«Север.Реалии»
Ув’язнених із Пензенської області Росії катують, б’ють і погрожують зґвалтуванням, змушуючи підписати контракт із російським Міноборони. Про це їхні рідні розповіли проєкту Радіо Свобода «Север.Реалии». Примушених до контракту ув’язнених уже вивезли до Ростовської області, після чого вони зникли зі зв’язку.
Редакція не називає прізвища ув’язнених із міркувань їхньої безпеки та на прохання їхніх рідних.
«Як з нелюдами»
Наприкінці квітня рідним ув'язненого 58-річного Павла П. із Пензи, який мав звільнитися через кілька місяців, несподівано зателефонували з незнайомого номера. Це був Павло – він повідомив, що його під тортурами змусили підписати контракт із Міноборони Росії. У 2023 році його засудили до 3,5 років за статтею про виготовлення наркотиків. Він мав звільнитися восени 2026-го.
– За 228-ю посадили. За те, що вирощував удома марихуану. Ну, не ангел він, але нікому зла не заподіяв. А його почали бити. Спочатку в ВК-7, потім у Беково (виправний центр у селищі Беково, теж у Пензенській області). Я була на побаченні, він був увесь синій від побоїв. Писала скарги, але стало тільки гірше. До кінця квітня його «добили» повністю – він підписав контракт. Це через погрози зґвалтувати, думаю. До цього він побої терпів і відмовлявся. Але в останній раз вони об нього лопату зламали і держак під ніс сунули: мовляв, зараз зґвалтування влаштуємо тобі, – каже родичка постраждалого Ганна (ми не називаємо прізвища співрозмовників із міркувань їхньої безпеки). – Зі своєї волі він би ні за що не пішов на це. Він був проти будь-якої війни. І добре розумів, що зараз звідти ніхто не повертається. Яке якомога швидше на свободу? Павлу цього року у вересні вже виходити. Куди ще швидше?
Із виправного центру в селищі Беково Павла мали звільнити 14 вересня.
– 25 квітня він зателефонував з іншого номера і сказав, що десяток ув'язнених із центру везуть на здачу аналізів. Незрозуміло, навіщо їм це, якщо в одного з ув’язнених гепатит і його все одно з ними наступного дня повезли під Ростов, – каже Ганна. – Він сказав, що намагався дорогою втекти, але було без шансів. Ще дев’ятьох, хто з ним їхав, так само змусили. Усі побиті, у декого відкриті рани. Як із нелюдами просто.
У травні, за словами Ганни, Павло вже не виходив на зв'язок. Перед цим він повідомив, що їх привезли на полігон «на навчання».
– Тиждень, їм сказали, будуть на полігоні – потім уже кинуть на штурм. Чому можна за тиждень навчити? Нічому. Він навіть в армії не був. Їх просто як м'ясо туди привезли, – каже Ганна.
На її скарги до прокуратури Пензенської області відповідь на момент публікації не надійшла.
«Душили, доки не знепритомнів»
57-річний Ігор К. відбував покарання в колонії №5 у Сердобську Пензенської області за статтею про організацію притону.
У той самий день, що й ув'язнених із центру в Беково – 25 квітня – Ігоря та ще двох засуджених ВК-5 привезли до військкомату Пензи.
Побитий із ВК-5 ув’язнений Ігор К.
– У військкоматі взяли кров на аналіз, а потім відвели в окремий кабінет, де спочатку обманом змушували підписати контракт. Нібито поїдуть «відновлювати житлові будинки», – каже родичка ув'язненого Ольга. – Ігор одразу відмовився і вимагав медкомісію. Тому що в нього два хронічних захворювання, по серцю – протипоказання до служби, він тому й в армії не був. Після цього вони почали знущатися і бити. За словами Ольги, ув'язнених поставили до стіни – на одного одягли пуховик, застебнутий повністю, на інших – пакети.
– У кімнаті було дуже жарко. Їх кілька годин протримали в натопленому приміщенні в застебнутих наглухо пуховиках, потім зв’язали руки і натягнули пакети на голову. Ігор знепритомнів. Коли опритомнів, підсунули контракт на підпис – він відмовився. Тоді вони почали бити по голові, до відключки, – каже Ольга. – Один кат душив, другий – бив по голові. Другий хлопець підписав на цьому моменті. Ігор відмовився, вимагав медкомісію.
За словами родички засудженого, медкомісія у військкоматі поставила йому категорію «Д» – непридатний.
– Поруч стояв той, хто його душив. Він сказав: «Там розберуться» і відвів Ігоря назад до кабінету-«катівні». Тоді йому почали погрожувати вже зґвалтуванням. Його зв’язали, а той, хто «душив», почав шукати презерватив. Сказали, що «опустять». На цьому Ігор зламався. Підписав. Зараз він уже в Ростовській області, готують до штурмів, – каже Ольга.
За словами родичів, ув’язненого приписали до військової частини № 41885, у штурмову роту.
– Усіх, хто пішов туди [на війну] через гроші, вже давно вигребли. Зараз тільки ось так їм вдається – насильно, тортурами. У системі, де тортури – основа, це не дивно. Але ось усі останні випадки, які ми бачимо – катують уже у військкоматах, уже вивізши людей із ВК. Але, судячи з характеру тортур – воєнкоми взяли весь катівний досвід УФСВПівців «під ключ», – каже правозахисник Веніамін, який спеціалізується на правах ув'язнених. – Десятки тисяч [ув’язнених] точно силою завербували.
За даними правозахисного проєкту Gulagu.net, з 2022 року армія Росії завербувала понад 180 тисяч ув'язнених. На кінець березня 2026 року «Медіазона» та Російська служба «Бі-бі-сі» підтвердили загибель на фронті щонайменше 23 187 ув'язнених.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Свідчення про сексуалізоване насильство російських військових: 393 справи, 23 дитини, 17 вироківУ 2025 году «Сибір.Реалії» вже розповідали про тиск на російських ув’язнених, яких примушували підписувати контракти з Міноборони РФ та вирушати на війну. Родичі засуджених і самі ув'язнені повідомляли журналістам про побиття, погрози, рейди співробітників ФСВП та ОМОНу, а також про покарання за відмову їхати на фронт. За словами співрозмовників редакції, особливо жорсткою ситуація стала після того, як потік охочих серед ув'язнених почав скорочуватися.
Після відмови підписувати контракт їх били, поміщали в штрафні ізолятори або погрожували новими кримінальними справами. Дехто погоджувався на відправку на війну після кількох місяців тиску. Родичі завербованих розповідали, що після відправки на фронт багато хто переставав виходити на зв'язок або гинув.
У 2026 році з'явилися й нові свідчення тиску – зокрема на жінок-ув'язнених та мігрантів, які перебувають у російських в’язницях. «Ув’язненим по 10 днів не давали їжу, щоб вони «зламалися» і погодилися поїхати. Батьки розповідали, що деякі дівчата, побоюючись відправки на війну, намагалися накласти на себе руки», – розповіла регіональній службі Радіо Свобода, що висвітлює події в Центральній Азії, «Азаттик Азія» громадянка Узбекистану Уміда про своїх співвітчизниць, які опинилися в російських в'язницях.