Білуха «Валдімір», «російський шпигун»: що з ним буде далі?

Білуха, велика китоподібна морська тварина, що стала героєм заголовків статей у всьому світі після підозр, що вона була елементом сил спецпризначення Росії, тепер живе в Норвегії, отримуючи по 20 кілограмів оселедця щодня для харчування.

Морський біолог гладить білуху по носі, 16 червня 2019 року

У квітні білуха з’явилася у водах Норвегії, маючи на собі упряж-гарнітуру з кріпленням для відеокамери і охоча до спілкування з людьми. Це призвело до припущень, що тварина могла втекти з військового об’єкта в Росії. Білуха була свійською і підпустила до себе людей, і на ремені-гарнітурі з кріпленням, який був на її тілі і який зняли рибалки, був напис англійською мовою «Обладнання Санкт-Петербург».

За повідомленнями норвезьких засобів інформації, військові країни виявили велику зацікавленість цією гарнітурою і припускають, що тварину тренували для якихсь спеціальних завдань російські військові, ймовірно, в місті Мурманську, недалеко від місця, де рибалки зустріли білуху.

Відтоді минуло вже два місяці, але походження білухи лишається невідомим. У Норвегії її охрестили «Валдімір» («Hvaldimir») – це поєднання норвезького слова hval (кит) й імені президента Росії Володимира (Владіміра) Путіна.

«Валдімір» чекає на чергову порцію оселедця, 16 червня 2019 року

Рікард Кароліуссен, співзасновник норвезької організації Norwegian Orca Survey, що досліджує косаток та інших великих китоподібних, на кшталт білух, розповів Радіо Свобода, що ця білуха, схоже, у своєму таємничому попередньому житті стала цілком залежною від людей.

«Ми бачили, що вона не здатна прохарчуватися сама, а закон (Норвегії – ред.) про добробут тварин не дозволяє страждання тварин. Тому нам дозволили годувати її… ми не хочемо, щоб вона померла», – сказав природоохоронець. (У Норвегії цю тварину називають у чоловічому роді, ймовірно, йдеться про самця – ред.)

Як каже Кароліуссен, туристи годують «Валдіміра» «хлібом, «рибними пирогами» (fiskekaker – норвезькими пирогами з риби чи морепродуктів, засмажених у картопляному тісті – ред.) та чим завгодно», а це для нього некорисно. Тому зараз команда Кароліуссена проводить для тварини спеціальні сеанси годування, в яких взаємодія з людьми відбувається, за його словами, «на наших умовах».

Табличка в гавані Хаммерфест

І в контактах із людьми «Валдімір» виявляє незвичні здатності, які іноді можуть дратувати людей.

У червні організатор комерційного дайвінгу Том Ральф розповідав, як він працював під водою, коли ця білуха витягнула ніж із піхов іншого аквалангіста, а потім «відпливла на метр і так і лишилася з цим ножем у роті». Як повідомляли, тоді акцію дайвінгу скасували про всяк випадок.

Інша така взаємодія з людьми, що потрапила на відеозапис, – коли білуха дістала з води й повернула смартфон, що випав у море з кишені однієї жінки.

Білуха в гавані Хаммерфеста. Це норвезьке містечко – приблизно за 500 кілометрів морем від російського порту Мурманська

16 червня мандрівник і блогер Адам Варданян (він зробив фотографії для цього матеріалу) спостерігав, як білуху годували з пірсу гавані Хаммерфеста. Як каже Варданян, «Валдімір» зібрав близько 20 людей, головно іноземних туристів.

«Я бачив, як люди збиралися, потім жінка на човні вигукнула: «Ну що, починаємо догляд за твариною». Вона робила рукою різні жести, було схоже, ніби вона намагається вивчити його мову», – розповів він.

Відомо, що білухи, яких утримують у неволі, дуже добре взаємодіють із людьми. Як сказав Кароліуссен, жести руками стимулюють тварину і водночас готують її до можливих медичних процедур: «Ми тренуємо його лежати спокійно поруч із човном на випадок, якщо він захворіє і нам буде потрібен доступ до його тіла».

Люди збираються на пірсі в Хаммерфесті, щоб подивитися на годування «Валдіміра»

І хоча планується з часом відучити «Валдіміра» від того, що рибу йому дають, щоб він міг прогодуватися сам, Кароліуссен не певен, що може чекати на таку свійську тварину в самостійному житті у природі.

«Наша місія зараз – доглядати за твариною, щоб вона жила, – каже він. – А далі – я не знаю. Плани на майбутнє – не в наших руках».