Кадри тисяч мігрантів, які наприкінці липня дісталися іспанського Частина території однієї держави, яка відділена від основної землі іншою країною або моремСеута в Північній Африці, змусили Європейський Союз, який уже занурювався у традиційну місячну літню перерву, терміново реагувати.
Послів країн ЄС відкликали з відпусток для онлайн-зустрічі 3 серпня, щоб підготуватися до ще однієї онлайн-наради – цього разу 27 міністрів внутрішніх справ країн блоку – наступного дня. На той момент кризу вже значною мірою вдалося взяти під контроль. Іспанія, яку спочатку різко критикували інші країни-члени ЄС, перекинула додаткові сили й заявила, що вже повернула назад майже 70 тисяч із 72 тисяч людей, які потрапили до Сеути. Під час хаосу, з яким довелося мати справу іспанській береговій охороні, загинули майже 90 людей.
Вважається, що жоден мігрант не потрапив до континентальної Європи. Хоча Сеута та сусідній ексклав Мелілья офіційно входять до безвізової Шенгенської зони ЄС, для них діють особливі правила. Вони передбачають перевірку документів під час виїзду звідти до континентальної Європи, тож потрапити на пороми через Гібралтарську протоку майже неможливо.
«Мережа контрабандистів»
То що або хто стояв за таким значним напливом мігрантів? У спільній заяві, оприлюдненій після зустрічі на початку серпня, міністри внутрішніх справ країн ЄС поклали провину на «мережі контрабандистів, які займаються переправленням мігрантів». Вони також зазначили, що ЄС потрібно покращити «спільне розуміння ситуації», зокрема шляхом розвитку систем раннього попередження, збору інформації на підступах до кордону та моніторингу соціальних мереж. Ще до того, як мігранти почали прибувати до Сеути, в інтернеті поширювалися чутки, що Іспанія нібито готова приймати їх без обмежень.
Намагаючись пояснити причини кризи, деякі європейські політики звертали увагу на два фактори: рішення Мадрида легалізувати частину мігрантів і нещодавнє рішення Верховного суду Іспанії. Однак перше рішення стосувалося переважно трудових мігрантів із Латинської Америки та поширювалося на тих, хто міг підтвердити безперервне проживання в Іспанії протягом п’яти місяців до початку цього року.
Другою можливою причиною називали складне юридичне рішення суду, ухвалене на початку липня. Воно встановлювало, що процедура негайного повернення мігрантів не застосовується до людей, яких перехопили під час спроби вплав дістатися з території Марокко до Сеути чи Мелільї.
Згідно з рішенням суду, ця процедура діяла лише у випадках, коли мігранти долали фізичну прикордонну перешкоду. Тобто тих, хто намагався перепливти кордон, мали не повертати одразу, а проводити через значно довшу юридичну процедуру. Водночас саме рішення суду, ухвалене 8 липня, майже не привернуло уваги іспанських медіа.
Поліцейські супроводжують велику групу мігрантів до кордону, Сеута, 1 серпня 2026 року
Марокканський слід?
То що ж тоді привабило таку кількість мігрантів? Хоча офіційно в Брюсселі головною причиною поки називають мережі контрабандистів, деякі європейські посадовці, принаймні неофіційно, замислюються і над роллю Марокко. Водночас вони наголошують, що Іспанія і публічно, і за зачиненими дверима неодноразово заявляла: Рабат до цього не причетний і, навпаки, активно допомагає з поверненням мігрантів.
Відносини між Марокко та Іспанією залишаються непростими. У 2021 році Марокко дозволило приблизно 8 тисячам мігрантів дістатися двох іспанських ексклавів після того, як Мадрид дозволив лідеру руху за незалежність Західної Сахари пройти лікування в Іспанії. Західна Сахара була іспанською колонією до 1975 року, однак Марокко претендує на цю територію і фактично контролює більшу її частину. Раніше Мадрид вважав, що статус Західної Сахари має визначити референдум під егідою ООН, але після міграційної кризи 2021 року змінив позицію і заявив, що регіон має отримати автономію під контролем Рабата.
Деякі спостерігачі вважають, що Марокко могло негативно сприйняти крок Іспанії на початку липня, спрямований на покращення політичних відносин з Алжиром – одним із головних регіональних суперників Рабата, який підтримує незалежність Західної Сахари.
Оскільки Іспанія – а разом із нею і ЄС – не поспішає прямо звинувачувати Марокко, спільна заява міністрів внутрішніх справ завершувалася приміткою: «під час криз комунікацію слід краще координувати й робити більш узгодженою, особливо для протидії зловмисним зовнішнім суб'єктам, які займаються маніпулюванням інформацією та зовнішнім втручанням».
