Більшість жителів, які залишаються в Маріуполі, є «заручниками» російських окупантів, які бомблять місто майже з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Вибратися з блокадного Маріуполя все складніше, а декого, погрозами розвертають на блокпостах і примушують повертатися у місто.
Про російську пропаганду, «зелені» коридори», долю колаборантів та маріупольців, які вимушені залишатися в місті –в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» розповів депутат міськради Маріуполя Максим Бородін, який вже залишив місто, але регулярно отримує інформацію від маріупольців, які залишаються в блокаді.
– Наразі з російської сторони лунають заявити про те, що Маріуполь повністю під їх контролем. Українська ж сторона спростовує ці заяви, чому так відбувається?
Наші військові не склали зброю і зараз чинять спротивМаксим Левченко
– Для росіян було принципово показати що вони повністю захопити місто Маріуполь, як вони це називають «визволили». Тобто для них це була принципова картинка, яку вони повинні були показати, ще давно. Але вони цього не змогли зробити, бо наші військові не склали зброю і зараз чинять спротив.
Російська армія зрозуміли, що вони не зможуть швидко це зробити – захопити повністю місто з зі заводом «Азовсталь» – тому вони вирішили в публічному інформаційному полі зробити вигляд, що все, нібито вони місто контролюють. Але це не так. І навіть вони самі собі суперечать.
Бо за день перед тим, як Путін (президент РФ – ред.) сказав, що Маріуполь вже «визволено», вони казали, що от тільки нові підкріплення, батальйон «Сомалі» приїжджає, поки знімають відео, показує як він заїжджає в Маріуполь захоплювати «Азовсталь», але після слів Путіна, вони одразу на другий день знімають ролики й з такими серйозними обличчями кажуть, що все – «Маріуполь звільнений, батальйон «Сомалі» їде далі». Тобто це лише така інформаційна історія. Яку вони намагаються, як і всі в історіях так званих медіа, вони постійно намагаються зробити фейк.
– Наскільки можна вірити росіянам про «зелений» коридор з «Азовсталі»?
Росіяни ніколи свого слова не дотримуютьсяМаксим Бородін
– Будь-які заяви росіян, вони як то кажуть, коли росіянин відкриває рот – він бреше. Це на жаль так, бо скільки було обіцянок про «зелений» коридор для гуманітарного конвою до Запоріжжя.
Із перших днів коли місто оточили, вони обіцяли, що от вони пустять гуманітарну допомогу до міста, автобуси. В цих автобусах були наші представники міської ради, навіть повні автобуси священнослужителів, але їх допустили лише до Бердянська. Там частина цього вантажу була розграбована, частину вони вимушені були віддати у самому Бердянську і все. Росіяни ніколи свого слова не дотримуються.
В Іловайську ми бачили теж саме. І хто зараз з тих цивільних? Частина з них близькі військових. Хто зараз повірить росіянам про зелений коридор? Про те, що їм потім дадуть можливість нормально потрапити на територію України. Ніхто.
Тому, що цих дітей, які там зараз, цих дружин або родичів, хтозна-куди їх кинуть росіяни. Або будуть використовувати для своїх пропагандистських відео, як заручниками. Щоб вони там розповідали про жахи, які творять націоналісти, або взагалі кудись відправлять, незрозуміло куди, в якісь табори і ніхто їх потім не зможе знайти. Тому ніхто не буде користуватися так званими «зеленими» коридорами.
– Ви на своїй сторінці в фейсбук пишете дописи про «город которого нет». Чи залишилось в Маріуполі щось, що вціліло під час боїв?
– Дуже окремі будівлі, в які взагалі не попало. Це просто майже виключення з цього міста. Може 5% або 10% будівель, у які не попало взагалі, які не постраждали, а більшість які навіть частково цілі, вони зараз в більшості всього не придатні для якогось там існування людей. Ці картинки пропагандистські, що типу відкрили школу 53, наскільки я пам'ятаю, і там вже навіть 1000 дітей навчається, це смішно.
Яким чином якісь діти реально можуть ходити до школи, коли у людей вдома немає електрики, немає води та немає їжіМаксим Бородін
Це сумно і смішно. По-перше, усі ці школи вони максимально були розраховані на 300-400 учнів. Там не було навіть проєктних можливостей для такої кількості навчання. Інше питання, яким чином якісь діти реально можуть ходити до школи, коли у людей вдома немає електрики, немає води та немає їжі. Ту їжу, яку роздають окупанти, це просто копійки, це крапля в морі. Щоб отримати щось там люди вистоюють по 10-20 годин чергу. І зараз навіть доходить до того, що люди, які навіть до останнього тримались за думку, щоб залишитися, вони просто виїжджають.
