Після публікації розслідування видання Kyiv Independent про діяльність рухів опору на окупованих територіях – «Жовта стрічка» та «Зла Мавка», які, як стверджують журналісти, заохочували людей виконувати ризиковані завдання, незважаючи на загрозу загибелі, тортур та ув'язнення, у соцмережах розгорнулася масштабна дискусія щодо безпеки і доцільності ненасильницьких акцій протесту в окупації.
- Чи ефективно і виправдано ризикувати життям українців заради фотографії з жовтою стрічкою чи з написом «Донецьк-Україна»?
- Чи є для окупаційних силових органів різниця, наводить людина удари чи лише фотографує жовто-блакитне сердечко на тлі міста?
- Що робити місцевим жителям, якщо вони хочуть активно займатися спротивом?
Про безпеку акцій в окупації, допомогу Силам оборони та власний досвід спротиву Донбас Реалії розповів учасник руху опору на Луганщині у 2014-2016 роках Владислав Овчаренко. У попередню фазу війни Владислав понад рік провів у полоні підконтрольних РФ формувань та у 2016 році потрапив на обмін.
– Владиславе, якщо людина, яка перебуває окупованій території, хоче якось допомогти Україні, як вона це може зробити? Ви – учасник руху опору у 2014–2016 роках, це був зовсім інший етап російсько-української війни. Як це виглядало тоді? Що ви робили? Хто вас координував? Розкажіть, щоб зрозуміти, що можна зробити зараз, за нинішніх умов.
– Тоді, будемо чесні, все було набагато простіше щодо реалізації та координації з нашою стороною. Як це робити зараз, я думаю, багатьом відомо.
У відкритому доступі є посилання на Сили спеціальних операцій, які координують дії наших партизанів та представників руху опору на окупованих територіях.
Самодіяльність приведе, у будь-якому випадку, до сумних наслідків. Зараз справді інший час
І тут найголовніша рекомендація: якщо людина вирішила приєднатися до руху опору, то їй треба зв'язатися лише з офіційними представниками Сил оборони України, спецпідрозділами, які працюють безпосередньо з окупованою територією, і працювати тільки з ними спільно. Бо самодіяльність призведе, у будь-якому випадку, до сумних наслідків.
Зараз справді інший час – ФСБ дуже сильно взялася за тимчасово окуповані території.
Рівень небезпеки зараз став у рази вищим, ніж у 2014-2016 роках, і навіть трохи пізніше.
Тому зараз треба кожну свою дію обмірковувати, продумувати кожен крок і в координації зі спеціально навченими людьми робити ті чи інші дії.
Аналітична дослідниця та експертка з безпеки Ганна Шелест, яка згадується у розслідуванні Kyiv Independent як консультантка британської компанії IN2 (компанія координувала діяльність активістів на окупованих територіях), відреагувала на розслідування у своєму дописі: «Журналісти ігнорують той факт, що люди на ТОТ, які вирішують приєднатися, є дорослими, самостійними людьми, які самі можуть приймати рішення щодо того, чи взагалі приєднуватися до руху спротиву. Я не розумію, чого принижують їхню рішучість і усвідомлене рішення»
– Але ж людина сама ухвалює рішення ризикнути.
Цю людину за кілька годин заберуть «на підвал». У кращому разі вона виживе і колись приїде на обмін, а в найгіршому випадку – її просто вб'ють
– Так, але людина може не розуміти. Я чудово пам'ятаю мої 18-20 років, коли почалася окупація Луганська. Я мав трохи більше розуміння, до чого це може призвести. Але ж є різні люди.
Люди можуть погнатися за ідеєю, за хайпом, не розуміючи наслідків. Це ніби доросла людина, і їй просто кажуть: намалюй листівку, зроби фотографію.
І людина не розуміє, що її з усіх боків знімуть камери у центрі міста – хоч це буде Луганськ, хоч Бердянськ, хоч Мелітополь. І цю людину буквально за кілька годин заберуть «на підвал».
У кращому разі вона виживе і колись приїде на обмін, а в найгіршому випадку – її просто вб'ють.
Людину кидають напризволяще.
– На вашу думку, чи потрібні мирні акції в окупації, чи їхній час минув і зараз ідеться лише про силові акції? Що дає, наприклад, фотографія з гаслом або стрічкою?
– На початку повномасштабного вторгнення ці акції мали сенс – показати окупантам, що це українські міста, що тут український народ живе і тут Україна.
Зараз, коли фаза війни перейшла до більш затяжної, коли силові відомства Російської Федерації укорінено увійшли на окуповані території, ці акції інформаційного сенсу, на жаль, не мають.
Ці акції з прапорцями – вони ні до чого хорошого на сьогоднішній день вже не можуть призвести
Проукраїнські люди і так чудово розуміють, що відбувається. Ось як це було для мене, я думаю, так само і для них: найкращий ефект, щоб показати, що Україна поряд, – це буде завдання вогневого ураження по таборах окупантів, техніці, скупченням і так далі.
Брати участь у цьому чи ні – уже справа самих людей на окупованих територіях.
Однак для цього вже є спеціальні відомства, які безпосередньо працюють із людьми. А ось ці акції з прапорцями – вони ні до чого хорошого на сьогоднішній день вже не можуть призвести ніяк. Інформаційно це не несе жодної користі.
Андрій Дихтяренко, головний редактор видання «Реальна газета», що описує життя на окупованих територіях, висловився на підтримку мирних акцій в окупації, визнаючи, проте, зауваження Kyiv Independent до безпекових інструктажів руху: «Акції громадянського спротиву на ОТ потрібні. Навіть не українській державі, не ГОшкам, не медіа, не західним партнерам. Вони потрібні самим українцям в окупації в першу чергу… Але я дуже не хочу, щоб українців в окупації тепер хтось вважав дурнями через їхні нібито «безглузді» акції громадянського спротиву».
