Вікторія Жук
На початку повномасштабного вторгнення Росії українці не лише ставали на захист своєї країни зі зброєю в руках. Вони масово виходили на мирні мітинги в окупованих містах, перекривали шлях російській військовій техніці, відмовлялися самотужки організовували евакуацію, збирали гроші та закуповували необхідне як для військових, так і для цивільних, а на окупованих територіях відмовлялися співпрацювати із загарбниками.
Чому український досвід громадянського спротиву під час війни є унікальним та цінним не лише для самої України, а й для всього світу – про це Радіо Свобода поспілкувалось із іспанськими дослідниками, які працюють над проєктом «Ініціатива з розвитку місцевого демократичного врядування для суспільного, стійкого та ненасильницького відновлення в Києві»:
- Феліпом Дазою Сьєрра, професором в паризькому університеті Science Po та провідним науковим експертом проєкту;
- Карлосом Діасом Бодоке, старшим дослідником в Observatory of Human Rights and Business, координатором NOVACT у Східній Європі.
Інтерв’ю було перекладене з англійської мови та відредаговане для ясності й плинності.
«Зробити надбанням усього світу»
– У чому цнікальність цього проєкту? Яка його мета?
Карлос Діас Бодоке: Раніше, ще до Революції гідності, ми вже реалізовували окремі проєкти в Україні. Згодом наша робота тут певний час була призупинена.
Після початку повномасштабного вторгнення [РФ] ми повернулися до України з новими силами та ідеями, прагнучи підтримати країну в цих надзвичайно складних обставинах.
Карлос Діас Бодоке
Зараз ми реалізовуємо масштабний проєкт, присвячений вивченню та висвітленню ненасильницького спротиву.
Ми хочемо показати, що не лише військові дії, а й різноманітні форми громадянського опору є не менш важливими для країни, яка протистоїть зовнішній агресії.
Феліп Даза Сьєрра: У світовій історії не так багато прикладів того, як населення всієї країни настільки масово самоорганізовується і чинить спротив у таких масштабах. Саме тому ми хотіли не лише зафіксувати цей український досвід, а й зробити його надбанням усього світу.
Зараз ми працюємо над Перший звіт охоплював період лютого-червня 2022 року, який матиме більш вузький фокус.
Ми поступово зміщуємо увагу від громадянського спротиву до стійкості громад. Нас цікавить, як ця стійкість еволюціонувала від 2022 до 2025 року – саме цей період охоплює наше дослідження.
Ми говоримо про центральну роль звичайних людейФеліп Даза Сьєрра
Для нас Україна продемонструвала надзвичайно сильні форми громадянської стійкості, які згодом переросли у стійкість цілих громад.
Ми говоримо про центральну роль звичайних людей, які об’єднувалися, самоорганізовувалися та спільно протистояли окупантам.
Карлос Діас Бодоке: Наш внесок як Novact полягає в тому, щоб підтримувати й документувати ці прояви спротиву та стійкості. І, як уже сказав Феліп, ми прагнемо пов’язати український досвід із ширшою міжнародною дискусією, насамперед у Європі.
Це особливо важливо, адже Україна сьогодні демонструє дуже високий рівень організації у реагуванні на кризи, катастрофи та інші надзвичайні виклики.
– Ви сказали, що прагнете донести цей досвід як до української аудиторії, так і до міжнародної. У світі дійсно не так широко висвітлюється тема ненасильницького спротиву. На вашу, думку, і в Україні теж? Ви також згадували, що дещо змінюєте фокус дослідження.
Феліп Даза Сьєрра: Зараз у Європі триває дуже важлива дискусія про те, якою має бути майбутня політика безпеки та оборони. Ми хочемо долучитися до цієї дискусії й наголосити, що, окрім військового виміру, необхідно враховувати й цивільний. Цивільна складова є принципово важливою.
Феліп Даза Сьєрра
Ми також прагнемо створити простір для обміну досвідом у сфері демократичного врядування.
Одне із завдань цього проєкту – показати, що люди, які ще з 2022 року, а часто й раніше, займалися евакуацією, протидіяли дезінформації, боролися на інформаційному фронті, стали новими громадськими та локальними лідерами. Вони повинні мати свій голос і брати участь у відбудові країни.
Ці люди мають бути залучені до процесів ухвалення рішень на місцевому, регіональному та національному рівнях.
Тому ми прагнемо не лише зробити їхню діяльність видимою, а й сприяти появі нових моделей врядування , які дадуть їм можливість реально впливати на політичні рішення, особливо ті, що стосуються майбутнього соціального й економічного відновлення України.
«450 прикладів – лише верхівка айсберга»
– Як у вашому дослідженні визначається ненасильницький спротив?
Феліп Даза Сьєрра: Ненасильницький спротив – це цивільний спосіб протидії політичному чи військовому противнику за допомогою різних стратегій. До них належать громадянська непокора, відмова від співпраці, протести, а також створення паралельних структур управління.
У 2022 році ми бачили масштабні символічні протести, зокрема в Херсоні та Чернігові. Люди виходили на вулиці й відкрито заявляли окупантам: «Ви тут небажані».
Приблизно 80–90% евакуації по всій країні забезпечували саме цивільні. Основною рушійною силою евакуації став громадський сектор.
У Херсоні, поблизу Чернігова та Сум і в інших містах люди фізично зупиняли російські військові колони. Така фізична інтерпозиція також вважається формою ненасильницького спротиву.
Учителі й викладачі університетів відмовлялися співпрацювати з окупаційною владою. Державні службовці не допомагали росіянам організовувати псевдореферендуми.
І, нарешті, ми говоримо про так звані паралельні структури врядування. Цивільні самоорганізовувалися, щоб забезпечувати базові публічні послуги – від гуманітарної допомоги до освіти й навіть безпеки. У багатьох селах саме громади організовували елементарні заходи безпеки.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
37 днів блокадного життя у Чернігові. «Опір українців на Чернігівщині зламав усі плани ворога» – УІНП– Ви вже згадували, що зібрали сотні прикладів ненасильницького спротиву та стійкості. Що об’єднує ці історії?
Феліп Даза Сьєрра: Зараз ми вже маємо понад 450 задокументованих випадків і продовжуємо збирати нові. Насправді ці 450 прикладів – лише верхівка айсберга.
Ми поділили їх на дві великі категорії: громадянський спротив і стійкість громад.
Особисто мене найбільше вражають випадки відмови від співпраці з окупантами. Наприклад, були ситуації, коли російські військові намагалися потрапити до адміністративних будівель, але місцеві жителі їм перешкоджали.
Особисто мене найбільше вражають випадки відмови від співпраці з окупантамиФеліп Даза Сьєрра
Люди навіть відмовлялися приймати гуманітарну допомогу від окупантів або працювати на них, зокрема будувати інфраструктуру поблизу лінії фронту.
Найбільше таких випадків ми зафіксували у перші роки повномасштабного вторгнення – у 2022 та 2023 роках. Згодом їх стало менше, оскільки території поблизу фронту перетворилися на зони активних бойових дій.
Паралельно ми спостерігали розвиток стійкості громад – це дії, спрямовані на збереження солідарності та довіри між людьми, протидію дезінформації, а також підтримку економічної стійкості.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Люди голими руками зупиняли російські танки»: як на півдні чинили спротив Росії на початку вторгненняОсобливо вражає те, що більшість таких ініціатив існують і сьогодні. Люди, які евакуйовували цивільних із Харкова у 2022 році, згодом створили офіційні організації. Вони розширили свою діяльність.
Українське громадянське суспільство сьогодні стало сильнішим, ефективнішим, професійнішим і має значно більше можливостей для протидії російській агресії.
Карлос Діас Бодоке: Ми бачимо, що люди самоорганізовуються, щоб захистити свої громади, свою гідність і право самостійно визначати власне майбутнє.
Українське громадянське суспільство сьогодні стало сильнішим, ефективнішим, професійнішимФеліп Даза Сьєрра
– Чи могли б ви розповісти про один конкретний випадок, який вразив вас найбільше?
Феліп Даза Сьєрра: Найбільше мене вражають випадки відмови від співпраці з окупантами. Такі дії свідчать про надзвичайну рішучість і сміливість людей. Для цього потрібна велика мужність.