Навіть ті, які не проукраїнські, які не просто нейтральні, або любили Росію. Вони просто розуміють, що місту кінець фактично, в тому форматі, в якому воно зараз існує. Росіяни нічого не буде відновлювати. Вони просто зараз дограбовують ті квартири, ті гаражі, які залишились, бо контролювати їх нікому.
Людина з автоматом диктує закони, а маріупольці - це люди, які взагалі не мають ніяких прав, лише окупаційні обов'язки там. Реєструватися та проходити фільтрацію.
– В інформаційному просторі з'являються пропозиції до правоохоронців українських, що там працювали, вступати до міліції угруповання «ДНР», для чого це відбувається? І чи підуть туди люди?
– По-перше, ніхто не повернеться. Навіть ті, я це знаю напряму, ті люди, які залишились там, бо частина не змогла поїхати. Тобто була така ситуація, це в першу чергу, про околиці Маріуполя, про сусідні села та містечка. Я знаю історію одного села, що там частина людей не змогла виїхати, частина поліцейських , саме не патрульні, а поліцейські. Тому що, коли вони збирались виїжджати, їх вже чекали, і їм сказали: «Або виїжджайте, або залишайтеся».
І частина людей виїхала, а частина залишилася. Але коли вони зараз подивилися, що від них вимагають….
Вони (окупанти – ред.) шукають зараз всюди агентів Києва. Тобто всі люди, які мали проукраїнські погляди, були хоч якось пов'язані з військовимиМаксим Бородін
По-перше, вони (окупанти – ред.) шукають зараз всюди агентів Києва. Тобто всі люди, які мали проукраїнські погляди, були хоч якось пов'язані з військовими. Ті люди, які були волонтерами, або просто проукраїнська позиція, їх зараз забирають до так званої «поліції», з ними роблять там співбесіди, катують в деяких випадках, в деяких випадках просто вбивають.
Тобто ці люди, які залишилися, частина з них бачать, що зараз коїться і вони намагаються якось цього уникнути, поїхати. Але, наскільки я знаю, наприклад, про один конкретний випадок, що людина, яка погодилася спочатку там залишитися, а потім спробувала виїхати через Крим. Але її зупинили і вбили.
Якщо ти потрапив у лави окупантів, вони роблять все, щоб зворотної дороги не було. Тобто це білет в один кінець і є шанс тільки таємно якось виїхати, але зараз це майже неможливо. Тобто люди зараз, ті поліцейські, стали заручниками свого вибору. На жаль.
– Що вам відомо про захоплення окупантами підприємств та іншої нерухомості в місті?
– Зараз захопили завод ім. Ілліча (маріупольський металургійний завод – ред.), «Азовсталь» не захопили і я маю надію, що цього не буде. Але навіть з Ілліча, якщо частина якась вціліла, але після того бомбардування, я думаю, що відновити роботу нереально.
Люди зараз в заручниках і саме, на мій погляд страшне зараз, те що вони зараз спробують людей, чоловіків, які там залишилися, використовувати як «гарматне м'ясо» і спробувати їх призвати до так званих лав армії «ДНР». Тому, що їм потрібне «гарматне м'ясо» і це саме жахливе, що люди які фактично зараз заручники й не мають вибору, що робити, їх можуть використати як рабів.
Дійсно є люди пропагандисти, любителі русского міра, але більшість людей, навіть якщо вони на камеру посміхаються, потрібно розуміти, вони не мають можливості кудись виїхатиМаксим Бородін
Там дійсно є люди пропагандисти, прихильники «русского мира», але більшість людей – ні. Навіть якщо вони на камеру посміхаються, то потрібно розуміти, що вони не мають можливості кудись виїхати і рятуються своє життя.
Частина людей, які мають стосунок до освіти, їх просто зупинили, коли вони намагались виїжджати і їх повернули назад і сказали: «Ти або залишаєшся, або ми тебе вб'ємо, або вб'ємо твоїх близьких».
І який вибір є у цих людей? Тому те, що ми бачимо на пропагандистських роликах, що школа працює і все інше, потрібно розуміти, що часто люди просто не мають якогось вибору і вони просто заручники. Лише коли ми зможемо наше місто звільнити, тоді лише ми дізнаємось, хто з них дійсно там намагався співпрацювати, це все одно стане зрозуміло, а хто просто був вимушений. Тому зараз засуджувати усіх підряд це теж неправильно.
З огляду на бойові дії редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Маріуполь був оточений російськими військами ще в перші кілька діб широкомасштабного вторгнення Росії, яке розпочалося 24 лютого. Українські підрозділи чинять опір у приазовському місті вже третій місяць. Нині тривають спроби вивезти цивільних з «Азовсталі», а також поранених українських військових.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
