ВАШИНГТОН – Поки лідери НАТО готуються зібратися на саміті наступного тижня, група високопоставлених європейських консервативних законодавців відвідала Вашингтон із посланням, яке, як вони сподіваються, знайде відгук в адміністрації Трампа: підтримка України та занепокоєння через Іран не є взаємовиключними пріоритетами.
Ця ініціатива відбувається в делікатний момент для трансатлантичного альянсу.
Після нещодавніх американських ударів по іранських ядерних об'єктах роздратування президента США Дональда Трампа через небажання кількох європейських союзників підтримати окремі аспекти американської операції стало новим джерелом напруженості в альянсі, який і без того стикається з викликами через війну Росії проти України.
Це невдоволення публічно висловив державний секретар Марко Рубіо, який минулого тижня в Бахрейні заявив, що Іран становить «ще серйознішу загрозу для Європи», ніж для Сполучених Штатів. Він також розкритикував союзників, які «створювали нам труднощі», коли США просили дозволу використовувати їхні військові бази під час операції.
Рубіо попередив, що такі розбіжності можуть «кинути справжню тінь на Альянс НАТО».
Коментуючи це 25 червня для Радіо Свобода, він сказав: «Сподіваюся, це можна буде виправити. Побачимо».
Державний секретар США Марко Рубіо у Бахрейні, 25 червня 2026 року
На цьому тлі члени парламентської групи Європейських консерваторів і реформістів (ECR) стверджують, що поширене уявлення, ніби Європа зосереджена лише на Україні, а США – лише на Ірані, є хибним.
«Україна для нас дуже важлива, і Іран також», – заявила 2 липня після зустрічей у Вашингтоні заступниця голови групи ECR Ассіта Канко.
Її слова відображали головну мету візиту делегації: не допустити, щоб розбіжності щодо регіональних пріоритетів підірвали ширшу трансатлантичну єдність.
Відкинути хибний вибір між Україною та Іраном
До складу європейської делегації увійшли Ассіта Канко, Патрик Які, Адам Бєлян, Георге Піпереа та Стівен Бартуліца.
Протягом тижня вони провели зустрічі в Білому домі, Державному департаменті, Пентагоні та провідних консервативних аналітичних центрах.
Їхній висновок: між Вашингтоном і європейськими консерваторами існує значно більше спільних позицій, ніж багато хто припускає.
«Ми не хочемо допустити руйнування трансатлантичних відносин, тому що нас об'єднує дуже багато спільних інтересів», – сказав журналістам Патрик Які.
За словами членів делегації, ці інтереси значно ширші за питання України.
Іран відіграв значну роль у російській агресії проти УкраїниАссіта Канко
Канко прямо заперечила твердження, що Європа недооцінює загрозу з боку Ірану.
«Іран фактично має своїх проксі в Європі, які здійснюють атаки навіть у моїй країні – Бельгії», – заявила вона, стверджуючи, що мережі, пов'язані з організацією «Брати-мусульмани» у Брюсселі, отримують фінансування через структури, пов'язані з Іраном.
«Ми не можемо сказати, що боремося лише з однією війною, а іншу ігноруємо. Ми повинні захищати наших людей від тероризму, радикального ісламу, а також від російського впливу».
Вона також наголосила, що обидва конфлікти стратегічно взаємопов'язані.
«Іран відіграв значну роль у російській агресії проти України», – сказала Канко, нагадавши про постачання Росії іранських безпілотників типу «Шахед».
На думку депутатів, Україна та Іран – це не конкуруючі пріоритети, а різні фронти однієї ширшої безпекової загрози для західних демократій.
Адам Бєлян визнав, що для європейців Україна природно займає вищий пріоритет через географічну близькість.
«Для нас, європейців, Україна важливіша. Але саме так і діють союзники – вони співпрацюють з багатьох питань у різних частинах світу», – наголосив він.
Спроба подолати напруження всередині НАТО
Візит делегації також мав на меті запевнити адміністрацію Трампа, що багато європейських консерваторів підтримують заклики Вашингтону до збільшення оборонних витрат і справедливішого розподілу оборонного навантаження.
Патрик Які заявив, що тиск адміністрації США вже дав певний результат.
«Головною метою цього конфлікту було спонукати партнерів у ЄС витрачати більше коштів на оборону... і певного успіху вже досягнуто», – сказав він, додавши, що подальші переговори могли б проходити «у м'якшому тоні».
Депутати неодноразово наголошували: Європа повинна зміцнювати, а не замінювати очолюваний США альянс.
Канко заявила, що майбутні європейські оборонні закупівлі мають залишатися тісно інтегрованими зі США.
«Ми – одна команда в питаннях технологій, оборони та безпеки», – зазначила вона.
Бєлян також висловив оптимізм щодо поглиблення двостороннього військового співробітництва. За його словами, переговори про створення постійної американської військової бази в Польщі були «дуже важливими», і він сподівається на позитивні зрушення найближчим часом.
Щодо України Бєлян повідомив, що американські посадовці висловлювали стриманий оптимізм щодо можливості досягнення припинення вогню вже у 2026 році.
«Ми почули.., що вони досить оптимістично налаштовані щодо можливості досягти припинення вогню цього року», – сказав він, додавши, що нинішня адміністрація й надалі рішуче підтримує Україну та позитивно оцінює недавню зустріч Дональда Трампа з президентом України Володимиром Зеленським.
Хоча безпекова тематика домінувала під час зустрічей, члени ECR також просували ширшу політичну програму, спрямовану на зміцнення трансатлантичного партнерства.
Які розкритикував прагнення Європи до так званої «стратегічної автономії», якщо вона означає зменшення американського впливу, і натомість виступив за тіснішу співпрацю у сфері торгівлі, штучного інтелекту та економічної конкурентоспроможності.
Попри ширший порядок денний, делегація постійно поверталася до головної тези: розбіжності щодо Ірану не повинні затьмарити значно ширший стратегічний збіг інтересів між Європою та США.
Білборди з написами «Ключ до миру», «Ключ до безпеки» та «Спільне майбутнє в мирі», встановлені вздовж бульвару напередодні саміту НАТО в Анкарі, 2 липня 2026 року
Чи зможе НАТО подолати розкол?
Чи виявиться це послання успішним – це може стати одним із ключових питань майбутнього саміту НАТО.
Крістен Тейлор, заступниця директора Ініціативи трансатлантичної безпеки при Atlantic Council, вважає, що альянс стикається з реальним політичним викликом.
«Існує загроза, що саміт опиниться в тіні роздратування адміністрації Трампа через небажання європейських союзників підтримувати американські дії щодо Ірану, замість того щоб зосередитися на головних темах саміту – реальному прогресі Європи у збільшенні оборонних витрат, розвитку оборонного виробництва та підтримці України», – сказала вона.
На її думку, генеральному секретарю НАТО Марку Рютте доведеться знайти баланс між незмінною увагою Європи до України та американським акцентом на Ірані.
«Щоб подолати цей розрив, США мають підтвердити свою реальну підтримку України, а європейські союзники – чіткіше висловити підтримку американських дій щодо Ірану», – зазначила Тейлор.
Аналітики Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) під час брифінгу напередодні саміту також дали стриману оцінку ситуації.
Макс Бергманн, директор програм CSIS з Європи, Росії та Євразії, зазначив, що нинішні суперечки навколо Ірану становлять серйозний виклик для Альянсу, але нагадав про історичні паралелі, порівнявши їх із розколом усередині НАТО під час війни в Іраку у 2003 році.
На його думку, суперечки щодо Ірану лише посилили вже існуючу напруженість, викликану скептичним ставленням адміністрації Трампа до НАТО.
Бергманн також зазначив, що багато європейських урядів опинилися в політично незручному становищі після того, як були втягнуті в конфлікт з Іраном без попередніх консультацій із Вашингтоном, тоді як громадська думка в більшості європейських країн виступала проти участі в ньому.
Водночас він припустив, що на саміті НАТО європейські лідери навряд чи публічно демонструватимуть своє невдоволення, щоб зберегти єдність Альянсу.
Національні прапори країн-членів НАТО майорять біля штаб-квартири Альянсу в Брюсселі (Бельгія), 2 квітня 2025 року
Президент підрозділу оборони та безпеки CSIS Сет Джонс наголосив, що попри політичні суперечки військова основа НАТО залишається міцною.
Він звернув увагу на тісну співпрацю між арміями та розвідувальними службами країн НАТО, а також зазначив, що з огляду на довгострокове відновлення військової потужності Росії звичайні та ядерні сили США залишаються критично важливими для стримування в Європі.
Джонс також назвав майбутню дислокацію американських військ у Європі та рішення європейських держав щодо закупівлі оборонних систем нового покоління ключовими питаннями, за якими варто стежити.
Саме ця фундаментальна реальність, на його думку, пояснює, чому європейські консерватори під час візиту до Вашингтону прагнули представити дискусію про Іран не як джерело розколу, а як складову ширшого спільного безпекового порядку денного поряд із підтримкою України.
Їхнє головне послання напередодні саміту НАТО просте: Європа не відмовилася від підтримки України, але водночас не недооцінює загрозу, яку становить Іран.
На їхню думку, якщо Північноатлантичний альянс зможе одночасно визнати важливість обох цих пріоритетів, він матиме шанс подолати одну з найгостріших політичних суперечностей, що сьогодні визначає трансатлантичні відносини.