Доступність посилання

ТОП новини
05 червня 2020, Київ 03:11

Провал сербських націоналістів


Томіслав Николич
Анамарія Рамач

Белград – На початку цього року виглядало, що заступник голови ультранаціоналістичної Радикальної партії Томіслав Николич виграє президентські вибори в Сербії. Однак уже зараз майбутнє колишнього лідера радикалів та загалом роль радикальних націоналістів важко передбачити.


Сім місяців тому навряд чи хтось у Сербії міг передбачити, що Томіслав Николич із радикального політика трансформується у поміркованого.

На президентських виборах у Сербії, проведених на початку цього року, Николич у першому турі голосування здобув 40 відсотків голосів, випередивши прозахідного опонента, чинного президента Бориса Тадича. Николич був представником, так би мовити, «старої Сербії». Політична платформа його партії на перший план висувала тісніші зв’язки з Росією, поєднуючи їх із сильним євро-скептицизмом, та захист Косова в рамах Сербії. Проте навіть тоді Николич демонстрував ознаки лібералізації поглядів.

Під час президентської кампанії колись сварлива риторика запеклого радикала стала більш поміркованою. Він почав залучати до своїх промов ідеї щодо тісніших зв’язків із Євросоюзом, заявляючи, що Сербія могла б бути мостом між Сходом та Заходом. І тоді, каже Николич, почалася біда: «Мене вперше критикували під час кампанії, коли я сказав, що ми мусимо бути відкритими і для Сходу, і для Заходу. Тоді мені сказали, що відкритими можемо бути лише для Сходу».

Людина, яка йому це сказала, був ніхто інший як Воїслав Шешель, голова партії, якого нині судять у Гаазькому трибуналі за скоєння воєнних злочинів у Боснії і Герцеговині та Хорватії в 90-х роках. Його переміщення до гаазької камери не стало перешкодою для керування партією – він і далі давав накази по телефону.

Розкол між колишніми соратниками Николичем і Шешелем

Шешель та Николич роками були близькими соратниками. Вони у 90-х роках разом сформували Радикальну партію. Николич навіть є кумом Шешеля. Але після поразки у другому турі від Тадича та формування прозахідного коаліційного уряду, Николич, який був лише заступником партії, дедалі все більше почав думати про подальше пом’якшення радикальних позицій. Він на початку вересня закликав членів своєї партії підтримати правлячу коаліцію у парламенті і проголосувати за Угоду про стабілізацію та асоціацію з ЄС.

Цей договір є ключовим для просування Сербії на шляху до членства у Євросоюзі. Проте Шешель не погодився з цим, і з Гааги закликав своїх надійних прихильників не підтримувати Угоду. Тоді 5 вересня, Николич та частина лояльних до нього людей демонстративно вийшли з партії.

«Коли дивлюся на Радикальну партію, я її зараз не впізнаю. А Шешель забув, що сказав мені в аеропорту, коли вирушав до Гааги. Він сказав мені, щоб я керував партією, щоб я його не слухав. Він сказав, що його свідомість буде запамороченою. А це власне і є та свідомість, якою він зараз тисне на членів партії», – наголошує Томіслав Николич.

Через 4 дні після цього сербські представники підписали з ЄС Угоду про стабілізацію та приєднання, як без допомоги переконаних радикалів, так і без групи навколо Николича, який сформував свою власну фракцію під назвою «Вперед, Сербіє». Він упевнений, що контроль радикалів Шешелем може призвести до їхнього самознищення.

Оглядачі вважають, що зміна у світогляді колишнього радикала не є великою несподіванкою. Адже йдеться про рік, протягом якого Косово проголосило державну незалежність від Сербії, до Гааги видано ідеологічного прибічника радикалів Радована Караджича, а Сербія здобуває все більшу підтримку з боку країн Євросоюзу. Хоча причина розходження Николича та Шешеля,найімовірніше, має особистий характер, все ж це сприяє зменшенню популярності ультраправих націоналістів у Сербії.

(Белград – Прага – Київ)
XS
SM
MD
LG