Офіс військового омбудсмана – державний орган, який захищає права військовослужбовців, резервістів та добровольців. Він розглядає скарги, здійснює перевірки щодо можливого порушення прав військових.
Офіс працює лише 2 місяці і щодня отримує від 70 до 90 скарг від військовослужбовців – найчастіше щодо медичного забезпечення, переведення до інших підрозділів та дій командирів. Водночас частина військових іде в СЗЧ через неможливість змінити підрозділ, а проблема формального проходження ВЛК на етапі мобілізації згодом створює труднощі у військових частинах.
В інтерв’ю Радіо Свобода (в етері програми Свобода Live) перший заступник військового омбудсмана Руслан Циганков розповідає, чи справді після СЗЧ відправляють лише у штурмові підрозділи, що відбувається у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля», чому виникають порушення прав військових та які зміни готують щодо ВЛК і контрактів.
(Текстову версію інтерв'ю підготувала Оксана Кривіцька)
Руслан Циганков, перший заступник Військового омбудсмана в студії Радіо Свобода. 31 березня 2026 року
Про СЗЧ
– Розберімо якийсь базовий приклад. До вас звертається військовослужбовець і каже: Я хочу перевестися, але мене командир не пускає. Що робите ви?
– По-перше, ми повинні встановити, чи має законні підстави для переведення цей військовослужбовець. Тому що ми розуміємо, що обовʼязок командира першою чергою – це забезпечити боєздатність свого підрозділу.
Є перелік військовослужбовців, які мають право на переведення без погодження свого командира. Це військовослужбовці, які відповідно до висновку ВЛК визнані, по-старому, обмежено придатними. Наскільки я памʼятаю, близько 80 000 військовослужбовців перевелися за рахунок «Армія+». Це досить шалена, я б сказав, цифра, і цей механізм працює.
За даними військового омбудсмана, близько 80 тисяч військовослужбовців змогли перевестися за допомогою «Армії+»
Але, як у будь-якому механізмі, звісно, є проблеми. Є деякі бригади, які ігнорують цю норму. З деякими командирами ми, звісно, проводимо роботу, вона проводиться і в Міністерстві оборони.
Якщо військовослужбовець, який хоче перевестись, пише відповідний рапорт в «Армія+», але водночас немає ніяких підстав для переведення – командир має право йому відмовити. У такому випадку його права не порушені.
Першою чергою ми намагаємося будь-яку скаргу опрацювати дуже швидко, щоб була максимальна ефективність. Ми звʼязуємось з командиром і вислуховуємо його версію, тому що в нас є дуже багато позитивних прикладів, коли наш дзвінок вирішив питання.
Якщо це не виходить і в командира є певна позиція, звісно, ми заходимо вже в бюрократичний процес у вигляді перевірки і вивчаємо, чому військовослужбовцю відмовили в переведенні.
Через Генеральний штаб ми дуже швидко отримуємо доступ до документів, які військовослужбовець надав, щоб мати право на переведення. Якщо він не подавав документи і просто хоче перевестись – вибач, так не передбачено.
– Ви сказали, що ця система переведень працює в застосунку. Але ми дуже багато ефірів присвятили темі СЗЧ. І військовослужбовці, і їхні родичі, і люди, які вивчають цю тему професійніше, говорили, що в якийсь момент СЗЧ стало єдиним методом переведення. Ти йдеш у СЗЧ, а потім повертаєшся туди, куди хочеш. Наскільки це зараз відповідає дійсності?
– Це відповідає дійсності. Одна з причин, чому люди масово йдуть в СЗЧ, – це неможливість перевестися в інший підрозділ.
Можливість переведення військовослужбовця та вибору місця служби без погодження командира ми підтримуємо з самого початку, і це питання зараз відпрацьовується на рівні Міністерства оборони.
Єдине, що ми повинні розуміти: військовослужбовці однієї бригади можуть просто перевестися одночасно. І це також питання боєздатності конкретного підрозділу і утримання фронту в цілому. Тому це дуже тонка межа, яку треба правильно реалізувати.
– Поговорімо загалом про СЗЧ. З листопада торік в Україні засекретили статистику щодо СЗЧ. Але станом на жовтень 2025-го в реєстрі Офісу генпрокурора було майже 19 000 проваджень, зареєстрованих щодо СЗЧ, і майже 3 000 – щодо дезертирства. Після цього статистику закрили, і ми зараз поняття не маємо: вона пішла на спад чи на підвищення. Чи вам відомо це?
