Сандра Діас Фернандес– А які ще плани виношують лідери Росії, пропонуючи цю масштабну програму безпеки?
– Можна стверджувати напевно, що Росія хоче змінити міжнародні правила гри. Яку вони виберуть стратегію, сказати важко, бо заяви, на кшталт путінської у Мюнхені чи останньої заяви Медведєва, кожного разу є сюрпризом для їхніх партнерів. Проте найчастіше далі таких декларацій не йде, а політика Росії не дуже послідовна. Складається враження, що Москва намагається утримати вплив на своїх сусідів. Проте, всі ці рухи – через відчай, породжений втратою реального контролю. Свідченням цього є Грузія, що повністю повернута у бік Євросоюзу та НАТО. Негативна російська політика відносно Грузії та України – саме через це.
– А чи немає у цьому пакті про світову безпеку також намагання створити додаткові перепони вступу України до Альянсу?
– У цьому питанні позиція Росії дуже прозора. Навіть Медведєв, що у зовнішній політиці виявився дещо гнучкішим за свого попередника, у питанні України одразу стає по-путінськи категоричним. Росія висуває умови, включно з відвертим шантажем. НАТО для Росії було і залишається головним джерелом загрози національним інтересам безпеки. Відносно України агресивність Кремля наразі виражається претензіями стосовно Севастополя та Криму.
– Наскільки вірогідною є підтримка пропозиції Росії її західними партнерами?
– Жодного шансу. Адже ми не розуміємо, яким чином конкретизувати цю ідею, що є досить туманною. Медведєв хоче провести революцію в архітектурі європейської безпеки і очевидно, що це неможливо. Росія останнім часом не висуває конкретних пропозицій. Це, здебільшого, провокації та показ свого роздратування. Натомість ми не бачимо конкретних конструктивних пропозицій, як це реалізувати на практиці.
(Брюссель – Прага – Київ)
