Доступність посилання

26 Вересень 2017, Київ 00:24

Перший транш МВФ: ділити на всіх не будуть


Нарада Віктора Ющенка з керівниками уряду, НБУ та банківських установ. Київ, 6 листопада 2008 р.

Київ – Гроші Міжнародного валютного фонду у сумі 4,5 мільярда доларів уже цього тижня надійдуть до Національного банку України. Таким є розмір першого траншу МВФ із обумовленої загальної суми кредиту у 16,43 мільярда доларів. Розпорошити ці кошти або використовувати їх не за призначенням влада не зможе, вважають експерти.

Кредит Міжнародного валютного фонду допоможе стабілізувати фінансову-економічну ситуацію в Україні. Таку тезу висловили сьогодні Президент та Прем'єр-міністр України, продемонструвавши нехарактерну для них останнім часом єдність поглядів.

Однак Юлія Тимошенко все ж розвинула тезу, сказавши, що за рахунок кредиту МВФ «будуть підтримані всі можливості банків фінансувати реальний сектор економіки».

Це не треба розуміти так, що кошти МВФ підуть прямо на фінансування комерційних банків або окремих галузей економіки, запевняє директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, професор Ігор Бураковський.

Гроші МВФ – це додаток до золотовалютного резерву НБУ

Кошти міжнародного валютного фонду ніколи не використовуються для підтримки конкретних секторів економіки. «Ці кошти – це друга компонента наших офіційних золотовалютних резервів. Національний банк нагромадив резерви за нормальних часів, а це, умовно кажучи, ще додаток, який ми отримали на умовах позики», – каже Ігор Бураковський.

Ці кошти надаються Україні для підтримки платіжного балансу, тобто розриву між експортними надходженнями та витратами на імпорт. Але, якщо банкам треба буде розплачуватися за свої валютні кредити і продовжувати при цьому кредитування громадян та підприємств, то вони будуть виходити на валютний ринок. І тільки, якщо при цьому «будуть проблеми з українськими валютними резервами, то тоді використовуватимуться кошти МВФ», – зауважив професор Бураковський.

МВФ завжди строго регламентує використання коштів

Міжнародний валютний фонд був створений для допомоги країнам, що потрапили у фінансову скруту. Надаючи кредит, МВФ розробляє спільно з країною-позичальником програму дій для стабілізації ситуації. Таким чином, країна бере на себе певні зобов’язання, а спеціальні постійні представники фонду стежать за їх виконанням.

Від України Міжнародний валютний фонд вимагає, зокрема, бездефіцитного державного бюджету, встановлення гнучкого валютного курсу, створення стабілізаційного фонду та мораторію на збільшення соціальних виплат.

До таких кроків українська влада мала вдатися набагато раніше і без втручання МВФ, вважає заступник голови парламентського Комітету з питань економічної політики, доктор економічних наук, регіонал Олексій Плотников.

Кредит МВФ – це політичні дивіденди уряду та Україні в цілому

Українська політика мала б бути настільки самодостатньою, щоб не вдаватися до вимушених позичок, – наголошує Олексій Плотников. Оскільки «у даному випадку виникають досить важкі зовнішні впливи на економічну діяльність уряду». Україна могла б взагалі обійтися без кредиту МВФ. Але тут, на думку народного депутата, втрутився також політичний чинник, бо вважається, що «якщо МВФ дає гроші цьому Уряду, то начебто МВФ бере на себе якусь відповідальність за його діяльність».

Олексій Плотников вважає, що уряд Юлії Тимошенко разом із кредитом МВФ отримав і політичні дивіденди.

Тим часом Президент Віктор Ющенко вказав і на ті «дивіденди», які вже отримала Україна від кредиту Міжнародного валютного фонду.

На нараді з керівництвом Національного банку й банкірами Глава держави зазначив, що лише повідомлення МФВ про виділення Україні першого траншу у сумі 4,5 мільярда доларів підняло біржові індекси українських цінних паперів на міжнародних ринках відразу на 600 пунктів.

Усього ж Міжнародний валютний фонд дає Україні кредит у майже 16,5 мільярда доларів на 15 років під 4% річних.

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG