«Команданте, ми з тобою»: що відбувається із Інтернаціональними легіонами ЗСУ?

Скільки іноземців щомісяця долучається до ЗСУ? Як їх тренують? Чому ліквідувують Інтернаціональні легіони у складі Сухопутних військ ЗСУ або, як офіційно про це заявляють, інтегрують підрозділи у штурмові війська.

Про це розповідають Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).

«Uno, dos, tres» синхронно рахує до трьох група іспаномовних військовослужбовців ЗСУ і починає евакуацію пораненого побратима. Для добровольців із Південної Америки сьогодні фінальний день базової військової підготовки.

«Я колишній військовий і думав, що маю досвід. Але це інша війна, де тебе вчать іншим діям, іншим методам пересування», – розповідає військовослужбовець ЗСУ з Аргентини.

Група долає лише декілька метрів і в небі з’являється дрон, усім доводиться маскуватися.

Група іноземних добровольців відпрацьовує евакуацію з поля бою

«Моя мета – стати військовим. Вдома я навчався у військовому інституті. Але через ідеологію та багато інших речей не поділяю погляди своєї країни. Тож я приїхав, щоб досягти своєї мети, до того ж Росія наш спільний ворог», – каже Хосе [ім’я змінене з міркувань безпеки], який родом з Венесуели, а останні кілька років жив у Чилі.

Паралельно з тими, хто завершує навчання, інша група іноземців тільки починає свій шлях в українській армії.

Робочих мов у цій аудиторії дві: англійська та іспанська.

Щомісяця до підрозділів ЗСУ долучаються сотні іноземців

Вихідці із 75 країн

Нині добровольці з 75 країн приєднались до ЗСУ, каже заступник начальника відділу координації з питань проходження військової служби іноземцями в ЗСУ Костянтин Мілевський.

Щомісяця тільки з підрозділами сухопутних військ підписують контракти до 600 громадян інших країн.

«Ми не намагаємося залучити до лав ЗСУ людей більше, ніж приділимо їм уваги. Що таке увага? Це підготовка, бойове злагодження, оснащення їх озброєнням, обмундируванням. Можна, звичайно, збільшити кількість до умовної тисячі, півтори і десяти, але якщо немає кому займатися цими людьми, то результату не буде», – розповідає Мілевський.

Алгоритм дій для іноземних добровольців ЗСУ приблизно такий:

• вони заповнюють заявку на українських офіційних ресурсах;
• далі з ними зв'язуються рекрутери;
• і відбувається відео співбесіда;
• якщо вона проходить успішно, іноземця запрошують в Україну.

«Я написав через офіційний сайт, мені відповіли протягом декількох днів, взяли мої дані, я також записав інформацію куди потрібно прибути. Найважче було дістати квиток на літак, що я зробив самостійно, і через два місяці вже був тут», – каже доброволець з Аргентини.

Близько 40% іноземних добровольців ЗСУ приїжджають з Південної Америки

Багато бригад самостійно займаються рекрутингом громадян інших країн. Водночас з 2022 року у складі Сухопутних військ існувало чотири Інтернаціональних Легіони як окремих військових частини, де левова частка військових були саме іноземцями.

Але наприкінці минулого року три з них несподівано вирішили ліквідувати, а особовий склад передати до штурмових полків, 4-й Легіон переформатували у навчальний центр.

«Вони не були ліквідовані. Вони були просто інтегровані в штурмові війська в складі Сухопутних військ. У них по факту нічого не змінилось. Бренд інтернаціонального легіону, я вам офіційно заявляю, нікуди не зник. Він залишився і залишиться надалі. Ми набирали іноземців в ці легіони, набираємо і будемо набирати», – пояснює Костянтин Мілевський.

За словами офіцера дуже малий відсоток іноземців залишив ЗСУ у зв’язку з переформатуванням.

Костянтин Мілевський, заступник начальника відділу координації з питань проходження військової служби іноземцями в ЗСУ

Водночас, тепер вже колишні представники командування Другого Інтернаціонального Легіону наполягають, що йдеться фактично про ліквідацію ефективного підрозділу.

Бахмут, Серебрянський ліс, Вовчанськ. Це лише частина напрямків, де вели бої легіонери. А минулого року, кажуть, рішенням Головнокомандувача 2-й Легіон став експериментальною частиною, де застосовували нову тактику поєднання БПЛА та піхоти. Експеримент так і не завершили. А всіх військовослужбовців, в тому числі іноземців, перевели у 253-й штурмовий полк «Арей».

