Мільйони українських дітей ростуть в умовах повномасштабної війни. Психологи розповіли кореспондентам телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время» (створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії) про тривожну тенденцію: дитячі страхи вже не пов’язані зі школою чи спілкуванням з однолітками. На перший план українського Народжені після 2010 року вийшли питання життя і смерті.
Сестри Поліна та Ксенія відпрацьовують акробатичні елементи. У цьому спортзалі – їхня зона безпеки. Кожен рух відшліфований до автоматизму. Для них це не просто спорт. Коли рівень тривоги зашкалює, вони використовують перевірений рецепт, каже Поліна: «Я займаюся завжди спортом. Мені завжди він допомагає. Лежати – ні. Встати і зробити щось акробатичне? Так. Не знаю, через що це, але воно найбільше допомагає».
Сім’я втекла з окупованої частини Херсонської області. Зараз сестри живуть у Кривому Розі Дніпропетровської області – місті, яке регулярно атакує армія Росії.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
9-місячна дівчинка в реанімації в тяжкому стані після удару РФ по Кривому Рогу – ОВА«Вночі страшно, тому що ракети літають, а у тебе немає світла й інтернету, ти не розумієш, що і де літає. Коли ракети – то важко», – каже Поліна.
У кімнаті дівчат – фотографії батька. Він пішов на фронт захищати Україну, але через деякий час перестав виходити на зв’язок. Зараз він офіційно вважається зниклим безвісти.
Ксенія згадує, як дізналася про це: «Я почула, що мама сидить на кухні. Я не чула, що вона робила, але чула, що щось не так. Мама плаче. Мені було дуже сумно. Я взагалі не думала, що таке може статися з нами».
«Мамо, тримайся»: історії матерів, чиї сини зникли безвісти
– Ви часто думаєте про те, що сталося з вашим батьком?
– Ми намагаємося не думати, якщо чесно, – каже Поліна. – Але буває, що він сниться, і тоді починаєш думати цілий день. Якщо сниться, звісно.
Для країни, що воює, такі історії стали трагічною нормою. В офісі організації психологічної допомоги La Strada Цілодобово за номерами 0 800 500 225 (зі стаціонарних) або 116 111 (з мобільних).
Дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні, зауважують у La Strada для дітей та молоді працюють цілодобово. Психологи констатують: за роки повномасштабного вторгнення характер звернень змінився.
Your browser doesn’t support HTML5
Тривоги, обстріли та футбол: як живе Кривий Ріг (відео)
«Якщо до цього діти телефонували більш з питань спілкування з однолітками, з батьками чи у школі, то зараз додалися безпекові питання. Тобто діти, які стурбовані та мають панічні атаки, стурбовані обстрілами...», – розповідає психологиня La Strada Валерія Бондар.
Війна змушує дітей дорослішати занадто швидко. Поліна розповідає, як навіть червоний колір повідомлень у мобільному застосунку для неї почав означати одне – повітряну тривогу: «Мені здається, що якщо якісь звуки будуть, ми будемо одразу думати, що це якісь ракети. Червоний знак: значить усе – тривога. Надходить будь-яке повідомлення... Там же є червоний, зелений. Якщо надходить червоний, будемо думати, що це тривога».
Психологи кажуть: для цілого покоління українців війна стала визначальним фактором розвитку. Наслідки цього країна відчуватиме десятиліттями.