Колишній американський дипломатичний посланець на Балканах Річард Голбрук, який є одним із творців Дейтонських мирних угод 1995 року, і колишній британський посланець у Боснії Педді Ешдаун заявили цього тижня у відкритому листі на сторінках «Ґардіан», що напружені стосунки в Боснії можуть вилитися у катастрофу.
Згідно з Голбруком і Ешдауном, боснійські серби, за підтримки Росії та Сербії і відсутності уваги з боку США й надійного контролю за ситуацією в регіоні з боку ЄС, зміцнюють базу для виходу зі складу цієї країни.
Обидва дипломати закликають звернути увагу на події в Боснії, «якщо ми не хочемо, щоб перебіг подій тут не перейшов у найгірше русло».
Листа передрукувала також і боснійська преса. Шефик Джаферович, член парламенту Боснії і Герцеґовини, сказав Радіо Свобода, що ситуація не є такою катастрофічною, але світ мав би бути пильним. «Боснія і Герцеґовина не збирається розколюватися і зникати. Але ми можемо опинитися перед серйозними проблемами, не менш серйозними, аніж ми мали. Я вважаю, що в інтересах міжнародної спільноти вчасно реагувати, щоб ці проблеми не повторилися. Це контекст мого розуміння попередження з боку Голбрука і Ешдауна», – сказав Шефик Джаферович.
Серби Боснії чинять опір
У війні між сербськими та хорватськими бойовиками на території Боснії у 1992–95 роках загинуло понад 200 тисяч людей. Внаслідок так званих «етнічних чисток» головними жертвами стали босняки-мусульмани. Внаслідок Дейтонських угод країну поділили на утворення боснійських сербів, Республіку Сербську, і утворення босняків і хорватів, Федерацію Боснії і Герцеґовини. Ці дві автономії існують при дуже слабкій центральній владі Боснії і Герцеґовини.
Сьогодні босняки і якоюсь мірою боснійські хорвати намагаються провести «конституційну реформу» і зміцнити центральну владу в Боснії і Герцеґовині.
Харіс Силайджич, босняк і нинішній голова тристороннього президентського органу країни, намагався скасувати поділ країни за етнічною ознакою і перетворити її на унітарну державу. Але цьому відчайдушно чинять опір серби Боснії.
Голбрук і Ешдаун вказують у своєму листі на сепаратизм прем’єр-міністра Республіки Сербської Милорада Додика, який виступає за «вихід сербів зі складу Боснії, якщо вдасться», і також обвинувачують Силайджича у розпалюванні ворожнечі між сербами та босняками.
Зокрема, професор філософії з Університету Баня-Лука в Республіці Сербській Мироґрад Живанович відзначає значне зростання націоналізму, яке підтвердили жовтневі місцеві вибори: «Після кожних виборів все менше того, що зміцнює нашу державу. Я навіть не думаю, що нам загрожує крах. Станеться страшніше – загибель держави».
Нагнітають ситуацію й Росія і Сербія після самопроголошення незалежності Косова. У Москві і Белграді кажуть, що настав час для Республіки Сербської скористатися прецедентом Приштини і вийти зі складу Боснії.
Особливо небезпечною для цього регіону є «міжнародна розгубленість», наголошують Голбрук і Ешдаун.
А відомий журналіст з Бі-Бі-Сі і співавтор книги «Смерть Югославії» Алан Літл каже, що без сильної підтримки демократичного світу самій Боснії і Герцеґовині не вижити.
(Київ – Прага)
Згідно з Голбруком і Ешдауном, боснійські серби, за підтримки Росії та Сербії і відсутності уваги з боку США й надійного контролю за ситуацією в регіоні з боку ЄС, зміцнюють базу для виходу зі складу цієї країни.
Обидва дипломати закликають звернути увагу на події в Боснії, «якщо ми не хочемо, щоб перебіг подій тут не перейшов у найгірше русло».
Листа передрукувала також і боснійська преса. Шефик Джаферович, член парламенту Боснії і Герцеґовини, сказав Радіо Свобода, що ситуація не є такою катастрофічною, але світ мав би бути пильним. «Боснія і Герцеґовина не збирається розколюватися і зникати. Але ми можемо опинитися перед серйозними проблемами, не менш серйозними, аніж ми мали. Я вважаю, що в інтересах міжнародної спільноти вчасно реагувати, щоб ці проблеми не повторилися. Це контекст мого розуміння попередження з боку Голбрука і Ешдауна», – сказав Шефик Джаферович.
Серби Боснії чинять опір
У війні між сербськими та хорватськими бойовиками на території Боснії у 1992–95 роках загинуло понад 200 тисяч людей. Внаслідок так званих «етнічних чисток» головними жертвами стали босняки-мусульмани. Внаслідок Дейтонських угод країну поділили на утворення боснійських сербів, Республіку Сербську, і утворення босняків і хорватів, Федерацію Боснії і Герцеґовини. Ці дві автономії існують при дуже слабкій центральній владі Боснії і Герцеґовини.
Сьогодні босняки і якоюсь мірою боснійські хорвати намагаються провести «конституційну реформу» і зміцнити центральну владу в Боснії і Герцеґовині.
Харіс Силайджич, босняк і нинішній голова тристороннього президентського органу країни, намагався скасувати поділ країни за етнічною ознакою і перетворити її на унітарну державу. Але цьому відчайдушно чинять опір серби Боснії.
Голбрук і Ешдаун вказують у своєму листі на сепаратизм прем’єр-міністра Республіки Сербської Милорада Додика, який виступає за «вихід сербів зі складу Боснії, якщо вдасться», і також обвинувачують Силайджича у розпалюванні ворожнечі між сербами та босняками.
Зокрема, професор філософії з Університету Баня-Лука в Республіці Сербській Мироґрад Живанович відзначає значне зростання націоналізму, яке підтвердили жовтневі місцеві вибори: «Після кожних виборів все менше того, що зміцнює нашу державу. Я навіть не думаю, що нам загрожує крах. Станеться страшніше – загибель держави».
Нагнітають ситуацію й Росія і Сербія після самопроголошення незалежності Косова. У Москві і Белграді кажуть, що настав час для Республіки Сербської скористатися прецедентом Приштини і вийти зі складу Боснії.
Особливо небезпечною для цього регіону є «міжнародна розгубленість», наголошують Голбрук і Ешдаун.
А відомий журналіст з Бі-Бі-Сі і співавтор книги «Смерть Югославії» Алан Літл каже, що без сильної підтримки демократичного світу самій Боснії і Герцеґовині не вижити.
(Київ – Прага)