«Можу сказати, що багато хлопців незадоволені. Багато хто з них розірвав контракт і повернувся додому. Мені це теж не подобається. У нас були українські перекладачі, які супроводжували нас у місіях, і всі наші командири були українцями, але вони також могли говорити англійською. Там, де я зараз перебуваю, є кілька українців, які знають іспанську, але майже ніхто не розмовляє англійською», – розповів Донбас Реалії доброволець з Фарерських Островів Бйорн Каллсой, який воював у 2-му Легіоні з 2023 року.

Бйорн Каллсой згодом після нашої розмови перевівся до іншої бригади, де, каже, буде навчатися на артилериста

Формально іноземці у Силах оборони України мають ті ж права та обов’язки що і громадяни України. Але головна відмінність: вони можуть покинути Україну через пів року служби.

«Я знаю, що станом на 7 січня цього року було щонайменше 40 розривів контрактів. Ще 20 хотіли розривати контракт. На даний час в легіоні порядка сотні особового складу військовослужбовців знаходяться в СЗЧ. До цього іноземці ніколи не ходили в СЗЧ. Зараз щонайменше 10 іноземців в СЗЧ. Чому? Тому що вони прийшли в Інтернаціональний легіон, вони підписали контракти добровільно. Замість цього їх механічно перемістили в штурмові підрозділи», – розповідає колишній заступник командира 2-го Інтернаціонального Легіону Андрій Співак.

Бійці «Іноземного легіону оборони України» в Сєвєродонецьку на Луганщині, 2 червня 2022 року

Командир батальйону Інтернаціонального Легіону вже у складі 253 полку «Арей» Микола Великий, позивний «Динамо», розповів Донбас Реалії, що хвиля розривів контрактів іноземцями була, але тому, що їх налякали.

«Їм розповіли, що вони йдуть в батальйон, де одні «зеки», вбивці, насильники. На жаль, розірвали контракти колишні співробітники поліції, люди військові. З ув’язненими вони не хочуть воювати пліч-о-пліч. Ті люди, які не встигли розірвати і лишились, вони були виведені для формування, для наповнення нового батальйону. Вони зі мною поспілкувалися і сказали: «Так, команданте, ми з тобою за Україну. Ми тебе почули, побачили, нам розказали, який в тебе бойовий досвід», – каже командир батальйону.

«Динамо» пройшов шлях від солдата до комбата, зокрема командував ротою у боях у Курській області. Каже, що сам полк «Арей», як і 2-й Легіон, по суті є добровольчим підрозділом, адже створений на базі Української добровольчої армії.

Микола Великий, позивний «Динамо», командир батальйону Інтернаціонального Легіону у складі 253 штурмового полку «Арей»

«У легіоні, який я прийняв, залишились саме бойові підрозділи. Керівництво, можна сказати, втекло з корабля. Залишили піхоту, залишили ротних, залишилися хлопці в управлінні, дуже мало. Ті, хто хотіли продовжувати роботу, вони цю роботу і роблять», – розповідає «Динамо». Командир батальйону запевняє, що мовного бар’єру у підрозділі не виникне. Сам він знає англійську, є англомовні офіцери та сержанти.

«Зараз я сформував повністю іспаномовну роту, там у керівному складі людина, яка володіє іспанською, португальською, англійською, це ротний їхній. Його заступник, головний сержант, теж володіє іспанською, португальською. На посади командирів відділень призначив самих добровольців», – каже «Динамо».

Один із тих, хто з 2-го Легіону пішов в СЗЧ, – Стівен Чарльтон, колишній офіцер британської армії. Донедавна він працював у сфері технологічного консалтингу на керівних посадах. Стівен приїхав в Україну у жовтні минулого року і, за його словами, цілеспрямовано обрав Другий Легіон.

Але згодом його як і всіх інших передали у штурмовий полк, де частина військових – засуджені за різні злочини. Поруч з ними він не хотів служити. Стівен каже, що з представниками командування спілкувався через перекладача, ті ж хотіли відправити його на бойове завдання без належної підготовки та не пояснивши деталей.

«Як колишній офіцер піхоти британської армії знаю, як має виглядати хороший брифінг перед місією. І, чесно кажучи, це була найбільша купа брехні та нісенітниць, з якою я коли-небудь стикався. Я звернувся до наших друзів, британців, американців з інших підрозділів, і запитав: «Хлопці, як нам вибратися з цього?» Адже ми не підписували жодних документів, в яких би погодились приєднатися до цієї нової бригади. І ми не хочемо залишатися, бо ці офіцери нас просто вб'ють», – переконує Стівен.

Стівен Чарльтон не може розірвати контракт із ЗСУ за власним бажанням, оскільки ще не прослужив півроку

Зрештою із кількома побратимами він поїхав в інший підрозділ і, каже, сподівається продовжити службу там.

«Нам коштувало еквівалент місячної зарплати, щоб перетнути Україну і дістатися до підрозділу, тому що ми насправді хочемо воювати. Нам фактично сказали: «діставайтеся самі». Потім ми владнаємо паперову роботу, щоб здійснити переведення. На даний момент ми вже чекаємо декілька тижнів», – каже Стівен.

«Після того, як я прийняв батальйон, в мене жодного іноземця в СЗЧ немає. Прийняв я свою посаду в січні, 12 січня повернувся з Сумського напрямку, де командував ротною тактичною групою. Про цю людину, яку ви мені назвали, я чув, але, на жаль, я з ним не спілкувався. Я не знаю, як він пішов в СЗЧ і чому», – розповідає «Динамо».

Колишній командир Другого Інтернаціонального Легіону Олександр Якимович вважає, що іноземці ефективно воюють, але потребують специфічного управління і ставлення до себе.

«В нас кожен солдат знав максимально інформацію про своє завдання. Навіть просто ротація на позиціях в районі оборони, це був повний брифінг з усією обстановкою, інформацією. Людина йде і вона знає що їй робити, вона не боїться», – каже Якимович.

Ще один наслідок реформи, про який розповідають колишні представники командування Другого легіону – іміджеві втрати в контексті майбутнього рекрутингу іноземців. За словами Олександра Якимовича, станом на 1 листопада до них у підрозділ було понад 200 заявок від добровольців, 60 з яких вже пройшли всі процедури і були готові їхати в Україну. Зрештою ніхто не приїхав.

Олександр Якимович, колишній командир Другого Інтернаціонального Легіону

«Більша частина іноземців приїжджали в Інтернаціональний Легіон. Не в Перший, не в Другий, не в Третій. Вони приїжджали просто в Інтернаціональний легіон. Проводилася системна робота з іноземцями. Не так, що приїхав автобус, от тобі автомат, іди стріляй. Ні. Системна робота. Легіон – це був бренд, над створенням якого працювали багато людей», – запевняє Олександр Якимович.

Натомість у командуванні Сухопутних військ переконують: підрозділи іноземців не зникають, а трансформуються, щоб стати сильнішими з новим озброєнням та технікою.

«Медійний простір розніс величезний страх і побоювання від слова «штурм». Це не означає, що штурмові війська – це люди, які тільки виконують штурми і їх там косять пачками. Я хочу просто, щоб весь світ почув: ми не запрошуємо іноземця в Україну для того, щоб перетворити його, як робить Росія, на гарматне м'ясо. Ми дуже хочемо, щоб цей іноземець залишився в Збройних Силах, інтегрувався в українське суспільство і приніс користь. Це головна мета залучення іноземців», – розповідає Костянтин Мілевський.

Іноземці з 75 країн долучилися до ЗСУ

Мотивація іноземців, які обирають шлях служби в Силах оборони України різна: хтось щиро хоче допомогти Україні і воювати проти Росії. А хтось просто шукає пригод чи бажає кардинально змінити своє життя.

«Останні п'ять років я працював у кол-центрах у Греції. Щодня в новинах бачив, як гинуть цивільні. Я відчував себе марним у своїй роботі, де люди цілими днями скаржаться на незначні, не важливі речі і поводяться так, ніби війна закінчується. А тут для багатьох людей війна триває. Тому я вирішив, що [приїхати в Україну] – це найкраще, що можу зробити», – каже німецький доброволець з позивним «Берлін». Поруч з ним свій курс базової підготовки в українській армії розпочинає португалець «Сігма», за його плечами служба у Французькому іноземному легіоні.

Мотивація іноземців у лавах ЗСУ різна

«Я багато разів був на війні в Афганістані і це просто ще одна війна. Моя мотивація – допомогти. Я вважаю, що це обов'язок європейців, тому що Україна є воротами до європейської війни. Якщо ці ворота не матимуть охоронців, війна прийде і захопить всю Європу», – переконаний доброволець.

Нині зберігається певний потік іноземців, які бажають служити у Силах оборони України. Близько 40% – це люди з Південної Америки. Але водночас історія з Інтернаціональними Легіонами та її медійний розголос навряд чи впливають на це позитивно.

Що точно можна сказати – в умовах дефіциту піхоти та загалом людей у Силах оборони України – залучення саме добровольців, хай і з інших країн, важливий чинник посилення ЗСУ.