Софія Дубік
«Тітко Зебро, дайте мені пластилін!» – одного разу так звернулася до Зої Трошиної маленька дівчинка, і саме ця фраза дала назву її арттерапевтичній студії в Харкові. Нині частина будівлі, де жінка займалася з дітьми, – пошкоджена внаслідок російського обстрілу.
Після початку повномасштабної війни Зоя переїхала до Львова, подала заявку на грант і отримала кошти на власну справу. Так виникла нова арттерапевтична «Тітка Зебра» на заході України. Працює у невеликих групах: «експериментує, приймає невдачі, але ніколи не здається»
Просекрет свого успіху, втрату дитячих малюнків у Харкові, новий старт у Львові та волонтерство Зоя Трошина розповіла проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
«Коли ми приїжджали до Львова, у нас було обов’язково: піднятися на Ратушу, сходити в «Львівську копальню кави» та в музей «Арсенал».
Зоя Трошина
Упродовж 11 років сім’я харків’янки Зої Трошиної щороку приїжджала погуляти містом Лева. До Львова вона переїхала після початку повномасштабної війни: тут навчалася донька Зої і було багато знайомих, із якими вона, зокрема, організовувала сімейні табори в Карпатах із майстер-класами з плавання та малювання.
«Це дослідження себе»
Тепер буду «Тіткою Зеброю»
«У нас у таборі була дуже активна дівчинка на імʼя Яся. Вона постійно щось запитувала, говорила: «Тітко Зоє, в мене закінчилася фарба!», «Тітко Зоє, мені ножиці потрібні!». А потім каже: «Тітко Зебро, дайте мені пластилін!». Спочатку я дуже сміялася, а потім вирішила: якщо це придумала дитина, зрозумівши, що моє імʼя теж починається на «З», – то це гарно. Тепер буду «Тіткою Зеброю».
Саме так Зоя й назвала свою студію в Харкові. Там вона проводила арттерапевтичні заняття для дітей і співпрацювала з іншими харківськими закладами освіти. Практична психологія і робота з освітніми закладами – її друга освіта.
Дитячі роботи
«Арттерапевтичні техніки – це дослідження себе і простору, трансформація через мистецтво. Не «вигладжувати» малюнки, не змушувати робити за зразком, а створювати простір, де дитина може дофантазувати або прийти зі своєю ідеєю і сказати, що вона сьогодні хоче малювати ось це».
«Хотілося щось своє»
Переїхавши до Львова, чоловік Зої долучився до війська. Вона ж вирішила відкрити ще одну студію – і теж назвала її «Тітка Зебра». Частину обладнання перевезли волонтери з Харкова, іншу – придбала за грантові кошти, які надала Львівська міська рада разом із чеською організацією «Людина в біді».
«Знаєте, мені дуже хотілося мати щось своє, тому що тут я можу робити те, що хочу. У мене немає зв’язків, але я змогла написати цей грант і його отримала – купила обладнання, шафу, матеріали».
Заняття з арттерапії у львівській майстерні Зої
Це вже третє орендоване приміщення. У першому було холодно, друге – реконструювали. Студія поділена на три зони: два творчі простори й місце для відпочинку. Усюди – дитячі малюнки, іграшки, зліплені фігурки, висушені квіти, бісер, пензлі, фломастери.
Діти мають придумати, де вони, що роблять і який у них настрій
Зоя працює в малих групах із дітьми від двох до 12 років. Групи, каже вона, формує не так за роками, як за зображальним віком. Ця методика, за її словами, допомагає розвиватися дітям поступово від «каляків-маляків» до схематичного зображення і пластики.
«Діти мають придумати, де вони, що роблять і який у них настрій. Щоб зрозуміти, який у них настрій, діти йдуть і дивляться в дзеркало. Тобто дитина працює, розвиває аналітичне мислення, пам’ять, увагу, уважність, просторове мислення, плюс пропрацювання емоцій. Картинка може вийти така собі, але робота над нею дуже велика».
Переселенка показує дитячі роботи
Також переселенка проводить заняття для дітей з інвалідністю та парні сесії для дорослих з малюками.
«Ми граємося з фарбами, з великою кількістю матеріалів, там змішані техніки – аплікація, нитки, пластилін, тканини, бісер, намистинки, ґудзики. Це такий вік, коли вони дуже тактильні, діти досліджують усе. Вони почувають себе в безпеці, коли разом із мамою, татом, нянею, бабусею, дідусем. Оскільки ми пробуємо працювати з ножицями, бісером, мені потрібен дорослий, щоб вони не засунули собі щось у носик».
Щоб відстежувати динаміку, Зоя фотографує роботи дітей, а самі малюнки, аплікації вони забирають додому. Чимало робіт хлопців та дівчат майстриня надсилає на конкурси до Японії, Греції та інших країн.
Студія також долучається до благодійності: батьки та діти приносять книжки для військових – їх Зоя передає для ЗСУ, уже відправлено понад дві сотні книжок. А зі старшими дітьми та дорослими вони розмальовують футболки технікою холодного батику, які теж передають для українських захисників.
Зоя проводить заняття
Мрія про «музей картин»
Боюся, раптом сюди теж щось прилетить, все згорить
«Я дуже хочу зробити велику виставку – як музей. Поділити малюнки за темами, розвісити картини, що займають площу стіни. Тому що боюся, раптом сюди теж щось прилетить, все згорить і ніхто не побачить, які прекрасні роботи робили діти».
Коли майстриня виїхала з Харкова, у будівлі, де була її майстерня, стався «приліт» – пошкодило верхні поверхи, а частину малюнків зіпсувала вода. Серед робіт, які вдалося зберегти і перевезти – велике зображення підводного світу. Тепер воно при вході до студії «Тітки Зебри» у Львові.
Робота, яку жінці вдалося вивести з Харкова
Робота, яку Зоя мріє показати окремою виставкою, – 50-метровий крафт, розмальований під час спонтанної акції «Намалюй свої почуття, бажання і надії» у Львові.
До творчого процесу на площі біля пам’ятника Шевченку долучалися всі: львів’яни, внутрішньо переміщені особи, діти, дорослі, військові, бабусі й дідусі. Упродовж чотирьох годин люди малювали синьо-жовті прапори, залишали назви міст, із яких вони переїхали – їх близько п’ятдесяти.
«Арттерапія – це джерело ресурсності. У наш час вона має потужний ефект не лише для дітей, а й для дорослих, бо ти маєш велику варіативність, яким чином і яку ідею реалізувати, експериментуєш, приймаєш невдачі, пробуєш владнати або почати спочатку. Але ніколи не здаєшся».
За даними Мінсоцполітики, станом на лютий 2026 року в Україні було обліковано 4,6 мільйона внутрішніх переселенців. Це на 213% більше, ніж нараховували станом на листопад 2022 року. Найбільше ВПО станом було зареєстровано у Харківській, Донецькій та Дніпропетровській областях.