«Я думала, що Тайвань – це країна високих технологій, де ледь не машини літають. Мабуть, це був найбільший шок, що насправді в Україні рівень цієї цифровізації суттєво вищий, ніж тут», – каже Марія Гусєва, яка у 2024 році поїхала здобувати третю освіту до Тайваню – невеликого острова, який Китай вважає своєю територією.
Дівчина вивчала китайську мову під час навчання в українськомовному університеті. Але на цьому вирішила не зупинятися. Тепер вона вивчає політологію та міжнародні відносини в Тайвані, розповідає тайванцям про рекрутинг російськими спецслужбами української молоді через соцмережі й спостерігає, як тайванське суспільство вже десятиліттями живе в очікуванні можливого конфлікту з Китаєм.
Тайвань із населенням у 23 мільйони має власний уряд і функціонує як де-факто самоврядна держава. Україна, як і країни ЄС, офіційно не визнає Тайвань окремою державою та дотримується політики «одного Китаю». Пекін виступає проти будь-яких проявів тайванської незалежності.
Своїм досвідом і враженнями про життя на Тайвані Марія поділилися з проєктом Радіо Свобода «Ти як?».
– Чому Ви вирішили поїхати здобувати третю освіту до Тайваню?
– Ще в школі мені здавалося, що я маю талант до мов. Англійська мені давалася дуже легко, і в певний момент вчити її стало нудно. Я вирішила, що треба в університеті вчити щось цікавіше і складніше. Тому обрала китайську, бо вона вважається найскладнішою мовою у світі.
Коли в університеті в Україні я вчила китайську мову, вже тоді дуже хотіла поїхати на магістратуру саме в китайськомовну країну. На той момент я думала про Китай, але згодом зрозуміла, що економічно, політично, ціннісно мені ця країна дуже далека. Потім дізналася, що є такий острівець Тайвань. У них інше написання ієрогліфів, але вони все одно розмовляють тією ж мовою.
Марія Гусєва у Тайвані, 2025 рік
Про стипендію я почула від своєї одногрупниці. Умови досить хороші: у принципі, стипендія покриває практично все.
У 2022 році, коли настав час вступати на магістратуру, почалася повномасштабна війна. Мені було страшно їхати з України, тому що багато друзів пішло на фронт. І тоді був нестабільний період часу, було страшно, що я виїду, а потім не буде куди повертатися.
Але час ішов, і життя трохи стабілізувалося. В Україні китайську вчити було на той момент дуже важко, бо навчання було тільки в доковідні часи, по суті півтора року, а після того вже не було нічого.
Я подумала, що якщо я поїду і вивчу мову краще, і до того ж буду вивчати політологію, то є ймовірність, що коли повернуся, ці знання будуть важливіші, ніж якби я просто пішла на роботу в Україні.
Вчитися було з самого початку дуже важко, бо мій рівень китайської був не дуже високий. Думала, що, мабуть, як вже випускатимуся, то буду все розуміти, але все одно не до кінця все розумію, коли говорять викладачі.
Вулиція Діхуа в Тайбеї, Тайвань, 13 січня 2025 року
– Як змінилось ваше уявлення про Тайвань після переїзду туди? Що найбільше здивувало або виявилося зовсім не таким, як ви очікували?
– Тут ще дуже багато бюрократії. Якщо потрібен якийсь папірець, то треба їхати кудись далеко, з кимось домовлятися, записуватися на прийом. А в Україні з цим набагато простіше.
Тут ще дуже багато бюрократії
Наприклад, банківську систему, принаймні ту, яка доступна студентам, з «Монобанком» не порівняти. Ще вони досі користуються готівкою, а в Україні ми вже за це, можна сказати, забули.
Ще в Україні, коли я щось дивилася та читала про Тайвань, мені здавалося, що це країна високих технологій – уже ледь не машини літають. Певно, склалося таке уявлення через мікрочипи. Але я б не сказала, що Тайвань є дуже високотехнологічним.
Наприклад, в Україні з цифровізацією та діджиталізацією набагато краща ситуація, ніж тут. Мабуть, це був найбільший такий шок, що в Україні рівень цієї цифровізації суттєво вищий, ніж у Тайвані – країні, яка вважається значно економічно сильнішою за нас.
