Мільйони євро для України: як нідерландський журналіст через історії війни об’єднав свою країну

Ольга Романів

«У нас не було досвіду з такими акціями, багато людей стали волонтерами – і ми почали збір. У Леувардені через це навіть утворився затор – стільки людей прийшло, що рух у центрі зупинився», – розповідає Патрік ван'т Хаар.

Після початку повномасштабної війни нідерландський журналіст поїхав на українсько-польський кордон писати репортажі про війну та допомагати з евакуацією біженців. Згодом він об’єднав три нідерландські видання для благодійної ініціативи. Завдяки його репортажам редакціям вдалося не лише зібрати гуманітарну допомогу, а й понад два з половиною мільйони євро на підтримку ЗСУ, відбудову житла, допомогу ветеранському центру та дітям. Сам журналіст відвідав Україну уже понад двадцять разів. Про свої репортерські історії та благодійні ініціативи на підтримку України Патрік розповів проєкту Радіо Свобода «Ти як?».

«Сліди війни були скрізь»

Зацікавлення Україною у нідерландського журналіста Патріка ван'т Хаара з Леувардена виникло після початку Революції гідності та трагедії МН177 липня 2014 року Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines виконував плановий рейс MH17 за маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. Літак збила ракета, випущена з російського комплексу «Бук». Він впав поблизу села Грабове на території, підконтрольній російським гібридним силам. Загинули 298 людей. У десяті роковини трагедії Європейський Союз закликав РФ визнати відповідальність за збиття літака та співпрацювати з правосуддям. Росія постійно заперечує всі результати розслідування.

У листопаді 2022 року суд у Нідерландах визнав винними у смерті пасажирів громадян РФ Ігоря Гіркіна та Сергія Дубінського. За роки вивчення цієї справи нідерландський суд визначився лише з виконавцями. Лідер Росії Володимир Путін та командування російських військ, хоч і обговорювалися у різноманітних розслідуваннях, не отримали формального звинувачення.. Після початку повномасштабної війни він двічі їздив на українсько-польський кордон – писати репортажі й допомагати біженцям дістатися Нідерландів. Уперше до України він приїхав влітку 2022-го.

Патрік ван'т Хаар

«Я хотів написати про те, як люди живуть в країні, яку атакувала Росія. Тож узяв свій старий автобус, поїхав до Ірпеня і зупинився на території біблійної церкви. Я зустрічався з людьми в Ірпені та Києві. Найбільше вражали історії, які розповідали люди. І, звісно, сліди війни, які були скрізь – запах диму ще відчувався».

В Ірпені Патрік познайомився з Олегом та його родиною, які жили у багатоповерхівці на вулиці Українській.

Зруйнований будинок в Ірпені

«Повернувшись додому, я побачив у Facebook, що вони збирають кошти на ремонт будинку через краудфандинг. Фасад комплексу був сильно пошкоджений від мінометних влучань, вікна вибиті, пошкоджена частина даху. Я зателефонував, запропонував допомогу, запустив збір, і за два тижні ми зібрали необхідну суму. Я повернувся в Україну, а друг привіз вантажівкою будівельні матеріали – будинок відремонтували».

Від журналіста до волонтера

Наприкінці листопада 2022-го Патрік розповів редактору видання Leeuwarder Courant про ідею допомагати Україні через журналістику, оскільки наближалася зима.

Згодом редактор Сандер Вармердам у коментарі до публікації про ініціативу зазначив, що розповідь Патріка була дуже емоційною.

«Ідея дуже проста: ми публікуємо статтю у різдвяній газеті про потребу в теплому зимовому одязі, ковдрах, їжі, засобах гігієни тощо, а також оголошення про те, що люди можуть залишати речі в різдвяному центрі, наприклад, у четвер і п’ятницю.

Я обговорив план на редакційній нараді. Чи сумісна кампанія з нашою журналістською місією? Хіба нам не слід залишатися нейтральними і просто повідомляти про події? Усе це слушні аргументи. Але, зрештою, ми також вважаємо важливим завданням газети об’єднувати людей, як ми це робили під час пандемії коронавірусу».

Збір речей для українців

До ініціативи, каже Патрік, долучилися також редакції Friesch Dagblad та Dagblad van het Noorden. Разом вони створили благодійну організацію Stichting Hulpacties.

«Я організував дев’ять морських контейнерів, які поставили у трьох містах на півночі країни. У нас не було досвіду з такими акціями, багато людей стали волонтерами, і ми почали збір. У Леувардені через це навіть утворився затор – стільки людей прийшло, що рух у центрі зупинився. Так і почалася наша історія допомоги.

Люди приносили багато одягу та їжі. Мої друзі з «Hope4Ukraine» доставили їх до однієї організації на заході України, їх посортували та розвезли по різних місцях в Україні».

Патрік з волонтерами

Для першої кампанії Патрік написав дві статті – про Ірпінь і про біженців з Харкова, що жили в Леувардені. Після цього він почав їздити до України кожні два місяці, готуючи тексти до наступних різдвяних кампаній.

«І так працює тепер: впродовж тижня з 24 по 31 грудня я публікую сторінку історій з України, у цей період відкриваємо донат-сайт або вказуємо банківський рахунок і просимо людей жертвувати. У статтях також показуємо, на що пішли зібрані кошти.

У 2022 році ми зібрали майже 400 000 євро, у 2023-му – 648 000, у 2024-му – 550 000, а у 2025-му – навіть 930 000 євро. Людей хвилює Україна і те, що там відбувається. Я також пишу багато про повсякденне життя звичайних людей в Україні під час війни».

Від допомоги військовим до підтримки дітей

За зібрані кошти волонтери придбали 15 карет швидкої допомоги для військових, дизельні обігрівачі для окопів, побудували п’ять «канадських» будинків, передали пожежні автомобілі, понад 1000 генераторів, продукти, індивідуальні аптечки, джгути, підтримали ветеранський центр у Кривому Розі та інші проєкти.

Автівка швидкої медичної допомоги

Також 300 00 євро Патрік передав фонду «Голоси дітей». Підтримка запланована й на цей рік. Про фонд він дізнався у 2023-му, коли йому подарували книжку, яку зробила організація.

До першої річниці повномасштабного вторгнення фонд разом із агенцією OVO видав книжку «Війна голосами дітей». Видання містить близько 100 дитячих висловлювань про війну й ілюстрації до них. Книжку презентували у стінах штаб-квартири ОБСЄ, на засіданні культурного комітету Європарламенту, на полях 78-ї сесії Генасамблеї ООН, на Варшавському безпековому форумі.

Завдяки фінансуванню фонд «Голоси дітей» провів зміну «КЕМП+» для родин військових із досвідом втрат, полону чи служби на фронті, організував дві зміни для дітей із травматичним досвідом війни, надав адресну гуманітарну допомогу родинам, забезпечив генератором укриття Люботинського дитсадка на Харківщині, облаштував дільницю соціальної адаптації у Кременчуцькій виховній колонії для неповнолітніх, підтримав інші програми психологічної та гуманітарної допомоги.

Патрік з хлопчиком

«Психологічна підтримка дітей надзвичайно важлива, бо багато з них пережили травми й потребують реабілітації, щоб мати шанс на нормальне дитинство і майбутнє».

Щороку Патрік приїжджає до України по шість-сім разів на рік. За роки повномасштабної війни він здійснив уже 23 поїздки – і готується до наступної.

«Я не можу точно пояснити, чому роблю те, що роблю – це просто сталося. У грудні 2022 року газета дала мені можливість і платформу допомагати, і я цим користуюся. Якщо є можливість допомогти – не варто відмовлятися. Принаймні я так відчуваю.

Минулого року я написав історію про вдову з шістьма прийомними дітьми. Її чоловіка вбили російські військові у перші дні війни. Ми допомогли їй з автомобілем, сонячними панелями, а після публікації один чоловік зателефонував і сказав, що хоче фінансово підтримувати цю родину. Він робить це вже майже рік: оплачує курси англійської та інші потреби. І ще смішний факт: декілька літніх жінок постійно шиють одяг для українських дітей – коли я відвідую батьків на півночі, там завжди багато коробок з речами та іграшками».

Станом на середину грудня 2025 року в Україні офіційно зареєстровані 4,62 мільйона внутрішньо переміщених осіб, повідомило Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності на запит видання «Апостроф». Найбільше переселенців проживає в Харківській, Донецькій та Дніпропетровській областях, а також у столиці України Києві.