Саме вона показує, наскільки для українців важливо боротися з окупацією, захищати демократію, своїх людей і свою країну.
Одним із найяскравіших прикладів для мене є події у Славутичі 26 березня 2022 року. Тоді російські війська вже стояли біля міста. Місцева влада разом із представниками громадянського суспільства закликала людей зібратися біля міської ради. За кілька годин до цього росіяни викрали міського голову.
Сотні людей дуже швидко прийшли на площу. З українськими прапорами, символікою, виконуючи українські пісні, вони рушили від центру міста назустріч російським військовим.
Окупанти почали стріляти в повітря, але люди не зупинилися. Вони продовжували співати й упевнено йшли вперед.
Місцеві жителі на мітингу проти російського вторгнення у Славутичі, Київська область. Скріншот з відео, опублікованого у соцмережах 22 березня 2022 року
Настав момент, коли з одного боку стояли російські військові з танками та бронетехнікою, а з іншого – мирні жителі разом із представниками місцевої влади. Почалися переговори. Люди вимагалиМера Славутича, представник «Слуги народу» Юрія Фомічева, відпустили того ж дня, 26 березня 2022 рокуміського голову та не окуповувати місто.
Росіяни були приголомшені. Вони не могли повірити, що цивільні люди наважаться протистояти їм таким чином, попри те, що вони мали танки й важке озброєння. Для мене це був надзвичайно сильний і вражаючий приклад.
– Чи досліджували ви також наслідки та ризики, з якими зіштовхувалися учасники ненасильницького спротиву?
Карлос Діас Бодоке: Люди, які відкрито виступають і стають лідерами своїх громад, автоматично наражаються на величезний ризик. Вони можуть бути вбиті, піддані тортурам або просто безслідно зникнути після затримання російськими військовими.
Тому в нашій роботі ми використовуємо лише інформацію, яка стосується цивільних осіб і вже є публічною. Ми ніколи не розкриваємо даних, які могли б поставити когось під загрозу.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Головне – зберегти себе». Колишній учасник українського підпілля про ризики і вплив опору в окупаціїФеліп Даза Сьєрра: Один із головних принципів ненасильницького спротиву полягає в тому, що жодна організація не має права підштовхувати людину до участі в таких діях або змушувати її опинятися на передовій спротиву. Кожен сам визначає власні межі.
Хтось особисто вирішує відмовитися від співпраці з окупантами.
Інші кажуть: «Для мене це занадто. Я дуже боюся спілкуватися з російськими військовими. Я краще допомагатиму з гуманітарною допомогою або евакуацією».
Кожна людина і кожна група самостійно визначає, які форми спротиву для них є прийнятними. Жодна організація не повинна підштовхувати людей до таких дій – це виключно особистий вибір.
Єдине, що ми можемо зробити, – це пояснити можливі наслідки, допомогти людям усвідомити ризики та надати інструменти, які можуть допомогти діяти безпечніше.
«Люди борються не лише за територію»
– Чи можна стверджувати, що активна громадянська участь і спротив були серед факторів, які допомогли Україні встояти на початковому етапі повномасштабного вторгнення РФ?
Феліп Даза Сьєрра: Так, абсолютно. Звісно, ми розуміємо, що військовий вимір важливий – у міжнародних медіа та політиці це питання широко висвітлювалось і обговорювалось. Але, на мою думку, частина картини залишилась поза увагою.
А саме – перша реакція на спроби протистояти окупантам на початково захоплених територіях виходила від громадянського суспільства. Чому? Тому що одна з ключових характеристик громадянського суспільства – децентралізація.
У 2014 році відбулись політичні реформи, сформувалась розгалужена структура місцевих органів влади, які мали реальні політичні та економічні повноваження.
Місцева організація поєднувала ці органи влади і мирних жителів, оскільки вона була децентралізованою. Дії були спонтанними. Люди знали контекст, знали своє місто, свою територію.
Акція в центрі Херсона проти російської окупації, 13 березня 2022 року
Вони мали величезне бажання і рішучість захищати свої домівки, свої родини. І водночас – здатність до децентралізованої та швидкої комунікації й організації. Без цього така реакція була б неможливою.