– Я думаю, мені буде некоректно коментувати у цифрах чи надавати оцінку щодо спаду чи зростання. Єдине, що можу сказати: обʼєктивних підстав наразі для того, щоб статистика змінилась ані в позитивний, ані в негативний бік, не існує.
– Статистика така сама плюс-мінус?
– Я думаю, що так.
– З якими питаннями до вас звертаються військовослужбовці в СЗЧ?
– Щодо поновлення на службі, зокрема.
– Чи відповідає дійсності інформація, якщо ти в СЗЧ і хочеш повернутися на службу, то іншої дороги, аніж у штурмові війська, у тебе немає? Була така інформація наприкінці минулого року від окремих журналістів.
– Відповідно до нормативних документів щодо порядку поновлення на військовій службі, тобто повернення до бригади, цього не визначено.
Є вимоги щодо військових частин пріоритетного комплектування. І саме в такому ракурсі військовослужбовці повертаються до частин пріоритетного комплектування.
Так, звісно, штурмові війська є військовими частинами пріоритетного комплектування. У тому числі вони, звісно, можуть потрапити у штурмові війська.
Про штурмові війська
– Поговорімо про штурмові війська, тому що ми піднімали цю тему в своїх ефірах. Був доволі резонансний допис журналістки Анни Калюжної. Вона заявила, що «непублічно Сирський потихеньку зливає всю українську армію у свої штурмові НЕ війська. Під гучне мовчання усіх причетних». Ідеться про те, що є якісь окремі штурмові війська, які існують поза офіційною структурою. Що є ці штурмові війська, які мають пріоритет в поповненні, куди відправляють всіх після СЗЧ і де ставлення до людей викликає низку питань. Наскільки це відповідає дійсності?
– Напевно, тут повинен бути коментар від головкома чи начальника Генерального штабу, але щодо штурмових військ…
Їх дійсно не існує відповідно до закону.
Чому такі фрази взагалі використовуються? Тому що банально полк називається штурмовим полком. Відповідно, всі ці війська називаються штурмовими.
Юридично цього статусу наразі не існує. Це військові частини, у яких основні задачі – це штурм.
Щодо порушення прав в окремих військових частинах.
Зокрема, у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» та 225-му окремому штурмовому полку ми фіксуємо порушення прав. Водночас, якщо дивитися на загальну статистику, це не виглядає як щось таке, що суттєво вирізняється. Тому що чисельність кожного з цих полків – величезна. Якщо рахувати пропорційно, то скарг від військовослужбовців із цих полків приблизно стільки ж, як і з інших підрозділів.
– Тобто, грубо кажучи, кількість скарг з «Азову» і з бригади «Скеля» плюс-мінус однакова?
– «Азов» зараз може бути не зовсім коректним прикладом, тому що це Національна гвардія.
У Національній гвардії, в принципі, скарг менше.
Якщо брати Збройні сили, то загалом у відсотках показники плюс-мінус однакові, але я можу пояснити, чому нам так здається. Тому що є певні обмеження, наприклад, у деяких підрозділах люди банально не мають доступу до телефонів.
Це питання і безпеки, і, можливо, щоб люди не могли поскаржитися. Я цього не стверджую, але допускаю, і ми це враховуємо.
Нещодавно ми були в 210-му штурмовому полку. Бачили, як вони проводять базову загальновійськову підготовку (БЗВП). Люди з телефонами, з нормальним ставленням до себе, і це також штурмовий підрозділ.
Тут питання, я думаю, не в назві підрозділу, а в тому, хто його очолює та які там загальні підходи.
– Коли ми робили ефіри про ці штурмові полки, то нам надзвичайно багато коментарів залишили про «Скелю». Люди писали: перевірте «Скелю». Журналісти також робили окремі матеріали, що там військовослужбовці нібито помирали від пневмонії та вчасно не отримували допомогу.
Знову згадаю Анну Калюжну – вона писала у фейсбуці, що навіть військовій омбудсменці Ользі Решетиловій довелося звертатися до тодішнього міністра оборони Дениса Шмигаля, щоб він вплинув на цей підрозділ. Тому що до неї надходили масові скарги щодо жорстоких побиттів військових у цих полках. Чи це так?
– Щодо пневмонії хотів би окремо розповісти.
У нас є зараз глобальна перевірка, зокрема щодо медичного забезпечення в «Скелі».
Ми зробили виїзди безпосередньо у військову частину. Я сподіваюсь, що результати будуть досить ефективні. У контексті медичного забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в «Скелі», ми вбачаємо там велику системну проблему.