Журналісти фотографують ракетний катер класу «Куанг Хуа VI» під час демонстрації бойової готовності тайванських військових напередодні святкування Нового року, Тайвань, 9 січня 2025 року
– Що з того, що є в Тайвані, на вашу думку, дуже не завадило б Україні?
– По-перше, у Тайвані є медична страховка, і це дуже спрощує життя. Будь-яка велика операція – чи це в стоматолога, чи в лікарні, чи хіміотерапія – усе за дуже низькими цінами. У нас зазвичай: вип’ю пігулку – і воно якось саме мине. А в Тайвані всі ходять до лікаря за будь-чим, тому що це дешево і дуже швидко.
Усюди є маленькі клініки, де лікар тебе огляне і дасть ліки – ти не маєш самостійно їх купувати. Адже ліки вже входять у ціну, яку ти платиш лікарю за огляд, – це 250 гривень.
Тут немає злочинності на вулицях. Можуть хіба що надурити в інтернеті
Хірурги в Тайвані змінюються кожні три-чотири години – вони мають чіткий протокол. В Україні хірург може працювати над одним пацієнтом 8-12 годин. І коли приходить наступний хірург до того самого пацієнта, він знає, що з ним відбувається, бо все ведеться в уніфікованій і комп’ютеризованій системі. Тому медична система тут, мені здається, є зразковою.
По-друге, це відчуття безпеки. В Україні я завжди носила із собою перцевий балончик, особливо в темну пору доби. Тут же немає абсолютно ніякого страху, бо тут немає злочинності на вулицях. Можуть хіба що надурити в інтернеті, але це максимум.
Від редакції: Тайвань вважається однією з найбезпечніших територій світу. За міжнародними рейтингами безпеки він стабільно входить до першої десятки, а в деяких рейтингах 2025 року посідав 3–4 місце у світі за рівнем громадської безпеки.
Марія Гусєва під час академічного заходу у Тайвані, 2025 рік
І по-третє, мабуть, найважливіше й найактуальніше зараз для України – це інклюзивність. Тут усе адаптовано для людей на кріслах колісних. Скрізь є пандуси, ліфти, громадський транспорт адаптований.
Ця проблема дуже гостро стоїть в Україні, і це те, на що можемо рівнятися в Тайвані.
– Як вас сприймають як українку? Чи були якісь реакції, які вам особливо запам’яталися?
– Загалом є три реакції. Перша – найбільш адекватна: окей, ти з України, де ти вчишся, що робиш? Друга реакція – українські жінки такі красиві! І одразу починається розхваляння всього. Я не знаю, звідки цей стереотип у Тайвані, але коли сюди переїхала, просто кожен другий це мені казав.
Звісно, про війну питають
І навіть, коли я була з іншими іноземцями, з іспанкою, наприклад, вона питає: «А іспанські жінки красиві?» Тайванець відповідає: «Не знаю-не знаю».
І третя реакція – звісно, про війну питають. Частіше – загалом, чи сім'я окей, наприклад. Рідше питають, чи війна ще взагалі триває.
Марія Гусєва під час Різдва, Тайвань, 2025 рік
Але це зрозуміло, бо це дуже далеко від них територіально, і вони не дуже знають ситуацію, яка тут відбувається. Проте цікавляться безпекою, бо вони тут теж трохи насторожені.
В Україні ми почали говорити про Китай у безпековому плані стосовно Тайваню, мабуть, у 2022 році, але тут про цю безпеку говорять уже років 30. Тут більше такі реакції, що вони вже просто втомилися від постійних погроз Китаю. У них ще є ця цікавість дізнатися для себе, а як може бути в країні, в якій іде війна.
– Наскільки тема війни в Україні взагалі присутня в тайванському суспільстві? Чи люди там стежать за подіями?
– Залежно від того, з ким я спілкуюсь. Якщо в університеті, то там і пари не минає без того, щоб не згадали російсько-українську війну. І часто викладачі теж питають мою думку щодо певних події в Україні або за її межами.
