«Скіфське золото» спонукає Україну повернути контроль над музеями Криму

Скіфський золотий шолом IV ст. до н. е., один із експонатів виставки в Амстердамі, фото 4 квітня 2014 року

У Верховній Раді України пропонують призначити кримським музеям керівництво на материковій частині країни. Напередодні український парламент ухвалив за основу законопроєкт, покликаний врегулювати призначення на посади керівників державних і комунальних закладів культури, музеїв, що розташовані на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та Севастополя «з метою забезпечення збереження національної культурної спадщини та національного надбання українського народу». Ситуацію дослідили «Крим. Реалії»

Кандидатка історичних наук, начальниця Інкерманського загону Севастопольської археологічної експедиції Евеліна Кравченко припускає, що до ухвалення законопроєкту призвели, зокрема зусилля українських археологів із висвітлення суперечностей навколо справи про «скіфське золото».

Евеліна Кравченко

Насправді, золота там майже немає. Переважно, там інші експонати з кримських музеїв

Евеліна Кравченко

‒ Я підозрюю, що поштовхом був наш «круглий стіл» щодо проблеми виставки «скіфського золота» та кримського археологічного матеріалу в Голландії, який ніяк не може повернутися в Україну, і щодо проблем із судом. Хоча насправді, золота там практично немає. Переважно, там інші експонати з кримських музеїв. Ми дійшли висновку, що в українському законодавчому полі необхідні деякі зміни, щоб зробити можливою адміністративну частину цього глобального процесу. Українське законодавство в деяких своїх частинах не дозволяє здійснити перепризначення директорів, їх перепідпорядкування в організаціях комунальної власності. Думаю, що цей законопроєкт спрямований саме на це, і пов'язаний із судом щодо «скіфського золота».

Виставка «Крим: золото і таємниці Чорного моря», в якій нараховують понад 500 музейних предметів, 19 січня 2014 року проходила в Рейнському краєзнавчому музеї в німецькому Бонні. Пізніше вона відкрилася в археологічному музеї Алларда Пірсона в Амстердамі. Виставка тривала з 7 лютого по 31 серпня 2014 року, однак через анексію Росією Криму експонати не повернули в кримські музеї. Колективний позов про повернення експонатів з музею Алларда Пірсона подали чотири кримських музеї. Українська влада оголосила, що артефакти не є власністю музеїв, а належать державі Україна. Музей у Нідерландах вирішив не передавати експонати до рішення компетентного судді або угоди між сторонами. Суди тривають досі.

Голова експертної ради з міжнародно-правових питань при російському уряді Криму Олександр Молохов вважає, що ця законодавча ініціатива стала підготовкою України до судового засідання в апеляційному суді Амстердама.

Олександр Молохов

Україна запізно намагається посилити свої позиції в суді за допомогою цих призначень
Олександр Молохов

‒ На мій погляд, Україна запізно намагається посилити свої позиції в суді за допомогою цих призначень, тому що ні для кого не таємниця: українська позиція будується на тому, що російське керівництво кримських музеїв ‒ це самозванці, а справжні керівники будуть зараз призначені в Києві. Апеляційний суд цю позицію вже відкинув у проміжному рішенні, яке було влітку, у зв'язку з чим українська сторона намагалася оголосити відведення суддям. Тому це ‒ запізніла спроба посилити свою позицію напередодні винесення остаточного рішення, не більше.

Директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін називає законодавчу ініціативу з призначенням нових українських керівників кримських установ культури «незрозумілою грою»:

Доведеться створювати фіктивні установи й потім призначати фіктивних директорів
Андрій Мальгін

‒ Засновниками музеїв виступали не державні органи України, а місцева влада. Грубо кажучи, вам для того, щоб призначити нових директорів, потрібно спочатку призначити нового міністра культури Криму.

Це спричинить зміну Конституції. На мій погляд, це позбавлене юридичного сенсу. Про практичний сенс мені теж складно судити ‒ я не зовсім розумію, що це дасть ініціаторам на практиці. Адже доведеться створювати фактично фіктивні установи й потім призначати фіктивних директорів, тому що в реальності ці установи існують незалежно від політичних взаємин держав. У мене, умовно кажучи, лежить у столі українська печатка, і нині дійсний Центральний музей Тавриди ‒ правонаступник музею, який діяв раніше в українських реаліях, у радянських реаліях і в реаліях Російської імперії.

Евеліна Кравченко вважає, що російській стороні доведеться миритися з тим, що кримські музеї тепер представлятимуть інші люди.

Нам набагато легше було б вигравати такі суди в Європі, якби ми мали державну політику охорони культурної спадщини
Евеліна Кравченко

‒ Це абсолютно здорова реакція директора, якого офіційно знімуть з посади за допомогою цього закону, тут питань не виникає з приводу його коментаря... Я згодна з тим, що це запізнілий крок України ‒ все це треба було робити набагато раніше. У нас відверто програшна позиція Міністерства культури була під час ведення процесу, вони досить мляво реагували зокрема й на наші пропозиції: як діяти в цьому напрямку. Однак при правильному підході можна й зараз якийсь плюс отримати... Я продовжую наполягати на тому, що нам набагато легше було б вигравати такі суди в Європі, якби ми мали державну політику охорони культурної спадщини. І європейці, і росіяни нас за це б'ють, й активно цим користуються.

Старший науковий співробітник Інституту держави та права імені Корецького Національної академії наук України, кандидат юридичних наук Олександр Малишев вітає український законопроєкт про керівників кримських музеїв.

Я дуже радий, що влада прислухалася до вчених. Це докорінно змінить справу, яку ми почали програвати
Олександр Малишев

‒ На тому круглому столі було перше запитання: чому через п'ять років в українському реєстрі значаться ті ж керівники кримських музеїв, які були призначені до анексії? Вже давно минули контракти, але Україна, замість того, щоб змінити їх, досі вигадує складну аргументацію, що це фантомні юридичні особи, які існують тільки в цьому процесі. Представниця Міністерства культури говорила, що вони не можуть замінити цих директорів, тому що у них така складна система конкурсного призначення. У підсумку одним із пунктів нашої резолюції була рекомендація прибрати конкурсну процедуру саме для окупованих територій. Евеліна стримано коментує, а я в повному захваті. Я дуже радий, що влада прислухалася до вчених. Це докорінно змінить справу, яку ми почали програвати.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Читайте ще:

Амстердамський суд і «скіфське золото» окупованого Криму. Що треба знати