Актор Шон Пенн у футболці 425 ОШП «Скеля» відвідує українських воїнів в зоні бойових дій у березні 2026 року
Щодо історії з пневмонією: померло, здається, п’ять людей – це офіційно зафіксовані випадки. Щодо одного з померлих встановлено, що він не перебував на бойовій посаді.
Після того, як він захворів, його все ж скерували до медичного закладу. Він помер у медичному закладі, перебуваючи там тиждень. Чи своєчасно його направили туди – ми поки не розуміємо. Наразі це встановлюємо, зокрема через медичних працівників закладу, де лікувався військовослужбовець: у якому стані він потрапив і наскільки критичним був цей стан.
Інші порушення, які ми фіксуємо, це побиття.
Ми системно направляємо відповідні заяви про вчинення злочинів до правоохоронних органів. Є провадження, які перебувають під нашим контролем: ми намагаємось розуміти, що там відбувається, який буде результат цього кримінального провадження.
Я б сказав, що там існують певні «елементи». «Елементи», я маю на увазі, певні особи, які доводять цю ситуацію до того, що це стає надбанням суспільства.
– Певні «елементи» – це командування полку?
– Командування полку веде себе максимально адекватно у комунікації, я б так сказав. Вони сприймають критику, яку отримують від нас. Принаймні, це так виглядає. Вони не йдуть на конфронтацію з нами.
Водночас ми не можемо знати всього, що відбувається в підрозділах. І ми завжди до цього будемо ставитись досить критично.
– Інша бригада, про яку згадували в цьому контексті, це 225-ий окремий штурмовий полк. Історія аналогічна чи інша?
– У 225-му полку в нас скарг трохи менше.
У командира підрозділу загальне сприйняття нас як інституції, і реакція на наші запити, я вважаю, все одно досить адекватна. Але знову хочу повторитися: ми не можемо проконтролювати все.
Тому ми дивимося на це критично, і розуміємо, що подібні підрозділи несуть дуже великі ризики, саме в контексті порушення прав військовослужбовців. Ми це розуміємо, і ці два підрозділи, на жаль, постійно під нашим наглядом.
Бійці 225-го окремого штурмового полку разом з головнокомандувачем Олександром Сирським позують для спільного фото
– Лише ці два підрозділи такі особливі, з дивними «елементами», як ви кажете, чи є ще такі ж самі?
– Щодо їх особливості я хотів би ще зазначити величезну кількість особового складу.
– І це теж питання. Журналісти звертають увагу на те, що вони розростаються якось занадто швидко і, наприклад, командир 225-ого полку Олег Ширяєв сам в інтервʼю сказав, що має 15 батальйонів у підпорядкуванні. Люди, з якими я говорила, кажуть, що це надзвичайно багато: не може командир полку керувати пʼятнадцятьма батальйонами. Такі думки лунають і тому, що цей полк входить до так званих «полків Сирського». Начебто по першому ж запиту їм надають дуже багато людей, неспівмірно з тією кількістю, яку отримують інші підрозділи. І якби це був справедливий розподіл, то інші полки, бригади і батальйони показували б такі самі хороші результати, якими хваляться «полки Сирського».
– Так, це логічно, якщо отримують більше особового складу для виконання задач, то відповідно ефективність їх буде вищою.
Чому Головком приймає відповідні рішення щодо комплектування тих чи тих підрозділів? Я не готовий коментувати – це відповідальність головкома.
Управління полку не здатне, я вважаю, повноцінно керувати таким величезним військовим організмом у вигляді пʼятнадцяти батальйонів.
Наприклад, штат цивільно-військового співробітництва полку має 4 чи 6 людей, у бригади – вже 12 людей. Цю функцію полк, як координатор всіх батальйонів, фізично з цим штатом не може виконати. Це правда. І я вважаю, це велика проблема.
– Чи якось корелюється ця ситуація з порушенням прав військових?
– Я вважаю, що так. У цьому логіка, наприклад, якщо у зоні відповідальності посадової особи 1000 військовослужбовців, то якість одна. Якщо вже 5000 військовослужбовців – ця людина не зможе звернути увагу й деталізувати якісь проблеми. Тому це логічно.
– Чи підтримує Офіс омбудсмана офіційне створення штурмових військ?
– Ні, ми не підтримуємо. Ми не зовсім розуміємо концептуально, навіщо це потрібно, якщо чесно.
Напевно, створення окремого роду військ може призвести до якихось інших критичних моментів, у тому числі в контексті захисту прав.