Наприклад, коли почалася війна в Ірані, мене відразу запитали, як це впливає на Україну. Але якщо говорити про більшість людей, які не цікавляться політикою, то немає, мабуть, сильного інтересу.
– Ви кажете, що вони говорять про можливий напад Китаю понад 30 років. Дискусії про це призводять до якихось дій?
– Китай уже дуже давно говорить про приєднання Тайваню, але в нього немає для цього цієї сили. По-перше, у Китаю зараз є економічні проблеми, по-друге, Тайвань є дуже важливим для світу в плані виробництва мікрочипів.
Зараз говорять про те, що США не дозволять, щоб Тайвань перейшов під повний вплив Китаю, аби той не отримав монополію на мікрочипи.
Винищувавч злітає з авіабази, Тайвань, 29 грудня 2025 року
У мене друзі з України постійно питають: «Що там? Коли Китай буде нападати на Тайвань?» Багато хто називає 2027 рік можливим роком нападу Китаю на Тайвань. Викладачі більш оптимістично до цього ставляться і вважають, що в 2027 році ще точно нічого не буде.
У Тайвані є три основні партії, здебільшого дві з них перебувають при владі. Зараз у них президент представляє демократично-прогресивну партію – це та, що виступає за незалежність Тайваню. Але більшість у парламенті має партія Гоміньдан (кит. – «Національна партія Китаю»), яка за зближення з Китаєм. Тому є проблема з ухваленням рішень, адже президент не може повною мірою ухвалити рішення, бо парламент його стримує. Так само і парламент цього не може, тому що президент може стримувати роботу.
Понад 70% тайванців обирають різні варіанти збереження статусу-кво
У Тайвані щорічно вже понад 30 років проводяться опитування щодо того, яким тайванці бачать майбутнє своєї держави. І загалом є три відповіді: незалежність, статус-кво або приєднання до Китаю.
Понад 70% тайванців обирають різні варіанти збереження статусу-кво. Тобто вони не хочуть незалежності і не хочуть зближення. Суспільство не виражає цієї готовності до незалежності, а відповідно влада теж не може цього робити, бо тоді її просто не обиратимуть. Оскільки Тайвань – це демократична країна, тут це працює саме таким чином.
– Це дуже цікаво, бо мені здавалося логічним прагнути до незалежності.
– Так, я теж раніше так думала: мабуть, приїду і потраплю в таке місце, де мене розуміють. Що люди, яких китайці витісняють так само, як нас росіяни, мають відчувати те саме: «Це ж моя держава». Але в них абсолютно не так. І мені дуже цікаво, якщо справді станеться вторгнення, чи буде якась згуртованість в суспільстві, яка була в нас у 2022 році.
Існують прогнози, що Китай буде готовий до вторгнення на Тайвань до 2027 року. Зокрема, таку думку на слуханнях у Комітеті з питань збройних сил Палати представників Конгресу у 2024 році висловив адмірал Джон Аквіліно, тодішній командувач Індійсько-Тихоокеанського командування Військово-морських сил США. «Всі ознаки вказують на те, що Народно-визвольна армія [Китаю] (НВАК) відповідає директиві президента Сі Цзіньпіна щодо готовності до вторгнення на Тайвань до 2027 року», – написав Аквіліно у свідченнях для Комітету з питань збройних сил.
Хоча китайські військові відпрацьовують різні сценарії, включно з імітацією оточення з морською та повітряною блокадою, на думку адмірала, Китай хотів би отримати контроль над Тайванем мирним шляхом. Цей погляд збігався з оцінками американської розвідки, які наводив Bloomberg, – що Китай не хоче військового конфлікту навколо Тайваню попри наміри взяти самоврядний острів під свій контроль.
Чоловік готує їжу в ресторані на вулиці Діхуа в Тайбеї, Тайвань, 13 січня 2025 року
– Яка на Тайвані українська спільнота?
– Українців тут близько трьохсот, за останніми даними. Наша спільнота тут активна. Люди відкривають заклади – я знаю два ресторани української кухні на Тайвані.
Є організація «Taiwan Stands With Ukraine», яка організовує різні заходи. Наприклад, на річницю повномасштабного вторгнення кожного року, на Різдво – співають колядки, українські пісні, проводять ярмарки і збирають гроші для армії.