Без громадянського спротиву, без стійкості громад неможливо витримати чотири, п’ять років війни проти Росії. Адже російська війна – це не лише військові дії. Це використання проксі-сил, колаборантів, найманців, дезінформації, цифрових атак.
Сучасна війна значно ширша за своїм охопленням, і саме тому потрібна ця цивільно-військова співпраця.
Якщо ви готуєте своє суспільство, свою націю захищати країну не лише у військовий, а й у цивільний спосіб – ви маєте дуже міцну архітектуру безпеки і оборони. Це стало б дуже ефективною стратегією стримування для майбутніх агресорів.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Близько тисячі партизан у полоні». Як діє рух спротиву в окупації?– Тобто можна сказати, що український досвід може бути дуже корисним для всього світу, і саме тому ви ним ділитесь?
Феліп Даза Сьєрра: Саме так. У воєнний час ми спостерігаємо дві динаміки. Перша – протистояння російській агресії, але водночас – розбудова демократії. Суспільство стає сильнішим: сильнішим у боротьбі з корупцією, у самоорганізації громад. Тобто демократія в Україні розвивається – і розвивається прискорено.
Демократія в Україні розвивається – і розвивається прискорено.
Український досвід може бути корисним для Європи на двох рівнях.
По-перше, для зміцнення політики безпеки і оборони з позиції цивільного суспільства – навчання цивільних, розширення їхніх повноважень і створення умов для участі людей у питаннях безпеки та оборони.
По-друге, нам потрібен свіжий імпульс для демократії, адже праворадикальні сили зростають у Франції, Німеччині, Італії, Іспанії і навіть у Великій Британії. Цей досвід потрібно передати, «впровадити» в решту європейського суспільства.
– Що, на вашу думку, є унікальним в українському досвіді, наприклад, з точки зору його користі для Європи чи всього світу?
Карлос Діас Бодоке: Україна стала лабораторією цілеспрямованої стійкості в екстремальних умовах – і я хотів би розкрити це на трьох рівнях.
По-перше, демократична стійкість. Україна демонструє, як місцева влада разом з громадянським суспільством можуть співпрацювати задля підтримки довіри, збереження демократичних процесів участі й забезпечення легітимної демократії в умовах колосального тиску.
По-друге, готовність до криз. Український досвід показав, що стійкість не може спиратись виключно на інституції – вона також потребує громад і активістів громадянського суспільства. Криза може бути катастрофою природного характеру, а може – вторгненням. Треба бути готовими до обох.
По-третє, відбудова і врядування. Україна прямо зараз випробовує нові форми співпраці між громадянами та місцевими органами влади – процеси участі через гібридні механізми онлайн, міста розвивають власну цифрову інфраструктуру, щоб люди могли реально брати участь у рішеннях, які впливають на їхнє життя.
Акція руху опору «Жовта стрічка» в окупованій з 2014 року Ялті, Крим, березень 2025 року
Акція руху опору «Жовта стрічка» в окупованому з 2024 року Луганську, квітень 2026 року
– Чи змінило вивчення українського досвіду у контексті ненасильницького спротиву ваше власне розуміння громадянського спротиву та самоорганізації?
Феліп Даза Сьєрра: Одним із ключових питань було – що спонукає людей до дії?
Випадок України дуже цікавий тим, що люди борються не лише за територію, а за справжню демократію і справжню свободу. І ця демократія дуже тісно пов’язана з ідентичністю – з українською ідентичністю.
Українська ідентичність ґрунтується на ідеї громадянської нації, а це означає, що влада народу, голос людей і їхні вимоги мають велике значення. В основі того, що захищають українці, – їхня ідентичність, культура та демократія.
В основі того, що захищають українці, – їхня ідентичність, культура та демократіяФеліп Даза Сьєрра
Це також дуже важливо з точки зору заохочення громадянського спротиву в інших європейських країнах: потрібно розуміти, що мотивує людей. Наприклад, у Франції – як спонукати молодь до дії? Адже молодь не хоче йти до армії. Причина в тому, що молоді люди не розуміють, навіщо їм захищати демократію. Тому цінності, що стоять за громадянським спротивом, є надзвичайно важливими.
– Чи можна сказати, що це і була головна мотивація спротиву російській окупації людей в Україні – захистити демократію та свободу?
Феліп Даза Сьєрра: Головна мотивація – поставлю на перше місце – ідентичність, українська культура, захист української культури і демократії. Ці два елементи – культура та ідентичність і демократія – є серцевиною. Люди захищають своє ядро. Саме тому існують всі ці антикорупційні рухи в Україні.
Ті, хто бореться шляхом громадянського спротиву, – їхня головна мотивація – демократія і культурна ідентичність. І лише на другому рівні – територія.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Ї, Ї, Ї… Українське підпілля літерою «Ї» бореться з Росією на окупованих територіяхКарлос Діас Бодоке: Україна трохи поставила під сумнів наші уявлення про громадянське суспільство, яке традиційно розуміється як неурядові громадські організації, адвокаційні групи або організовані об'єднання. Те, що ми спостерігали в Україні, – значно ширше явище, яке виходить далеко за межі формальних організацій.
Україна показала нам, що громадянське суспільство вимірюється не кількістю НГО, а низовими ініціативами – дуже неформальними, – які виникли практично по всій території України з першого дня повномасштабного вторгнення.
Україна показала нам, що громадянське суспільство вимірюється не кількістю НГО, а низовими ініціативамиКарлос Діас Бодоке
Найважливіше – це те, як ці неформальні рухи, ці низові ініціативи стали найголовнішим чинником захисту демократії і взаємодії з рештою населення.
Громадянський спротив українців можна порівняти з реакцією суспільств під час Другої світової війни, коли нацисти окупували Данію.
Тепер ми бачимо, яку важливу роль громадянський спротив відіграє в сучасній гібридній війні – адже йдеться вже не лише про окупацію, а й про гібридну війну. Тому вкрай важливо осмислити і використати цей приклад.
– Якби вам потрібно було підсумувати ключові висновки вашого дослідження, що вони говорять про українське суспільство і джерела його стійкості?
Феліп Даза Сьєрра: З’являється нове лідерство. Це нове лідерство має чіткі цінності демократії, нові практики організації, дуже пов’язані з демократичними цінностями, прозорістю, підзвітністю.
Громадянське суспільство від 2022 до 2025 року – ми бачимо позитивну еволюцію. Воно стало сильнішим, краще організованим, більш професійним і розширило сфери діяльності. Попри проблему із фінансуванням Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) було засноване у 1961 році. У 2025-му його бюджет мав скласти 42,8 мільярда доларів, але президент Дональд Трамп у січні цього ж року заморозив на 90 днів усю іноземну допомогу агентства. У березні дежсекретар США Марко Рубіо повідомив, що Вашингтон скасовує 83% програм USAID. 1 липня він заявив, що деякі програми адмініструватиме Держдеп, а допомога США у майбутньому буде цільовою і обмеженою в часі. – це був великий удар – ми бачимо цю еволюцію.
Громадянське суспільство, коли воно підготовлене, організоване і чітко розуміє, що захищає, – може бути дуже, дуже ефективним. Воно може протистояти окупації, уповільнювати вторгнення і боротися з дезінформацією.
Існують і певні загрози. Місцеві медіа стикаються з багатьма проблемами на прифронтових територіях – їм потрібні ресурси, підтримка, визнання. І нарешті – голоси жінок і молоді, які очолювали цей спротив, – вони мають отримати місце у процесі соціального відновлення країни.
Карлос Діас Бодоке: Громадянський спротив був і залишається критично важливим стовпом української стійкості. Самоорганізація – одна з найбільш сильних сторін України.
Громадянський спротив дуже адаптивний – залежно від рівня репресій та типів окупації він намагається пристосовуватись і є дуже творчим.
Стійкість громад і суспільства, якщо вона формується задовго до кризи – через громадянську участь, місцеве самоврядування – може стати стратегічним ресурсом, коли суспільства стикаються з масштабною кризою, війною, вторгненням.
Але, мабуть, найважливіший висновок полягає в тому, що стійкість – це не те, що інституції надають громадянам, а те, що громадяни, громади та інституції будують разом. І саме це ми спостерігали в Україні.