рідному селі Алхан-Юрт.
Такий кінець не є чимось незвичним: Чечня, відома масовими порушеннями прав людини за правління підтримуваного Кремлем багаторічного лідера Рамзана Кадирова, переживає сплеск так званих «похоронних репресій», або посмертного приниження, кажуть активісти.
Влада використовує відмову у традиційних похоронних обрядах, як спосіб посмертного покарання тих, хто кидає виклик владі або відхиляється від суворих соціальних норм, нав’язаних згори в цьому глибоко консервативному, переважно мусульманському регіоні. Жінки, які втікають від своїх родин, та ЛГБТ-люди, схоже, найбільше наражаються на ризик.
Після втечі з Чечні Седа Сулейманова жила у Санкт-Петербурзі й працювала баристою. Але й там вона не була в безпеці.
У лютому 2023 року її розшукав брат; записи з камер спостереження на її роботі показують, як він лаяв її за те, що вона «осоромила» родину, і вимагав сказати, де вона живе.
Тоді Сулеймановій вдалося втекти через чорний хід, але у серпні 2023 року поліція прийшла до квартири, де вона мешкала зі своїм партнером Станіславом Кудрявцевим, затримала їх і повідомила, що її підозрюють у крадіжці коштовностей у Чечні. Після цього Сулейманову вивезли до Чечні.
Кудрявцев, який прийняв іслам у надії одружитися з нею, не зміг її знайти.
У вересні 2023 року чеченська влада оприлюднила відео, на якому Сулейманова, виглядаючи наляканою та покірною, сидить поруч із регіональним омбудсменом з прав людини, який заявляє, що вона щаслива бути поруч із родиною й не має жодних скарг. Сама вона у відео не говорить, а інформації про її місцеперебування не надали. Публічно її більше ніхто не бачив.
«Я майже впевнена, що вона мертва, – сказала у 2025 році російськомовному телеканалу «Дождь» Олександра Мірошникова, речниця кризової групи SK SOS, яка допомагає представникам ЛГБТ-спільноти та іншим вразливим людям тікати від насильства й утисків у Чечні. – Я не бачу жодного сценарію, за якого вона могла б залишитися живою».
Інші випадки також вказують на певну закономірність.
Зелімхан Бакаєв – співак, який зник після поїздки до чеченської столиці Грозного на весілля своєї сестри у 2017 році – був убитий через свою сексуальну орієнтацію, і йому відмовили у традиційному ісламському похованні, стверджує група SK SOS.
Натомість, як повідомила організація, його родині наказали поховати його без офіційних ритуалів. Також зазначено, що його катували перед вбивством, а тіло передали родичам.
«Позбавлені гідності»
23-річна Айшат Баймурадова втекла від домашнього насильства – спершу з боку батька, а потім чоловіка у примусовому шлюбі, за словами правозахисників, – і пізніше критикувала чеченську владу в інтернеті.
Торік у жовтні її знайшли мертвою в орендованій квартирі у Вірменії після зустрічі з людиною, яка, за повідомленнями, була пов’язана з чеченськими чиновниками. Родина відмовилася забрати її тіло, яке залишалося в морзі п’ять місяців, після чого її поховали у Вірменії.
«Навіть після смерті вони стикаються з тим самим контролем і осудом, – каже правозахисниця Фатіма Газієва зі швейцарської організації PeaceWomen Across the Globe, – їх позбавляють гідності».
«Чистка геїв» Кадирова
Лесбійки, геї та інші представники ЛГБТ-спільноти зазнавали дискримінації, утисків та знущань, які інколи закінчувалися смертю, за правління Рамзана Кадирова, якого у 2007 році призначив лідером Чечні російський президент Володимир Путін, кажуть правозахисники.
За словами активістів, близько десяти років тому регіональна влада посилила кампанію проти ЛГБТ-спільноти – жорсткі та насильницькі репресії, які стали відомі як чеченська «чистка геїв».
В інтерв’ю американському телеканалу HBO у 2017 році Кадиров заперечив існування анти-ЛГБТ-кампанії, неправдиво стверджуючи, що в Чечні немає геїв, і додав: «Щоб очистити нашу кров, якщо тут такі є… заберіть їх».
Правозахисні групи також звертають увагу на, за їхніми словами, надзвичайно жорсткі обмеження щодо жінок. Наприкінці 2025 року чеченська влада, схоже, посилила свою «кампанію доброчесності», заборонивши жінкам з’являтися у публічних місцях без хустки та носити одяг із «чоловічими елементами».
Хоча чиновники посилалися на збереження традицій, критики стверджують, що насправді йдеться про державний контроль.
Чимало жінок, які намагалися втекти від домашнього насильства, вистежували й силоміць повертали до Чечні, а деякі з них згодом зникали або гинули.
Страх і родини
Аналітики кажуть, що коли держава переслідує людей через сексуальну орієнтацію, політичні погляди чи з інших причин, родини часто надто налякані, щоб захищати навіть власних дітей, побоюючись колективного покарання.
Тепер ці репресії поширюються навіть після смерті. Хоча ісламська традиція чітко визначає похоронні обряди – включно з ритуальним обмиванням та похоронною молитвою – активісти кажуть, що місцеві релігійні діячі, тісно пов’язані з державою, дедалі частіше відмовляються проводити ці обряди для тих, кого вважають «нетрадиційними».
«Якщо родини таких людей мають владу, вони використовують її, щоб переслідувати жінок і карати їх», – каже чеченський політичний аналітик у вигнанні Руслан Кутаєв.
Релігійне керівництво майже не залишає можливостей для захисту, сказав аналітик Руслан Айсін у проєкті Радіо Свобода «Кавказ.Реалії». За його словами, місцеві релігійні структури Чечні існують у системі «подвійного контролю»: муфтіяти контролюють вірян, а політичні й силові структури контролюють самих муфтіятів.
Кадиров та його найближче оточення залишаються під масштабними західними санкціями через порушення прав людини у Чечні та підтримку російської війни проти України. Санкції проти Кадирова, його родини та близьких соратників враховують заборони на поїздки й замороження мільярдних активів.
Критики Кремля кажуть, що Путін, який покладається на Кадирова у стримуванні ситуації в регіоні, де після розпаду СРСР у 1991 році відбулися дві руйнівні сепаратистські війни та тривале криваве ісламістське повстання, заплющив очі на масові порушення прав людини, атмосферу насильства та безкарності, а також нехтування федеральним законодавством і російською конституцією.
Над матеріалом також працював Стів Ґаттерман із Радіо Свобода.
Форум