Та діяльність, яку ведуть українці тут, – дуже важлива справа, адже навіть так далеко від України є люди, готові щось робити для неї.
Дуже важливу ініціативу також реалізувала «Taiwan Stands With Ukraine» разом із тайванськими громадськими організаціями та пожежними службами. Вони допомагали передавати Україні автомобілі – швидкі, пожежні машини та позашляховики. Буквально декілька місяців тому частина цих машин приїхала до Львова.
Тайванці дуже гарно ставляться до українців
Тайванці дуже гарно ставляться до українців. Наприклад, моя стипендія започаткована людиною, яка просто дуже емпатійна, певно, до наших проблем. Це людина, яка задонатила гроші університету і сказала: запросіть українців, щоб вони мали доступ до якісної освіти. Знову ж таки, це й тайванці, які зібрали купу грошей на ці машини, – а це ж величезні суми.
Марія Гусєва стоїть біля автомобілів, які тайванські організації та волонтери передавали для України
Тобто вони, як суспільство, виражають підтримку Україні, і мені дуже прикро особисто, що в нас немає ніяких зв’язків з Тайванем через страх України, що Китай почне підтримувати Росію ще більше, якщо ми заявимо про підтримку Тайваню.
Але в перспективі я дуже сподіваюся, що після завершення війни у нас буде можливість відкрити хоча б представницький офіс, бо такі офіси є в країнах Європи. Зазвичай вони називаються не «тайванськими», а «тайбейськими». Через них оформлюють візи й ведуть різну співпрацю. Наприклад, щоб зробити візу в Тайвань зараз, треба їхати в Польщу. А до 2022 року треба було їхати в Росію.
Зараз найбільший зв'язок між нами – це неофіційний офіс, щось на кшталт бізнес-представництва. Він більше орієнтований на бізнесменів, які хочуть співпрацювати з тайванськими бізнесами.
Від редакції: «Україна дотримується політики одного Китаю послідовно та незмінно, і більше того, саме такої політики дотримується весь світ, включно з нашими ключовими союзниками – США, Європейським Союзом та іншими», – заявляв речник МЗС України Георгій Тихий у 2024 році. Водночас Україна підтримує економічні та гуманітарні контакти з Тайбеєм.
– Нещодавно ви також виступали в університеті з дослідженням про рекрутинг української молоді російськими спецслужбами через телеграм після 2022 року. Розкажіть більше про цей виступ: чому обрали саме цю тему і як на неї реагували в Тайвані?
– Це загалом тема моєї магістерської роботи. Тема рекрутингу почала спливати дуже активно якраз саме в останні два роки. І мені постійно боліло бачити, що саме молодь бере у цьому участь. Мабуть, це пов'язано з тим, що кожного літа я працюю в таборі «Поклик Яру» і бачу цю молодь. І уявляти, що хтось із них міг би таке зробити – мені дуже боляче. До того ж, у «Поклику Яру» я готувала гутірку (неформальну лекцію, дискусію – ред.) з медіаграмотності, тому ця тема мені теж близька.
Учасники виступу, серед яких і Марія, з професорами в Національному тайванському університеті
Я виступала в Національному тайванському університеті (найпрестижніший університет Тайваню – ред.). Це щось на кшталт університету Шевченка в Україні. Мій науковий керівник запропонував поїхати туди й розповісти професорам про це дослідження, але воно ще не до кінця написане.
Тайванці з підтримкою реагували на мій виступ. Їм саме ця тема, можливо, не до кінця зрозуміла, але й трохи близька. Адже вони теж бачать, як Китай впливає на Тайвань через соціальні мережі, зокрема тікток. І тому їм цікаво дізнатися, який у нас є досвід, щоб його собі перейняти.
Від редакції: китайська влада та компанія ByteDance раніше заперечували використання TikTok як інструменту державного впливу. Тайванські урядовці та дослідники неодноразово висловлювали занепокоєння, що алгоритми платформи можуть посилювати контент, вигідний Китаю. У 2022 році Тайвань заборонив TikTok на урядових пристроях через ризики для інформаційної безпеки.