Люди збираються уздовж паркану на місці сутичок поблизу Фнідека, на кордоні між Марокко та Іспанією, 31 липня 2026 року
Білоруський сценарій
Але хто б міг стояти за цими «зловмисними зовнішніми суб'єктами»? Один із очевидних варіантів для Брюсселя – Росія, яка вже має досвід використання мігрантів для тиску на кордони ЄС. Криза в Сеуті мала певні подібності зі спробами Білорусі та Росії, переважно у 2021–2022 роках, спрямувати тисячі людей, здебільшого з Афганістану, Іраку та Сирії, до кордонів Латвії, Литви й Польщі. Ці спроби тривають і досі: нещодавно Латвія була змушена тимчасово закрити кордон із Білоруссю після різкого зростання кількості спроб незаконного перетину кордону.
Тоді Брюссель швидко звинуватив режим Олександра Лукашенка, а також Кремль, який підтримував його як логістично, так і через інформаційні маніпуляції та зовнішнє втручання. Санкційні механізми ЄС розширили, включивши до них «інструменталізацію мігрантів». Візові заборони та замороження активів запровадили проти чиновників, які сприяли маршрутам мігрантів до кордонів ЄС, туроператорів і готелів, які використовувалися під час цих поїздок, а також проти білоруського національного авіаперевізника Belavia за доставку людей до Білорусі.
Однак ситуація в Сеуті, схоже, відрізняється. Посадовці ЄС, знайомі і з подіями в Сеуті, і з білоруською кризою, розповіли Радіо Свобода, що у випадку з Білоруссю йшлося про складну гібридну операцію, організовану Москвою та Мінськом, яка була довготривалою і мала чітко політичний характер.
Те, що сталося в Сеуті, за словами європейських посадовців, виглядало більш раптовим і спонтанним. І хоча вони кажуть, що не бачать доказів того, що Росія організувала наплив мігрантів, Москва активно використовувала цю кризу в інформаційному просторі, орієнтуючись на різні аудиторії в Європі, Африці та Латинській Америці.
Дипломати ЄС, які відстежують російські інформаційні операції, розповіли Радіо Свобода, що «цифровий слід» Москви у випадку з Сеутою був дуже помітним. Вони назвали це операцією «Portal Combat», у межах якої сайти російської мережі Pravda різними мовами та пов’язані з ними Telegram-канали масово поширювали тривожні матеріали про наплив мігрантів.
Російські медіа просували вже знайомі наративи: Захід нібито занепадає, зокрема через безпорадні європейські еліти; мігранти є «загарбниками» та «окупантами»; а за самою кризою нібито стоять США та Ізраїль, які таким чином прагнули покарати лівий уряд Іспанії за його підтримку Палестини. Подібні тези регулярно поширюють і різні європейські ультраправі популісти, деякі з яких мають прямі політичні зв’язки з Кремлем.
Мігранти стоять у черзі за їжею та напоями, які роздає Червоний Хрест, після масового прибуття людей із Марокко до іспанської Сеути суходолом і морем. Сеута, Іспанія, 3 серпня 2026 року
Обмежений успіх… Окрім розколу в ЄС
Хоча дипломати ЄС, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, назвали спробу російських маніпуляцій масштабною, вони водночас поставили під сумнів її реальний вплив. Насправді головним наслідком могло стати посилення розбіжностей усередині ЄС, оскільки багато країн-членів фактично об’єдналися проти Іспанії.
Італія, чий правий уряд зробив боротьбу з нелегальною міграцією з-за меж Європи одним із головних пріоритетів, швидко й тимчасово призупинила морське та авіасполучення з Іспанією. Вона також стала одним з ініціаторів листа, який підписала ще 21 країна ЄС – хоча, що важливо, не найближчі сусіди Іспанії Франція та Португалія. У листі щодо Мадрида зайняли доволі жорстку позицію.
До моменту зустрічі міністрів внутрішніх справ Мадрид уже взяв ситуацію під контроль, а країни ЄС виступили єдиним фронтом і почали хвалити Іспанію. Представники держав, які спочатку її критикували, неофіційно визнавали, що їхня перша реакція була надто панічною і значною мірою розрахованою на внутрішню аудиторію.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що Росія використала міграційну кризу в Сеуті для масштабної інформаційної кампанії. За його словами, аналітики виявили понад 1,5 тисячі публікацій проросійської мережі, зокрема сайтів Pravda та RT, присвячених кризі. Сибіга наголосив, що Москва використовує міграцію та інші чутливі теми для розпалювання страху й дестабілізації європейських країн. Водночас посадовці ЄС заявляють, що доказів причетності Росії до організації самого напливу мігрантів наразі немає.
«Кремль зацікавлений у тому, щоб його різноманітні провокації отримували якомога більше розголосу, а це може штучно завищувати значення російських інформаційних операцій», – сказав Радіо Свобода один із дипломатів ЄС.