Я навів приклад 225-го окремого штурмового полку та 425-го окремого штурмового полку «Скеля» – це зрозуміло. Також навів приклад 210-го окремого штурмового полку, тому що був там буквально минулого тижня. І
там інше становище, навіть проведення БЗВП інше. Ми бачили зовсім інше ставлення командирів, зокрема. Нам би не дуже хотілося, щоб певні традиції цих полків переходили на інші підрозділи, які теоретично можуть піти до штурмових військ.
Про контракти для ЗСУ
– У листопаді торік тодішній міністр оборони Денис Шмигаль презентував слайди з ідеями нових контрактів для ЗСУ. Вони, серед іншого, передбачали річну відстрочку для тих військовослужбовців, які підпишуть контракт від 2 до 5 років. Через деякий час Шмигаля пересадили в крісло Міністра енергетики, на його місце прийшов Михайло Федоров. Нещодавно я мала розмову з депутаткою з Комітету безпеки, оборони та розвідки Соломією Бобровською. Вона сказала: забудьте. Ідей Шмигаля більше немає. А що є?
Наскільки мені відомо, щодо контрактів ця ідея нікуди не зникла, і вона існує далі. Питання виключно у фінансуванні цих контрактів.
– Тобто урядовці анонсували контракти, які неможливо реалізувати, тому що немає грошей? Анонсували контракти на якесь примарне майбутнє на той час, коли будуть гроші?
– Ми, напевно, взагалі плануємо, зокрема бюджет, на жаль, на гроші, яких ще не існує. І тому це не виняток щодо контрактів.
Ми залежимо від допомоги наших західних партнерів. Тому це серед іншого планувалося і в контексті отримання макрофінансової допомоги. Адже передбачалося суттєве збільшення грошового забезпечення під час підписання цих контрактів.
Я вважав цю ініціативу однією з можливостей розвʼязання проблем, зокрема СЗЧ і мобілізації, як додаткову мотивацію для військовослужбовців.
– А коли ми почуємо якісь нові пропозиції? Тоді, коли будуть гроші?
– Ні, я думаю, що є паралельні процеси саме в контексті чітких термінів служби. Вони опрацьовуються, у тому числі з родичами.
Є робоча група, до якої долучені, зокрема і заступник керівника Офісу президента Павло Паліса, і представники Міністерства оборони, і ми опрацьовуємо інший варіант.
Я поки не хочу вдаватися в деталі, щоб не було так, як із контрактами: пообіцяли – і не зробили.
– Щоб підсумувати цю тему, поки немає грошей – немає чогось на кшталт контрактів?
– Я думаю, що так.
Також я бачу певну проблему щодо грошового забезпечення військовослужбовців, які перебувають на тилових посадах і отримують умовно 20 000 гривень. Серед них є дуже багато людей, які за висновком ВЛК не можуть перебувати на бойових посадах чи виконувати бойові задачі.
Підстав звільнитися з військової служби в них немає юридично, тому що з певними обмеженнями, але вони придатні до військової служби.
І в них просто немає вибору, вони повинні отримувати невелике грошове забезпечення. Я вважаю це теж великою проблемою.
Ми намагаємося вплинути на зміни до наказу Міністерства оборони № 402, який регламентує проведення військово-лікарської комісії за діагнозами.
Для того, щоб частину військовослужбовців, які зараз визнані обмежено придатними, були визнані непридатними, і в них була можливість звільнитися з військової служби.
Ми вже пропонуємо (зміни – ред.), у нас є відповідні напрацювання. З юридичної точки зору це невелика проблема. Велика проблема саме з медичної точки зору виписати правильно цей перелік діагнозів.
Про ВЛК
– Наскільки існує проблема поверхневого проведення ВЛК і скільки скарг стосовно цього ви отримуєте?
– Проблема поверхневого проходження ВЛК дійсно існує.
Я б окремо, напевно, виділив саме проходження ВЛК на стадії мобілізації, і це потім створює додаткові проблеми командирам.
– Чи я правильно розумію, ідеться про ситуації, коли людина потрапляє у військо через ТЦК і коли швиденько приходить там ВЛК?
– Ми не займаємось діяльністю ВЛК саме в контексті ТЦК і взагалі питаннями мобілізації. Відповідно до закону це не наша компетенція.
Водночас ми потім бачимо ці проблеми у війську: мобілізують людей, які за об’єктивним станом здоров’я непридатні, але юридично вважаються здоровими. Потім командир має проблеми з цією людиною, починає її звільняти, витрачати на це час, ресурс і так далі.
– З якими вадами здоровʼя опиняються люди у війську. Що такого на ВЛК могли не помітити?
– Існує велика проблема, яка вже стала публічною – призов військовозобовʼязаних на замісній терапії. Тобто вони є наркозалежними і проходять лікування. У військових частинах їх звільняють зі служби.