Колишній коригувальник Сил оборони Артем Карякін «Східний», що перебував 8 років у підпіллі в Кадіївці на Луганщині, наголошує на недостатніх заходах безпеки для учасників руху опору на даному етапі війни: «Мене обурювало небажання проєкту «Жовта стрічка» змінювати стратегію дій задля забезпечення безпеки людей в окупації. Тенденції війни постійно змінюються, і те, що працювало ще місяць тому – не працює зараз».
– Щодо цитати: системи безпеки на окупованих територіях, на жаль, удосконалюються постійно.
– Припустимо, людина вирішила допомагати Силам спеціальних операцій – як їй вийти на зв'язок, щоб її не засікли, яких заходів безпеки зараз дотримуватися? Я розумію, що ви не там, але, можливо, якісь поради дасте, і люди там почують.
– Якщо вони хочуть працювати з Силами спецоперацій, я думаю, достатньо зайти на сайт ГУР МО чи сайт ССО ЗСУ – і там буде достатньо інформації, як людям з окупованих територій зв'язатися з їхніми представниками та почати працювати.
Хто має бажання, той знайде цю нагоду, як це було в мене колись.
– От якби ви там зараз перебували, ви б цим займалися? Як людина з досвідом такої роботи, зваживши ризики, які зараз існують в окупації, – гра того варта? Чи зараз, приміром, наводити українські дрони, ракети, розповідати, де знаходяться бази окупантів – це не має сенсу? Адже зараз є розвідка.
Необхідність очей, вух на окупованій території – це дуже важлива цінність, яка може бути в нас
– Розвідка є і супутникова, і безпілотна, але верифікація на землі – це одна з найважливіших частин, наприклад, дальніх ударів. Тому в будь-якому випадку вона завжди буде необхідна.
І необхідність очей, вух на окупованій території – це дуже важлива цінність, яка може бути в нас.
Я за своїм досвідом скажу: максимально важливо було свого часу мати виходи на всі виїзди з міста, контролювати, скільки техніки заїхало і виїхало, куди вона поїхала, де зупинилася. І на той момент, і навіть зараз ми можемо щось не встигнути побачити, коли очі на землі це побачать, знімуть або просто зафіксують для себе і передадуть далі Силам оборони. Тому так, це важливо.
Але, знов-таки, я не маю жодного морального права радити робити чи не робити. Це має бути вибір кожної людини.
Кожна людина має усвідомлювати, що вона може піти моїм шляхом – потрапити «на підвал», потім піти до СІЗО, пройти через звинувачення, суди і так далі. Або, в гіршому випадку, – можливо і варіант, коли тебе вб'ють.
Ця гра дуже небезпечна, і кожна доросла людина повинна для себе робити самостійно цей вибір: готова вона чи не готова піти, можливо, таким шляхом.
– Владиславе, а який ризик, якщо людина сфотографувалася з українським прапором або якщо людина розповідала про переміщення російської техніки по Луганську, Донецьку? Це одне й те саме для окупантів? Як вони до цього ставляться?
Пам'ятаю як житель Луганська, який опинився «на підвалі» «МДБ ЛНР», – ставлення до нас у рази було гіршим, ніж до деяких військових
– Я вам скажу навіть з досвіду минулих років, що тут не має значення, чи ти координатор ударів по силах противника, чи ти просто активіст, який вийшов з українським прапором і сфотографувався в центрі міста.
Я думаю, для окупантів ти однаково ворог, бо ти, по-перше, місцевий житель, по-друге, якщо ти це робив, то тобою якась рухала ідея. А для них ідейний ворог – гірший за солдатів Збройних сил України.
Я це по собі пам'ятаю чудово як житель Луганська, який опинився «на підвалі» Підконтрольний РФ силовий орган на окупованій частині Луганщини, який називає себе «Міністерством державної безпеки», російською – «Министерство государственной безопасности». – ставлення до нас у рази було гіршим, ніж до деяких військових, які тоді перебували в полоні. Це теж треба розуміти.
– У вас є інформація, наскільки зараз масштабний опір, чи він затихає, зменшує оберти через репресивні заходи, які Росія зараз проводить на окупованих територіях? Ризики зростають, і людей просто виловлюють?
– Ви правильно сказали, що ризики зростають, і я думаю, що тут некоректно говорити про певні моменти, тому давайте ми краще опустимо це питання і залишимо його без відповіді.
– Але ж він є?
– Звісно, ви ж бачите, що удари по Донецьку, Луганську відбуваються, тому логічно, що там є наші люди.
– Владиславе, можливо, ви погодитесь, що людина, якщо вона проукраїнськи налаштована і живе в окупації, – це вже зараз певний політичний жест.
– Для такої людини найголовніше – зберегти себе живою, зберегти своє здоров'я, навіть якщо вона там нічого не робитиме. Це вже буде великий успіх.
Проукраїнський житель в окупації, живий і здоровий, – це в рази важливіше, ніж проукраїнський житель, якого закатували, вбили або він зниклий безвісти. Найголовніше – безпека та життя.
Донбас Реалії закликають жителів окупованих територій перед тим, як приймати рішення чинити будь-які акції спротиву, зважити ризики, ознайомитися з усіма протоколами безпеки та не нехтувати ними. А також ознайомитися з інструкцією: як безпечно тримати зв’язок в окупації.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум