Естонія просуває ініціативу щодо заборони в’їзду до Шенгенської зони для російських військових, які брали участь у війні проти України. Шенгенська зона – це простір без паспортного контролю, що охоплює більшість держав-членів Європейського Союзу.
Ідею виклали в дискусійному документі, з яким ознайомилося Радіо Свобода і який наприкінці січня розіслали столицям країн ЄС. Її коротко обговорили під час зустрічі міністрів закордонних справ блоку в Брюсселі 29 січня.
За словами посадовців ЄС, які спілкувалися з Радіо Свобода на умовах анонімності, представники країн-членів, що взяли слово під час обговорення, загалом позитивно відгукнулися про цю пропозицію. У Брюсселі досягли згоди продовжити роботу над питанням за участі експертів із внутрішніх і зовнішніх справ. Водночас чиновники визнали, що виникли запитання щодо масштабу та практичності заборони на в’їзд для такої великої кількості людей.
За даними Таллінна, від початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року близько 1,5 мільйона громадян Росії взяли участь у бойових діях. Йдеться як про солдатів регулярних збройних сил Росії, так і про підконтрольні формування, зокрема групу «Вагнера». Із них, за оцінками, приблизно 640 тисяч досі безпосередньо залучені до бойових операцій. Це означає, що майже мільйон колишніх бійців потенційно можуть потрапити під обмеження з боку ЄС.
Громадяни, призвані в межах часткової мобілізації, готуються до відправлення на війну проти України. Росія, 17 жовтня 2022 року
У документі окреслили можливі ризики для безпеки союзу: «Бойовий досвід і застосування насильства, зокрема ймовірна участь у воєнних злочинах та інших звірствах проти українського населення, є типовими рисами цих осіб. Їхній можливий в’їзд до ЄС і перебування на його території створюють не лише загрозу зростання насильницької злочинності, а й можуть стати серйозним каналом для проникнення організованої злочинності, екстремістських рухів і ворожих державних операцій по всій Європі».
Також у документі вказують, що ці люди можуть створювати «сприятливу основу для вербування російськими спецслужбами».
Текст підкреслює зв’язок між колишніми учасниками бойових дій та зростанням рівня насильства всередині Росії, зокрема серед приблизно 180 тисяч ув’язнених, яких завербували з виправних колоній до спеціальних військових підрозділів для участі у війні проти України. У документі наголошують, що «багато з тих, хто повернувся, вже скоїли тяжкі злочини. Загальна кількість таких злочинів у першій половині 2025 року в Росії досягла найвищого рівня за 15 років, і цей сплеск, імовірно, пов’язаний із масовим поверненням колишніх бійців». Додається, що «свобода пересування цих осіб становить пряму загрозу для всієї Шенгенської зони, незалежно від того, через яку країну відбувається в’їзд. Їм не повинно бути місця в Європі».
Кордон ЄС між Росією та Фінляндією
Тепер постає запитання, як саме не допустити їхнього в’їзду до Європейського Союзу. Ще у вересні 2022 року ЄС ухвалив рішення зупинити дію угоди про спрощений візовий режим із Росією, що зробило одержання віз для російських громадян дорожчим і складнішим.
Крім того, Брюссель запровадив санкції – зокрема візові заборони – майже проти 2 тисяч росіян через їхню роль, як вважає ЄС, у підриві територіальної цілісності України. Список складається з олігархів, бізнесменів, міністрів та військових високопосадовців.
Втім, естонська пропозиція не передбачає використання санкційного механізму, і ініціатива щодо колишніх військових не стане частиною 20-го пакета санкцій ЄС проти Кремля, який усі держави-члени мають погодити наприкінці лютого.
Натомість Таллінн пропонує інший інструмент – заборону на в’їзд у межах Шенгенської зони. Уже 9 січня Естонія запровадила таку заборону для 261 особи, які брали участь у війні проти України на боці російських окупантів. Вона не дозволяє особам без громадянства ЄС в’їжджати до всіх країн союзу, за винятком Кіпру та Ірландії, а також до країн Шенгену, що не входять до ЄС: Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії.
Проводи мобілізованих росіян після оголошення Володимиром Путіним часткової мобілізації. 17 жовтня 2022 року
Термін дії заборони – до п’яти років. Вона має застосовуватися по всій Шенгенській зоні, а не лише в країні, яка внесла інформацію до Шенгенської інформаційної системи (SIS), як це нещодавно зробила Естонія щодо російських військових.
Водночас, хоча формально одна країна може ініціювати заборону, що діятиме на всій території Шенгену, окремі держави можуть робити винятки. У підсумку кожна країна Шенгенської зони зберігає суверенне право самостійно вирішувати, кого допускати на свою територію.
Саме тому Естонія закликає до ширшої підтримки з боку ЄС, пропонуючи «державам-членам ЄС і країнам Шенгену запровадити повну заборону на в’їзд до Шенгенської зони, а також відмовляти у видачі віз і дозволів на проживання всім встановленим громадянам Росії, які брали участь в агресивній війні проти України».
Естонія також наголошує, що «ця критично важлива безпекова ініціатива потребує термінової політичної та практичної підтримки», і закликає всі зацікавлені сторони долучитися та якнайшвидше вносити таких осіб до списку заборони на в’їзд до Шенгенської зони.
Пункт пропуску на кордоні Росії й Абхазії. 16 березня 2014 року
Чи підуть інші держави ЄС цим шляхом? Можливо. Водночас вони усвідомлюють і труднощі. Зокрема, майже неможливо зібрати особисті дані кожного колишнього учасника бойових дій, щоб внести їх до системи. «Кілька сотень або навіть кілька тисяч – це ще реально, але йдеться майже про мільйон людей», – зауважив один із дипломатів у коментарі Радіо Свобода.
І хоча естонську ініціативу загалом вважають щирою та корисною, у ЄС також побоюються перевантаження системи й ризику того, що окремі країни можуть використовувати її у суто політичних цілях.
Прикладом цього стала ситуація минулого літа, коли Румунія заборонила в’їзд до Шенгенської зони меру столиці Молдови Кишинева Іону Чебану, посилаючись на міркування національної безпеки. Чебан є політичним опонентом прозахідної президентки Молдови Маї Санду, яка на той момент готувала свій політичний альянс до напружених парламентських виборів, що зрештою відбулися та були виграні. Заборона досі чинна, попри те, що кілька столиць ЄС висловлювали занепокоєння її політичним характером.
У Росії високі ризики відмивання коштів?
29 січня Росію додали до «чорного списку» Європейського Союзу країн із високим ризиком відмивання коштів і фінансування тероризму. Це рішення ще більше послаблює політичні та економічні зв’язки між Брюсселем і Москвою через чотири роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
За доволі непрозорою процедурою початкове рішення ухвалила Єврокомісія 3 грудня 2025 року, після чого Європарламент і 27 держав-членів ЄС мали місяць, щоб оскаржити внесення до списку. Жодних заперечень не подали, і рішення про занесення Росії до «чорного списку» опублікували 9 січня в офіційному журналі ЄС – щоденному виданні блоку, де оприлюднюють нові закони й нормативні акти. У повідомленні зазначалося, що рішення має набрати чинності через 20 днів після публікації – тобто 29 січня.
Будівля Єврокомісії Berlaymont у Брюсселі
Єврокомісія вказала на низку хиб у російській фінансовій системі. Серед них – відсутність незалежності національного підрозділу фінансової розвідки (Росфінмоніторинг), недостатня співпраця з іноземними партнерами щодо обміну інформацією та прозорості бенефіціарів фінансових операцій, а також неспроможність належним чином відстежувати операції з криптоактивами. На думку посадовців ЄС, усі ці чинники можуть сприяти як відмиванню коштів, так і фінансуванню тероризму.
Ще однією підставою для рішення стала тісна співпраця Росії з такими країнами, як Іран і Північна Корея, які також перебувають у цьому «чорному списку».
Цей крок також означає відхід ЄС від традиційної практики узгоджувати свої рішення зі списками Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF). FATF – створена країнами «Групи семи» (G7) у 1989 році – веде глобальний «сірий список» юрисдикцій, що перебувають під посиленим моніторингом через вади у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, і оприлюднює його з 2000 року.
У 2023 році FATF зупинила членство Росії через вторгнення в Україну. Однак ЄС був розчарований тим, що йому не вдалося домогтися занесення Москви до «чорного списку» FATF. Для такого рішення потрібен консенсус, тобто жодна держава-член не повинна відкрито заперечувати. Попри те що і ЄС, і Україна надали організації докази, інші країни БРІКС – зокрема Бразилія, Китай і Південна Африка – виступили проти будь-яких додаткових кроків, окрім зупинення членства.
Пленарне засідання саміту БРІКС у Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 6 липня 2025 року
Хоча в «чорному списку» FATF наразі лише три країни – Іран, М’янма та Північна Корея, – список ЄС тепер налічує 26 держав, причому більшість із них додали нещодавно. Ба більше, у 2024 році ЄС створив власний орган із протидії відмиванню коштів (AMLA), а влітку минулого року ухвалив законодавство, яке дозволяє блоку вносити до «чорного списку» країни, навіть якщо вони не включені до переліку FATF.
Тож що означатиме внесення Росії до «чорного списку» на практиці, зважаючи на те, що ЄС уже в останні роки запровадив масштабні санкції проти Кремля, які суттєво обмежують діяльність банків та інших фінансових установ блоку в Росії?
Коротко кажучи, фінансові установи ЄС змушені будуть посилити перевірку всіх операцій, пов’язаних із Росією. Досі санкції ЄС були спрямовані проти конкретних російських банків, але тепер, принаймні теоретично, європейські банки мають уважно відстежувати всі транзакції до та з Росії, зокрема ті, що здійснюються через треті країни. Якщо виникнуть будь-які підозрілі ознаки, банки мають або вимагати додаткових роз’яснень, або взагалі припиняти проведення операції.
Наслідком може стати подальше охолодження економічних зв’язків між ЄС і Росією. У 2025 році обсяги торгівлі між сторонами впали до найнижчого рівня за понад 20 років. Очікується, що вони мають скорочуватися й надалі.
Ще одним наслідком може стати те, що фінансові установи з третіх країн, зокрема з Індії та Об’єднаних Арабських Еміратів, змушені будуть переглянути свою співпрацю з Росією, оскільки це може поставити під загрозу їхні відносини з банками ЄС.
Логіка полягає в тому, що такі країни зрештою надаватимуть перевагу більшому та прибутковішому європейському ринку, а не російському, хоча наразі помітних ознак такого зсуву ще немає.
Однією з причин є також свідомий курс Росії на розвиток альтернативних платіжних механізмів, зокрема використання криптовалют, і цей процес має лише пришвидшитися. Для ЄС цей напрямок залишається складним: попри окремі санкції щодо російських криптоактивів, ефективного механізму контролю досі не знайдено.