І питання: чому в ТЦК їх призвали і було проведено ВЛК? Тому що ці військовозобовʼязані, зі слів ТЦК, не надали підтверджувальні документи, що вони перебувають на замісній терапії.
А військовозобовʼязані стверджують, що надавали ці документи, але їх ніхто не хотів брати до уваги.
– Ви кажете, що ваш офіс не займається військовозобовʼязаними, але, чи правильно я розумію, якщо людина вже в ТЦК і пройшла ВЛК, її вже кудись відправили, то, якщо щось стається, вона може звертатися до вас?
– Звісно, після того, як людину скерували до військової частини, вона вже має статус військовослужбовця.
Мені болить реалізація і проведення ВЛК на стадії мобілізації, бо потім це стає проблемою командирів військових частин і, звісно, нашою проблемою.
Людина потрапляє до військової частини і хоче повторно пройти ВЛК, тому що не погоджується з попередніми висновками. І це вже стає нашим завданням, як забезпечити йому проходження ВЛК. Тому що для цього повинні бути юридичні підстави.
Коли військовослужбовця вже мобілізували і в нього є підстави для звільнення, то тут є певна юридична колізія, яку ми, до речі, зараз намагаємося виправити. Підстави для звільнення з військової служби і підстави для отримання відстрочки відповідно до профільних законів різні.
Наприклад, людину мобілізувати не могли відповідно до закону, але ті юридичні підстави, які б мали бути підставою для немобілізації, не є підставою для звільнення з військової служби. Це юридична колізія.
Ми вже скерували на профільний комітет Верховної Ради ці пропозиції щодо врегулювання саме співвідношення підстав для звільнення з військової служби і підстав для немобілізації на військову службу, щоб вони були однакові.
– Ваша інституція називається Офіс військового омбудсмана. Наскільки ви підзвітні президенту?
– Відповідно до закону ми підзвітні, зокрема, президенту і Верховній Раді. Фактично якогось вертикального підпорядкування не відчувається. Ми виконуємо свої функції в межах закону.
– Чи вам відомо, наскільки президента цікавить тема порушення прав військових? Президент взагалі уникає теми мобілізації, але на початку цього року він вжив слово «бусифікація» і дав зрозуміти, що йому це не подобається.
– Сам факт створення Офісу військового омбудсмана, нагадаю, був ініціативою президента. Це, я вважаю, найкраще визнання існування проблеми щодо захисту прав військовослужбовців.
Це був президентський законопроєкт, розроблявся зокрема на певному етапі спільно з Офісом президента. Був досить швидко і прийнятий, і дуже швидко підписаний президентом.
– Якщо є потреба заявити про порушення прав військовослужбовців, як звернутися?
– По електронній пошті skarcha@milomb.gov.ua. Також ми в процесі створення колцентру. На сайті Офісу військового омбудсмана є чат-бот та форма для заповнення скарги.
– Настільки оперативно скарга може бути розглянута?
– У нас насправді шалене навантаження.
Відповідно до закону скарги, які стосуються життя та здоровʼя, розглядаються впродовж трьох діб. Перша оцінка відбувається протягом доби. Якщо йдеться про питання життя і здоров’я, яке потребує негайної реакції, керівництво Офісу одразу про це дізнається – і ми реагуємо миттєво.
Якщо у скарзі більш поточні питання, скажімо, невиплата грошового забезпечення, то до призначення перевірки нам надається 10 робочих днів. Якщо за ці 10 робочих днів ми не встигли вирішити це питання, то призначаємо перевірку.
Перевірка може бути як виїзна, так і безвиїзна. Це вже більш бюрократичний процес з відповідними запитами, з відповідною оцінкою отриманої інформації від військових частин. Якщо питання не вирішується, і ми вбачаємо порушення прав, то направляємо відповідні висновки до органів військового управління чи військових частин з вимогами усунути порушення прав.
Дуже проблемним завжди було саме питання грошового забезпечення. І люди заходили в судові процеси на дуже великі терміни, тому що судова влада, зокрема, перевантажена.
У нас є конкретні випадки, коли за нашими вимогами виплачували не один мільйон гривень у межах наших перевірок і поза судовими провадженнями. І такий результат я вважаю дуже серйозним.
Тому що, у принципі, будь-яка виплата в нашій державі, яку ти оскаржуєш до органу державної влади, на жаль, веде тебе до суду. У нас є конкретні альтернативні приклади. Вони не швидкі, на жаль, це все одно питання місяця або двох, але результат є.